⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
Open in Telegram
🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію. 📖 Поетичні вечори @kyivlit 🌐 Поетичні читання-онлайн @poets_ua 📝 Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr 🩸 Донори крові @ursusdonor 🦕 Батько @pasha_pishe 📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets
Show more3 581
Subscribers
No data24 hours
-47 days
-2030 days
Posts Archive
Repost from N/a
+1
🍎Про яблука, людей і Різдво
—————————
На підвіконні яблуко, яке вже давно зсохлося. А було ж призначене на потреби птахів…
Що ж. Мабуть, птахам теж не хочеться напружуватися, летіти на підвіконня якоїсь квартири, розташованої навіть не збоку фасаду, а десь аж на далекому шостому поверсі, щоб з’їсти якесь нице яблуко.
Яблуко… Якесь ницо-потворне яблуко, куплене тиждень тому в «Сільпо» за 8 грн/кг. По акції.
Привезене під двері квартири на шостому поверсі хлопчиком років двадцяти. Кур’єром. Він тоді думав зовсім не про яблуко. Про чайові сьогодні, про те, чи не завалить сесію завтра, чи мама буде незадоволена, а ще про те, як хочеться з пацанами в баню в суботу.
Яблуко…
Яблуко, яке з механічною ніжністю закинула в пакет за 1,50 грн дівчинка. Перевершниками їх звуть у «Сільпо». Мабуть, тому, що перевершують людські сили у праці. Хто зна. Хоча платять, наче, непогано. Хоча що мало, а що не мало? Яблуко за 8 грн - якось теж мало, але 8 кг за 800 грн - це вже забагато. В усіх сенсах. І тут не про вартість тих 8 кг яблук йдеться.
Таке щось.
А раніше те яблуко достигало під сонцем у садах десь на заході України. Потім його не з механічною, а щирою ніжністю зірвала жінка років тридцяти. З шорсткими від важкої праці руками, які пахли пральним порошком, гречаним супом і чимось таким… Хм. Пахли мамою. І кремом Nivea у синій пласкій банці.
Але птахи того не знали. І не могли б збагнути. Хіба, може, ворони.
Словом, яблуко собі лежало.
Свідомість нарешті відчепилася від яблука.
Подув легкий вітер, трохи розвіяв волосся і майку з 99% бавовни. З якогось Instagram-магазину за 300 чи 400 грн. Штани своє вже відслужили, а от майка ще лишилася. Іноді, коли хочеться, щоб тіло подихало, ніби рятує. Хоча її власниця знає, що тому тілу потрібна зовсім не майка. Навіть з 99% бавовни. Навіть із якогось там Instagram-магазину.
Вітер стих.
У двох квартирах навпроти люди дивилися телевізор. Цікаво, що там у них. Чи, може, це одна людина, а телевізор трохи вгамовує той страх самотності?
Хоча ні. Мабуть, там пара. Пара, яка вже років п’ять разом. Дивляться щось типу «Марвела».
Кохаються? Та ні. Малоймовірно.
Якщо птахам лінь знизитися по те яблуко, то людям точно немає сил до кохання.
Чомусь воно тепер втратило свою суть. Тим, хто зустрів його, пощастило. Застали легші часи, коли купідони не боялися спускатися на землю. Тепер бояться. Надто вже вона чорна і випалена.
А хтось просто не має потреби в тому коханні. Не в теперішньому світі воно є необхідним. Може, піраміда Маслоу вже теж не така досконала. Та чи була вона взагалі досконалою?
А яблуко все ще лежить на підвіконні. Місяць іноді трохи допомагає йому згадати чи то молодість, чи що. Чи є молодість у яблук? Принаймні в місячному сяйві воно вже не здається таким потворним. Чи то сяйво просто приховує його недосконалості. Хто зна.
Мабуть, у такий час вночі не дивляться у вікно люди, у яких все ок. Мабуть, у таких людей ніколи не буде все ок. Чи надто вже глибокі вони. Чи що. Але завдяки ним, може, у когось те добре таки буде.
Хоча… Хто його зна. Надто філософське якесь бачення.
У приватному секторі, у вікні будинку, схожого на той самий будинок якогось самотнього дядька з дитинства в селі, теж хтось дивиться у вікно. Щоправда, зі світлом і на першому поверсі.
