Рита читає, а Ада перекладає

Все, вирушаю в бік дому. Підсумки відпустки: Робота - 15% того, що було заплановано. Sightseeing - 33%. Море - десь 50% (спочатку нога, потім застуда). Спілкування з рідними - 200%. Скасовано робочих проєктів - 2, один з моєї ініціативи за 75-80% готовності, не шкодую. Отримано нових - один, але який. Ще один проєкт мрії, і більше про нього нічого не можу казати, а назвемо його умовно нонфік. Все, зараз брат мене відвезе в аеропорт, і почнеться довгий день, який - сподіваюся - закінчиться в потязі Перемишль - Київ. Буду щось постити дорогою, мабуть.

Попрощалася з морем לשנה הבאה - до наступного року (якщо я не переплутала прийменник). А може, і до цього, буде видно.

Сьогодні, кажуть, День книголюба? Навіть не знаю, чи то празнувати, чи то плакати, бо за місяць в дорозі прочитано щось там типу трьох книжок. Але то таке, наздоженемо. Завтра останній день в Ізраїлі, післязавтра вирушаю додому - лише три етапи, фігня...

Фото так собі, але це картинка, яку я постійно малювала в дитинстві за мотивами якихось єгипетських фресок з дитячої книжки, яка в мене була. І от я побачила цей пейзаж у вікно машини. Купуйте дітям наукпоп! І собі купуйте в моєму перекладі.

Ще трохи флори, фауни й геології

Колись дід казав: уявляєш, є таке море, там можна просто лягти на воду і читати газету. Воно є!

Я в пустелі

Сьогодні міжнародний день котів. На фото вони :) Марусю не так легко знайти серед її дітей, але вона там є. Вона привела їх у мене на даху, у своєму майбутньому офісі, після чого й стала моєю Марусією.

Дякую Дані за пораду щодо попереднього допису: Спробуйте очистити кеш (тмп-файли). Налаштування ➡️ Дані та сховище ➡️ очистити кеш. Принаймні гальмувати припинило, а як буде з прочитаним/непрочитаним, побачимо, бо це ставалося не дуже часто, висновки робити рано.

А ще скажіть мені, будь ласка, ті, хто користується десктопним додатком для ТГ: у вас його теж глючить? Я зараз з дорожнім ноутом, тому не знаю, в ньому біда чи в додатку. Він то гальмує, то рандомно починає прокручувати стрічку, то вже прочитані повідомлення знову позначаються як непрочитані. Ні в кого такого нема?

Читаю стрічку: "Атена" дарує 5 комплектів "Рози вітрів" вчителям зарубіжки, Йоанна Гайзлер (авторка "Некровета" - приїду, читатиму другу частину) віддає "Жоржу" свої гонорари. Всі донатять видавництвам і купують книжки. Мабуть, будемо жити, піхото. Сорі за цитату з радянського фільму (дід, який служив в авіації в Другу світову, терпіти його не міг, називав "муть!"), але я його любила, хоча передивлятися навряд чи буду.

Знову ранок "як ви? як ти?!". Коли вже я доїду додому. І ні, це не неприродна реакція. (доїду майже рівно через тиждень, якщо не затримають рейс, якщо не спізнюся на пересадку, якщо встигну пройти контроль в Перемишлі).

А можна я взагалі не про книжки і навіть не про себе? У сина вперше після встановлення діагнозу глікований цукор в межах норми. Сподіваюся від щирого серця, що більшість з вас не знає, що це таке взагалі, але просто повірте, що це прекрасна новина 🙂

А ось і короткий список премії. Прям хароший вийшов, погодьтеся!

Тисячу осяйних сонць і Завіт води читала англійською, Затруєну чашу українською, Катабасис чекає вдома, а Чортів не знаю, хочу чи ні. Голосувала б, мабуть, за Затруєну чашу, якби голосувала. Бо дуже гарний переклад.

~400 000 книжок «Жоржа» згоріли внаслідок ₚосійської атаки у Харкові. Це майже всі книжки, які ми мали. Але ми продовжуємо працювати над тим, щоб ви й надалі читали улюблених авторів_ок та відкривали для себе нові історії. Зібрали книжки, які зараз на передпродажі. Кожен придбаний примірник допомагає видавництву відновитися. Пишіть у директ або месенджер, щоб передзамовити. Дякуємо, що підтримуєте!  А доки робимо все можливе, щоб ці книжки якнайшвидше опинилися на ваших полицях, адже саме там — найбезпечніше місце для них з усіх можливих.

Ну от не може ж бути, щоб це був збіг. Не вірю я в такі збіги. Нищать книговидавництво прицільно. Сволота.

Дев'ять років тому коти міста Дубровник показали мені прев'ю Сирени і Моні. Коти в Дубровнику худі, як в Ізраїлі. В 1998 році неймовірна кількість цих котів жила при закритій православній церкві, хтось їх там годував. А коли ми приїхали наступного разу, церква вже працювала, а коти ні. Залишилися тільки ці двоє. Дубровник - найкраще місце на землі, де я не була досить довго. На початку повномасштабного тамошні друзі нас з Левом запрошували туди, жити в їхньому літньому домі на Корчулі (це острів неподалік, там теж рай). Але ми не хотіли жити не вдома...

Також 3 серпня я помітила, що липень закінчився, але підсумків не буде, бо я починала липень в селі, і всі записи там. В серпні все підсумуємо і відкриємо нове опитування щодо #ПолиціГаньби. А зараз я читаю "Гірашки", це такий майже люкодашвар, але читати можна. Сьогодні ще трохи електронок прикупила в Фабулі, може, навіть почитаю колись.

Книга "The Tower and the Ruin" здобула чергову нагороду🎉 В американському Mythopoeic Society відзначили книгу Майкла Д. К. Драута в номінації Inkling Studies! Нагадуємо, що невдовзі книга вийде в українському перекладі у видавництві "Атена", і що до цього вона вже отримала нагороду від британського Tolkien Society. Цю номінацію здобувають дослідники творчості Толкіна, К. С. Льюїса й інших членів клубу Інклінґів. А Мітопеїчне товариство — один з найстаріших фан-клубів Толкіна в США! Тож, як написав сам Драут в твіттері:

Я справді пишаюся, адже члени товариства реально знають про що вони говорять.

Тож, як бачимо, "Атена" вгадала із книгою😏 #книжкові_новини