Свята Літургійного року

Четвер після Неділі всіх святих у Східних Католицьких Церквах вважається Торжеством поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа (празником Євхаристії). Цього року воно припадає на 11 червня 🔸Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа (Божого Тіла) виникла у ХІІІ ст. в Латинській Церкві і мала конкретну мету — боротьбу з єресями, які заперечували реальну присутність Ісуса Христа у Євхаристії. Натомість Східні Церкви таких викликів не мали, тому функція буферу обміну між календарями візантійської і латинської традицій тут недоречна. Адже свято з усіма його звичаями, особливо помпезними процесіями, які викликають емоційне захоплення простого люду, є безпідставно скопійоване. 🔸Автентичне вшанування Тіла і Крові Христа у Євхаристії відбувається під час Божественної Літургії. Воно містить і поклоніння, і, щонайголовніше, приймання, єднання з Христом на усіх рівнях. Днем установлення цього Таїнства є Великий Четвер. Християни як Сходу, так і Заходу в усьому цьому однозгідні. Далі детальніше

11 червня християни візантійської традиції вшановують пам’ять одразу двох апостолів — Вартоломея (одного з 12-ти) та Варнави (одного із 70-ти) 🔸У Римо-Католицькій та Лютеранській Церквах на цей день припадає лише пам’ять Варнави. Також цих апостолів почитають Англіканська Церква та орієнтальні православні Церкви. А Кіпрська Церква вважає апостола Варнаву своїм засновником та покровителем. 🔸Про Вартоломея Святе Письмо подає доволі скупі відомості. Синоптики і Книга Діянь апостолів його ім’я подають серед списку дванадцяти найближчих учнів Христових. Євангеліє від Йоана про нього не розповідає нічого, хоч Отці Церкви (св. Йоан Золотоустий, св. Кирило Олександрійський, св. Епіфаній Кіпрський) вважають його тією ж особою, що й Натанаїл з Кани Галилейської (Йо. 21, 2), котрого апостол Филип привів до Ісуса зі словами: “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки” (Йо. 1, 45). 🔸Передання пізніше зобразить місійну подорож цих двох апостолів... Далі детальніше

Церковний календар, 9 червня. Святі діви Нуне (Ніна і Мане) 🙏 Третій вівторок після П’ятдесятниці у вірменській традиції присвячений святим дівам Ніні та Мане. Друга з них передала свою печеру св. Григорію Просвітителю, і та стала місцем його відходу до вічності. А перша сама стала Просвітителькою Грузії. Коли св. Григорій Просвітитель все ще сидів в ув’язненні у ямі м. Арташату, цар Трдат ІІІ переслідував християн. Його жертвами стала і група дів, яка прибула під проводом свв. Ріпсіме і Гаяне. Мане й Ніна були одними з них. Мане подалася до гори Себух неподалік м. Ерзінджан. Тут вона оселилася в печері і ще майже чверть століття служила Богові молитвою й постом. Сюди наприкінці життя прибув і св. Григорій Просвітитель, шукаючи усамітнення. Увійшовши до печери, він знайшов святу діву мертвою. Просвітитель поховав її тіло і сам оселився у цій печері, де незадовго після цього помер (бл. 326 р.). Натомість Ніна дійшла ще далі. Вона потрапила до столиці Картлійського царства Мцхети. Далі детальніше

Церковний календар, 9 червня. Святитель Кирило Олександрійський 🙏 🔸9 червня християни візантійської традиції вшановують пам’ять Кирила, єпископа Олександрії, одного з найвидатніших представників богословської школи цього міста, котрого Церква проголосила Святим Отцем за видатний внесок у її вчення. 🔸Жив у 376-444 рр. Здобув хорошу освіту та духовну формацію в скиту св. Макарія в Нітрійських горах. Був племінником Олександрійського Патріарха Теофіла. Той поставив Кирила в чин архидиякона і дав благословення виголошувати проповіді. 🔸В тому часі відбувалося запекле протистояння двох найбільших богословських шкіл — Олександрійської та Антіохійської — через різні підходи до тлумачення Святого Письма. Перша робила акцент на його алегоричному прочитанні та Божій природі Ісуса Христа, а друга — на буквальному прочитанні та людській природі. Це вело не тільки до глибшого осмислення та розвитку вчення Церкви, а й до виникнення єресей... 👉Далі детальніше

