Ерготерапія в педіатрії

☝️ Отже , пропріоцепція — це здатність нашого тіла знати, де воно знаходиться в будь-який момент часу, інакше ще-усвідомлення тіла. І так само, як ми бачимо завдяки рецепторам ока, за допомогою пропріоцепції ми знаємо, де знаходиться наше тіло завдяки рецепторам, які проходять через усі м’язи та суглоби. Наш зір стимулюється яскравим світлом або рухомими об’єктами, а пропріоцепція стимулюється тиском на рецептори по всьому тілу. ☝️Подібно до «внутрішнього зору» , пропріоцепція повідомлює нам : 📌де знаходиться наше тіло або частини тіла у просторі; 📌як наші частини тіла пов’язані одна з одною; 📌наскільки сильно і наскільки швидко скорочуються наші м’язи; 📌як плине час; 📌скільки зусиль треба прикласти для скорочення м’язів. На цій інформації засновані всі наші кроки. Кожного разу, коли ми протискуємося крізь тісне місце, обіймаємо когось або стрибаємо вгору та вниз, ми отримуємо пропріоцептивний вхід. ☝️Більшу частину відчуттів ми отримуємо, коли активно скорочуємо та напружуємо м’язи в рухах, які спрямовані на подолання сили тяжіння, наприклад, коли виконуємо важку роботу, ідемо по сходах з повними пакетами, або віджимаємося на спортивному майданчику. ☝️Меншу кількість пропріоцептивних імпульсів ми отримуємо коли наші рухи пасивні, наприклад , коли майстер з педікюру працює з нашою ногою. Такий собі жіночий приклад.🤗 ☝️Навіть коли ми нерухомі, наприклад, нам треба 10 хвилин відпочити з закритими очима, ми відчуваємо , що нога може сповзти з дивана або рука не дуже зручно лежить під головою. Пропріоцепція дає нам цю інформацію без необхідності відкрити очі і подивитися на кінцівки. ☝️🤓 🏃‍♀️🧠 Функція пропріоцепції в тому, щоб збільшити усвідомлення тіла та керувати руховим контролем та плануванням. 📌Вона сприяє нашій здатності впорядковано, ефективно та економічно рухати частинами тіла. 📌Вона дозволяє нам спокійно йти, швидко бігти, нести валізу, сидіти, стояти або лежати. 📌Вона дає нам емоційну безпеку, тому що коли ми можемо довіряти своєму тілу, ми відчуваємо себе у безпеці. 📌Уміння сприймати себе формує самоповагу. ❗️Наша пропріоцептивна система допомагає нам ходити по кімнаті, не наштовхнувшись ні на що, підніматися на скелю, тримати олівець, щоб писати або виделку, щоб наколювати шматочки їжі. Ми повинні знати, де знаходиться кожна частина нашого тіла і як швидко змінити її положення, щоб мати змогу робити майже все. Пропріоцепція відіграє величезну роль у цьому, і її розвиток дуже важливий для дітей!

