Шарварок

У зв’язку із смертю Марини Владі, згадалося, що я цікавився у різний час історією алкогольної залежності двох осіб: це Володимира Висоцького та Олексія Стаханова. Останнього – у першу чергу через те, що мав інформацію із перших рук від людей, що були особисто знайомі із головним стаханівцем. А от про пияцтво Висоцького мені стало відомо ще в середніх класах, коли його пісні ще слухали на бобінах і мені однокласник сказав, мов державну таємницю, що Висоцькй перед концертом випиває чотири пляшки водки, а перед виходом на сцену п’ять. Після цього довгий час для мене випивка уявлялась, як невід’ємна складова будь-якого дисидентства. Я реально знав людей, що з любові до України спилися насмерть. Принаймні на честь одного із них допіру названо вулицю. Але про те, як підсаджували Висоцького на морфій в стилі «клін кліном вишибають», я-таки перше прочитав у Марини Владі. Пізніше про цю практику щодо Висоцького ще перечитав кілька досліджень в інтернеті. І загалом прийшов до висновку, що саме вона його й угробили в 42-річному віці. І от що я думаю: оця замісна метадонова терапія, як і меншою медичний канабіс – це ті ж самі протоколи лікування Висоцького, які у підсумку спрямовані на те, щоб закріпити і увічнити залежність. Причому, якщо з Висоцький такий «науковий» підхід був, швидше за все, випадковим, то метадонова терапія вводиться свідомо для створення цілого наркоманського прошарку, який з одного боку потребує бюрократичної опіки, з другого може лояльно голосувати.

Іще раз поясню диспозицію того, що твориться в Кореї. Опозиція (та, яка готова нам давати зброю) заявила, що їм ще 21-го вересня, тобто навіть до виступу Зеленського, стало відомо, що у країну таємно завезли полонених. У зв’язку з чим було висунуто претензію до президента (який в 2022 році казав, що Україна першою почала війну), що він заграє з Пхеньяном. І, очевидно, хоче пограти в Лукашенка, обмінявши цих двох на якісь преференції з боку КНДР для підняття власного рейтингу. Опозиція відповідно побоюється, що ці загравання можуть нанести шкоду країні, оскільки все це ну просто дуже вже нагадує сюжет «Острова Крим», коли в правлячій партії у Сеулі прихильників чучхе чи не більше, ніж у всій Північній Кореї.   Версія Лі Чже Мьона зводиться до корейського аналогу «Вагнергейту». За його словами проводилася якась дуже таємнича операція із надійного заховування цих двох військовополонених, а Зеленський і опозиція її зірвали. Тепер будуть проблеми як з налагодженням стосунків із Північчю, так і з родинами полонених. Чому ця версія не витримує критики:   -полонені давали безліч інтерв’ю, і не вино, щоб це якось вплинуло на долю їх сімей -абсолютне нерозуміння логіки Кім Чен Ина. Йому потрібні ці полонені не для того, щоб розстрілять із гранатометів і згодувати собакам. Йому з пропагандистською метою потрібні два герої, які будуть висмикнуті блискучим полководцем із лап фашиствующого Зеленського. Гадаю, що як тільки вони з’являться у Північній Кореї, це буде героїчне шоу, що подібного не бачив і Голівуд. Хто цікавиться, подивіться, як Кім Ір Сен зустрічав південнокрейського в’язня Лі Ін Мо. Узагалі, з меморіалізацією своєї участі у війні КНДР переплюнула Україну на порядок, а Росію – на два. -Ідіотська позиція Лі Чже Мьона. Зробивши мир із Північною Кореєю наріжним каменем своєї програми, він не тільки погиркався із Зеленським та Трампом, але й віддав свою політичну кар’єру до рук Кім Чен Ина. Тому що зараз той демонстративно ігнорує всі кроки Сеулу до примирення, чудово розуміючи, що в нинішній ситуації він точно може випросити побільше і займається відвертим шантажем. Узагалі, для розуміння ситуації в регіоні, тре пам’ятати, що політики тут ідентифікуються за ознакою, хто більший ворог. «Праві» уважають, що головну загрозу становить китайський експансіонізм, тому геополітичних союзників бачать у США та Японії. «Ліві» за головну загрозу вважають японський реваншизм, тому їх ситуативними союзниками є Китай і Росія (яка останнім часом свідомо тисне на курильські мозолі). -Логіка ОПУ абсолютно справедлива: неможливо замовчувати той факт, який у принципі відомий, нерозголошення стосувалося лише обставин переговорів про передачу. Було б дуже дивно, якби ми продовжували запевняти, ніби вони знаходяться в Україні в той час, як якийсь місцевий журналіст-розслідувач знайшов би їх у Кореї.   Ну і ще судячи з того, що я учора читав про те, мовляв, «південнокорейський президент назвав Зеленського зрадником та убивцею», лише підтверджує наскільки легко певній частині суспільства заходять російські наративи, аби там тільки говорилось про поганого Зеленського. Дехто навіть перепощував Олешка!