Церковний календар, 8 червня. Початок Петрового посту (Петрівка) Період, яким Церкви візантійської традиції готуються до свята первоверховних апостолів Петра й Павла (29 червня), називається Петровим постом. Оскільки він починається в понеділок після Неділі Всіх святих, яка є рухомим святом, то його тривалість щороку є іншою. Цього року Петрів піст за юліанським пасхальним календарем починається 8 червня і триває три тижні. За своїм походженням цей піст давній, але первісно не пов’язувався з верховними апостолами. Називався постом П’ятдесятниці. Перші згадки про нього сягають IV ст. В одному з джерел цього періоду, яке називається “Апостольськими постановами”, сказано таке: “Відсвяткувавши П’ятидесятницю, святкуйте одну седмицю; а після неї одну седмицю постіть; бо справедливо, щоб ви і веселилися про дар Божий, і постили після послаблення” (кн. 5, 20). Про цей піст згадують Отці Церкви Атанасій Великий, Амвросій Медіоланський, Теодорит Кирський, Лев Великий. Далі детальніше

Церковний календар, 7 червня. Свято Катедрального собору св. Ечміадзину На 64-й день після Пасхи християни вірменської традиції відзначають свято на честь постання їхньої центральної святині св. Ечміадзину. Цього року воно випадає 7 червня. Св. Григорій, Просвітитель Вірменії, охрестив царя Трдата ІІІ, котрий зі свого боку проголосив християнство державною релігією, однак їй ще бракувало інституційного увиразнення. До того ж поганські культи все ще зберігали в країні значний вплив. Одного разу, молячись на могилі мучениць-ріпсіменок, св. Григорію об’явився Христос. Він сходив з неба в оточенні ангельського війська. Обличчя Його сяяло надприродним блиском, а в руках Ісус тримав золотий молот. Він привів св. Григорія до капища Сандара-мета у Вагаршапаті, вдарив молотом, і постав вівтар. Просвітитель сприйняв це як знак, що у цьому місці слід збудувати храм... Далі детальніше

Церковний календар, 7 червня. Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа Конференція римо-католицьких єпископів України постановила відзначати Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа (Божого Тіла) в наступну неділю після урочистості Пресвятої Трійці. Цього року воно випадає 7 червня. Святе Письмо днем, коли Ісус установив Таїнство Євхаристії, подає четвер перед Його Страстями. Християни і Сходу, і Заходу однозначно це приймають. Однак у Латинській Церкві у відповідь на певні єретичні віяння, які не визнавали реальної присутності Христа у Євхаристії, виникло ще одне свято на честь Пресвятих Тіла і Крові Господніх. Своїм корінням воно сягає ХІІІ ст. Далі детальніше

Хоч у літургійних календарях різних традицій на щодень приписано святкувати пам’ять одного або кількох святих, Церква свідома, що не може поіменно згадати всіх, хто осягнув Небо, тому установлює окремий день Всіх святих. Для Латинської Церкви — це 1 листопада. А для Церков візантійської традиції — перша неділя по Зісланні Святого Духа, яка цього року випадає 7 червня. Перші згадки про вшанування всіх святих у цей день знаходимо у проповіді св. Йоана Золотоустого наприкінці IV ст. Однозгідності щодо дати святкування дня Всіх святих не було. В різних місцевостях і в різні часи його відзначали по-різному. Десь дата цього свята була фіксованою, а десь — рухомою. Спершу це був день Всіх мучеників, адже звичай ранніх християн збиратися на могилах тих, хто порівняно недавно віддав життя за Христа, якраз і породив культ святих. Пізніше разом з мучениками почали вшановувати людей, котрі осягнули святість в інший спосіб... Далі детальніше