#сенсорна_інтеграція #пропріоцепція 🤓 Англійський фізіолог Чарльз Скотт Шеррінгтон в 1906 році ввів новий термін та назвав його нашим "прихованим шостим почуттям", маючи на увазі той безперервний, несвідомий потік відчуттів від рухомих частин тіла (м'язів, сухожиль, суглобів), завдяки якому їх положення, тонус і рух контролюються і керуються непомітно для нас, автоматично і несвідомо. Інші, відомі тоді п'ять почуттів, були прості та очевидні, але це, «шосте», довгий час залишалося невідомим. Шеррінгтон, назвав це додаткове почуття «пропріоцепцією» -частково щоб відрізнити від «екстероцепції» і «інтероцепції», частково щоб позначити його виняткову важливість для нашого сприйняття самих себе, бо лише за допомогою пропріоцепції ми здатні відчувати власне, що нам належить. Що може бути важливішим за базове володіння та управління собою, своїм фізичним «Я»? Проте це управління здійснюється настільки звично і автоматично, що ми ніколи про нього не замислюємося. 🤓🤔 В мене з’явилися цікаві думки. Що в звичайному житті називають «шостим почуттям»? ☝️Інтуіцію. Звернемося до Вікіпедії: здатність людини несвідомо, відчуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати щось, спираючись на попередній досвід, знання, без детального аналізу навколишнього світу. 🏃‍♀️🧠🙂 Швидкість змін, що відбуваються щосекунди, не залишає місця для розмірковувань. Чим швидші зміни, тим більше ми змушені опрацьовувати інформації — а наш мозок через природні обмеження просто не здатен усвідомлено обробляти все, що сприймає через зір, слух, нюх,смак, тактильно. У такі хвилини ми відчуваємо власну неспроможність впоратись зі всім і… або замикаємось у собі, відчуваючи страх і безпомічність перед невідомим, або звертаємось до інтуїції. Саме вона допомагає нам у хвилини небезпеки, коли немає часу на логічні міркування чи раціональні пояснення того, що відбувається. Це почуття виникає на несвідомому рівні — це ніби наш внутрішній голос. Ми вчимося довіряти йому, тобто, покладаємось на свою інтуїцію. Правда, дещо схоже? 🤔🙂

Доброго вечора усім. Хочемо привітати нових читачів каналу та подякувати за довіру. Тож, повернемося до нашої умовної навчальної ситуації. 👉В коментарях було багато ваших думок і всі вони правильні. Але я чекала, що ви звернете увагу на вік дитини, їй всього 5.5 років, тобто їй НЕ підходить година занять кожного вечора після підготовчого класу, де вона займається кожного дня. Це багато для дитини такого віку і впливає на її витривалість. Тобто, спочатку треба скоротити тривалість практичних занять. ☝️ І так, дехто з вас писав, що треба скоротити тривалість занять, але аргументація була дещо іншою. Ця ситуація говорить нам, що потрібно враховувати все, що ми знаємо про дитину чи спостерігаємо. Адже рекомендації фахівця багато що можуть змінити, а батьки також будуть знати, на що треба звертати увагу. Чи корисним вам був такий приклад?

#навчання батьків До ерготерапевта звернулась родина з дівчинкою з СД, 5.5 років. Дівчинка йде восени в інклюзивний клас і мама хоче підготувати дівчинку заздалегідь, тому вони ходять до підготовчого класу. Дитина любить малювати, сидячи за столом батька, може, повторюючи за дорослим, написати деякі букви та цифри, але через приблизно 10 хвилин втрачає інтерес, спирається на свої руки обличчям або лягає головою на стіл. Дівчинка лівша і утримує карандаш долонним хапанням. Правою рукою утримує папір. Любить різати папір ножицями. Кожного вечора мама протягом години практикує з дитиною лінії, букви та цифри за столом. Та кожні вихідні протягом двох годин малюють та ріжуть папір, вирізають геометричні фігури. Дівчинка самостійно роздягається, іноді виявляє інтерес до самостійного харчування, користується памперсом. Батьки хотіли б, щоб ерготерапевт навчив доньку самостійно одягатись, розвинув у неї навички самостійного харчування та туалету, щоб дитина навчилась розфарбовувати в межах ліній, покращила навички письма та навчилась друкувати на планшеті. ❓Як ви вважаєте, яку рекомендацію повинен зробити в першу чергу ерготерапевт? *Піти до школи і визначити умови для навчання дівчинки *Проаналізувати та, якщо треба, змінити навколишнє середовище вдома та в школі *Забезпечити позитивне підкріплення занять *Скоротити тривалість занять *Надати сенсорні стимули, щоб дитина була активною під час занять *Включити ігрову діяльність до занять по одяганню, туалету, харчуванню Чекаю на ваші думки в коментарях ☺️

