Рита читає, а Ада перекладає

Я на місці, але пальми завтра, бо вже темно тут 🙂

Поїздка далі триває в жанрі "Йов на гноїщі", не буду вас знуджувати деталями, але вони є 😀 Але я вже лежу на дивані біля ґейту, і ніхто мене звідси не зсуне, окрім посадки на літак

У туалеті впевнено рушила до gentlemen. Але жінка мене гукнула і вказала на лейдіс. Тішить, що я досі впізнавано антропоморфна і навіть фемінінна, але працювати, мабуть, сьогодні не варто.

Рейс мав бути в 10, приїхала в аеропорт на сьому - кажуть, він в 11:45. Повідомлень ніяких не було.

І не полетіли. Рейс скасували, завтра вранці поїдемо. Тільки що дісталася до готелю, маю чотири години на поспати.

Не летимо та й не летимо. Прочитала 20% Макових війн.

Не знаю, чому в амстердамському аеропорті якась італійська бірра, але вона була мені потрібна після години в черзі на чекін і ще години - на паспортний контроль. Одна стійка для олл паспортс. Одна. В черзі читала "Макову війну" в чудовому перекладі Ганни Литвиненко. Не хвилювалася, бо поспішати нема куди: рейс затримали на дві години, так доречно 😀 Словом, все добре, піду шукати, де пару годин посидіти й поперекладати й собі.

Ну все ж таки й трохи Брюгге. Їхали назад з трьома пересадками, на одній переплутали потяг (два потяги до однієї станції відправлялися один за одним з однієї платформи, але один не зупинявся в нашому містечку, його ми і вибрали :( ). Тому побували ще трохи в Роттердамі. Словом, додала до списку країн Бельгію, але вона мені не сподобалася 😀

Антверпенський вокзал вийшов краще за всю красу Брюгге, тому ось вам він. Ніколи й ніде мені ще не вдавалося зробити настільки лайняних фото, як в Брюгге! З інших досягнень: з'їла бельгійську вафлю в Бельгії, була по лікті в шоколаді, виглядала так, ніби я вбила ту вафлю. Їдемо назад. Завтра лечу до мами.

Ми застрягли в Генті, тому ось вам пост про книжки

Номери цієї машини нагадали мені, як років десять тому дзвонить мені шеф і каже: будете робити фільм джу два два. Я: шо? В сенсі два єврея? Чи двадцять два? Двадцять два єврея в коменті

В дорозі я дуже швидко #дочитала Sandwich (є українською, називається так само). Перший підхід робила в травні, не сподобалося, але і до папки з закинутими не перенесла, і ось з другої спроби все вийшло :) Це роман плюс-мінус про мене :) в сенсі періоду в житті -- чомусь ти раптом якась стара, діти вилетіли з гнізда, що робити -- неясно. Деталі, звісно, не збігаються, але всі її думки й більшість емоцій мені зрозумілі. Не знаю, чи варто це читати тим, кому до цього етапу ще далеко. Мабуть, ні. Нафіга вам ці спойлери?.. А далі не можу захопитися жодною книжкою з наготованих у дорогу. "Баумгартнер" прочитала з чверть, ну старий, ну дружину втратив, мабуть, одразу після "Сендвіча" не варто :) Почала The Safekeep, переклад на англійську книжки голландки Яель ван дер Войден (?). Не спеціально під поїздку обирала, просто пару тижнів тому послухала про неї захоплене відео на ютубі. Щось теж не йде. Далі, мабуть, буду пробувати Wedding People (наче є українською, "Весільний народ"?), а тоді побачимо

Про це треба було написати в попередньому пості, але не хотіла відволікатися від сина :) Тому напишу в цьому. Ми почали возити його за кордон і тягати по музеям років з чотирьох, здається. І в усіх музеях і на археологічних сайтах я йому розповідала про все, що бачили, і згадувала, як один з наших викладачів казав: "Та ясно ж, ви тут вчитеся, щоб заміж вискочити, мистецтвознавицями ніколи не будете, а вчите це все, щоб дітям потім казочки розповідати". Ну в принципі так, я вискочила і мистецтвознавицею не стала, викладач все одно мудак, казочки розповідала, а тепер от і дитина мені щось розповідає, чого я не знала :) Завтра планую додати ще одну країну до списку відвіданих (список реально є на якомусь сайті, але я не пам'ятаю ані його назву, ані цифру -- щось між 30 і 40). А якщо ви думаєте, що я нічого сьогодні не переклала, ви думаєте неправильно 😀 Тисяч 10 таки встигла. На фото хаотичні картинки з Амстердама. За левовою дупою королівський палац, решта просто будиночки.

От тепер Рембрандт 🙂

Я настільки сувора, що малюю в музеї Рембрандта. Рембрандт там теж щось намалював, пізніше буде пост з фото. А поки що ми їдемо в потязі-привидів, який мав їхати до нашого містечка, а тепер їде тільки до Роттердама і при цьому зник з усіх розкладів.

А в музей Ван Гога на сьогодні квитків нема.

Хто казав, що млинів не буде? Млини є.

Мої фіолетові апартаменти настільки instagrammable, що я сама не помітила, як купила йогурт відповідного кольору.

Млинів досі нема, але є канал!