⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

Більше року не робила декламації на свої вірші, і ось — новенька, гуртожитньо-ностальгійна, фіолетовоквіткова🪻

Miserere mei, Deus я молюся за дівчинку в опіковому центрі яка за тиждень до того була в епіцентрі вогню я молюся за хлопця якого бачила уві сні за тиждень до того як він прийшов мені наяву я відчувала на собі благословляючу руку Бога за день перед тим як вклали нове життя йому в руки я відчувала на собі благословляючу руку Бога за годину до того як дала обітницю вірності до самої розлуки містичний досвід нічого не означає якщо сумніваєшся в тому що бачив на свої очі якщо не віриш власному сну містичний досвід нічого не означає якщо духи не ходять поруч якщо символи - страху прояви наяву в сумнівах власного досвіду проходять години, спливають роки Боже, як мені страшно буває не відчувати Твоєї руки

вересень ❤️‍🩹 ніколи не любила цей місяць. Це вже не літо, але й не осінь як така. Навчання, прострочені дедлайни, вічно купа роботи. А цей вересень ще й про якусь тотальну втому, злість і нерозуміння в усіх але особисто я вже багато років граюся в «Поліанну», бо «кінець світу, ми всі умрьом» якось вистачає. Хоч мені тепер не завжди виходить теж але коли ще вчишся жити в принципі, то розумієш цінність базових речей: знати як допомогти собі чи комусь поруч, як не накручувати себе тим, чого не сталося і ловити ті моменти життя, коли вони є ❓бо і так все достатньо складно навколо, щоб ще витрачати час на страх

Друзі, почистив підписників від неактивних аккаунтів та ботів. Когось, можливо, не впізнав і видалив випадково. Якщо так, то додавайтесь назад. ❤️

Така пора... Садів прозове рам'я. Та осінь, що буває восени... І наче вірші, вивчені напам'ять, Спросонням пізнім сняться пізні сни... А ми собі - ні страху, ні провини. Рахуєм листя, кільця і пеньки, І падають в дуплаві серцевини Листки осінні й знОшені роки... По віршах бродять мавки, ніби музи, Слова такі, мов хвилі у ріці, Підвішену на жердці кукурудзу Клюють, немов сузір'я, горобці... І гравітацій втомлені магніти Тримають Землю кільцями орбіт... Такий тут Всесвіт... А погомоніти Не має пари виснажений світ... Богдан Томенчук

2020

Завдяки Світлані Беруашвілі згадав, що в свій період бродячого консультанта, як і гідно роніну, писав хоку. Зібрав разом всі ці текстові фотокартки, написані в різні роки від Київа до Eль Нідо, най буде. 🌀 В щільному дощі Минулі життя зустрічаю. Вода несе лист. 🌀 Снів мерехтіння. Рейки палять мости. Серце не бʼється. 🌀 Сніг без перерви. Немовля безтурботне. Снів сподівання. 🌀 Один є. Навздогін снігури линуть співом. Проводи спеки. 🌀 Минуле пішло. Зелень вкорінюється у величність скал. 🌀 Хвилі спокійні. Татуюванням долі намічено шлях. 🌀 Вечір на грані. Спогадів вузол тугий. Квіт у бутоні.

💔 осколки кохання (Вірш №38) Ти вчора принéсла малиновий посуд до мене додому. Тепер ця квартира наповнена спільними світлими сенсами. Ми, мабуть, відчули, свідомо або несвідомо, утому від того, що разом живемо вже декілька днів у саспенсі. Але обійшлося без болісних сварок — ми дякуєм долі. Щоранку співаємо знову і знову «Пиріг і Батіг». І очі твої — наче пара яскравих бурштинових штолень, а мій задоволений погляд — шахтар, що досліджує їх. Пряди візерунки своїми словами в моїй голові! Розкручуй уяву мою — і навзаєм ми станем величними! Ти зараз і тут — і тому ти найкраща моя візаві! Прошу: намалюй поцілунком пейзаж кольорами Павличка! Тарілка розбилась мені об макітру — і я знов самотній. Прибравши підлогу, збагнув, що у роті застигла оскома. Наступного дня зрозумів швидкоплинність стосунків на плоті. Циклічність історії впилася в п'ятку блакитним осколком. Анатолій Касперський

21.06.2026

всі говорять «тікай» і не кажуть куди. маневрують у вирій птахи через дим. під «Геранями» важчають Нижні Сади, і Вишневе, і Липки, і Лíски. всі говорять «тікай» і не кажуть із ким. знову пуски – затягуй щільніше паски щоб заснути, кажу собі на ніч казки, що мій дім - не наступний у списку.

