Шарварок

– Там,- пробурмотів Балаганов, простягаючи тремтячу руку. Остап відчинив двері й побачив чорну труну. Труна стояла посеред кімнати на канцелярському столі з тумбами. Остап зняв свій капітанський картуз і навшпиньки підійшов до труни. Балаганов з острахом стежив за його діями. За хвилину Остап пальцем покликав Балаганова і вказав йому на великий білий напис на чорних схилах труни: – Ви бачите, Шуро, що тут написано? – сказав він.- “Смерть бюрократизму!” Тепер ви заспокоїлись! Так, це була чудова агітаційна труна, яку у великі свята геркулесівці виволікали на вулицю і з піснями носили по всьому місту. Як правило, труну підтримували плечима Скумбрієвич, Бомзе, Берлага і сам Полихаєв, який був людиною демократичною і не соромився показуватися на людях разом із своїми підлеглими на різних демонстраціях і політкарнавалах. Скумбрієвич дуже поважав цю труну і надавав їй великого значення. Іноді, підв’язавшись фартухом, Єгор власноручно перефарбовував труну і поновлював антибюрократичні заклики.

Циганський радар на ТЦК в Береговому працює за тою ж схемою, що за нею раніше дельнобійники фарами попереджали про пост ДАЇ на трасі. Побачивши патруль, циганка починає кричати "МЄНТИ!!!". Всі інші циганки, почувши це, теж починають кричати "МЕНТИ!!!" - і цей крик шириться всією вулицею Сечені, оскільки циганки рівномірно розміщені по ній на відстані прийняття звукового сигналу. Цигани в цей час резиґують, у тому числі буквально стрибаючи в кущі, як на картинці. Так от я подумав, що базові станції мобільних операторів будуються за тим же принципом

В Палестину пливіть, геї, в вашу Палестину Але зауважу, що турки давно вже відмовились від українського меншовартісного "тепер нас в Європу не візьмуть" По-перше, і так не візьмуть По-друге, це ж хорошо Тільки лише заради цього те Бандеру в кожен дім Узагалі жити в цінностях 15-го сторіччя прекрасне, це вам безпосередньо із берегівського табору пишу

А уявляєте героїчний циганський епос? Книга баронів - Баронаме

Зауважу, що прощання з рештками верховного лідера Хаменеї викликає не менше інтересу, аніж у Києві "Книжковий арсенал" Про це мало хто знає, але ідея союзу "Лучі чучхе" народилася у саме такій черзі - тільки що до труни Володимира Щербицького. Я зрозумів тоді, що ніколи не бачив його живим, то ще маю шанс побачити його бодай мертвим - і побіг туди разом з таким собі команланте Дмитром. Так я вам скажу, шкода, що не було фотопарату, бо це була реально ходинка - тисячі киян, дехто п'яний співав "Пісню про Сталіна", цей натовп своїм тиском повалив моцний цегляний паркан біля клюбу Кабміну Тоді колега правильно зауважив, що головне грамотно загерметизувати мертвяка, а міліони будуть просто на ного ходити витріщуватися, немов на туристичну привабу.

До слова, нам терміново потрібен якийсь анти-Россолінський-Лебе та польський Джон Пол Химка. Якийсь польський професор, що буде за скромний прайс заперечувати сам факт Волинської різанини і вимагати покаяння перед українцями. Гадаю, такого можна знайти, добро покопирсавшись серед їхніх лівих. В гіршому випадку згодиться і німець - представники цього етносу взагалі дуже легко корумпуються, як доказано кількома їхніми канцлерами поспіль. Про те, як в кожному південно- (а подекуди і в пічнічно-) корейськиму виші є обов'язково японський професор, що кається за окупацію Кореї, писалося тут

Лайфгак: якщо робити очевидні граматичні помилки в текстах, пропускати слова, чи просто забувати закінчити речення, то це буде найкращим доказом, що текст писав не штучний интелект

У своїй безсмертній класичній праці я згадую зокрема Музей корейської революції у Пхеньяні, де кілька залів відведено героям, що загинули, рятуючи портрети товариша Кім Ір Сена: дівчинка, що згоріла, але винесла портрети з вогню, матроси, що потонули, віддавши всі свої рятувальні жилети портретам тощо. Причому не важко помітити, що наполовину героїзм, коли хтось вижив, рятуючи ті портрети, нема: це б могло вселити підозру, що хтось любить великого вождя не до кінця.   Так от що я з цеї нагоди думаю: жоден із тих москалів, що допіру здриснули з Криму, не взяв із собою портрета Володимира Путіна.

Мені Парагвай заподобався ще з тих часів, як я прочитав про президентства Лопеса і дізнався обставини Великої війни проти Потрійної унії. Звертаю увагу, що це єдина латиноамериканська країна, де ніколи не було лівого уряду. Але усеж таки цікаво, чи після програшу збірної Німеччини канцлер Мрець перегляне свою позицію залишити Україну без "Таурусів"?

