Соціально-Побутовий Журнал «Водограй»

Вітчизняна 155-мм гаубиця 2П22 «Богдана-БГ» зі штатним додатковим бронюванням казенної частини на навчальних стрільбах артилеристів 54-ї ОАБр. cred

З цього ж відео — ураження нового Т-72Б3А з КАЗ «Арена-М» (це две друге уражнння такого танку, див.) [фото 1 і 2] і двох нових Т-72Б3 обр.2024 з ДЗ «Реликт» на ВЛД і бортах корпуса [фото 3 - 5].

Цікаві кадри — перше зафіксоване ураження бойової машини зі складу новітньої 300-мм РСЗВ 9К515 «Сарма» з пусковою установкою МЗ-196 на шасі КамАЗ-63501. РСЗВ була офіційно презентована тільки восени минулого року. Ураження здійснюється ударним БПЛА «Hornet» з машинним зором і автоматичним донаведенням на ціль, це демонструє тенденцію застосування таких БПЛА на тактичному і оперативно-тактичному рівні при відбитті ворожих накатів. З відео 1-го КНГУ «Азов» про відбиття ворожого штурму в р-ні с.Новоекономічне.

Гарний приклад додаткового бронювання на прикладі M113 в розпорядженні 13-ї БрОП НГУ «Хартія». cred: Павло Іткін для «Хартії»

Первое боевое применение танков Т-72Б3А с КАЗ «Арена-М», модернизированной для противодействия FPV дронам закончилось неудачно. На видео ЦСП «Омега» кадры поражения в корму танка Т-72Б3А – КАЗ не отработала. Как отмечается колона танков (10 ед) была поражена в районе н.п. Маяк 48.41418, 37.31780, Донецкая обл. Пока подробностей нет, почему не отработал КАЗ, сколько танков были им оснащены, но очевидно, что попытка массированного применения бронетехники РФ оказалась неудачной.

Друзі! Нагадуємо, що у нас зараз проводиться спільний збір для двох підрозділів. Вже зібрана третина потрібної суми, закликаємо всіх донатити і поширювати збір.

Досить скромний по сучасним міркам Т-72М з мангалом і частковим перекриттям задньої напівсфери башти на злагодженні танкістів 66-ї ОМБр⚔️. cred