Хто ще не спить?😃 як завжди, в мене вечірній допис😉 Якщо ваша дитина може взяти та утримати ложку, зачерпнути їжу, донести ложку з їжею до рота, але в самий відповідальний момент майже все випадає з ложки, можливо у дитини недостатньо розвинута супінація передпліччя? Якщо у дитини є рухові обмеження, вони можуть вплинути на виконання будь якого заняття, в нашому прикладі - самостійне харчування. 🤔Коли ерготерапевт проводить заняттєвий аналіз, він спостерігає всі сфери розвитку дитини одночасно. І аналізує, що саме заважає успішному виконанню цього заняття? ☝️Рухи залежать від конкретного завдання і контексту цього завдання. Тобто, успішність дитини в нашому випадку буде залежати від положення дитини, місця розташування дитини та місця розташування столових приборів, розміру дитини та розміру ложки, текстури їжі та діапазону активних рухів в суглобах дитини, сенсорних властивостей посуду та можливостей дитини обробити ті сенсорні сигнали, здатності дитини адаптуватись до вимог завдання, щоб, при потребі, змінити спосіб виконання (самостійно чи за допомогою ерготерапевта). А то вже когнітивні уміння. Аналіз ще і інших факторів навколишнього середовища та самої дитини дасть змогу використати максимум можливостей, щоб допомогти дитині бути більш самостійною, брати участь у грі та насолоджуватись грою. Так, я не зробила описку. Недостатня супінація обов’язково вплине і на гру дитини також. ✍️Як впливати на розвиток супінації, щоб, в свою чергу, покращити самостійне харчування в нашому прикладі? Це можна робити, використовуючи різні ігри, такі, як розмістити наліпку на долонь іншої руки самостійно чи дати свою долоньку, щоб наліпку зробила мама; гортання сторінок в книжках; перевертання невеличких блоків чи карток, щоб подивитись, що там (заздалегідь наліпити улюблені картинки на дно); гра «в якій долоні»; самогодування руками; малювати на долоньках; гра «сорока-ворона» і багато чого іншого.

Ну і мімішне відео про імітацію, куди ж без котиків🤗😺🐈

#імітація #поведінка Чи знаєте ви, що діти соціально активні з самого раннього віку? Імітація, яку вони демонструють є соціальною активністю. Як це відбувається? Дитині необхідно спочатку звернути увагу на активність іншої людини. Потім потрібно знайти таку дію для імітації, щоб отримати фідбек від тієї людини, тобто, фактично, підкріплення. Цей обмін емоціями майже завжди є приємною взаємодією між дитиною та людиною, дії якої дитина наслідує (мама, тато, сестра, фахівець, одноліток...). А імітація дій інших забезпечує основу для розвитку навичок соціальної взаємодії та спілкування. 💡Вважається, що імітація жестів та рухів тіла пов'язана з розвитком мови; імітація дій з предметами пов'язана з розвитком ігрових навичок; імітація дій інших дітей - з розвитком гри з однолітками. 👉Не втомлюся повторювати, наскільки важливі ці прості, як здається, навички. І важливо, що імітація дитиною дій іншої людини не завжди повинна виглядати як тотожне повторювання дій інших. Іноді, це просто щось схоже: коли ви граєтесь в ку-ку, наприклад, мама закриває все обличчя собі, а дитина може тільки торкнутися своєї нижньої щелепи,але це також імітація