А знаєте що? Через років 10 чи 20 аможе і значно раніше усі ці люди будуть казати, що ніколи не підтримували Путіна і завжди у душі були дисидентами. Мы, Серафим Первый, царь и самодержец всея Руси, сим всемилостивейше объявляем, что заглотный коммунизм полностью изничтожен и более не существует. Есть ли среди вас потаенные заглотчики? Я хотел крикнуть, что они тут все заглотчики, потому что все до единого в заглотной партии состояли. Но я стоял далеко, а Дзержин стоял близко. Ми багато в чому переоцінюємо спадок Сорокіна а особливо Пєлєвіна, хоча твори Войновича реально сприймаються сьогодня, як пророчі

Дискусія довкола «Скелі» є зустріччю світу реальності із світом ідеологічних конструкцій. Тривожно трохи, що конструкції беруть верх.   Тут от дуже справедливо зазначають, що ситуація з метадонщиками в армії приблизно нагадує ситуацію з «аватарами» часів АТО – яких теж саджали до ям та іноді вживали фізичних методів впливу, оскільки алкоголізм реально впливав у боєздатність армії. Причому у боротьбі з зеленим змієм були досягнуті певні успіхи. Принаймні я знаю два випадки, коли люди пішли до армії, щоб кинути пити – і досить успішно. Кажуть, що у Росії адептом такого роду лікування був Євгеній Ройзман   Кажуть, що таким чином позбавляє від залежності легендарний київський піп із Катюжанки. Його ефективність настільки висока, що самому неодноразово доводилось чути «відвезу тебе у Катюжанку» членам родини-пиякам. Саме така колективна Катюжанка потрібна Збройним Силам замість гендерних уповноважених. Цікаво, чи в «Скелі» є гендерний уповноважений_ця?   Зауважу, що дієвість метадонової терапії є дуже сумнівна. Як на мене це винахід західної бюрократії для того, щоб збільшувати кількість наркоманів, які є знову ж таки соціальною базою лівих політиків через свою залежність від державного постачання наркотиків. Відступаючи від теми, зауважу, що згідно теорії інтерсекціонізму, наркоман, що хоче позбавитись залежності, взагалі розглядається як зрадник свого пригнобленого статусу, а бажання позбавлення залежності – як бажання набути привілеїв ненаркоманів. У Радянському Союзі 20-30-х таких називали «підкуркульниками».   В теоретичному світі сучасного лівого дискурсу наркомани саме через свою належність до пригноблених та ще й під батутою учасників Київпрайду (Гнєзділов) без сумніву поставлять раком армію цисгендерних білих москалів із їх «традиційними скрєпами». З цієї точки зору, якщо щось і заважає нам увійти наразі в Москву – так це буяння у ЗСУ мізогії, сексизму, менспредингу і об’єктивації жінок на плакатах «Азову». Сама ідейність боротьби за світле європейське майбутнє мала б робити наркомана зразковим членом суспільства та ідеальним штурмовиком.   Я бачу тут повну аналогію із більшовицькою теорією, за якою працівники зажирують, вигнавши капіталістів із своїх підприємств, наберуться ідейності та відповідальності, і навіть антисуспільні кримінальники перевиховаються працею («Республіка ШКІД»). Що у підсумку робітники порозкрадали «свої» підприємства і тут же пропили, а весь «соціально близький» кримінал тероризував населення СРСР, аж до його зникнення. Коли ж сурова реальність увійшла із світом теоретичних побудов, когнітивні дисонанси одразу ж підказали вихід – звичайно ж, у всьому були винні «шкідники», які попролазили в усі сфери. Очевидно, що зараз так само будуть призначені винні з числа якихось традиціоналістичних груп, учасників маршів за сім’ю тощо.   Подібним же чином, коли неврожаї в середні віки на виходило пояснити тим, що молитви у церквах неефективні, довелося вигадувати відьом, що нищать врожай.

Чотири з половиною роки між двома знімками

Аналіз будь-якого викривального тексту має починатися з відповіді на питання, хто це проплатив і проти кого спрямовано. Все інше вторинне. Навіть питання, що там насправді відбувається у "Скелі". Якщо ми в статті про "Скелю" бачимо, що її нав'язливо називають "полком Сирського", можна в принципі уявити справжній сенс цього матеріалу. До слова можна згадати розкручену тим же "Бабелем" історію про начебто згвалтування і вбивство (чим вона закінчилася? нічим) яка мала б дискредитувати Третю штурмову. На цю саме тему тут

А ви казали, що Зеленський пересварив нас з усіма сусідами. А тим часом хороше слово із пістолетом мирить значно краще за просто хороше слово. І так, цей досвід добросусідства тре масштабувати і на україно-польські взаємини