Дякую за службу, генерале Сирський. Роздумуючи над персоною О. С., я досі не доходжу до однозначних висновків. Не будучи знайомим особисто, важко розділити, що в успіхах й невдачах було пов'язано з його особистими якостями, а що з якостями виконавців та його керівництва. Армійська система комплексна, й внесок однієї особистості (навіть на найвищій посаді) розмивається серед багатьох. Обставини сильніші ніж людина. Втім, за час спостереження все ж таки виділив би деякі характеристики. Спробую підбити їх тезово. Почну з негативних (відповідно до поточної політичної кон'юнктури): • О. С. був поганим менеджером, мабуть, навіть байдужим. Про це свідчать скандали з 425 ОШП, що вочевидь перебував в його прямому відомстві. Незважаючи на гостроту питання як морально-етичну, так і політичну, він не запобіг злочинам та не притягнув винних до покарання. Втім, не вважаю, що злочинні дії вчинялися внаслідок його прямих наказів: ряд інших штурмових полків (хоча також мають схожі проблеми) мають менше звернень до військового омбудсмена. Ми маємо справу з ризик-фактором підрозділів зі значною часткою спецконтингента, котрий не був вчасно врахований. Таким чином, дії як Главкома, так і його безпосереднього керівника можна оцінити як злочинну бездіяльність та уникання відповідальності за дії підлеглих. • «Опять спешат». Маючи послужний список зі сміливих та вдалих операцій, на зворотній стороні цього списку можна побачити майже кожен «котел» військової історії сучасної України. Посада Главкома специфічна – твоє безпосереднє керівництво політичне, й ти отримуєш завдання політичного характеру. Наприклад, що кожного дня треба продовжувати наступати піхотою. Але ця система працює, якщо політичне керівництво готове нести відповідальність за свої задачі. Якщо не готове – відповідальність буде на тобі. Відповідно, ти маєш бути агентним та бути в легкому конфлікті з політичним керівництвом, захищаючи довірений особовий склад. Цього не спостерігалося. Натомість – чіпляння за кожен політично значимий шмат землі, поки не буде зовсім пізно. Нація стікала кров'ю, щоб завчасно не засмутити начальника. Проте було б брехнею сказати, що це все. Так вже вийшло, що весь значимий період моєї служби припав саме на його керівництво Збройними Силами. Найбільш значимі для мене нагороди мають його підпис. Й за час на службі він здобув мою повагу. • Мені було не соромно дивитися та читати його інтерв'ю (чого не скажеш про минулого Міністра Оборони). В озвученому Сирським демонструвалось, що він розуміє сучасне поле бою. Людина любить та цікавиться війною, й розуміє як її треба воювати. За час його керування ЗСУ стали сильнішими в компоненті БпЛА ніж ворог (хоча пророкували зворотне). Звісно, це результат колективних зусиль всієї Держави та її Народу, проте особливий інтерес Главкома я спостерігав тривалий час. Демонструвало це як бажання розширювати ошс БпС підрозділів, так і сильні БпС штурмових військ (наприклад), в тому числі 425 ОШП. • О. С. – людина з міцним характером. Не будучи нашим по крові, він залишився вірним нашій присязі. Не обернула його проти нас й всенародна ненависть – стоїчний до негативу, він проніс цей хрест. Спостерігаючи за ним, я зробив висновок: військова професія це аскеза, й ми маємо вміти бути в ній смиренними. Не важливо, хто я, не важливо, як до мене ставляться – поки я живий, маю виконати свій обов'язок. Вимовивши текст присяги, ми стаємо частиною механізму, й наші особистості відступають на другий план. Сирський був останнім. Спадковий військовий, він отримав сильну військову освіту. Й врешті став першим в світі «дроновим» армійським генералом. Мабуть, вже не маємо кадрів цієї генерації сильніших за нього. Мені шкода, що я так і не побачу, як він реалізує свій задум, котрий готував останні місяці. Дещо заплановане досі вражає сміливістю задуму. Проте його доба підійшла до кінця. Маючи відповідні таланти, він так і не зміг знайти в собі те, що зробило б його легендарним полководцем, а не ненависним усіма. Vox Populi дав про себе знати, й ми встаємо на новий шлях, що дасть нам надію. Прийшла доба кадрів, вирощених бізнесом та війною, а не академіями. Те, що люди називають «совком», більше не існує в жодній формі – далі виключно наше, рідне. Подивимося, яке воно. Бажаю нам удачі.

Запуск шахедоподібного БПЛА-камікадзе Anubis з ракетними прискорювачами операторами 2-го ББС «Інквізиція» 59-ї ОШБр СБС⚔️. Пускова установка створена на основі спеціалізованого контейнера, що, ймовірно, використовується для пришвидшення запуску та полегшення транспортування cred