Останнім часом я дуже багато вчуся: верстка, англійська, маркетинг, монтаж відео… і все це просто методом наукового «тиця» 😅

Тому не судіть суворо, але хочу поділитися з вами результатом 🫣

Переклала катрен свого вірша англійською і зробила з ним відео 😎 🙌

Друзі, все ще лишається 4300 грн. За сьогодні жодного донату. 💔

💗У Франції готують розширене перевидання антології української поезії Це перевидання збірки Ukraine. 24 poètes pour un pays («Україна. 24 поети для однієї країни»), яка вийшла друком у 2022 році До нового видання увійшли вірші військових і поетів Федора Рудого та Єлизавети Жарікової. «Мене дуже тішить, що не лише ми тут, усередині країни, розуміємо: найправдивіша, найважливіша поезія твориться на вістрі, на фронті, тими, хто цю саму незалежність вибороює потом і кров’ю», — наголошує перекладачка Елла Євтушенко. #Франція #поезія #автори_військові 🔖Підписатися | 👉Стати частиною Клубу Читомо

Шукаємо 70 супергероїв для малечі з «Охматдиту»! 🦸‍♂️ Команда UrsusDonor терміново збирає донорів. Цієї п'ятниці, 2 жовтня, з 09:00 до 13:00, ми проводимо масштабну здачу крові для онкохворих діточок, які зараз дуже потребують нашої підтримки. 📍 Де: Інститут міжнародних відносин (вул. Юрія Іллєнка, 36/1). Що потрібно зробити, щоб стати донором? Долучайтеся до нашого спеціального чату за цим посиланням: 👉 https://t.me/+pkU8APRJwuFhNmYy та просто поставте там «+». Після цього ми самі напишемо вам в особисті повідомлення. 📩 Чому потрібна така реєстрація? Ми дбаємо про вас. Нам потрібно поставити кілька запитань, щоб зрозуміти, чи немає у вас протипоказань, та надіслати інструкцію з підготовки. Це вбереже ваше здоров'я, зекономить ваш час і гарантує, що зібрана кров обов'язково підійде діткам. Не можете здати кров, але хочете допомогти? Будь ласка, максимально поширте цей допис! Ваш лайк, репост чи коментар може побачити саме та людина, яка прийде і врятує дитяче життя. Часу обмаль, але разом ми величезна сила. Чекаємо на ваші плюсики в чаті! ❤️

Лишилось 4300 грн 🫶🏻

Ви порадьте з падлюцтва посібник чи гід, Бо я в цьому не шарю: занадто тупенька. Щоб якийсь мануал, як з отруйних грибів: Бо гливі треба знать, де несправжні опеньки. Вже для шишок налобних закінчився лід, І охота блювать з псевдощирого братства. Заплачý, що завгодно - знайти б лише хід, Чорний хід зі щурячого ницого царства. Чи не здохну без грима в чумний маскарад? Витягати ножі зі спини́ неприкольно. Неприкольно на грáблях сідати в шпагат, Меж шакалів триматись окремішно-сольно. Я люблю з ряду "липове" тільки чаї. І з інакшістю йти на пробрéхану сцену Вопию лицемірам, що звуться "свої". Серед підлих кувалд, я - безхозні обценьки. Кому кисть простягнуть; кому ліпше не варт? Мама вчила добрá, а не курво-прийомів. Я чужа на балáх від мадамів-де-бляд. Й в універсум вписалась відверто хуйово. Хто сказав, що у білих ворон якийсь блат? Може, це з них сміється людське вітиліго? В доброті нерентабельним є результат. Буть порядним - найвища, найпроклята ліга. © Монологи під грифом 13