Цікаво.
Легше стає, коли прохолода трохи огортає тіло після гарячої ванни. Ніби листопад на вулиці, але так тепло, наче завтра квітень і попереду: «Це ж буде найкраще літо!»
Але попереду: «Це ж буде найгірша зима».
Ну хай. Зима найгірша.
Хоча… А може, для когось вона найгірша вже десять років? А якщо всі тридцять років життя? А сімдесят п’ять? Що тоді? Яка думка буде в експертів із плазми на стіні?
Хтось намагається чомусь переконати, навчити - чи то життя, чи не життя. Але якось воно всіх саме вчить, хоч і усміхається на спроби приборкати його.
Мабуть, найбільше його чують люди у вікнах уночі. Ті, які залишають яблука птахам, знаючи, що ті яблука їм не потрібні. Але все одно вірять.
🔗ПРОДОВЖЕННЯ
22 Nov, 10:45
Repost from N/a
Вірш №47
у безладі — серед кленового листя,
торуючи серцем незайманий шлях,
я плюнув у вічі іржавому місту —
воно розчинило у тихих дощах.
змішалися фарби, стеклися донизу.
усотався злістю у жилки та виїмки.
я градієнтовно в гербарій вживився,
довкола на метр у золоті виникнув.
тепер я зім'ятий вологою вулиці,
притиснутий чоботом людства в асфальт,
журюся: огорнутий мрякою-скутістю.
у жилках та виїмках грає lo-fi.
сміється довкола малеча у куртках,
хлопчина кохану цілунком гризе,
блюють та плазують при кнайпі укурки —
я мружусь на щастя, яке не моє.
зберуть мене двíрники зранку докупи,
ніяк не пручатимусь — буду безсилим,
і місто помститься за пиху-розкутість,
та згодом усіх перетворить на силос.
© Анатолій Касперський
21.11.2026
#поезія
22 Nov, 05:08
І падає… І падає пил космічний
У темряву віковічну
І губиться сонячний промінь у ній.
Летять до жахної черні
Своєї могутності певні
Яскраві швидкі гарячі зорі ясні.
І падає пил космічний,
Мов залишок днів величний
І ним покривається Всесвіт і вся Земля.
Зливаються в спільну масу,
Ті що летять одночасно.
Назустріч де вічність з безвістю розмовля.
І падає пил космічний,
Загублений в жорнах, звичний
До всіх перепетій цього складного буття.
Минають і дні, і ночі,
Немає тільки охочих
Губити у пилі тому безцінне своє життя.
Та гублять – усе минає,
Лиш Всесвіт секрет той знає
Але у задумі часу знедолено він мовчить.
І падає пил космічний,
Вкриває думки риторичні
В яких загубилась правда й спокійно та солодко спить
Алекса Павак
21 Nov, 15:13
Repost from Поетичні читання онлайн
Затишно в нас сьогодні. Сьогоднішня наша тема – відьми, інквізиція та руді чоловіки. Якщо маєте бажання трішки підтримати наш скромний проєкт, то ось https://send.monobank.ua/jar/4tELKBWxGG. 🤗❤️
21 Nov, 14:11
Repost from Рими в ритмі серця❤️🔥 (Олеся Репа)
Десь на краю небосхилу, над прірвою спогадів,
День виникає і тане в ніщо із нічого, а
Місто мене огортає і губить у вулицях –
В ньому я не перестану чекати, що збудешся,
Що прогорнеш і зупиниш сторінку вівторкову,
Час уповільниться вигином стегон і доторком.
Місяця скибка бліда, проте світла достатньо нам –
Тільки трапляйся у грудях пошвидше серцебиттям.
Вицвітуть гори в сніги, а степи – у розбіжності,
Ждатиму зорями й тінями, чутимеш відгомін
Власних думок і шаленого протягу скверами,
Де ми гуляли удвох, обіймаючи темряву.
Вічність застигне, на шпилі собору роз'ятрена,
Подихи, погляди, рухи – усе має значення.
Доки заламані кутики долі, на коліях
Димом зависну.
Я знаю.
Ти станешся.
Скоїшся.