Повний текст доповіді опублікований у відкритому доступі і кожен може з ним ознайомитись. У висновку був знятий з посад командуючий фронту генерал Соколовський. Варто зазначити, що Соколовський основні кар'єрні сходинки в своїй кар'єрі він провів на штабній роботі, працюючи в ген.штабі і будучи начальником штабу фронтового рівня. Західний Фронт став його першим призначенням на таку посаду, і все ж штабна робота і командування великими з'єднаннями це дві різні специфіки, і далеко не у всіх вдавалось і там і там показувати високі результати. Соколовський був дуже добрим штабним офіцером, який не зміг організувати командування фронтом і більшість питань віддав на відкуп своїм командармам. Він повернеться на штабну роботу, добре себе проявить, і після війни навіть стане начальником генерального штабу. Також були зняті начальник артилерії і начальник розвідки фронту, як ті, хто повністю провалили свої напрямки. Щодо генерала Гордова — там вийшла цікава ситуація. По-перше, на посаду командувача 33-ї армії він прийшов фактично з посади командувача Сталінградського фронту. Іншими словами, на той час його вже понизили на посаді до того рівня, на якому він раніше показував прийнятні результати, за те, що не виправдав очікувань керівництва. По-друге, як показав бойовий шлях Гордова, у ролі командувача армією він показував себе по-різному: у 1941-1942 роках він справлявся з обов'язками командарма досить добре для того, щоб йому довірили управління фронтом; в 1943-1944 у нього вийшла катастрофа, але потім він служив без особливих проступків до кінця війни. До чого це? До того, що він, мабуть, був із тих людей, які можуть добре проявити себе на певному рівні, працюючи під чуйним наглядом хорошого і компетентного начальника, а без контролю розпускаються. По висновкам того, що написано в доповіді може скластись враження, що Гордова треба було віддати під трибунал. З емоційної точки зору такі заклики можна зрозуміти. Окрім того, це було б абсолютно вірно з точки зору радянського права. Хтось додасть, що це було б ще справедливо. Але цим самим ми судимо процеси, що відбувались зовсім в іншому історичному вимірі. Правосуддя і справедливість на війні — віртуальні поняття, вони поступаються місцем доцільності в конкретний даний період. Як сказав Жуков Сталіну в 1944 році — черговий розстріл нікому не допоможе і нікого не оживить, зайвих Гінденбургів в РЧСА не було, дефіцит кадрів рівня командармів був неймовірно гострим. Генералу Гордову повезло, без пониження в званні його було призначено на аналогічну посаду в іншу армію. В доповіді комісії прямо було вказано, що для Гордова це останній шанс зберегти його звання і віцськову кар'єру. Згодом його направили командармом на 1-й Український Фронт, яким в той час командував Жуков. В доповіді вище так і сказано — «Сообщить товарищу Жукову о недостатках Гордова». І це спрацювало, командуючи до кінця війни однією з армій він відзначився в тільки з позитивної сторони, принаймні нарікань більше не мав, а в кінці війни отримав звання Героя Радянського Союзу. Це черговий приклад прагматичної кадрової політики по підвищенню рівня відповідальності командних кадрів РЧСА. В ході війни був випрацюваний ефективний системний підхід до кадрів. За невдачу і погані показники (наприклад, високі втрати) командуючих одразу знімали зі зниженням в посаді і надаванням другого шансу, щоб проявити себе. Далі командир або виправлявся і швидко повертався на відповідальну посаду, як той же Конев, який в майбутньому у висновку став одним з найвідоміших радянських воєнначальників другої світової, або йшов все далі на другорядні напрямки. В кінці кінців, комусь треба було служити на Закавказзі, Забайкаллі, Далекому Сході. В якості гарного прикладу можна згадати, що товарик Жуков зустрів початок війни на посту НГШ, а потім вилетів з нього як командир, що не виправдав очікувань. А РЧСА відчувала дефіцит командних кадрів. Так, некомпетентні втрачали посади і звання і йшли з діючої армії на периферію, а найбільш здатні і компетентні вершили історію перемоги в війні. В армії це створило атмосферу, коли нікому не була гарантована його посада, не інакше як по заслугам і результатам бойової роботи, які треба було регулярно підтверджувати, хоча звісно були і виключення. Кадрова політика за роки війни відчутно покращала, але повністю викорінити проблеми, пов'язані з протекціонізмом, не вдалося. Перше, що спадає на думку: армія довго не могла позбутися генерал-майора Тарасова, який був вихідцем з Прикордонних військ і користувався певним розташуванням наркома внутрішніх справ Берії. Його чотири рази призначали командувачем армії і чотири рази усунули, причому двічі — зі зниженням на посаді (якби він не загинув восени 1944 року, ситуація могла би продовжитися). Очевидно, що людина не витягувала посаду і обов'язки, як кажуть, але виштовхати з чинної армії виявилося неможливо. Це давало позитивний ефект, коли той же Горбатов знав, що може вступити в суперечку з Рокосовським, і в ставці головнокомандувача приймуть рішення, виходячи з об'єктивної ситуації, а не з принципу «ти дурак, а я начальник». Цей, на перший погляд, логічний і очевидний підхід для воюючої в довгій війні армії далеко не у всіх арміях реалізовувався і реалізовується, в наш час часто уступаючи місце низькосортним політичним інтригам і необдуманим рішенням, наслідки яких прямо шкодять обороноздатності.