В суботу другого тижня по Зісланні Святого Духа християни вірменської традиції відзначають спомин події, яка дала поштовх християнізації усієї Вірменії. Йдеться про визволення з рову св. Григорія Просвітителя. Цього року свято випадає 6 червня. 🔸Зі святим Григорієм як тим, завдяки зусиллям котрого Велика Вірменія офіційно прийняла християнство, прямо чи опосередковано пов’язано кілька свят. Визволення з рову стосується безпосередньо життя Просвітителя. 🔸Наприкінці ІІІ ст. у Вірменії відбувалося масштабне переслідування християн. Близько 287 р. під нього потрапив і Григорій — цар Трдат ІІІ кинув його в каземати Арташату (тепер місто на вірменсько-турецькому кордоні за 30 км від Єревану), переповнені гадюками. Сьогодні на місці катувань святого розміщується монастир Хор Вірап (дослівно “Глибока яма”). 🔸Провів Григорій у ямі близько п’ятнадцяти років. Для вірменської літургійної традиції це — передусім час випробувань, гартування терпеливості та прояву Божої сили. Далі детальніше

У четвер другого тижня по Зісланні Святого Духа християни вірменської традиції відзначають пам’ять свв. Івана Предтечі та єпископа Атеногена. Цього року свято випадає 4 червня. 🔸Здавалося б, святі з різних епох і земель — св. Іван Хреститель, родич і сучасник Ісуса Христа, та вірменський єпископ ІІІ ст. Але спомин про перенесення їхніх мощей св. Григорієм Просвітителем до м. Багавану став одним із свят, яке стоїть біля витоків християнської Вірменії. 🔸Атеноген був родичем св. Григорія Просвітителя — доводився братом його дружині Міріам. Він очолював церкву м. Пітактону і віддав своє життя за Христа. 🔸Прийнявши свячення у Кесарії, 301 р. св. Григорій Просвітитель прибув до Багавану разом з мощами святих Івана Предтечі та Атеногена. Він охрестив царя Трдата ІІІ разом з його двором, і той проголосив християнство державною релігією. Детальніше

Візантійській традиції притаманно наступного дня після найбільших свят вшановувати осіб, котрі відіграють у них ключову роль. Тому в понеділок після Зіслання Святого Духа відзначають свято на честь Святого Духа (деякі Церкви називають його днем Пресвятої Трійці). Цього року його святкування випадає 1 червня. Німецький літургіст Міхаель Кунцлер так аналізує це свято у контексті візантійської традиції: “На Зішестя в руслі ікономії спасення звершується Об’явлення Бога в трьох Особах через Сина у Святому Дусі, котрі творять у світі спасення, щоб обожествити людину, приймаючи її у внутрішньотринітарну єдність. Перший день після П’ятдесятниці — це свято Святого Духа”. Але зі сказаного випливає, що й назва Трійці для цього свята є доречною. Зійшовши на апостолів, Святий Дух відкриває їм, а через них і Церкві в усіх поколіннях єдиного Бога в Трьох Особах та Його дію у світі (ікономію) задля спасіння. Далі детальніше

Ікона Зішестя Святого Духа – це ікона народження (різдва) Церкви 🔸Образ Зішестя Святого Духа – це промислительна ікона Пресвятої Тройці, як ікона Богоявлення чи Преображення. Тут Пресвята Тройця не зображена безпосередньо, як в іконічному типі Старозавітньої Тройці, а Її присутність передана символічно через відкритий сегмент неба, промені світла та Святого Духа, який у Святому Письмі інколи являється під виглядом голуба. 🔸Господь возноситься, щоб приготувати місце для своїх дітей, і встановлює невидимий, але міцніший за земний, зв’язок з учнями. Святий Дух утішає апостолів і водночас дарує їм силу бути витривалими у своїй вірі настільки, щоб могти дарувати цю віру іншим, помножуючи свій подарунок. 🔸Іконографія свята Зішестя Святого Духа побудована на Діяннях апостолів, другий розділ. Паралельним старозавітнім текстом, який підсилює значення цієї події як такої, що була передбачена наперед, є пророцтво Йоіла (2, 28-29). Детальніше