11.11.2026
@olesya13r
21 Nov, 13:48
Друзі, хто сидить вдома і зараз нічим не зайнятий. Записуйтесь, будемо читати вірші по колу, обговорювати їх, ставити одне одному запитання та багато спілкуватись))) Затишно і взагалі без токсичності. Пишіть мені @pasha_broskii. Заодно і познайомимось. ❤️
21 Nov, 12:51
Repost from Поетичні читання онлайн
😅🤣😍 🤗😏😏🤔😏😉😜😀
👥Сб, 21 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Ася Ейренра 🐧
Народні артисти:
1. Наталя Буряк
2. Марія Константинова
3. СилабоТоніка Т
4. Мона Вінчі
5. Arthur Rossellios
6. Лодик
7. Юлія Холод
8. Баба Яга
9. Ангеліна Васькевич
10. Олеся Репа
11. САМ ГІРЧИЦЯ
12. NG
13.
Котики-слухачі:
1. Олександра К.
2. Тетяна Шальковська
3.
👥Нд, 22 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Adventrin 👸
Народні артисти:
1. Марина Квітка
2. Олеся Кобзар
3. Марія Библик
4. Уляна Гнатюк
5. Натяля Буряк
6. Леся Сабецька
7. Валерія Бондаренко
8. Всеволод Ходус
9. Тетяна Бабійчук
10. Мія
11. Олеся Лужецька
12.
Котики-слухачі:
1. Володимир Спусканюк
2. Світлинка🍓
3.
✍️ Запис: @pasha_broskii
21 Nov, 11:25
Ось, я й добіг,
до останньої крапки в житті,
До щоденного сірого неба,
життя без мрій
Кину келих скляний,
та у й стіну - хай загуде!
А уламками сльозливе небо,
та хай буде!
Буде мабуть інше навколо у всіх -
життя,
Ще вернемося у цей світ...
ти, вороги, друзі ...і я
Чи то краплями з неба,
чи то пелюстками троянд,
Тільки тихо
через катетер у тіло моє
-повзе яд.
На останок у небо зіркове скажу я всім вам:
Не для сльоз ми зродились, комедій та драм!
А для того, щоб жити, кохати, та спать у садку
Серед дня, сотні тисяч років тому...
Бораціо Слівачеллі
20.11.2026 р.
21 Nov, 00:48
Repost from Поетичні читання онлайн
😅🤣😍 🤗😏😅😉🙄😏
👥Сб, 21 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Ася Ейренра 🐧
Народні артисти:
1. Наталя Буряк
2. Марія Константинова
3. СилабоТоніка Т
4. Мона Вінчі
5. Катерина Хайлак
6. Лодик
7. Юлія Холод
8. Юлія Купчак
9. Ангеліна Васькевич
10. Олеся Репа
11.
Котики-слухачі:
1. Олександра К.
2. Тетяна Шальковська
3.
👥Нд, 22 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Adventrin 👸
Народні артисти:
1. Марина Квітка
2. Олеся Кобзар
3. Марія Библик
4. Уляна Гнатюк
5. Натяля Буряк
6. Леся Сабецька
7. Валерія Бондаренко
8.
Котики-слухачі:
1. Володимир Спусканюк
2. Світлинка🍓
3.
