Анархізм українською

#мем Всім гарного настрою і добрих вихідних!

♻️ 3 липня — День без поліетиленових пакетів. Кому вигідно, щоб ми думали, що проблема у наших звичках? Статистика справді вражає: одноразовий пакет служить нам 15–20 хвилин, а розкладається до 500 років. Мільйон таких пакетів витрачається на планеті щохвилини, і значна їх частина вбиває морських тварин, перетворюючись на мікропластик у нашій же їжі та воді. Але подивись уважно на те, як ця проблема зазвичай подається. Купи шопер. Носи сіточку для овочів. Відмовся від зайвого пакування. Список порад завжди звернений до тебе особисто — до твого вибору на касі супермаркету. 🔍 Тут і криється підміна. Мюррей Букчін у своїй соціальній екології наполягав: екологічна криза — це не сума мільйонів індивідуальних помилок, а прямий наслідок ієрархічної, ринкової організації виробництва. Пластикова упаковка існує не тому, що люди ліниві, а тому, що вона мінімізує витрати капіталу на логістику й зберігання. Рішення "неси свою сумку" перекладає відповідальність корпорацій, які проєктують товари для одноразового використання, на плечі споживача і при цьому не займає жодної копійки з прибутків нафтохімічної галузі. ⚖️ Індивідуальна етика проти системної відповідальності. Це не означає, що особисті практики безглузді — свідоме споживання цінне саме як щоденна практика автономії, відмова брати участь у логіці одноразовості. Але коли держава й корпорації переносять весь тягар "зеленого" вибору на індивіда, а самі продовжують виробляти пластик мільйонами тонн, — це форма ідеологічної роботи, що маскує структурну проблему під питання особистої моралі. 🌱 Анархістська екологія пропонує інший рух: не заміна одного товару іншим (бавовняний шопер замість поліетиленового), а деконцентрація виробництва, локальні системи обміну без посередників-корпорацій, і колективний контроль над тим, що і як виробляється — там, де рішення ухвалюють ті, хто живе з наслідками. Сьогодні можеш відмовитися від пакета. Але справжнє питання — хто взагалі вирішує, що товари мають бути одноразовими. #природа

💞Чим взаємна допомога відрізняється від доброчинності, й чому це питання важливіше, ніж здається Останніми роками майже кожна низова інціатива називає себе «взаємною допомогою». NGO переписують свої сайти цією мовою, а частина анархістів, навпаки, відмовляється від терміна — мовляв, з нього зробили просту формулу: взаємна допомога — це добре й радикально, доброчинність — погано та консервативно. CrimethInc. у своєму нещодавньому есеї пропонує копнути глибше: чи справді різниця лише в тому, що допомога взаємна, тобто є обмін послугами в обидва боки? І якщо ні, то в чому тоді суть? Нижче — переказ цього тексту. Телеграф Оригінал англійською: https://crimethinc.com/RevolutionaryMutualAid #цікаве #стаття

"Ти смієшся, але очі в тебе сумні..." Прихований гнів, замовчуваний біль, сльози, які соромно показати, але вони нікуди не діваються. Можна довго говорити про це в руслі психології, але якщо людина не може це прожити і вийти з важкої ситуації - в неї на те є причини. Агресія - не лише гнів і руйнування - а взагалі експрессія, проявленість волі назовні. Вона нам потрібна. Чому воно стримується - бо надто дорого це показувати. Структурна нерівність, капіталізм, патріархат, дискримінація - називайте, як хочете - але це все це соціальні закономірності, що формують несправедливість до людської істоти. Світ узагалі несправедливий, і це може бути лише так. То ж в даному випадку я маю на увазі під несправедливістю лише одне: коли в людини більше відповідальності, чим їй під силу, а поряд із - або над - нею є хтось, хто з цього щось має, але не підключається. Людина тягне каміння сама, а паляниці за це отримує не сама. Це не лише про роботу і не лише про відносини. Дуже часто людям вигідно, щоби хтось відчував провину і вкладався більше, ніж вони. Це є влада, це є аб'юз, це є експлуатація, це є насильство. Але давайте, мабуть, використовувати термін структурна нерівність, позаяк він більш нейтральний і змістовний, і менше тригерить. Вдумайтесь ось у що: структурна віднімає в людей здатність любити: себе, життя, близьких, красу і всіх інших, і все інше. Те, що раніше радувало, стає для неї - "ой, ну таке". Ті, з ким раніше було добре - "та щось настрою немає". Я спеціально зараз не буду називати діагностичних гіпотез, бо цей пост не про них. Здатність рухатись із цікавості в людини відвалюється, коли є структурна нерівність - замість неї виникає мотивація іншого порядку: з-під батога власної провини/сорому/гніву на себе, або навіть з-під гніву, агресії інших людей. Активної чи пасивної, не важливо. Та щоби чужа маніпуляція (у відносинах із родичами, на роботі, тощо) спрацювала, людина завжди, чуєте, завжди, мусить загресувати на саму себе. Вдарити власну внутрішню дитину. Дати пізди собі-маленьк_ій, яка хоче радуватись. І стає зручною або зручним для когось, скерувавши всі свої голки всередину.