16 вересня 2026

Там Тоді, в лютому 22-го, я померла вперше — від ракети. Але доля така смішна: дала новий шанс. Лякала трошки касетами там, у Костянтинівці, навесні 23-го. Вона забрала мене тоді, в Часовому Ярі, у 24-му, в лютому, в холодну зиму. Ще влаштувала квест у 25-му. Стільки всього, що й не полічити. А померла я від КАБу. Навесні. У лютому. Холодною зимою. Як іронічно. Моє тіло залишилось гнити під завалами. Насправді. Мене немає тут. Я не читаю улюблені книги. Не п’ю каву. Не обіймаю близьких. Не пишу думки вголос. Я гнию там, під завалами. Моє тіло втратило форму, а дух — вже не такий міцний. Якщо мене не вбило це, то точно щось іще вб’є. І тоді моє тіло лежатиме гнити під уламками будівлі. І мене вже не буде. Не буде радості і болю. Не буде темряви і світла. І вже не буде нічого. А я вже давно там. У моєму власному пеклі. Небо

Там Тоді, в лютому 22-го, я померла вперше — від ракети. Але доля така смішна: дала новий шанс. Лякала трошки касетами там, у Костянтинівці, навесні 23-го. Вона забрала мене тоді, в Часовому Ярі, у 24-му, в лютому, в холодну зиму. Ще влаштувала квест у 25-му. Стільки всього, що й не полічити. А померла я від КАБу. Навесні. У лютому. Холодною зимою. Як іронічно. Моє тіло залишилось гнити під завалами. Насправді. Мене немає тут. Я не читаю улюблені книги. Не п’ю каву. Не обіймаю близьких. Не пишу думки вголос. Я гнию там, під завалами. Моє тіло втратило форму, а дух — вже не такий міцний. Якщо мене не вбило це, то точно щось іще вб’є. І тоді моє тіло лежатиме гнити під уламками будівлі. І мене вже не буде. Не буде радості і болю. Не буде темряви і світла. І вже не буде нічого. А я вже давно там. У моєму власному пеклі.

“brainrot” В моєї фантазії впало лібідо Вона вередує, «болить голова» А ще додає для правдивості слідом «пробачте шановний та я не така!» Але ми працюємо довго в тандемі Себто я відповідь знаю яка Повірте такі там заховані демони І пристрасть повірте між нами була Одразу подумав напевно так грає І це так виходить - нова рольова І ми покидаючи простори гаю Відправились в спальні шукати кінця Сьогодні немає жодного заліку Ніхто не схотів замовляти массаж Сантехніка в нормі і навіть позбавили Салон літака поняття екіпаж Я спантеличений наче цнотливу Цілую у шию а шанси - міраж Цукерки і квіти - різні періоди Різний на дотик її фюзеляж Ми говорити, це вже перевірено, Довго не взмозі (сприймати як факт) Зазвичай у бесіді тіло горітиме Тисне у скронях як натяк про акт А тут я не знаю, напевно і треба Настрій, зазначу, давно вже не той Отже, вмикаю в собі кавалера Отже, рятую нас майже як Ной Ми говорили у межах ковчега Про те як спотворено зовнішній світ Про хтиві бажання її як партнера І запит суспільства і стимул що зник Про хвилі натхнення, цунамі амбіцій Що хтось навіть в позі тримає лице Згадали ми демонів, цноту та пристрасть Згадали всі ролі а потім піке А шторм не втіхає, гойдає ковчега Безмачтове тіло її та моє Хотіли грішити, грішити як треба Як нам розказали, вказали на це Іронію ми зрозуміли не швидко Минуло з десяток позицій і спроб Закінчились всі пропоновані ритми І я не шукаю наступний «урок» Лібідо у нормі, обряд залицяння І я забуваю про все навкруги Фантазіє, мила, почнімо кохатись! Почнімо творити, нарешті самі! Сергій Бурдєйний

06.11.2025

Друзі, терміново до завтра тебе добити цей збір. 💔

Все друзі, пішов готувати собі термос ароматного п'янкого цикорію. Сьогодні буде вогонь! 🔥🍂