Храм поезії (🖤)

поетичний конкурс Листя трави вітаю, наші переможці: 1 місце — Саша Хопта* 2 місце — Лана д'Арк** 3 місце — Аля Гулієва** результати вірші судили Олена Галунець, Олеся Репа, Оксана Приходченко, Єва Верле, Тетяна Удод та Іра Квазар * отримає видання власної збірки. Наразі переможниця конкурсу отримає час на укладання рукопису протягом літа. У вересні рукопис надійде на редагування та верстку та у листопаді — вийде у світ. Планується 100 примірників у твердій палітурці і т.д. 2 та 3 місце кожен отримає по 1000 грн #листя_трави #конкурс #поезія #вірші #храм

Щоденниковий запис у голові № 1158. Місце: станція “Академік Вернадський”. Дата: 26 квітня 2025 року. Час: 00:21 за Києвом. Заплющую очі й не сплю, тож приречено пливу крізь думки, розмовляю з овечками, якби я змогла, то злетіла би кречетом, туди, де вершини ростуть, та зламана тут і ось тут, ви ж не бачите, як я захопилася травмозаначками, які заховала між Кафкою, Пратчетом, аби лиш ніхто не знайшов, як шалик із шовку туристки на лайнері, яка з Аргентини пливла аж до айсбергів, в навушниках грали зомбічно The Cranberries, а шалик у танці тонув. Час: 07:37 за Києвом. Так сумно, та ну все (!) — синхронно із рибами він гнучко поплив поміж глибами сивими, холодні маневри — це шанс стати хвилями та вижити серед штормів. Розплющую очі — ось шалик пошарпаний! На мисі Марина в обіймах Антарктики він — нібито лист з колекційними марками, який адресата знайшов. На диво, зігрів мене шовк із посланнями від Всесвіту, що обліпив густо слаймами проблем і тривог; не така вже й поламана — себе я полагоджу знов. Нотатка: написати книжку “Неймовірна подорож до білого континенту, про яку вам ніхто не розповість”. © Олена Галунець 🧣 @virshoplitkarka #олена_галунець

Я перепрошую за те, що постійно відсутня. Старатимусь трохи частіше з'являтись. Прошу вас допомагати моїм зборам та бійцям. Ось тут треба донати: https://send.monobank.ua/jar/2Lwnq5T8L8

Скоро вже й літо зі схилу — розірвана світла низка. Каже бог річковий: немає печалі, просто грає риба в ріці ночами і ластівки на зливу літають низько. Жити — немов до крові прикусити губу. Гнів, наче вітер — прошумів і ущух. Бʼється в траві зеленкувата щучка. Скільки того Бугу? Безмежно - Бугу. Місяць ламає об місто цукровий ріг. Очерети гойдають легкими лезами. Просто знічевʼя торкаєш посеред плеса чортячу мордочку водяного горіха. Просто мокре волосся впаде на плечі і засвітиться тепла вʼязка пітьма. Каже бог річковий: нас також немає, є тільки течії. Дослухайся до течій. Катерина Калитко #катерина_калитко

Занурення "Моє глибоке дитя, твого дна не дістатись ніколи. Тобою матусі страшать інших матусь, хоч тобі всього чотири. Не високорозвинений савант - аутист звичайний. Покруч без'язикий". - - - - - - - - - - - - - - - - - Чорне на чорному, кажуть, ще можна розгледіти. Діти збираються в зграйки, мов ті воронята. Битися, рвати їх спокій затято, як шмату - твоє заняття. Лет іт бі. Біле на білому, кажуть, що можна відчути. " Сину, з якого боку вийдеш на сушу сушитись?" Перші свідомі слова вилітають на волю судомним криком - спокута. Біле на чорному часто не видно і зовсім. Чом кулачки розбиваються об небосхили? Спить бісеня горілиць на асфальті, лякає людей і чілить. Бідосі. - - - - - - - - - - - - - - - - - Конспектую концепти. Нормотипові. Типи нормові. Відмежуватися від обмеження, щоб лялечка не задихнулася в коконі ізоляційної стрічки. Втрата води смертельна. Голова - кард рідер для зчитування маст рідів. Потрібне повне оновлення. Доступне певне умовлення. Кінд обдирає осердя охриплого голосу - видайте ордер. "Всміхнися, мій сину, нарешті тебе почули". МТБ 2 1 цундерехаййомугрець

