Свята Літургійного року

Церковний календар, 4 листопада. Пам’ять освячення собору Софії в Києві та свято Ікони Божої Матері “Оранти ‒ Непорушної стіни” Одразу два тісно переплетені між собою свята відзначає Православна Церква України 4 листопада. Вони стосуються двох символів духовної стійкості українського народу: собору Софії в Києві та мозаїки Матері Божої “Оранти ‒ Непорушної стіни” у його надвівтарній частині. 🔸Як і багато чого з культурної спадщини українського народу, історія Софії Київської зазнала численних спотворень з боку Москви. Сам рік постання святині ворожа пропаганда сфальсифікувала так, щоб вписати його в теорію трьох “братніх народів”. 🔸Натомість новітні дослідження навели докази значно ранішого зведення собору Софії в Києві. Про неї згадує хроніка німецького єпископа Титмара Мерзебурзького 1017 та 1018 рр. Детальніше далі

1 листопада Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять свв. безсрібників і чудотворців Косми й Дам’яна. Також їхньому спомину у календарі цих Церков присвячені 1 липня та 18 жовтня (останнє святкують у Греції). 🔸Ранг безсрібників, до якого відносять Косму і Дам’яна, охоплює осіб, наділених здібністю до лікування, котрі, говорячи сучасною мовою, надавали медичні послуги безоплатно. Через те почитання Косми і Дам’яна набуло широкого поширення. Всі бо хворіють. А ті, хто за життя займалися лікуванням, у народній свідомості постають “відповідальними” за зцілення хворих і після свого переходу до Неба. 🔸Також ранг безсрібників особливий тим, що ставить вірним перед очі не єпископів, священиків чи монахів, котрі займають значну частину літургійного календаря, а мирян, що осягнули святість, займаючись цілком “земною” професією. 🔸За тим значенням Косми і Дам’яна стають другорядними питання, звідки вони походили, і якою смертю загинули. Адже стосовно того існує багато розбіжностей. Далі детальніше

1 листопада Римо-Католицька Церква відзначає День всіх святих, а наступного дня — спомин всіх померлих вірних. У цей день існує традиція відвідувати цвинтарі, відправляти там панахиди. 🔸Загалом вшанування святих у Церкві бере свій початок разом із культом перших мучеників християнської ери. На початку християни відзначали «день народження до неба» (dies natalis), тобто день мучеництва поодиноких християн. 🔸Значне збагачення літургійних календарів споминами dies natalis мучеників спричиняється до того, що у ІІІ-ІV ст. виникає окреме свято всіх Мучеників, оскільки протягом Літургійного року було вже неможливо згадати усіх відомих і безіменних християн, які пролили кров заради Господа та Його Євангелія. Далі детальніше

31 жовтня Православна Церква України вшановує останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського 🔸Коли 2008 р. українські Церкви відзначали 1020-річчя Хрещення Русі, Помісний Собор УПЦ КП видав документ “Про канонізацію праведного Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі (1691-1803 рр.)”. У ньому подано не тільки вимоги до вшанування новопроголошеного святого, а й поміщено життєпис та обґрунтування, чому, здавалося б, світського правителя поміщено у церковний календар. 🔸В центрі культу праведного Петра Багатостраждального стоїть його любов до свого народу, яку Помісний Собор при канонізації порівнює з Павловою, коли той пише: “Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних по плоті” (Рм. 9, 3). Керований правдою і любов’ю, він “показав приклад смирення і терпіння” та “воістину був справжнім миротворцем”. “Тому і вибрав страждання, щоб перемогти неправду і беззаконня. Ув’язнився, щоб визволитись. Смирився, щоб піднятися”. Далі детальніше

28 жовтня, у день відходу до вічності (+1651(?)), Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Йова Желіза (Заліза), одного з перших ігуменів Почаївського монастиря. 🔸Його біографія містить історичні суперечності та оповита міфами, у т.ч. створеними на догоду московитській пропаганді. Визнається, що він народився в Угорниках на Прикарпатті. 🔸Також достеменно відомо, що Йов був ігуменом, що зумів зберегти й помножити монастирські добра та християнську вченість, й водночас з тим, не занедбати любові до ближнього. 🔸Ігуменство Йова припадає на буремні часи становлення монастиря, адже після смерті шляхтянки Анни Готської, що в 1597 році дала капітал для заснування Почаївського монастиря, її родич, протестант Андрій Фірлей, забажав отримати кошти назад і в 1623 році пограбував монастир. Йову не лише вдалось залучити для допомоги монастирю нових меценатів, а й виграти у Андрія Фірлея судову справу, що тривала майже чверть століття... Далі детальніше