🤓🤔 Що можна використовувати для розвитку вестибулярної системи? 📌 Гойдалки. Вперед- назад, збоку- вбік, по колу. Нехай діти рухаються з власною швидкістю: швидко і високо, повільно і низько. Це можуть бути звичайні гойдалки у парку чи схрещені руки батьків або ковдра вдома. 📌 Гірки , дуже корисні для забезпечення швидкого пересування. 📌 Висіти догори ногами. 📌 Обертання. Офісні стільці. Диск «здоров’я». Або просто «сидіти й крутитися», вправа «колода», що котиться по підлозі, сальто чи колесо. Гойдалки на шинах, дошки-скейти, каруселі. 📌 Стрибки. На батуті, вгору-вниз з різних поверхонь, звичайні стрибки, скакалки, класики. Стрибки на фітболах різних форм. 📌 Смуги перешкод із варіантами підйомів, лазіння під різноманітними предметами. 📌 Хованки 📌 Рухливі ігри з м’ячем. 📌 Біг зі змінами напрямку 📌 Вправи на рівновагу, такі як хода по різним поверхням. Балансири різних форм і розмірів. 📌 Вправи з дитячої йоги. Там де враховується зміна положення голови. 📌 Імітація рухів тварин. Діти це дуже люблять, навіть вигадують дивні рухи. Один хлопчик запропонував мені відтворити хруща. Це було весело. Я думаю, кожен пригадає щось своє. ❗️Головне не примушувати дитину і завжди дбати про безпеку! 🤓🤔 Непогано було б визначити , які дії, вправи, ігри, речі мають заспокійливий вплив і навпаки? Тоді легше буде контролювати і підлаштовувати середовище.

✅ Швидкі або менш передбачувані рухи, а також дії, які включають обертові рухи ,як правило, мають більш тривожний вплив на дітей. Дітям подобається коли їх підкидають у повітря і ловлять, коли вони стрибають на колінах у дорослого або на батуті. Але потім їх дуже важко заспокоїти, тому краще не гратися так перед сном. ✅ Вертикальні рухи , вгору та вниз, вважаються найбільш прийнятною формою вестибулярного введення для тіла та мозку – воно одночасно регулює та організовує, оскільки залучає інше відчуття тіла – пропріоцептивне відчуття. ❗️А ось такі рухи , як обертання, якщо їх виконувати досить довго ( а дитина не завжди може контролювати себе) можуть викликати негативні відповіді нервової системи - запаморочення, падіння, нудоту, почервоніння обличчя, блювання. Мозок починає захищатися від дуже сильного вестибулярного введення, таким чином повідомляє ,що час зупинитися. ❗️Коли стимулюють вестибулярну систему обертальними рухами, треба завжди враховувати: ☝️обертання-це найпотужніша форма вестибулярного сенсорного сигналу, який мозок приймає для обробки; деякі діти з порушенням чутливості взагалі не реєструють цей вестибулярний стимул, а деякі реєструють надмірно і достатньо одного обертання, щоб викликати значну реакцію. Я, буквально, позавчора мала такий досвід. 🤯 ☝️15 хвилин вестибулярного введення можуть мати 6-8 годинний вплив на мозок і саморегуляцію . Цей вплив може бути як гарним так і поганим. Інколи дорослі бачать небажану поведінку у дитини , а пояснити що з нею важко, бо не враховують, що вона отримала сильну стимуляцію декілька годин тому. ☝️дитина може нормально зареєструвати обертання в одному напрямку , наприклад вліво, а в іншому (вправо) не впоратися зі стимулом. ❗️ Отже , все що пов’язане з обертанням , потрібно дуже уважно контролювати, особливо з дітьми, які мають труднощі з обробкою сенсорної інформації. Наприклад, якщо дитина розуміє, краще домовитися, що вона буде обертатися не більше 7-10 разів в одному напрямку зі швидкістю приблизно 1 обертання на секунду, потім повільно зупиниться, а потім може обертатися в іншому напрямку.