🐾 Спека вже тут: як не втратити улюбленця цього літа Ветеринари по всьому світу фіксують різке зростання теплових травм у тварин, і пік припадає саме на кінець весни - початок літа. Причина проста: улюбленці ще не акліматизувались до тепла, а форма після малорухливої зими не розрахована на довгі літні прогулянки. 📚Хто в групі ризику Найбільше дістається брахіцефальним породам — мопсам, французьким і англійським бульдогам. У них ризик теплового удару в чотири рази вищий. Анатомія підступна: собаки охолоджуються переважно через випаровування при диханні, а не через лапи, а у бульдогів через масивний язик і будову піднебіння дихальні шляхи практично заблоковані. Додають ризику зайва вага (вона є в понад половини домашніх тварин у США) і деякі ліки. Що варто переглянути 📌Стрижка наголо — погана ідея для хаскі, маламутів, самоєдів: густе підшерстя ізолює від спеки, а не накопичує її. Краще регулярно вичісувати. 📌Охолоджувальні жилети працюють лише перші 10 хвилин, далі стають гарячою вологою ковдрою. 📌Тест асфальту: не тримаєш руку 30 секунд — лапам там теж зарано. 📌Гуляти тільки рано-вранці чи пізно ввечері: понад 25°C і вологість вище 65% — це вже зона ризику. У зачиненому авто за 10 хвилин навіть у похмурий день температура зростає на 11°C. 🔖Симптоми та перша допомога Важке дихання з хрипами, дезорієнтація, яскраво-червоні десна — сигнал діяти негайно. Коти у стані критичного перегріву також починають дихати з відкритим ротом.  Якщо до клініки понад 15 хвилин: 📍 облити прохолодною водою або занурити у ванну; 📍увімкнути вентилятор поруч; 📍дати тварині самій занурити голову у воду — це ефективніше за лід. Лід і дуже холодна вода — категорично ні: різке звуження судин лише заблокує тепловіддачу. 🐈‍⬛️ Ветеринари з посмішкою додають, що з подібними симптомами майже ніколи не приносять котів. На відміну від собак, які готові бігти за господарем до виснаження, коти є більш обачними, вчасно ховаються у тінь і не доводять себе до теплового удару фізичними навантаженнями, хоча для них залишається ризик випадково опинитися замкненими у душних теплицях чи сушильних машинах. #природа

G.2.4 Які ще причини відмови індивідуалістів визнати комуністичний анархізм? Цей розділ присвячено аналізу глибинних економічних розбіжностей між мютюелізмом П'єра-Жозефа Прудона та лібертарним комунізмом Петра Кропоткіна. Головна увага зосереджена на питанні ринку, грошового еквіваленту та проблеми визначення вартості товарів поза ринковими відносинами. Автор демонструє, як Прудон, критикуючи комуністичний підхід, фактично випередив знаменитий «калькуляційний аргумент» фон Мізеса, стверджуючи, що без ринку неможливо вирахувати реальні витрати на виробництво. Вивчати далі тут 👇👇👇 Телеграф #afaq