Я б на місці командування "Скелі" зараз оперативно узяв би якогось чільного ЛГБТста на хорунжу службу, а усіх критиків із "Бабеля" звинуватив би у гомофобії Кого цікавлять мої думки про ще один неординарний підрозділ "Шахтарськ"/"Торнадо", той хай читає тут

Може, когось цікавить, як допіру виглядає панорама "Оборона Севастополя"

Просто якимось косяком хороші новини ідуть, оце відкриваю щоранку телеграм і тільки дивлюся, що ми у них ще підірвали. І про російський держборг, і про ціни на паливо. Дуже добре на собі розумію, як воно відчувається, коли країні іде "пруха" (а це ж ми ще навіть не починали). Стає зрозумілим, чому коли "пруха" йшла іншій стороні вони не погоджувались ні на які перемир'я. Треба мати реально велику силу волі, щоб вдовольнитися синицею в жмені, коли здається ухопив бога за бороду.

Спостерігаючи за циганським криміналом, можна помітити цікаву закономірність: попри значну його присутність в виправних закладах і – що важливо – досить фаталістичного ставлення до ув’язнення і вродженій тюремній понятійності великого народу рома, циган практично немає серед ворів у законі. Принаймні я про таких не чув.   Причому кілька циган з тюремним стажем запевняють, що їм пропонували соціальні ліфти в організованій злочинності, від яких вони добровільно відмовилися. Наскільки я розумію, причина тут стоїть у тому, що кожному з них доводиться робити вибір між двома законами: воровським та циганським. Вони багато в чому схожі, але в двох системах одночасно перебувати неможливо: ти маєш своєю поведінкою підтверджувати свою причетність або до цехового закону, або до родоплеміного, всидіти на двох стільцях не вийде на рівні ідентичності.   Як пояснював мені один такий сиділець, його авторитет в громаді підтримується наявністю дружини і дітей, тим часом як «законники» мають демонстративно нехтувати сімейними клопотами, демонструючи таким чином відданість своїй ватазі. Ось буквально такі дрібниці безпомилково визначають всередині кримінального світу чи ти пацак чи чатлан.   І знову ж таки я вертаюсь до питання відсутності українського національного криміналу, тому що після світлої пам’яті Хмарука ніхто з кримінальних авторитетів не задумувався над тим, аби ідентифікувати себе в першу чергу як українця, а вже у другу як представника злодійської єрархії. Причому перехід авторитетів на українську мову міг би спричинити нову криваву «сучью войну». Серйозно прорідивши нинішній тюремний світ, розчистивши для українців великі ніші у злодійській структурі колишнього СРСР, вихід на міжнародний рівень.   Знову ж таки нагадаю, що лише через створення низового криміналу, якого боялися б усі навколо, я бачу гарантію від розчинення українського етносу в космополітичній та гомосексуальній Европі.

За Дювальє порядок був (ТМ) Переклад дискусії на Ютубі під піснею “Duvalier Pou Tout Tan” (Дювальє назавжди), неофіційного гімну Гаїті часів Папи Дока.

Неважко помітити, що риторика усіляких Шаріїв, часопису «Страна», та й мого піддослідного Любарського у принципі тизерна. Спочатку вони костєрять Путіна, якого досить справедливо називають фашистом, агресором і вимагають його судить. А далі починається відверта путінська пропаганда.   Можна припустити, що в основі цього те, що ніяких переконань у людини не існує. Людина в першу чергу ідентифікує іншого як «свого», і тільки потім уже підлаштовується під його погляди: усі протиріччя будуть згладжувати когнітивні дисонанси, а протилежна думка буде викликати дискомфорт і агресію, оскільки «чужий» буде сприйматися, як конкурент на кормову ділянку. Тому доказавши, що ви «свій» через більш широку тезу «Путін – хуйло», потім можна втирати своїй жертві будь-яку лабуду. Всіх опонентів, очевидно, піддослідний буде вже трактувати, як «путіністів».   Так само, як багато порохоботів заговорили спочатку, що Зеленський із орденом «Білого орла» грає на руку Путіну, але потім затихли, як Порошенко сам відправив свого ордена «Укрпоштою». Правда, оскільки «Укрпошта» не бере, за словами Смілянського, до пересилки державні нагороди, ожна припустити, що дядька збрехав. Але оскільки для порохоботів екс-президент є «своїм», таке питання у них просто не виникне.   У принципі, політики саме тому так часто ручкаються із випадковими людьми на вулицях, бо кожне таке потискання робить політика для сторонньої людини «своїм», блокуючи його критичне сприйняття. Те саме із значками, прапорцями, помаранчевими стрічками та іншою атрибутикою.   Ми вже раніше розбирали, що ніщо так не маркує корупціонера, як вишиванка.   Приписувана Геббельсу фраза, що дезінформація має містити 80% правди (число Паретто, зауважу) має ті самі корені, гадаю.