#сенсорна_інтеграція #вестибулярна_система 🤓 Більшість дітей розвивають вестибулярні відчуття просто завдяки залученню до повсякденних ігор, які дозволяють досліджувати та рухатися. Вестибулярна система не тільки спеціалізується на русі, але і тренується в процесі руху. Коли дитина або дорослий вперше намагаються засвоїти якусь навичку , часто спроби виглядають дещо смішно та навіть невдало. Чим більше людина практикується тим краще засвоюється навичка, але ,спочатку - погано контролюється рух, витрачається зайва енергія, прикладається багато зусиль. І якщо знизити кількість тренувань, навичка може не закріпитися або погіршитися. Дивлячись на маленьких діток , спостерігаємо однакові етапи здобуття контролю за своїм тілом. Спочатку рухи хаотичні, однак чим більше дитинка рухається , тим краще контролює своє тіло. Малеча вчиться насолоджуватися всіма видами рухів. - Лінійні рухи –вперед-назад, вгору-вниз або з боку в бік. - Обертальні рухи, розвороти навколо власної вісі або рух по колу. ✅ Повільне лінійне розгойдування зазвичай заспокоює. Коли дитинка вередує або налякана, мами інстинктивно заспокоюють її, погойдуючи на руках або в люльці. Ще і співають лагідні пісеньки та колискові - а це і є повільний ритм, який позитивно впливає на вестибулярну систему. Для людини похилого віку повільні розгойдування у кріслі- гойдалці, уявіть відповідну картинку 🤔🙂допомагають знизити навантаження на суглоби та забезпечують вестибулярну стимуляцію організму , рухливість якого вже обмежена. Дослідження показують, що діти, які у перші місяці життя регулярно отримують вестибулярну стимуляцію, демонструють гарний розвиток моторних та когнітивних навичок. 🏃‍♀️🧠З іншого боку, ближче до кінця життя, однією з перших ознак порушення мозкової діяльності становляться проблеми з вестибулярною системою. Багато дітей і дорослих погойдуються , коли засмучені. Тобто повільні, лінійні та повторювані рухи часто використовуються щоб забезпечити заспокійливу вестибулярну інформацію для дітей, які, як правило, демонструють підвищений рівень збудження та пильності.

#навчання_батьків #поведінка Продовжуємо навчатись і спробуємо підсумувати про поведінку. В попередніх дописах та обговореннях з вами ми спробували знайти причини, через які може відбуватися небажана поведінка дитини і що може вплинути на повторний прояв такої поведінки. Спочатку ми обговорювали, що наші підкріплення небажаної поведінки скоріше за все викликають її повторення. Тобто, одною причиною є те, що відбувається після такої поведінки. Інше, це те, що відбувається безпосередньо перед поведінкою. Пам'ятаєте приклад про зміну порядку роздягання? 👉Звісно, що достатньо складно батькам відстежувати всі ці прояви та аналізувати причини, тим більш, що це все дуже близько в часових рамках (вплив та реакція). А ще треба брати до уваги багато факторів навколишнього середовища (місце, присутні люди, предмети, сенсорні впливи і т.ін), щоб спробувати знайти правильну причину або хоча б гіпотезу. Ми ж розуміємо, що дитина так себе веде не тому, що вона капризна або невихована. Просто діти часто не вміють сказати чи виявити свої емоції по іншому. Особливо, діти з РАС. 👉І основне, ми не повинні змінювати дитину. Достатньо змінити середовище, навіть нашу поведінку і цього може бути достатньо. З дітьми, що розуміють звернену мову, часто спрацьовує домовлення за схемою "спочатку- потім", але в позитивному і доброзичливому тоні. Багатьом дітям складно сприймати на слух інструкції дорослих, тоді добрим помічником стануть візуальні підказки - це можуть бути фотографії, малюнки, ін. Таких стратегій, що допоможуть дитині і вам є багато, але для кожної малечі вони свої і треба підібрати саме те, що спрацює найкраще, іноді методами спроб. ❓Можливо, у вас є свій досвід, що спрацювало чи ні з вашими дітьми. Будемо вдячні, якщо поділетесь.