суми у мовчання та оніміння нема статі адже що скажеш коли не вперше зло в холоднокровній агонії здійснює злочин за злочином немов волосинами на голові їх перелічує котам сьогодні не змивається кров із шерсті — вони теж документують ординські дії а тим часом в Єрусалим входить подоба месії котрому до ніг кидають керовані ракети та авіабомби 13.04.25 Юрій Ліщук #поезія #ЮрійЛіщук

хорні чат з поетами, поетками, що купують таблетки (але спочатку нада прочитать правила)

Нагадую, що готуватися до старту конкурсу малої прози варто вже зараз. Судді будуть топові, але місць буде лише 35 🤌 Конкурсне завдання за посиланням ➡️ клік сюди За "зухвалий" арт дякую Мемотворцеві🖤 @virshoplitkarka

- втікачі - запам’ятай мій сину  драконяча луска на моїх руках – уламками по шрамах драконяча кров у моїх зіллях – краплями у моїй жилах на благо тобі пазурем веду по мапі вишукуючи наступне місто в якому приховують цих чудовиськ укривають їх від істини їхнього призначення  і навіть від самих себе невігласи дурні не забувай у дрекхеймі не має місця для них жорстоких токсичних незграбних ворожих і проклятих хижих дракони  віверни  змії вірми гідри ящіри василіски  скільки б їм не було ймень – всі вони були і мають стати інгредієнтами зілля вічного життя  оздобленням замків справжніх вельмож основою зброї на службі добра і цілями роду нашого жертовного навіть зараз страждаємо через них вимушені ховати свої тривоги під каптуром а герби й печаті – тримати в тіні вимушені зношувати власні сили з міста у місто з гори у ріки з лісів у моря тільки б ці почвари ставали отрутою на вістрі костеніли стрілами у колчані та всихали натягнуті на щиті опісля даруючи мені новий каптур тобі – новий плащ роду нашому – вічність запам’ятай мій сину висота людського розуміння – на рівні твоїх поножів мета нашого полювання – на висоті польоту химер зберігай знання і уміння до моменту смерті останнього виродка до перемоги над пандемією сліпоти у даркхеймі до становлення роду твого а до того мій сину не забувай ми – гордий народ що працює в тіні мисливці за вічністю світу вісники переродження стражі першооснови нехай і женуть нас з деркхейму  і кажуть що ми – «втікачі» запам'ятай мій сину драконоборцю істина на нашій стороні @cherry_poetry #немаксим

і вони стали такими зрілими ці досвіди що годі казати про себе тільки слухати як брунька на гілці розпускається в горішніх плавнях як гірчить полином збентежене юністю надвечірʼя чи стаєшся вперше собі близьким в спільну макітру засипані пережитки минулого Тижня Року Дня тримай розітри до байдужості все скошене поневолене вічністю випрасувана кремезність дикого поля і ці втомлені носії дорослих облич риплять під натиском годинникових черевиків поки березень ретроградить неповерненнями і протягом завіса / в цій реальності мені бракує тільки твоїх привіт @nlitvinovapoetry #літвінова

Сьогодні помер мій дядько Маслюк Віталій, брат моєї мами. Важко втрачати близьких. Світла пам'ять. Мій Вітя пішов у вічність... Лишив мені світле і затишне: Спогади про дитинство Та дзвінки, від яких надійно... Він був трішки безладний, Не любив ускладнювати, Бо все має бути по-чесному: Як зими чергуються з веснами. Дядько був міцним і кремезним, Маленькою уявляла, що він велетень, Коли він, сміючись ховався за яблуню, Грався зі мною у хованки. Мене не обманював: Коли він казав, що я маленька, але дуже сильна – Казав упевнено, я йому вірила щиро. Садив мене на плечі, здавалося, вище хмар і снігу, А влітку косив траву високу, щоб у садочку бігала. Коли я була нареченою, то коровай величезний Вітя разом з хрещеним за сотні кілометрів привезли. Він міг не дзвонити півроку чи більше, Але кожне "привіт, доця" у вуса ховав усміхнено. Дядько був ниткою від мами до коріння та роду. Тепер йому відболіло, він там, де вічний спокій. Назавжди майже п'ятдесят вісім. Мій Вітя пішов у вічність. 05.05.2025 @olesya13r