28 жовтня Православна Церква України вшановує пам’ять святителя Димитрія Туптала, відомого завдяки укладеним ним чотирьом томам Житій святих на кожен день літургійного року. 🔸Данило (в монашестві Димитрій) Туптало належить до тих українських інтелектуалів XVII-XVIII ст., здібність і освіченість котрих Москва використала для розвитку своєї Церкви. Твори Димитрія Туптала вона спотворила й переписала своєю мовою. А його самого під іменем Димитрія Ростовського внесла до пантеону своїх святих, замовчуючи походження з тогочасної української еліти, самостійницьку позицію і те, що більшість своєї активної діяльності він присвятив Україні. Далі детальніше

28 жовтня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять великомучениці Параскеви Іконійської. У літургійному календарі цих Церков є п’ять святих з таким іменем, що перекладається як “п’ятниця”, так що на рівні іконографічних зображень та літургійних текстів нерідко виникає плутанина. А в деяких регіонах України культ Параскеви був настільки популярним, що п’ятницю в народі шанували більше, ніж неділю. 🔸Найвідомішими є три Параскеви – Тирновська (Сербська), Римська та Іконійська. Найбільше плутанини виникає з двома останніми, адже вони мають статус мучениць. Навіть фахівці з іконопису не беруться стверджувати, котра саме Параскева зображена на певній іконі. У зображеннях Параскеви переплітаються як сюжети монашого подвигу преподобної з Тирнова, так і сцени мучеництва за віру святих з Риму та Іконії. Не допомагають і формальні ознаки – монаший каптур для преподобної і корона для мучениці. Вони на іконі бувають одночасно присутніми. 👉Далі детальніше

Святого Димитрія Солунського Церкви візантійської та латинської традиції вшановують 26 жовтня 🔸Димитрій жив у другій половині ІІІ — на початку IV ст. у м. Солуні (суч. Салоніки). 🔸У лютому 303 року розпочався новий і тривалий етап переслідування християн. Всі церкви і священні книжки мали бути спалені, християни втрачали право збиратися на Богослужіння і звертатися до суду, не мали права займати визначні посади, а всі вільновідпущені християни мають бути повернені в рабство. 👉Далі детальніше

25 жовтня Церкви візантійської традиції вшановують пам’ять мучеників Маркіяна і Мартирія, яких ще титулують як нотарів. Про них також згадує у цей день Римський Мартиролог. 🔸І житійна література, і літургійна традиція сходяться в тому, що Маркіян та Мартирій були учнями й близькими співробітниками Константинопольського архиєпископа Павла І. Тексти богослужінь 25 жовтня неодноразово підкреслюють їхній духовний зв’язок. 🔸337 р. імператором став Констанцій ІІ, явний прихильник аріанства. 342 р. він змістив з Константинопольської катедри Павла І і поставив на його місце аріанського єпископа Македонія І. 🔸Созомен пише, що Македоній звинуватив Маркіяна і Мартирія в організації народних заворушень та передав на суд префектові Филипу. В Житіях нотарі виступають як активні борці з єрессю — у них вони справді піднімають народ проти аріанства, а на суді відважно викривають єретиків. Далі детальніше

Субота перед празником св. великомученика Димитрія Солунського в літургійних календарях багатьох слов’янських країн, в тому числі й України, позначена як поминальна. Цього року її відзначають 24 жовтня. 🔸У тижневому колі візантійської традиції, яку перейняли Балкани і Русь, кожна субота є призначена для поминання померлих. З ІХ-Х ст. в літургійному календарі з’являються дні вселенського поминання, якими є суботи перед М’ясопусною неділею, друга, третя і четверта у Великому Пості, а також перед П'ятдесятницею. Це — найдавніші поминальні дні. 🔸Їхній поминальний характер яскраво виражений у структурі Вечірні та Утрені цих днів, значно відмінній від структури богослужінь інших субот. Далі детальніше

23 жовтня християни латинського обряду відзначають пам’ять Северина Боеція, котрий заклав підвалини середньовічної науки, передав їй здобутки античності та своїм найвідомішим твором “Розрада від філософії” показав ідеал постави людини перед обличчям трагедій та випробувань. 🔸Народився Аніцій Манлій Торкват Северин Боецій 480 р. в Римі. Походив з одного зі знатних римських родів, вплив яких в Італії на початку Середньовіччя поступово згасав. Апенніни повністю були підкорені остготським королем Теодоріхом. Стара римська знать все ще займала високі посади в країні, але все частіше піддавалася інтригам та тиску з боку загарбників. 🔸510 р. Северин Боецій став консулом. Поряд з тим він перекладав твори грецьких філософів латиною, аби зробити їх доступними римському світу, та, взоруючись на них, писав власні трактати. Так тривало до 522 р., коли Теодоріх призначив його на найвищу в королівстві посаду magister officiorum, згідно з обов’язками якої Боецій відповідав за призначення на нижчі посади... Далі детальніше