Вестибулярну систему можна порівняти з кнопкою регулювання гучності для тіла, оскільки швидкі рухи голови вгору та вниз або обертання головою мають тенденцію збудження, тоді як повільніші рухи голови або утримання голови нерухомо допомагають нам заспокоїтися. 🤓 Джин Айрес вважала , що вестибулярна система має базову цінність для виживання на одному з самих примітивних рівнів і таке значення відображається на її ролі у сенсорній інтеграції. Вона пояснює: «Вестибулярна система – це об’єднуюча система. Вона формує базове відношення людини до гравітації та фізичного світу. Всі інші види відчуттів обробляються вже відносно цієї базової вестибулярної інформації. Активність вестибулярної системи забезпечує основу для інших аспектів нашого досвіду. Схоже , що вхід вестибулярної інформації стимулює ефективне функціонування всієї нервової системи». ☝Здорова вестибулярна система є центральною для інтеграції інших сенсорних систем. Коли вестибулярний апарат дитини не функціонує належним чином, вона може бути недостатньо чутливою або надмірно чутливою до рухів. Їй може бути потрібно постійно рухатися, щоб відчувати себе задоволеною, або вона може боятися руху, тому що це змушує її почуватися невпевнено та неврівноважено, незграбно, натикатися на речі, падати і ніколи не намагатися повністю ходити чи сидіти у вертикальному положенні. Це дитина, яка сутулиться за партою або їй постійно вказують «встати прямо» або «перестань спиратися на стіну!» Вона може виглядати слабкою або «м’якою», взагалі боятися рухатись. І це все про гравітаційну невпевненість. Як наслідок, у дитини можуть виникнути труднощі з координацією та плануванням рухових завдань, таких як стрибки, стрибки через перепону. Вона може рухатися нескоординовано, для неї важко ловити м’яча двома руками або тягнутися через центр свого тіла, тобто перетинати середню лінію, або мати проблеми з координацією артикуляційних рухів, що призводить до труднощів з мовленням. Також зір тісно пов'язаний з вестибулярним апаратом. Коли ми почуваємося збалансованими та зосередженими, наші очі можуть рухатися плавно та стабільно та здатні фокусуватися, відстежувати та розрізняти об’єкти в нашому оточенні. Труднощі з виконанням завдань, які вимагають руху очей зліва направо (наприклад, читання) або неодноразово вгору-вниз (наприклад, копіювання інформації з дошки), можуть бути ознаками порушення вестибулярної системи. Труднощі з відтворюванням правильних рухів впливають на поведінку дитини, формування адекватної відповіді на виклики середовища та вираження емоцій.