Вітаємо! 👋 🏇Зазвичай, коли мова заходить про махновщину, сучасні дослідники часто люблять проводити паралелі між нею та Запорізькою Січчю. Проте в дійсності вони не були першими, хто це підмітив. Українське селянство та інтелігенція 19-го і початку 20-го століття, яка практикувала та пропагувала антиавторитарний соціалізм на теренах України, самі часто зверталися до спадщини вільних козаків, черпаючи з них натхнення для своєї агітації та організації. 📚Саме дослідженню тому, як українські анархісти початку 20-го сторіччя використовували образ козаків у своїй діяльності і присвячена стаття українського історика Віктора Савченка «Ідея козацької волі в пропагандистській і організаційній діяльності анархістів в українському селі (1905-1920 рр.)», з якою ми пропонуємо вам сьогодні ознайомитися. 👉Детальніше — нашому сайті! Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?». «Низовина» в Instagram Syg.ma Друкарня Щусь

#мем

👋Вітання від колективу «Низовини». Ви вже помітили, що тривалий час ми нічого не викладаємо у соціальних мережах та на сайті. Це зумовлено тим, що у нас з'явилася технічна проблема із сайтом, яка наразі вирішується. У зв'язку з цим ми зараз не можемо нічого публікувати. Одначе сайт придатний до читання, а тому рекомендуємо поки прочитати наші старі публікації в очікуванні новинок. 🔹Наприклад, варто згадати про статтю про місто Черан, де місцеві жителі втілюють принципи прямої демократії. 🔹Або ж не менш цікава стаття про вплив капіталізму на психічне здоров'я від Девіда Метьюса. 🔹Із нового для тих, хто пропустив, радимо прочитати статтю Валентина Долгочуба «Світанок політики: людина винаходить владу» про те, як і чому постали держави. 📊А ще ми хочемо краще пізнати інтереси нашої аудиторії. Зараз ми опублікуємо опитування і просимо вас обрати найбільш привабливу тему публікацій (можна декілька), яку ви хотіли б побачити у нас на сайті і в соціальних мережах. ✍️Результати опитування допоможуть нам краще орієнтуватися в майбутньому виборі теми для текстів, які ми писатимемо та перекладатимемо. Також надсилайте ваші варіанти по темам у коментарі або на наш бот! 🤝Дякуємо за розуміння та терпіння!

​​Бачите павука у садку – знайте: він щойно врятував вашу калину від попелиць, а жужелиця – капусту від слимаків. Якщо бачите під мульчею мокриць чи багатоніжок, ваш ґрунт стає родючішим просто зараз 🐛 На занедбаних ділянках є зони, які зазвичай сприймаються як найбільш проблемні, наприклад, уздовж північної стіни будинку чи у тіні старих дерев, де погано ростуть квіти чи будь-яке інше різнотрав’я. Вони часто захаращені гілками та пеньками. Але в концепції, спрямованій на збільшення біорізноманіття, така ділянка не лише не є проблемною – це найцінніше місце для перепочинку. Перше, що відчуваєш, потрапляючи туди, – вогкий аромат та прохолоду. Через те що там довше зберігається волога та тримається нижча температура, ця зона є критично важливою в умовах зміни клімату. Такі куточки помилково намагаються розчистити та відкрити сонцю, хоча їх варто, навпаки, підсилити й реставрувати, щоб вони слугували надійними острівцями безпеки під час літньої спеки. Дрібні птахи, їжаки та корисні комахи збігаються і злітаються саме сюди, а інші – народжуються прямо на місці, під мульчею: ті самі туруни, багатоніжки чи павуки, що полюватимуть на шкідників. 🪵 У глибокій тіні фотосинтез обмежений, тому під час реставрації акцент варто робити на мертвій деревині. Сухі гілки не потрібно прибирати – з них ми створюємо «сад корчів», що стане «готелем» для лишайників, грибів, личинок жуків-оленів чи інших ксилофагів. 🧱 Залиште також трохи старої цегли чи черепиці: щілини в ній стануть ідеальним мегаполісом для багатоніжок. 🌿 Але й рослинності тут можна завести чимало – особливої, тіньолюбної. Наприклад, посадивши плющ, який дереться на стіни та дах, ви привабите багатьох птахів, що регулюватимуть кількість комах у вашому саду: це волове очко, вільшанка, горобці чи навіть дрозди. Затінені місця при землі полюбляють папороть-страусник, барвінок та медунка. У них ховатимуться багато видів нічних метеликів (наприклад, бражники) 🦋 – важливі запилювачі для нічних рослин. Також там зимуватимуть золотоочки – справжні «леви» зі знищення попелиці. Нижче папороті приживеться килим із копитняка європейського, що є знахідкою для дощових черв'яків та мікрофауни. Можна підсадити й різні види мохів: це природна «губка», яка вбирає воду і поступово її віддає, підтримуючи вологість повітря. Саме в моху на слимаків полюють туруни (жужелиці). 😉Тож, не варто боятися мешканців цих прохолодних вогких місць, адже вони – ваші безкоштовні садівники. Боятися треба стерильного, порожнього середовища в умовах зміни клімату. Джерело #природа