Ви помітили, що південнокорейстький президент виявився такою самою мразотою, як про нього зовсім нещодавно казав Трамп? Дуже дивує український Фейсбук, який хотів би, аби Зеленський не казав правди про передачу північних полонених (чи вірніше інтернованих). Причому, якби Зеленський сказав завідому неправду, що ні, нікого не передавали - ці ж люди його ж першими і розіп'яли Іще: слова президента Лі про убивць і зрадників НЕ СТОСУЮТЬСЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО (ну як би він міг зрадити Корею? для цього тре принаймні бути корейцям), а адресовані опозиції. Яка має всі підстави підозрювати, що той використовуватиме полонених для покращання стосунків з КНДР для підняття власного політичного рейтингу

Що я можу сказати про фактичну амністію Пашнському в обмін на пожертви фундаціям Стененка то «Повернись живим (і несудимим?)». Це ж можна просто корупціонерів обкласти податком на фонд Стерненка і не морочити собі голову оцими зливами розмов особливо упертих. Або продавати завідоме відпущення корупційних гріхів на рік чи на два. Замість того, щоб носити гроші Музі, можна прямо Стерненку: і ефективніше, і не тре тікати за кордон. Причому ж можна поширити це кнов-гав і на інші склади злочинів із чіткою таксою: наприклад, вуличні пограбування пробачаються за 10 млн на дрони. Оповідання Роберта Шеклі про квиток на плянету Транай читаємо тут.   А я ж колись згадував, наскільки влучно Дюрренматт помітив схожість між соціальним процесами людства та еволюцією зір. Межа Чандрасекара в корупції. В суспільствах з більшим від неї ВВП корупція їсть державний апарат (бо там грошей більше), а потім починає їсти суспільство в найкращих традиціях Милована Джиласа. У підсумку отримуємо або корупційно-бюрократичну чорну діру з позитивними зворотніми зв’язками, де корупція породжує корупцію українського типу, або нейтронну зорю з великим соціальним вибухом наднової, що, швидше за все очікує на Європу.   Країни з малими ВВП еволюціонують за сценарієм зірок, менших за межу Чанрасекара, це білі карлики, які просто поступово охолоджуються. Класичним прикладом є країни Центральної Азії та малоконтрольовані російські національні республіки Північного Кавказу. Оскільки у влади постійно бракує ресурсу, щоб узяти усі фінансові потоки під контроль, корупція стає більш низовою: її перехоплюють чиновники на місцях, постові міліціонери, митники усілякі і працівники контрольних органів. Така неорганізована корупція може виглядати більш надокучливою, але збудовані на ній суспільства є більш стійкими.

Це ж можна утворити альтернативу америцькій програмі The Wiew з колишніх українських екс-прессекретаринь. Ток-шов за участю Юлії Мендель, Ганни Герман, Дарки Чепак, Олени Громницької та Ірини Геращенко прикрасили б етер не те, що "Прямого каналу" а навіть такої телевізії майбутнього, як "Еспресо" на чолі з Миколою Княжицьким. Не кажучи про те, що оголошений безстроковий бойкот американських телемереж ABC, CBS, CNN, Fox та NBC на висвітлення діяльності президента Дональда Трампа, дає неабиякий шанс на розкрутку "5-го каналу".