#сенсорна_інтеграція #вестибулярна_система 🤓Наша вестибулярна система має величезний вплив на наші фізичні, емоційні та навчальні навички. Це перша сенсорна система, яка розвивається в утробі матері. Коли плоду лише 5 місяців, його вестибулярний апарат вже добре розвинений. Вестибулярна система забезпечує зростаючий мозок плода цілим набором сенсорної інформації, коли плід похитується вперед-назад рухами матері. ☝Вестибулярна система відповідає за рівновагу та рух. У кожного з нас є рецептори вестибулярних відчуттів, які розташовані в складних структурах внутрішнього вуха. Коли ми рухаємо головою, рідина в цих структурах рухається та зміщується, постійно надаючи нам інформацію про положення нашої голови та тіла в просторі. ☝Вестибулярні відчуття говорять нам: чи ми рухаємося або стоїмо на місці, чи рухаються об’єкти або вони нерухомі відносно нашого тіла. Вони також повідомляють нам в якому напрямку і наскільки швидко ми рухаємося. Тобто вестибулярна система забезпечує нас інформацією про рух, гравітацію та зміни положення голови. Коли наше вестибулярна система повністю функціонує, ми достатньо захищені та організовані у своєму тілі, щоб мати змогу відчувати та реагувати на подразники, з якими ми стикаємося щодня. Дитина з добре розвиненим вестибулярним апаратом відчуває себе впевнено і безпечно під час рухової діяльності, навіть якщо її ноги відірвні від землі. Вона здатна спокійно та контрольовано починати та припиняти рухову діяльність. Їй зручно лазити, розгойдуватися, перекидатися та стрибати – знаючи, що тіло адаптується, і що вона зможе зберегти рівновагу та втриматися від падіння чи травми. ☝Нормальна робота вестибулярної системи: 📌 Говорить про рівновагу та гарний баланс. Це як гіроскоп для тіла. Залежно від того, як ми рухаємо головою, яке обертання, у якому напрямку та з якою швидкістю, спеціалізовані клітини надсилають сигнали до нашого мозку, який потім скеровує реакцію нашого тіла. Наприклад, коли дитина стоїть на одній нозі, щоб одягнутися, її вестибулярна система виявляє рухи голови, посилаючи сигнали в мозок, який після обробки надсилає сигнали тілу, повідомляючи йому, як реагувати та зберігати рівновагу. 📌 Візуально відстежує , тобто підтримує стабільне зорове зображення під час спостереження за рухомим об’єктом, та контролює навички рук. Ця координація очей, голови та рук допомагає дитині, наприклад у школі, плавно дивитися вгору на дошку, потім вниз на свій зошит. Або читати без зусиль , скануючи потрібний рядок тексту. Або грати чи займатися спортом , наприклад, стежачи за м’ячем, який рухається. 📌 Розвиває та підтримує нормальний тонус м’язів . У стані спокою м’язовий тонус буде зниженим але коли ми хочемо рухатися, він у відповідь підвищується – інакше ми би нікуди не дісталися. Зі зниженим тонусом дитині може бути важко правильно «триматися». Вона може лягти на підлогу замість того, щоб сидіти під час виконання завдання на уроці, або спертися на лікоть, перебуваючи за столом. Навпаки, деякі діти можуть хотіти рухатися та вередувати, оскільки це стимулює їхню вестибулярну систему. 📌Підтримує розвиток мовлення шляхом інтеграції з нашими слуховими та зоровими відчуттями. 📌 Допомагає дитині в самообслуговуванні, завдяки координації обох сторін її тіла. Наприклад, самостійно застібати гудзики чи блискавку, тримати зубну щітку та вичавлювати на неї пасту, тощо. 📌Заохочує саморегуляцію. Вестибулярний вхід має вирішальне значення для внутрішньоутробного розвитку мозку. Потім після народження мати, гойдаючи, заспокоює немовля, а також змушує його посміхатися та гулити. Дорослий гойдає малечу, і увесь цей рух робить набагато більше, ніж простий намір заколисати задля сну або змусити дитинку посміхатися. Це створює основу для розвитку мозку. Ця потреба в русі зберігається протягом усього життя . Це важливо для підтримки саморегуляції.

Друзі! Вітаємо всіх вас зі святами, бажаємо щастя, радощів у новому році! Хай прийдешній рік принесе перемогу і мир на нашу землю! Ми з Оленою вдячні, що ви залишаєтесь з нами на каналі, вдячні кожному з вас за довіру! З найкращими побажаннями і до зустрічі у 2023 році!😘 Олена та Марина