В наступну після Зіслання Святого Духа неділю християни латинської і лютеранської традицій відзначають свято на честь Трійці, яке цього року випадає 31 травня. Візантійська ж традиція святкує цей день в понеділок після Зіслання Святого Духа. 🔸Возносячись на небо, Ісус Христос доручив своїм учням іти з проповіддю Євангелія до народів, “христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мт. 28, 19). Через десять днів Він зіслав на них у вигляді вогненних язиків Святого Духа, котрий по сьогоднішній день наводить спільноту християн “на всю правду” (Йо. 16, 13). 🔸Потреба окремого свята, яке би підкреслювало єдиносущність Отця, Сина і Святого Духа, виникла в контексті антиаріанської полеміки IV-V ст. З VII ст. на Заході з’являються літургійні тексти, присвячені Пресвятій Трійці. З ХІ ст. — перші згадки про свято, а з 1334 р. завдяки Папі Йоану ХХІ його відзначають в усій Католицькій Церкві. Детальніше далі

На 50-й день після Христового Воскресіння християни по всьому світі святкують Зіслання Святого Духа (П’ятдесятницю). Цього року за Юліанським календарем вона випадає 31 травня. 🔸П’ятдесятниця є святом біблійним і знаним зі своїми специфічними конотаціями ще у Старому Завіті. Спершу давні ізраїльтяни відраховували п’ятдесятий день від початку жнив, коли могли вже збирати перші плоди. Після їхнього виходу з єгипетської неволі (Пасха) на п’ятдесятий день Бог дав Мойсеєві на горі Синай Закон. 🔸Відтоді П’ятдесятниця стала для юдеїв одним з трьох найбільших свят року. 🔸Перед своїм Вознесінням Ісус Христос наказав апостолам “Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця” (Ді. 1, 4). А ще раніше Він сказав: “І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас” (Йо. 14, 16-17). Детальніше далі

У суботу перед П’ятдесятницею богослужбовий устав Церков візантійської традиції приписує вселенське поминання померлих. Цього року воно випадає 30 травня. 🔸Усі суботи літургійного року є днями поминання померлих, і якщо на них не припадає свято, то вони містять у своїх богослужіннях відповідні молитовні тексти. Однак деякі суботи Церква виділяє як вселенське поминання всіх одвіку померлих. Людині властиво дбати передусім про найближчих та творити їм добро, то і молитву свою за спочилих вона починає з “батьків і рідних по крові”. Через те й закріпилася за вселенським поминанням народна назва “батьківська субота”. 🔸Виокремлення деяких з цих субот (Дмитрівська, Михайлівська, заупокійні суботи Великого Посту) є суто народним звичаєм, і святкують їх “по-народному” — зі змінними “заупокійними” частинами на Літургії та Парастасом чи Панахидою. 🔸Однак дві суботи в році мають свою унікальну службу. Це — М’ясопусна і Троїцька. Тексти для них є прописані у Тріодях — Постовій і Квітній відповідно. Детальніше далі

29 травня християни латинської традиції відзначають пам’ять одного з найвпливовіших Римських Архиєреїв ХХ ст. святого Павла VI. Якщо його попередник св. Папа Іван ХХІІІ лише впускав у Церкву дух її оновлення (aggiornamento), то Папа Павло VI вже робив конкретні кроки задля його здійснення. Він посів Апостольський Престіл якраз у розпал ІІ Ватиканського Собору, перейнявши його від Папи Івана ХХІІІ, коли той, знеможений хворобами, відійшов до вічності. А потім ще понад десять років по завершенні Собору Павло VI впроваджував його постанови в життя. Далі детальніше