Перейдемо до останнього розділу, який зазначає висновки. 1. С октября 1943 г. по апрель 1944 г. Западный фронт, несмотря на превосходство в силах над противником и большой расход боеприпасов, продвижения вперед не имел. Все проведенные за эти полгода операции по вине командования фронта провалились. Западный фронт не выполнил задач, поставленных перед ним Ставкой Верховного Главнокомандования, и ослаблен в результате тяжелых потерь в людях и технике, явившихся следствием неумелого руководства командования фронта. Западный фронт в настоящее время требует укрепления и помощи. 2. Такое положение на Западном фронте явилось результатом неудовлетворительного руководства командования фронта и, следовательно, в первую очередь неудовлетворительного руководства со стороны командующего фронтом генерала армии Соколовского, бывшего члена Военного Совета Западного фронта генерал-лейтенанта Булганина и работающего ныне членом Военного Совета фронта генерал-лейтенанта Мехлиса. Командование Западного фронта зазналось, критически к своим недостаткам и ошибкам не относилось и не относится. Несмотря на провал в течение полгода одиннадцати больших и малых операций, командование фронта уроков из этого не извлекло и не докладывало правдиво Ставке о положении на фронте. Генерал армии Соколовский оказался, как командующий фронтом, не на высоте положения. Тт. Соколовский и Булганин прежде всего несут ответственность за то, что на Западном фронте не было должного воспитания командных кадров в духе правдивости и непримиримости к недостаткам. Ошибкой ныне работающего членом Военного Совета Западного фронта генерал-лейтенанта Мехлиса является то, что он не докладывал в Ставку об истинном положении дел на фронте. 3. Особенно крупные недостатки имеют место в действиях артиллерии. Артиллеристы на Западном фронте ошибок своих не вскрывают, не исправляют их, в то время как плохая работа артиллерии явилась основной причиной неудач наступательных операций. В этом помимо командования фронта, в первую очередь, повинен командующий артиллерией фронта генерал-полковник артиллерии Камера. Ошибкой Главного маршала артиллерии т. Воронова является то, что он, находясь на Западном фронте, не вскрыл крупных недостатков в артиллерии и не доложил Ставке о плохой работе артиллерии на Западном фронте. 4. Штаб Западного фронта обезличен, оторван от командования и от войск и требует укрепления. Нынешний начальник штаба генерал-лейтенант Покровский не справляется со своими обязанностями. 5. Совершенно неблагополучно является положение в разведывательном отделе штаба фронта. Начальник разведотдела полковник Ильницкий требует специальной проверки и его необходимо заменить. 6. В интересах дела необходимо: а) снять генерала армии Соколовского с должности командующего Западным фронтом как не справившегося с командованием фронтом и назначить его начальником штаба одного из фронтов. Назначить на Западный фронт нового командующего, способного выправить положение дел на Западном фронте: б) объявить выговор генерал-лейтенанту Булганину за то, что он, будучи длительное время членом Военного Совета Западного фронта, не докладывал Ставке о наличии крупных недостатков на фронте; в) укрепить штаб Западного фронта и предупредить начальника штаба фронта генерал-лейтенанта Покровского, что если он не исправит своих ошибок, то будет снижен в звании и по должности; г) снять с должности командующего артиллерией фронта генерал-полковника артиллерии Камера с понижением по должности. Назначить на Западный фронт нового командующего артиллерией, способного устранить недостатки в работе артиллерии. Обязать Главного маршала артиллерии Воронова немедля заняться делом устранения крупных недостатков в артиллерии Западного фронта; д) снять полковника Ильницкого с поста начальника разведотдела штаба Западного фронта с понижением по должности и снизить его в звании до подполковника. Назначить на должность начальника разведотдела штаба фронта опытного и проверенного командира. Обязать начальника Разведывательного управления Генштаба генерал-лейтенанта Кузнецова принять все необходимые меры к выправлению положения дел в разведотделе штаба Западного фронта; е) учитывая крупные ошибки генерал-полковника Гордова в командовании 33-й армией, а также ряд его неправильных действий, за что он был отстранен от командования 33-й армией, предупредить Гордова, что при повторении допущенных им ошибок в 33-й армии, он будет снижен в звании и должности. Сообщить о недостатках Гордова командующему 1-м Украинским фронтом маршалу Жукову, где Гордов в настоящее время работает в качестве командующего 3-й гвардейской армией.