✍️ Запис: @pasha_broskii
20 Nov, 15:42
21 Nov, ~11:25
Repost from Поетичні читання онлайн
Сидимо. Як завжди затишно. Якщо маєте бажання трішки підтримати нашу скромно, то ось https://send.monobank.ua/jar/ACXNnpz49V. 🤗❤️
20 Nov, 15:16
Я гукаю тебе на краю свого неба
У вирій летять звуки
Я шукаю тебе глибоко у снах
І тікаю від злих духів
Я втрачаю свідомість
Я невагома
І страх мені більше не ворог
Я танцюю по ниточках сонця
І попіл розтираю собі по лицю
Спокій гучніше у відповідь глибина світів
Шорохи мені складають таємні знаки
Пишуть мені листи
Я мабуть чую
Скажи мені пару слів я одразу відчую дотик твого волосся на моїй спині
Скажи мені пару слів шепотом
Нехай мені стане іще болючіше що ти не тут
Шепочеш мені на вушко
Стіни прозорі
Розтікаються і пливуть
Так ніби світ тонке павутиння плазми
Дорогою в'ються по шиї квіти
Колючі рози роздирають до крові ноги
Краса вимагає жертв
Померлі слухають наші вірші
Співають разом із нами
Мандрують світом
А може знайшли собі цікавіший
І лиш час від часу сумують, згадують, прилітають подивитися разом на захід сонця
Від краю мого неба до початку твого всього нічого
Кілька думок - лабіринтів небесних
Вітер знає дорогу
Стягуй руками собі під ноги
Злітай
Я чекатиму тут, нерухомо, мов би поставила себе на паузу
Не бійся ти не загубишся
Зверху там все видно
Ти спитаєш шлях у зірок
Вони підкажуть, в може і поведуть
Ти мандруватимеш через гори - так швидше
Десь доведеться сплавлятися по ріці
Ти мене впізнаєш одразу
Я триматиму засушену квіточку у руці
У моїх очах
Твої діти танцюють співають будують небесні замки
У моїх очах чайки кричать
У моїх очах всі твої ніжні дотики і цілунки
Всі твої вірші твої казки
Всі наші майбутні подорожі всі наші суперечки і сміх
У моїх очах твоя доля
Що вестиме нас крізь ліси
Крізь погляди всіх коханців
Крізь міста з безкінечними їх пригодами
Дарувати квіти випадковим красивим
Схоже , наші очі дивляться як одні
Часом сидіти годинами
Милуватися, як вирують бджоли, танцюють метелики
З насолодою слухати , як хтось пролітає повз
Слів не треба і навіть погляду
В ці моменти ми розуміємо все із дотику
М'який мох стане нам найніжнішою в світі подушкою
Трава і квіти вкриватимуть з голови до ніг
Струмки протікатимуть нам під шкірою
А зірки даруватимуть нам снів та мрій!
Оксана Дзіковська
20 Nov, 14:35
💄 Червона помада
«Сьогодні таки має статися щось прекрасне.
Перший день грудня. Початок зими. І, власне…» —
Перебирала думки Тетяна, червоним малюючи губи.
Зараза! Тривога! Прильоти. Але ж таки грудень!
Волосся вологе, бо світла немає і досі.
Навколо похмуро. А дівчина диво у грудні просить.
Бо, окрім страху і безсоння стабільного,
Хочеться чогось казкового. І трішечки божевільного.
Тетяна летить до метро і шукає підказки янгола:
Кіт чорний пробіг. З-за хмар — промінь, якого так прагнула.
Бабуся старенька співає і продає хризантеми.
«Хіба це дива? — сказали б ви. — Життя. Парадокси. Дилеми».
А янгол гортав її справу в небесній системі обліку й бажань:
«Тетяна. 21 рік. Грудень. Київ. Підвищений рівень страждань».
Він тисячі справ переглянув до того: усюди — про втрати і горе.
Та раптом запнувся: «Я прошу у янгола дива. І бажано — скоро».
На небі зчинився скандал. Бо такого не бачили зроду.
У графі «Причина» стояло: «Хочу». Ото взяли моду!
Архангел кричить: «Це порушення!» — й кличе нараду.
А Бог усміхається: «Диво негайно Тетяні! Війна. А в неї червона помада».
Дівчина, як завжди, купує лате і біжить на роботу.
Та ось халепа: перечепилась на сходах — порвала колготи.
І кава на куртці. І день починається знову не з того.
«Ну що ж, — вона усміхається, — диво, мабуть, заблукало дорогою».
Тетяна спинилась. Помітила хлопчика біля вітрини.
Маленький, у шапці з помпоном, малює на склі без упину.
Будинок. Дерева. Хлоп’я біля хати.
«А хто це?» — питає Тетяна. «Це я. А ось тут буде тато».
«Він скоро приїде?» — «Не знаю. У мами від сліз мокрі очі.
Вона каже: тато на небі. А я його бачити хочу».
Хлопчина стирає пальцем з вітрини маленьку хмаринку.
«Я сонце йому намалюю. Бо там, певно, холодно взимку».
Тетяна мовчить. А тоді дістає із кишені помаду.
«Давай намалюємо сонце. Велике. Щоб тато був радий».
І сонце росте на вітрині. Червоне. Аж небо палає.
«Тепер йому тепло?» — питає хлопчина. Тетяна киває.