Християни латинської традиції в перший четвер після неділі Зіслання Святого Духа відзначають свято Господа нашого Ісуса Христа, Верховного і Вічного Священика. Цього року воно випадає 28 травня. 🔸На Христі як на верховному священикові (архиєреєві) особливий акцент робить Послання до Євреїв. Відправною точкою бере пророцтво з Книги Псалмів, де Господь клянеться словами: “Ти — Єрей повіки на зразок Мелхіседека” (Пс. 110 (109), 4), стверджуючи, що воно сповнилося у Воплоченому Синові Божому (пор. Євр. 5, 6). Верховність і вічність Христа як Священика наскрізь пронизує Послання до Євреїв. 🔸Його священство цілковито відрізняється від встановленого на той час левітського священства, головним завданням якого було жертвоприношення в Єрусалимському Храмі. “Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий” (Євр. 7, 28). Далі детальніше

25 травня християни латинської та англіканської традицій відзначають пам’ять “батька англійської історії”, видатного інтелектуала свого часу, перекладача і коментатора Святого Письма Беди Преподобного. 📃Легенда каже, що по смерті святого монаху, котрий складав йому епітафію, з’явився ангел і звелів написати: “В цій могилі лежать кістки високоповажного (Venerabilis) Беди”. Відтак це “Venerabilis”, яке по-різному перекладається — Преподобний, Високоповажний, Достославний, Велебний, Вельмишановний тощо, назавжди закріпилося за його іменем. І вже богослови та синоди ІХ ст. вживають їх разом, згадуючи багату творчу спадщину монаха VII-VIII ст., котрий більшість із 63-х років свого життя провів у двох абатствах — св. Петра у Вермуті та св. Павла у Джарроу. Детальніше далі

Сьомою неділею після Пасхи, тією, що розміщується між празниками Христового Вознесіння та Зіслання Святого Духа, у літургійному календарі Церков візантійської традиції є Неділя святих отців І Вселенського Собору, який відбувся 325 р. в Нікеї. Цього року вона випадає 24 травня. Возносячись на небо, Ісус Христос заповів своїм учням: “Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню” (Мр. 16, 15). Однак вже в перші століття християнства проповідь Євангелія наштовхнулася не тільки на спротив зовнішніх сил, а й ізсередини Церкву підточували кривотлумачення Божого Об’явлення, сприятливим ґрунтом для яких була недостатня розвиненість на той час певних доктринальних принципів. Деякі такі хиби вдавалося полагодити мирно, через відвертий богословський діалог. Інші ж, якщо їхні адепти вперто наполягали на власній правоті, спричинювали значне замішання в Церкві і навіть криваве переслідування. Близько 318 р. в околицях Олександрії проповідував священик Арій... Читати повністю

23 травня Церкви Володимирового хрещення відзначають пам’ять преподобної Євфросинії Полоцької, князівни, котра свої здібності, багатство та зв’язки зуміла використати на розвиток монашества й освіти на Русі ХІІ ст. 🔸Євфросинія (у хрещенні Предслава) була донькою полоцького князя Святослава-Георгія Всеволодовича та правнучкою київського князя Володимира. Спадкоємство не тільки тілесне, а й духовне щодо руських святих відзначають літургійні тексти на честь св. Євфросинії. 🔸Так стихира на Вечірні передає цю тяглість, вплітаючи життєвий шлях Євфросинії між минулим і майбунім: “Давида і Романа серед мучеників і блаженного Теодосія серед преподобних бачачи увінчаними, Євфросиніє, себе принісши в жертву Богові, від князів руських земної батьківщини ти поспішила до братнього єдинодумства, блаженна, і почин лику князівен самообіцяний принесла Богові, щоб з ними прийняти обіцяні блага від Того, заради Кого трудилася”. Далі детальніше