Перейдемо до розділу VIII «О положении в 33-й армии в период командования генерал-полковника Гордова». Нигде так плохо не был организован бой, как в армии Гордова. Вместо тщательной подготовки операции и организации боя, вместо правильного использования артиллерии Гордов стремился пробить оборону противника живой силой. Об этом свидетельствуют потери, понесенные армией. Общее количество потерь, понесенных 33-й армией, составляет свыше 50% от потерь всего фронта. Вопреки указаниям Ставки, запрещавшим использование в бою специальных подразделений как обычную пехоту, Гордов нередко вводил в бой разведчиков, химиков и саперов. К числу наиболее тяжких проступков Гордова следует отнести факты, когда Гордов весь офицерский состав дивизии и корпуса направлял в цепь. В своем приказе от 4 сентября 1943 г., адресованном командиру 173-й стрелковой дивизии полковнику Зайцеву и командирам полков подполковнику Милованову, подполковнику Сизову, майору Гуслицер, Гордов требовал: «Весь офицерский состав поставить в боевые порядки и цепью пройти лес, назначив небольшие отряды для выкуривания автоматчиков из их гнезд». И дальше Гордов в приказе писал: «Лучше нам быть сегодня убитыми, чем не выполнить задачу». 4 сентября 1943 года Гордов приказал начальнику штаба 70 ск генерал-майору Иконникову: «Немедленно все управление корпуса отправить в цепь. Оставить в штабе только начальника оперативного отдела». Такие недопустимые действия Гордова приводили к дезорганизации управления боем и ничем не оправдываемым потерям в офицерском составе. За последние полгода в 33-й армии под командованием Гордова убито и ранено 4 командира дивизии, 8 заместителей командиров дивизий и начальников штабов дивизий, 38 командиров полков и их заместителей и 174 командира батальона. Гордов преступно нарушил приказ Ставки о запрещении прибегать к расстрелам командиров без суда и следствия. Так, 6 марта по приказу Гордова без суда и следствия был расстрелян майор Трофимов, якобы за уклонение от боя. На самом деле, как установлено следствием, майор Трофимов не был виноват. Во время боевых действий управление со стороны Гордова сводилось к ругани и оскорблениям. Гордов часто прибегал по отношению к своим подчиненным к угрозам расстрела. Так было в отношении командира 277 сд генерал-майора Гладышева и командира 45 ск генерал-майора Поплавского. По заявлению ряда командиров, работавших с Гордовым, нечеловеческое отношение к людям, сплошная истерика так издергала их, что были случаи, когда командиры не могли командовать своими соединениями и частями. Командование фронта проходило мимо всех этих безобразий в действиях Гордова, не поправляло его и продолжало считать его лучшим командующим армией.

В контексті подій з командними кадрами в країні. Опираючись на історичні паралелі. З жовтня по кінець березня 1944 року Західний Фронт провів 11 наступальних операцій в Білорусі. За цей час було втрачено близько 330.000 людей, з них 70.000 — вбитими. Локальні успіхи на фоні просувань Білоруського і Прибалтійського фронтів були незначними, ні Орша, ні Могильов взяті не були. На фоні інших, Західний Фронт був явним аутсайдером, і результатом всього вищеописаного стала комісія ГКО (див.нижче). З доповіді комісії ГКО № М-715 від 11/04/44 про провал підготовки командування Західного Фронту при наступі на західному напрямку (Орша, Вітебськ, Могильов), ще до масштабних кадрових змін в вищому командуванні і початку операції «Багратион». Почнемо з розгляду розділу III. «Недостатки в планировании и подготовке операций». При планировании операций имели место факты неправильной группировки войск фронта, о чем командованию фронта указано директивой Ставки от 15.10.43 г. за № 30225. В этой директиве говорилось: «Войска Западного фронта не выполнили поставленную им задачу — овладеть к 12.10. г. Орша — и ведут затяжные, безрезультатные бои, приводящие к потере времени, сил и средств. Происходит это вследствие неправильной группировки войск фронта. Основная группировка, до половины всех стрелковых дивизий фронта с большей частью средств усиления, создана в центре фронта. Эта группировка, в случае ее успешного продвижения, упрется в р. Днепр и, таким образом, дальнейшее развитие ее наступления будет ограничено. В то же время правое крыло фронта может наступать без форсирования р. Днепр и имеет возможность очистить Днепр путем удара во фланг и тыл войскам противника, обороняющимся на Днепре». Вопреки сложившемуся опыту войны командование Западного фронта в некоторых операциях организовывало прорыв на очень узких участках: в Витебской операции 23 декабря — на фронте 6 км, в Оршанской операции 5 марта — на фронте 5 км. Это позволяло противнику сосредоточить губительный фланкирующий огонь и в сочетании с контратакующими небольшими резервами исключить возможность продвижения нашей пехоты и нанести ей большие потери. Штаб фронта от планирования операций был отстранен и фиксировал только ход событий, развивающихся по армейским планам. Никаких планирующих оперативных документов по проведенным операциям штаб фронта не имеет. Все проведенные операции планировались только в армиях и устно утверждались командующим фронтом. Вследствие этого штаб фронта не вносил своих предложений командованию по планированию и проведению операций и не осуществлял надлежащего контроля за выполнением решений командования. Что касается подготовки операций, то и здесь были крупнейшие недостатки, отрицательно влияющие на исход операции. Перегруппировка войск и подготовка к операциям проводились без должной скрытности и дезинформации противника, в результате чего почти во всех операциях внезапность была потеряна и операции протекали в условиях готовности противника к встрече нашего наступления, хотя формально фронтом и не издавалось никаких документов и все хранилось, якобы, в строжайшей тайне. В некоторых операциях стрелковые дивизии и пополнение вводилось в бой с хода. В операции 5-й армии 22-25 февраля 184 сд в ночь на 21 февраля сдала свой участок обороны 158 сд и к утру 22 февраля вышла на исходное для наступления положение и с 8.00 этого же дня, после 10-ти минутного артналета, перешла в наступление и, конечно, успеха не имела. В операции 33-й армии 3-16 февраля 222, 164, 144 и 215-я стрелковые дивизии накануне наступления получили по 1500 человек пополнения и на следующее же утро ввели его в бой. Офицерский состав, прибывший на пополнение, принимал свои подразделения на исходном положении, а через несколько часов повел их в наступление. При подготовке операций высшие штабы забирают для своей работы большую часть времени, отведенного на подготовку, а для производства рекогносцировок, отработки задач низшим звеньям на местности и на организацию взаимодействия времени почти не остается.