[залишене в окупації. 3] ⠀ залишені в окупації загублені на війні речі мають властивість повертатися їх повертає любов викуповуючи останніми там де виробництво вже припинилося тому безглуздо сумувати за дорогими речима, лишеними в окупації ⠀ але що робити з дотиками загиблих на твоєму тілі? як жити з привітаннями та звертаннями до тебе, полеглих і залишених на полі бою? ⠀ що бачили заплющені очі залишених у бою на окупованих землях? доба відповідей на складні запитання скінчилася разом з війною залишивши безсмертя запитанням, на які наймудріший на які найсміливіший не неважиться дати відповідь ⠀ хто зведе над останніми поглядами в небо кургани? війна дарує безкоштовно дорого оплачувану і довго оплакану істину ⠀ тіла нізащо не відпускають тіла живі помирають разом з мертвими полеглі в бою довго не помирають ⠀ до зими двадцять другого ми не знали що таке "орел вийняв карі очі на чужому полі, біле тіло вовки з'їли, така його доля" ⠀ до кінця лютого що триватиме цілі роки ми визнаємо, що бачать очі залишених на полі бою ⠀ до кінця лютого, що триватиме цілі роки, ми так і не дізнаємося точної відповіді як жити з дотиками загиблих на твоєму тілі Ярина Чорногуз #ярина_чорногуз

Зараз, коли щоранку всі знову списуються, перепитують чи всі живі, роблять перекличку, зворушливою стає ця віра в базові речі - близькість, електрику та агностицизм. Зранку всі прокидаються, перевіряють сповіщення, читають новини. Кожне сповіщення важливе, і кожна електрична лампочка, як голова Ісуса - перевіряєш, чи засвітиться. Сергій Жадан #жадан

давай поговоримо. про політику, про коріння і секс. коритися ідеалам — без сенсу, для ідей ти транзитний Марсель. про що писати, коли поле думок всіяне дикими ягодами, кислішими за обличчя? їстимеш, не почуваючись ситим, а красномовним правда не личить. дві таблетки натще — може, трохи загоїть щем; ходив навколо, приколов, розрісся у серці кущем. метелика тінь знає де вирости й впасти, а мій ліричний герой — як твої думки скопіпастити. можливо, всього лише чийсь воннабі, якому бог торчить пару бажань /як я — вірш тобі/ тому ріжемо яблука на двох, сухими губами до ножа: твої торкалися гострого, а на моїх густим застиг жах. шершавим наче асфальт, язиком. гáряче, повний рот маршмеллоу. ідіоми, як ідеали — цикорій, на каву мелений, так глибоко, що втрачені ґудзики проростають корінням. я не почула нічого з того що ти говорив @viknapoetry #єва_верле

🔥Я долучаюся до збору @art_oborona Staff збирає 100000 на наземну станцію RIY! 🐝 Staff - військовий підрозділу аеророзвідки 40 Окремої Артилерійської Бригади, потребує допомоги зі збором коштів для комплексу RIY. Вже зібрано 60 000 грн 💪🏻 Потрібно дотиснути ще 40 000 грн⚡️ 🎯Моя ціль 1000 грн. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3fSRFfUrXs 💳Номер картки банки 4441 1111 2486 0556

Небо згортає докупи осяйні нитки, Серед сумливих клубків калатає гроза. Вітер і дощ залишилися на самоті, Вицвіт химерних ромашок похмуро тремтить, Від танцю заливи утомлений світ замовчав. Захисток сповіді чахне побіля хатин, Невід гризот огортає смагляві хрести. Гінко ступає, узявши барвінок пахкий. Парох чекає…Та тіло істотно дрижить. «Тихо, Явдохо, не вдасться святому втекти!». Хвиля жаги обіймає незайману плоть. Розум зникає від погляду темної зʼяви, Магія відьми схопила руїни думок. Всесвіт одразу спинився і шпарко замовк. Вирвала серце раба і з собою забрала. Лячне житло похилилося біля пітьми, Морок гріхів окуповує врунистий ліс. Гарпія прагне довічне життя зберегти, Суще чаклунки, насправді, не має ціни. Маска красуні не зникне багато століть.

📣 Аукціон для 110 ОМБр! Збір у вигляді аукціону для підтримки нашої знаменитої 110 бригади, для якої я написав пісню ~1 рік тому. Лот: Прапор з підписами воїнів. Донат для участі: від 200грн. Детальні правила і банківські посилання на моєму сайті: https://romanlysenko.com.ua Слава Україні! Героям Слава! Україна Понад Усе!