23 жовтня християни візантійського обряду відзначають день пам'яті апостола Якова, брата Господнього. Його ми знаємо як першого єпископа Єрусалимської Церкви та автора новозавітнього послання. Він також є автором Божественної Літургії (її текст внизу). 🔸Літургійний календар його називає братом Господнім. Юдеї, не вірячи проповіді Ісуса в синагозі, говорили: «Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?» (Мт. 13, 55). Іншого разу, коли Ісус «промовляв до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити» (Мт. 12, 46). Про Якова як брата Господнього говорить також апостол Павло, згадуючи свій візит до Єрусалиму (Гл. 1, 19). 🔸Ортодоксальна традиція визнає Богородицю Дівою до кінця її життя на землі. Латеранський Собор (649 р.) визнає Марію Приснодівою, і це оспівують літургійні тексти. Східна традиція подає св. Йосифа Обручника як вдівця похилого віку, а Яків відповідно виступає його сином від померлої дружини. Далі детальніше

22 жовтня Католицька Церква відзначає пам’ять св. Івана Павла ІІ — першого понтифіка-слов'янина 🔸Народився Кароль Йозеф Войтила 18 травня 1920 р. у м. Вадовіце поблизу Кракова. Основу християнської віри здобув у сім’ї, а інтелектуальне формування розпочав 1938 р. на філософському факультеті Ягеллонського університету. Однак у зв’язку з німецькою окупацією навчання довелося припинити. В цей час Кароль працює у каменоломні, на водоочисній станції, на хімічному комбінаті “Сольвей”, а також виступає у підпільному театрі, пише п’єси та поезію. 1942-1944 рр. відвідує підпільні курси Краківської духовної семінарії. 🔸Від 1946 р. починається його священиче служіння. Кароль здобуває вищі студії в Папському університеті св. Томи Аквінського (Ангелікумі), а також в університетах Фрібура та Лювена. 1948 р. захистив докторської дисертації на тему “Питання віри в працях св. Івана від Хреста” повертається до Кракова. 🔸Тут здійснює душпастирське служіння і продовжує навчання. Далі детальніше

20 жовтня Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять мученика Артемія. 🔸Походив він зі знатної римської родини. 312 р. брав участь у відомій битві на Мільвійському мості. Щоб здолати Максентія, імператор Костянтин, згідно з отриманим напередодні об’явленням, наказав на стягах свого війська зобразити знак Хреста. Перемогу вдалося здобути, і Артемій, бачачи це, увірував в Ісуса Христа. 🔸Певний час після цього він був радником Костянтина та його наступника Констанція ІІ. За дорученням останнього переніс мощі апостолів Андрія та Луки з Патри до Константинополя. Пізніше імператор призначив його воєначальником Олександрії. Іконографія мученика часто зображає його не просто воїном у кольчузі та зі зброєю, а ще й на троні. 🔸Своїм високим становищем Артемій скористався для поширення християнства в Єгипті та руйнування язичницьких культів. Детальніше

19 жовтня – день пам`яті пророка Йоіла. 🔸Про його життя є дуже мало відомостей. Немає навіть згоди щодо століття, в котрому він жив. Але цей брак компенсовується посланням його Книги. 🔸Для пророків характерним є відмежовувати власні думки від того, що «говорить Господь». На цю фразу часто натрапляємо в їхніх книгах, і вона підсилює те, що йтиме після. «Так говорить Господь…» 🔸Йоіл на початку свого пророцтва залишає короткий автограф: «Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла» (Йоіл 1, 1) і відходить в тінь, залишаючи Бога сам-на-сам зі своїм народом. 🔸В житті пророка читаємо, що він вів свою діяльність в Єрусалимі близько 800 р. до Христа. Натомість біблісти, зауваживши певні історичні особливості в його тексті, датують його пророцтво кінцем IV ст. до Христа. Далі детальніше

День пам’яті святого євангелиста Луки відзначають 18 жовтня Східні і Західна Церкви. Церковне передання однозгідне в тому, що кількаразово згаданий у посланнях Апостола Павла Лука є тим самим Лукою, якого з ІІ століття вважають автором Євангелія та Діянь Апостолів. Святий Лука не був одним із 70 учнів Ісуса. Не був і свідком Христового Воскресіння. Він став християнином згодом, у перші десятиліття розповсюдження віри серед язичників. Охрестившись, євангелист супроводжував апостола Павла під час мандрів по Македонії. Після короткої розлуки Лука став незмінним супутником Павла – апостола язичників. Він супроводжував його в останній подорожі до Риму. Там Павло два роки перебував під домашнім арештом, очікуючи суду. Проте євангелист не покидав надовго свого вчителя, старанно переймаючи знання та досвід Павла. В ІІ Посланні до Тимотея Павло згадує, що всі учні розійшлися по різних землях та що з ним залишився тільки один Лука. Далі детальніше