🏭 Що потрібно для страйку на сучасному заводі? Після закінчення університету та кількох років лівого студентського активізму Ігор Василець вирішив шукати відповідь на це питання безпосередньо на виробництві. Він влаштувався на велике львівське підприємство, де передбачувано зіткнувся з 12-годинними змінами за 20 тисяч гривень на місяць, наглядом з боку керівництва, «добровільно-примусовими» переробітками та переважно мовчазним невдоволенням працівників. Втім, авторові вдалося побачити й практики, з яких уже тут і тепер народжується солідарність між працівниками. У новій публікації читайте про досвід активіста та його відповідь на питання, з чого насправді починається колективна боротьба за трудові права.

G.2.3 Чи комуністичний анархізм прагне знищити індивідуальність? Цей розділ присвячено розвінчанню одного з найпопулярніших міфів у лібертарній полеміці — уявленню про те, ніби суспільна власність неминуче знищує людську індивідуальність та веде до тотальної «урівнялівки». Автор детально аналізує критичні закиди анархо-індивідуалістів, зокрема Бенджаміна Такера та Генрі Епплтона, які вбачали в комунізмі приховане прагнення штучно зрівняти результати та нівелювати особисті смаки людини. У відповідь на це наводяться аргументи теоретиків лібертарного комунізму, як-от Петра Кропоткіна та Рудольфа Роккера, які рішуче виступали проти казарменого деспотизму й доводили, що економічна рівність без свободи є найгіршою формою рабства. Вивчати далі тут 👇👇👇 Телеграф #afaq

❗️РОЗІГРАШ НА АНАРХІСТСЬКИХ МЕМАХ! Колективи Солідарності відкривають новий великий збір на евакуаційне авто та медичне обладнання для товаришів, що працюють на донецькому напрямку. Треба підсобити товаришам, а тому ми готові обміняти ніж бійця, що також знайшов своє місце на полотні Давида Чичкана, на ваш донат!

Цей ніж з перших днів повномасштабки долучився до спротиву російському імперіалізму. Три роки подорожував із власником полями, посадками, бліндажами та підвалами з-під Києва до Білогорівки, від Вугледару до Покровська, від Курахове до Межової. Крім різки мотузок і масксіток при облаштуванні позиції, очистки іржі з затрофеїних при Харківському контрнаступі мін, також успішно відкривав домашні закрутки та пайки, нарізав сейтан і тофу. Але найголовніше - потрапив на легендарну роботу Давида Чичкана.