Продовжуючи про чистку генералітету. В країні немає жодного військового в ієрархії, котрий не мав би начальника. ГК має над собою ВГК – цивільну особу, політичного представника українського народу, обраного в законний спосіб парламент у нас незаконно обраний правда. ГК отримує від ВГК вказівки та ВГК контролює його дії, оцінює результат. Реагує на події всередині війська, дає їм політичну оцінку. Бере на себе відповідальність за дії війська, й пожинає плоди успіхів. Всі, хто нижче ВГК – транслюють його волю. Як би високо ми не були у військовій ієрархії, в ній ми втрачаємо частину себе й стаємо функцією, навіть в математичному сенсі цього слова. Посадою. Проходячи через нас, воля ВГК розгортається через наші посадові обов'язки на нашому рівні й передається далі. Вся ця система працює в міцній сцепці. Змінюється вона повільно: не шляхом революційних змін, а довгої роботи з кадрами. Залученням нових, підготовкою нових та старих, атестацією старих. Наш поточний стан армії сформований нами ж протягом довоєнного періоду. Що посієш, те пожнеш. Заміна генералітету Тимчасовим урядом це хороша тема, про котру варто подумати зараз, незважаючи на значну відмінність контексту, масштабів й т. д. Заміна генералів була емоційним рішенням: як клас, воно було дискредитовано, й інтуїтивно ніби потребувало оновлення. Але генерали переоцінені. Їх агентність переоцінена. Тому що не достатньо зняти – треба замінити, а пул кадрів для заміни той самий, що був, й нові обличчя ще потребують освоєння. Й заміна у будь якій ієрархії буде відбуватися не на основі фаху, а при забезпеченні лояльності. Тому що лояльність – це керованість, й керівнику важливіше зберегти контроль над виконавцем, ніж бачити, який він перспективний. Керівник передає настрій всій ієрархії, його стиль управління поступово формує систему під ним за рахунок зворотнього фідбеку. Навіть якщо керівник не конкретизує, що хоче бачити (це зазвичай), підлеглий в якийсь момент методом проб починає розуміти, що йому подобається, й на основі позитивного фідбеку коригує поведінку відповідно до отриманого. Якщо цього не відбувається – підлеглий замінюється на того, хто виконує вказівки краще. Ми це бачили, коли Зеленський зняв Залужного, коли той не продемонстрував результат, й почав нарікати на нестачу людей. Тоді Зеленський (як і Федоров на посаді МОУ) вважали, що забагато людей шаройобиться у тилу. В ідеалі, система має мати певний люфт. Підлеглий має мати право бути в легкому протистоянні з начальником, й мати моменти під час планування, коли він може внести корективи в рішення. Але зазвичай такого виходить досягнути тільки на тактичному рівні. Перейобувати оперативний задум, бо комбат почав бухтіти, ніхто не буде, хіба косметично. Ми це бачили, коли Сирський зняв комбрига, що відмовився їхати на Курщину. Через нього одного ніхто не буде скасовувати план. Врешті, ми маємо нашу систему. Чому ми маємо те, що маємо? Тому що ця система побудована на основі зворотнього фідбеку з підкріпленням від ВГК. Якби йому не подобалися флаговтики, він би одним дзвінком міг їх зупинити. Бо флаговтики робляться для того, щоб дати політичний результат в ЗМІ – себто, покласти бал в парафію ВГК. Їх розквіт пов'язаний з тим, що вони політично задовольняли ВГК – інакше вони б не закріпилися. ВГК поінформований про «Скелю». У нього є звіти омбудсмена. Розформувати її – одна вказівка. Вона не дається. Чому? Тому що він вважає, що це ефективний підрозділ, тому треба якось інакше: проводити розслідування, не звертати увагу й так далі. Люди хочуть відставки ГК. Отже, вони хочуть, щоб ВГК призначив когось нового. Кого він призначить, й який результат буде очікувати, якщо йому подобаються флаговтики та він вважає Скелю ефективним підрозділом? Звідки впевненість, що яблуневе дерево дасть цитрусові плоди. Звідки такий рівень довіри до прізвищ, чию роботу ніхто не може оцінити. Чому відсутність негативу сприймається за позитив, а не за страх розповісти. ВГК уникає відповідальності й перекидає її на підлеглих, котрі не вміють, не мають й не можуть мати відповідні повноваження. Наприклад, мобілізація. Це наразі найгостріше питання нашої держави, мабуть. Але найвища посадова особа не втручається, щоб вирулити найгострішу ситуацію, а намагається її спихнути. Чому це має змінитися? Колись я був радий, що зняли Залужного. Мабуть, досі емоційно приємно. Але я не певен, що це призвело до чогось кращого. Вайб змінився, бо як завжди передалося від керівника всій системі. Але вже пройшло два з половиною роки й я не можу знайти об'єктивних критеріїв, котрі вказували б на покращення. В тому числі тому, що ця заміна відбулась з абсолютно протилежних предпосилок від того, за що я ненавиджу Залужного. Мене переважно оточують ті самі люди, ті самі начальники спускають накази, й душок від цих наказів доволі подібний. Система стала краще – але що з цього вплив керівництва, а що загальний дрейф системи? Емоційна складова мені зрозуміла. Емоційно я б відчув задоволення, якби ВГК зняв ГК. Отже, ВГК нарешті блядь до чогось додумався. Тепер він здійснює це під примусом, й не бачу оптимізму в тому, що він зробить у відповідь. Ми топчемося на місці, ходимо кругами навколо речей емоційно забарвлених, але сумнівних або небезпечних за наслідками. P. S. Малоінформативні коментарі, приколи, іронію та ін. буду видаляти з рестріктом або баном. У мене голова болить від подій, на приколістів витрачати час не збираюсь.