Чудеса української компліментарної журналістики. Ніколи б не подумав, що теза «"Мертві душі" потрібно сприймати як бізнес-літературу» може вживатися як позитивна характеристика. І ці люди ще говорять про «теплі ванни для Зеленського».   Наші технокради сприймали хід останніх подій за методом того власного стрілка, який малював мішень там, куди йому вдалося поцілити. Помилково вважаючи об'єктивні суспільні процеси наслідком власних супергеніальних дій. Що й демонструє допіру Федоров.   "Залученість" він, блін, організував і 73%. Це каже людина, що не дала собі клопоту прийти на багатотижневу акцію на власну підтримку.   «Тут Родос, тут стрибай», - казали античні греки тогочасним італійським радникам, коли ті запевняли, що колись на Родосі стрибнули далі усіх на світі.

Коли вам казатимуть, куди Україну завів Зеленський, покажіть їм результати німецьких виборів, як ілюстрацію тотальної задниці. В Берліні перемогли комуняки, що обіцяють відбирати житло у буржуїв, націоналізувавши крупні будівельні компанії. Вони не тільки антисеміти. Якщо в «Альтернативі для Німечини» прихильність до Путіна притаманна лише кільком фрікам, то «Лінке» - це послідовно антиукраїнська партія, чисто путінська агентура.   Як і весь німецький політичний клас, до речі. Християнські демократи, що мають до християнства та демократії такий же стосунок, як і морські свинки до моря та свинок, «зелені» за вольну Палестину від річки до моря та інші деґенерати, яких тільки і міг народити євроколгосп. Знову ж таки помітна кореляція між щільністю міського населення та рівнем його отупішання, як і у США.   При цьому український політикум перебуває у ліберальній інформаційній бульці, де «Альтернатива для Німеччини» сприймається, як абсолютно ворожа структура. Певно, слідування цій тезі сприяє отриманню єврофінансування, та дозволяє просто забити на співпрацю з визначальною німецькою політсилою. Хоча «Альтернатива для Німеччини» відкрита Україні, нас нещодавно відвідував їх тіньовий міністр оборони Rüdiger Lucassen, роблячи потім досить компліментарні до України коментарі. А діяч молодіжного крила АдН Tim Schramm служив добровольцем в Збройних силах України, ще й був оштрафований на батьківщині за репост фото з символікою «Азову».   Узагалі, практика, коли українського політика стигматизують через спробу встановлення контакту з правими політсилами (як от Тягнибоку за контакти з Ле Пен), призвела до того, що країна стала заручником безпринципних лівих, які розглядають нашу війну лише з міркувань продовження власного перебування при владі. Це нам ще гикнеться.

Продовжуючи нашу нещодавну захоплюючу розмову про науковість як головного ворога раціональності, хочу звернути увашу, що американські республіканці, яких у нас прийнято уважети релігійними обскурантистами, значно менше вірять у бунт штучного інтелекту, ніж просвітлені демократи, що називають себе "прогресистами" і записали до своїх лав чортову уйму нобелівських лавреатів із Ноамом Хомським включно. Ба більше, в їх аває є і люди, що безпосередньо пов'язані із промоцією ШІ. Можна припустити, що ставлення до штучного інтелекту стало частиною ідентичності за принципом "якщо Євтушенко за, то я проти". Як тільки одна частина політикуму почала просувати своє ставлення до ШІ, так одразу ж і друга взялася просувати протилежну тезу. Жодного реального обґрутування обидві сторони не мають тому що тепер ставлення до штучного розуму стало не предметом дискусії, а маркером належності до певного табору. Смішно те, що табір консерваторів займає з цього питання більш радикальну позицію за табір поступовців. До слова, таке саме становище у державної мови в Україні: українська мова традиційно в першу чергу маркувала прогресистів, в той час як російська була мовою консерваторів (Булгаков, кієвлянство тощо). На жаль, допіру ці процеси гіпертрофувались, і українська стає мовою хунвейбінів з картонками та освітою, здобутою у Києво-Могилянській академії. Відповідно, це дає шанс на утвердження російському язику, тому що державномовність все більше стає ознакою інфантилізму. Єдине на що я покладаю надію. що молодь з картонками вигадає свій мовний індикатор, зміксувавши мемчики від "Телебачення Торонто" та зусилля редакторки Васильєвої. І залишивши солов'їну у спокої.