Умови: донат кратної 100 грн суми на монобанку (100, 200, 300… грн, щоб збільшити свої шанси) Термін: до 22 червня 🔗Посилання на монобанку: https://send.monobank.ua/jar/8YgLK2V5zV 🚩🚩🚩

#мем

​​👩‍💻Наталі Фе, засновниця британської неприбуткової організації проти пластикового забруднення (завдяки їй уряд заборонив пластикові столові прибори й пінополістиролову упаковку, а супермаркети — пластикові ватні палички), після 10 років активізму вигоріла. У 2022-му переїхала в Клівдон біля Бристоля й помітила дуб на схилі за квартирою. ❄️На зимове сонцестояння 2023-го почала ритуал: сидіти під цим дубом щодня — рівно рік, до сонцестояння 2024-го. Перші 10 хвилин — просто спостереження, далі 20-30 хвилин медитації, потім додому писати нотатки й вірш. 🦌Зима була важка — дощі, шторми, відчуття безглуздості затії. Весна принесла полегшення: нарциси, незабудки, жовтці, цвіркуни, прильот стрижів. Влітку природа "відпочивала", а вона все ще пхала себе працювати, й зрозуміла, що сповільнитись треба й самій. Якось під час медитації до неї підійшла олениця. 📈Результат, за її словами: зникли болі в спині, з'явилося відчуття спокою й захвату, якого не відчувала з дитинства, повернулась грайливість. Змінилось ставлення до часу — менше прагнення контролювати, більше довіри до природного ритму подій. 🎸В останній день узяла гітару й заспівала дубу подяку. Каже, що й досі ходить туди майже щодня, окрім дощових днів. Джерело #природа #цікаве

19 травня в районі Гуляйполя при контакті з ворогом загинув близький друг екоплатформи, Бодя Слем. Найкращий кулеметник, панк, сильніший з неформалів. Анархіст, пірат, іллегаліст. З юності ми разом дрались на вулицях, малювали графіті, ходили в гори, тренувались та крутились на концертах. Більшу частину шляху на війні ми пройшли спільно. Ти завжди був сміливим, веселим, любив це діло, стріляти, обравши збройну боротьбу у супротив імперії. Дуже горісно, що тебе більше немає з нами, Бодя. Допомога сім'ї Слема

#мем

📢 Незалежні читання: обговорюємо «Безглузду роботу» Девіда Ґребера З книги американського антрополога Девіда Ґребера «Безглузда робота» (Bullshit Jobs) ми читаємо та обговорюємо перший розділ і частину другого розділу. Автор досліджує парадокс сучасного світу праці: чому в епоху технологій, автоматизації та зростання продуктивності з’являється так багато робіт, які навіть самі працівники вважають беззмістовними. Це історії офісної рутини, бюрократичних ланцюгів, «паперової» зайнятості та відчуття, що твоя праця не має реальної цінності. Ґребер ставить запитання: якщо суспільство справді може обійтися без цих професій – чому вони продовжують існувати? ⚪️ Разом обговоримо: 💼 Як сучасна економіка створює і підтримує «порожні» робочі місця 🏛 Чому бюрократія часто росте навіть там, де мала б зникати 🧠 Як відчуття безглуздості праці впливає на психіку та самооцінку ⚙️ І чому «робота заради роботи» стала нормою для мільйонів людей 📚 Формат: читання + обговорення 🕕 Коли: неділя (21.06), 18:00 📍Де: м. Київ (локація за запитом: форма для реєстрації) Також нагадуємо, що в нас продовжується конкурс на книгу Еріха Фромма «Мистецтво любити» - Посилання.

Друзі дуже прошу вас підписати петицію про збереження різнотрав'я в Черкасах, бо оці виконування газонів це якась поплава жостка Залишилось мало днів кожен голос важливий

Як виживають на вулиці? 🧟 Люди, які мають домівку та стабільний дохід, часто уявляють безпритульність як щось далеке, маргінальне, те, що існує повністю поза межами суспільного життя. Але навіть у ситуації крайнього виключення безпритульні люди не перестають бути його частиною. Ба більше, вони вибудовують власні соціальні структури і форми організації повсякдення, створюють неформальні ієрархії та практики взаємодопомоги. Як виглядає цей поглинений бідністю і вразливістю соціальний світ, уже кілька років досліджує соціологиня Марина Я — учасниця колективу Street Aid Daily, яка працює з безпритульними людьми в Одесі через пряму допомогу, творчі практики та політичну освіту. У сьогоднішній статті дослідниця пропонує переглянути життя на вулиці, розгледівши там складний соціальний світ, який може багато розповісти про нерівність, владу та солідарність у суспільстві загалом.