Розгублений янгол усе дивувався людині,
Допоки не вгледів крізь хмари два сонця: на небі й вітрині.
І справу закрив, ігноруючи правила і поради.
У графі «Виконавець» зазначив: «Тетяна. Червона помада».
Марія Брильова
20 Nov, 14:31
Repost from Поетичні читання онлайн
😅🤣😍 🤗😏😏🤔😏😉😜😀
👥Пт, 20 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Дарія Давиденко 👛
Народні артисти:
1. Яна Косковцева
2. Ольга Ко
3. Артем Малюх
4. Мрійлива Незабудка
5. Аляска
6. Оксана Дзіковська
7. Марія Брильова
8. Лисяча Мама
9. Марина Бормінська
10. Кирило Кондаревич
11.
Котики-слухачі:
1. Світлана Данькевич
2. Руслан Диня
3. Олена Зубенко
4.
👥Сб, 21 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Ася Ейренра 🐧
Народні артисти:
1. Наталя Буряк
2. Марія Константинова
3. СилабоТоніка Т
4. Мона Вінчі
5. Катерина Хайлак
6. Лодик
7. Юлія Холод
8.
Котики-слухачі:
1. Олександра К.
2. Тетяна Шальковська
3.
👥Нд, 22 листопада. Поетична зустріч в Google Meet | 20:00
Модератори: Паша Броський 😇 & Adventrin 👸
Народні артисти:
1. Марина Квітка
2. Олеся Кобзар
3. Марія Библик
4. Уляна Гнатюк
5. Натяля Буряк
6. Леся Сабецька
7. Валерія Бондаренко
8.
Котики-слухачі:
1. Володимир Спусканюк
2. Світлинка🍓
3.
✍️ Запис: @pasha_broskii
20 Nov, 10:30
20 Nov, ~15:43
Repost from Павло Броський 🥃🍂
Марина Борисюк читає дуже щемкий вірш про нелегке життя міленіалів 😭 #моралінебуде
20 Nov, 06:21
Repost from N/a
Я кручу у руках пачку синього “Ротмансу”,
Мої пальці тремтять, мої губи сухі й облущені.
Я потроху готуюсь до цього німого перформансу,
Мої щоки солоні, а очі твої заплющені.
Часто згадую наші останні короткі зустрічі,
Пам'ятаю усі безглузді юнацькі витівки,
Пісні з матом і п'яні дитячі дурощі,
Ми жили і плювали на сіру дорослу критику.
Я ненавиджу квітень, бо бачились в ньому востаннє,
І тебе зустрічали сотні людей на колінах.
Ми, надіюсь, здійснили твої останні бажання?
Я, здається, днями бачила твого сина.
І тебе я бачу щоранку в дев’ятій рівно,
І прошУ, щоб всім нашим там передав привіт,
Я стараюся дихати глибоко і повільно,
Та повітря важке і судомно зводить живіт.
Певно, в тебе багато нових пісень там, крута гітара,
І наскільки добіса справ, що нема коли лити сліз.
Там в Раю метушня, в усіх паніка і запара
Бо сьогодні вони приймають п’ятого з “Бітлз”.
Третій рік я малюю сценарій свого візиту,
І не маю снаги аби врешті зібратись силами.
Може, ти заглядаєш до мене інколи з того світу
У вікно сонцезайчиками жовто-білими?
Я б поклала на столик цигарки і мовчки скрутила руки,
Може б ще принесла трохи віскі чи світлого пива,
Може б сонце світило і каркали чорні круки,
Може б голосно й мокро об землю лупила злива.
Я не знаю чи ти курив саме синій “Ротманс”,
Може, ти вже позбувся поганих звичок і маєш крила,
Я про все розпитаю, аби не тремтів лиш мій голос
В день, коли я наважусь прийти до твоєї могили.
©️Світлана К.
19.11.2026
Є вірші, які болять довго і мучають, але, коли стаються, то мучають ще більше. І є незавершені справи, на які ніяк не наважусь, але які рано чи пізно мають статися.
19 Nov, 15:24
Repost from Поетичні читання онлайн
Сидимо. ❤️
Підтримати нашу двіжуху можна за посиланням https://send.monobank.ua/jar/AAUKMWzo1C 🤗
19 Nov, 14:41