В романі «Цусіма» Новикова-Прибоя є таке цікаве спостереження, що до останнього у перемогу російської ескадри вірили трюмні матроси, робота яких була доставати із складу і подавати нагору снаряди. Вони судили про хід бою виключно за кількістю поданих ними гарматнів, і тому були стопроцентно певні, що з такою витратою боєкомплекту бій просто не може не йти невдало. Це я до того, що якщо судить про хід військових дій із сайтів штибу «русоріз», то може здатися, що з такою кількістю розчленованих москалів остаточна перемога не може не бути за горами. Хоча обстанівка, певно, є трохи менш оптимістиною.   Абсолютною протилежністю такого підходу є оцінка стану Збройних Сил України за публікаціями в часописі «Бабель», особливо загрозлива через те, що стилізованість під формат розслідування надає їм фльору «науковості», а науковість, як ми вже не раз писали, є головним ворогом критичності.

Я от теж помічав, що люди, які висміюють, наприклад, тезу про шкідливість 5G й рекомендують її адептам шапочки з фольги, дуже легко при цьому пристають на версії про повстання штучного інтелекту. Чи створена ця уява кінематографом? Пам'ятаю, що після фільмів про астероїди, що падають на землю, бюрократія з НАСА вибила собі фінансування на боротьбу із метеорами. А може тут є сила пропаганди, яку ми бачили за час ковідної істерії: уявлення про пандемію, яка всіх знищить, було проголошено "науковим", а всі реально наукові заперечення - "конспірологічними".

У Трампа так само обговорюють сина, як і свого часу у Ющенка. Ще один доказ того, що Америка повторює шлях України з відставанням у 20 років. Проте найбільш важливе тут питання наступне: чому весілля сина Трампа проплатив якийсь російський Цар Кремльов, в не наш Віктор Пінчук? З моєї точки зору, це наочно свідчить про дуже низькі лоббістські можливості українського політикуму і бізнесу. Попри те, що українцям замовленні очі розмаїтими "ялтинськими стратегіями", це швидше про адвокацію Пінчука на випадок корупційних негараздів, ніж на демонстрацію системного впливу на світові еліти

Дуже ймовірно, що за польським антиукраїнізмом стоїть такий собі шаламовський розрахунок "умри ти сьогодні, а я - завтра". Зрозуміло ж, що поки там вся країна активно бореться із бандерівщиною, Росія на неї нападати не буде.

Що мене дивує в оцих блокбастерах останнього часу – нетривалість їх збереження в пам’яті. Стільки шуму було про цього «Одісея», він відхопив стільки грошви – а тепер про нього згадують не частіше, ніж про Михайла Федорова. А хто пам’ятає допіру за «барбігеймера» - попри те, що кінокритики знайшли в обох картинах якість скриті філософські смисли? Оця нетривкість і є ознакою кліпового мислення: я ще більш-менш пам’ятаю тамагочі, але вже дуже погано – крутіння спінерів, хоча у часі спінери більш наближені до сьогодення. Може, причина у тому, що всі сценаристи не можуть придумати новий формат (або вийти із зручного старого), що б залишилось у пам’яті своєрідною віхою? От якби мене спитали, чому я не дивлюся кіно, то я б відповів, що всі фільми мені здаються максимально одне на одного схожим: уже на п’ятій хвилині я знаю, що всі хороші уб’ють всіх поганих і незрозуміло, нащо мені гаяти ще годину часу. Тоді виходить, що єдиний смисл сходити на «Одісея» і написати про це у Фейсбук – це ознака певного статусу «я в трендах», і єдиний стимул іти в кіно це суспільний розголос щодо темношкірої Олени. Набагато гірше, якщо міняються властивості пам’яті, це може стати й незворотнім процесом.