17 жовтня Церква святкує пам’ять пророка Осії (др. пол. VIII ст. до Христа). Навіть отримавши Закон включно з десятьма Заповідями та запевнення у своїй вибраності Богом, Ізраїль неодноразово зраджував Творця, вдаючись до культів сусідніх народів і переймаючи від них жахливі звичаї людських жертвоприношень, ритуальної проституції та поклоніння фальшивим богам тощо. Через те протягом усієї історії богообраного народу серед нього вели свою діяльність люди, покликані Богом нагадувати йому про укладений на Синаї Союз. Починаючи від Єровоама, царі Ізраїля все більше вводили народ свій у віровідступництво. Через те Бог посилав до них пророків. Спершу це були харизматичні особистості, як Ілля чи Єлисей, котрі однак не залишили письмових послань. З VIII ст. як у Північному, так і в Південному царстві з`являються пророки, які не тільки словом та різними (часом чудернацькими) знаками сповіщають Божу волю, а й записують свої пророцтва. Одним із найдавніших таких пророків був Осія. Далі детальніше

Церковний календар, 16 жовтня. Святий мученик Лонгин – свідок і учасник Христових страждань Описуючи страсті і смерть Ісуса Христа, Євангеліє згадує особу сотника, присутнього при цьому. «А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”» (Мт. 27, 54; пор. Мр. 15, 39; Лк. 23, 47). Передання ж повідомляє нам його ім’я – Лонгин – і встановлює день його пам’яті 16 жовтня як мученика за віру Христову. Євангелисти однозгідні в тому, що цей воєначальник був при хресті Ісуса і визнав Його Сином Божим (Лука пише: «праведним»). Римський Мартиролог називає його тим, хто пробив списом бік Господа (пор. Йо. 19, 34). Св. Григорій Нисський вже у IV ст. згадує цього святого як єпископа Каппадокії. Святитель пише, що каппадокійці по-особливому почитають «сотника, котрий при Страстях ісповідував Божественність Господа». Далі детальніше

15 жовтня християни латинської традиції відзначають пам’ять св. Терези Авільської, котра реформувала орден Кармелітів, а її праці, написані на основі власного містичного досвіду, принесли їй визнання Вчителя Церкви. 🔸Походила Тереза Санчес Сепеда д’Авіла-і-Аумада з шляхетської родини з Авіли. Народилася 28 березня 1515 р. З ранніх літ цікавилася питаннями духовності та обговорювала їх з братом Родріго. 🔸Поряд з ревністю у молитві та виконуванні обов’язків свого стану Терезу супроводжують надприродні об’явлення. Їй з’являється Христос. У інших видіннях вона бореться з дияволом. Бачить пекло. Переживає екстаз під час молитви. На очах у людей здіймається в повітря. Під час особливого містичного досвіду відчуває пробиття свого серця “списом любові”, що згодом лягло в основу сюжету скульптурної композиції Лоренцо Берніні “Екстаз св. Терези” у церкві Санта Марія делла Вітторіа (Рим). 🔸Тереза, котру раніше болісно вражав брак дисципліни у кармелітських монастирях, сама береться за їхнє реформування. Далі детальніше

14 жовтня Українська Греко-Католицька Церква відзначає пам’ять о. Романа Лиска, наймолодшого з 28-ми новомучеників ХХ століття, проголошених блаженними 27 червня 2001 р. Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту до України. Після навчання у гімназіях Львова, Кам’янки-Струмилової (тут він мешкав зі своїм дідусем о. Михайлом Цегельським) та Львівській Богословській Академії (1932-1938 рр.) Роман одружився, але не встиг висвятитися. Коли 1939 р. Галичину вперше зайняли більшовицькі війська, митрополит Андрей Шептицький радив Романові ще не квапитися зі свяченнями. У серпні 1941 р. Роман таки прийняв Таїнство Священства, його призначили спершу до с. Колтів, а відтак через три роки — парохом у с. Белзець на Золочівщині. Тут його і застав повторний прихід радянської влади. Отець Роман відмовився перейти на московське православ’я, і йому заборонили священнодіяти. 1948 р. разом із сім’єю переїхав до рідного Городка. Таємно душпастирював у селах. 9 вересня 1949 р. каральні органи дізналися про діяльність о. Романа Лиска і заарештували його та помістили у тюрмі на Лонцького. Піддавали тортурам. Пробув він тут трохи більше місяця і 14 жовтня загинув за нез’ясованих обставин. Далі детальніше