Тестування ворожим провідним підрозділом БАРС-Сармат нових систем у сфері використання зенітних FPV Окрім уперше показаних FPV формфактору Sting/P1-SUN (світлина 1) на відео також продемонстровано зенітні FPV, підвішені під легкомоторні Як-52 (б/н 246) та Ан-2. Як-52 при повному завантаженні несе 6 дронів: 4 швидкісних стінгоподібних та 2 квадрокоптерного типу (світлина 4) Окремо на відео показано збиття БПЛА-приманки «Майя» зенітним FPV, запущеним з Ан-2 (відео 6) Росіяни як завжди вчаться на наших успішних рішеннях (раніше авіаносні літаки із зенітними FPV реалізували українські підрозділи (на Ан-28)

На FP-1/2 завезли систему донаведення/автозахоплення цілі! Нарешті!

Жуков: «Дякую товаришу Василевському за роботу на посаді генштаба. Бажаю йому і надалі залишатися в команді товаріща Сталіна». «Я горджуся тим, що завдяки мені вдалося відстояти нашу столицю в 1941. І тепер в цьому місті можуть проходити ставки, формуватися дивізії, прийматися рішення». Жуков про призначення Василевського командуючим 3-м Білоруським фронтом

Имея - не ценят не имея - не имеют

Мем про «Роль кібербезпеки перебільшена» вже не актуальний, тепер будемо про відбивання ліжок жартувати