До слова, поки Україна не без допомоги певних европейських партнерів свідомо знищувала власне верстатобудування, Північна Корея не тільки скуповувала все, що можна, але й пррпагувала значення верстатів з ЧПУ (CNC) через такого роду футуристичні колективні танці

До слова, хасидів в Умані приблизно стільки ж скільки циган в Україні, десь 40 тисяч, умовно це 0,1% населення країни. Але як бачимо, неформальний одяг, що виділяє людей з натовпу, створює ілюзію, що їх більше,ніж насправді. На схожу ілюзію піддався свого часу і Гітлер, у другій частині Майн кампф він описує, як у Відні куди не підеш,наткнешся на гебрея

Спочатку я подумав, що тут не обійшлося без закордонного відрядження нашого генерального прокурора Кравченка. А потім я пригадав фабулу серіалу "Горянин": живим має залишитися тільки один Мілчаков

Оці публікації про «покоління SIX SEVEN» чомусь менi стабільно нагадують «Указ семь-восемь шьешь, начальник?» з певного фільму

Згадані вчора військові успіхи хуситів є також хорошим тестом на сприйняття медійної інформації. Буквально за кілька днів до виходу «Ансар Алла» на стратегічні острови в Баб-ель-Мандебській протоці я неодноразово читав публікації про те, що найближчими днями всьому хасидському рухові прийде капут. Про те, що усі впливові єменські племена, зокрема Дахм, Бакіль та аль-Ятіма, об’єдналися проти хуситів після конфлікту навколо майна жінки, яка називає себе дочкою Саддама Хусейна, я читав також отут. Десь в українському фейсуці я читав цю версію і солов’їною мовою, про те, як впливовий хуситський діяч Фаріс Маннаа заволодів частиною її майна, після чого вона звернулася по захист до племінного шейха Хамада бін Рашида бін Фадгама, який узяв її під своє покровительство. Наводилися навіть такі інтимні деталі, як кілька волосин переданих Мірою Хусейн бін Фадгаму, що означало кровну помсту усього племені обідчикам його вождя. Щось зараз не можу знайти тих публікацій, але натрапив на кілька інших, які теж пророкують швидкий кінець хуситського руху.   Це все говорить на користь того, що ми як правило переоцінюємо значення окремих інцидентів у випдку, якщо вони підтверджують картину світу, як ми її бачимо, або як ми її хотіли б бачити. Тут теж чисто дофамін. Я бачу у ФБ блогерів, які з дня на день поміщають по декілька відео, як когось пакує ТЦК – очевидно, кожне із них дає автору вкид гормону, оскільки солідаризується з його картиною карателя Зеленського і м’ясника Сирського. А інший кожен день постить відео чергового палаючого російського складу, підживлюючи свою віру в те, що завтра українські підбори крокуватимуть Червоною площею. Вийти за межі симулякрів, бачити картину в цілому, а не підганяти розрізнені малозначимі факти під уже створену картину – ось що є великим завданням. Буквально вчора мені тут закидали, що Трамп звинувати Зеленського у надмірних бомбардуваннях російських НПЗ, хоча важко сперечатися з тим, що удари вглиб Росії нам дозволили наносити саме при Трампові.   Іще трохи про хуситів. А давайте-но замовимо у них партію їх високоенергетичного ендеміка під назвою "кат"? Гадаю, ця вічнозелена рослина більш потрібна допіру українцям за медичний канабіс, оскільки ладна зробити зразкового штурмовика навіть з фейсбучного ухилянта. Гадаю, що лікар Комаровський з неодноразово вакцинованою Уляною Супрун за зовсім скромну винагороду точно стануть на наш бік. Тим більше з ними також можна буде розплатитися медичним катом. Також його можна добавляти в напої штубу "Живчик", а виручку спрямувати на підтримку команди з копанки "Оболонь"

Коли вам кажуть, що євроскептицизм під час війни є водою на млин російських наративів, наводьте такий приклад:   Уявімо досить мирну державу, ідеологією якої є теза, що два плюс два дорівнює п’яти. Причому на неї напали варвари, які сповідують ідеологію що два на два дорівнює чотирьом   1.      Чи варто опиратися вторгненню, навіть якщо воно відбувається під гаслами більшої адекватності за твої 2.      Чи виправдовує статус жертви агресії однозначно помилкову тезу про два на два дорівнює п’ять?   Українська суспільна думка якраз схиляється до другого варіанту, тому що «ми» точно не можемо бути неправими у виборі своїх пріоритетів. Попри те, що українська дипломатія призвела до того, що нашими союзниками є радикальні лівацькі соціальні експериментатори, а країною заправляє банда грантожерів, що чомусь називається «антикорупціонерами». Про феномен під назвою «ілюзія справедливого світу» можна прочитати тут.