#навчання_батьків #харчування Одним з ключів до успіху в харчуванні дитини, які мають обмежений раціон, є чітке визначення вашої ролі та ролі вашої дитини. 👉Колись Еллін Саттер ввела концепцію поділу відповідальності у харчуванні (division of responsibility – DOR), якою, після багатьох років досліджень, користуються фахівці у своїх підходах, щоб прояснити відповідні ролі членів сім'ї під час прийому їжі. Якщо коротко, то виглядає концепція так: 👉Батьки вирішують, коли, де і які продукти пропонуються - це відповідальність та "робота" батьків 👉Дитина вирішує, скільки їсти і чи їсти взагалі- відповідальність та "робота" дитини. Виглядає це просто і зрозуміло, але розпочати цей підхід зовсім не просто. І не просто саме тому, що це правило постійно порушується через різні причини, ролі міняються місцями. 🤔В одній книзі колись я прочитала чудову рекомендацію батькам, як спробувати це подолати і чому так трапляється. ⏩ Коли ви відчуєте, що вас затягує "боротьба за владу", відступіть назад і запитайте себе: " Чи дозволяю я своїй дитині робити мою роботу? Хіба я роблю свою роботу?" І дійсно, часто виявляється, що дитина приймає ті рішення, які відносяться до відповідальності батьків. 💪Тому, пропоную вам, любі батьки, потретуватись: прочитати приклади нижче, та відповісти в коментарях, де саме переплутані ролі. 1. Сашко (3 роки) завжди їсть тільки кашу з пляшки у своєму ліжку. Сьогодні він їв з батьками за столом картопляне пюре, з'їв кілька ложок, але потім почав вимагати пляшку з кашею, а тарілку відштовхувати. Мама зробила кашу в пляшку і він побіг з нею до себе у ліжко. 2. Василіса ( 4.2 роки) їсть за загальним столом. Мама каже: "поки ти не з'їси всю тарілку супу, не отримаєш печиво"

#сенсорна_інтеграція #інтероцепція Інтероцепція - є основою незалежної саморегуляції. ✅Мозок виявляє зміну внутрішнього стану тіла через інтероцепцію, ми дійсно відчуваємо ці почуття та дозволяємо мозку формувати нашу поведінку. ✅ Чітке усвідомлення сигналів тіла не тільки дає нам важливу інформацію про те, як саме ми себе почуваєм. Наприклад, відчуваємо себе задоволеними, щасливими чи тривожними. Це також дає нам цінну інформацію про поточну ситуацію. Наприклад , те, що ми робимо або де перебуваємо, змущує нас почуватися задоволеними , щасливими або тривожними. Сигнали тіла також служать попередженням про те, що наш внутрішній баланс порушено, і спонукають нас вжити заходів, зробити щось, що відновить внутрішній баланс і допоможе нашому тілу почуватися краще, тобто відновити комфорт у тілі. 🤓☝️Наприклад, мозок отримує сигнал , що маємо потребу у сечовипусканні ( центр довільної регуляції знаходиться у головному мозку). Якщо ми правильно інтерпретуємо сигнал, відчуваємо дискомфорт , деяку тривожність, починаємо думати , де знаходиться туалет? Як туди дістатися? Як довго зможемо терпіти? і таке інше. Тобто вживаємо заходів, щоб відновити внутрішній баланс.🙂 ☝️ Трапляється, що у дітей ці сигнали ще не сформовані, хоча по віку вже мають бути, або дитина не може їх розпізнати, або не розуміє їх і відповідно не може контролювати, регулювати ці процеси та давати відповідні адаптивні поведінкові реакції .

#сенсорна_інтеграція #інтероцепція ✅Інтероцепція- відчуття, які людина отримує від власного тіла. Процес сприйняття інформації, яка іде від внутрішніх органів. ✅Інтероцептивна система постійно приймає участь у формуванні рефлексів та поведінкових реакцій. 🤔 Звісно, майже кожен з нас, інколи відчуває як буркоче у животі, як б‘ється серце, як пересихає у роті, як стукає ( пульсує) у голові, як тягне м‘яз… Можна чітко відчути ці сигнали з середини тіла завдяки інтероцепції. ☝️Мозок, рот, легені, шлунок, м‘язи, очі, серце, сечовий міхур, статеві органи, шкіра « подають» сигнали , які є підказками. ✅ Багато дослідників та клініцистів визнають інтероцепцію ключовим механізмом для психічного та фізичного здоров‘я, де розуміння сигналів власного тіла допомагає розуміти та регулювати емоції та фізичні стани. Такі як біль, спрага, голод, насичення, недуга, рівень статевого збудження, реакції сечовипускання та дефекації , потреба прийняти ванну, сонливість, спокій, збентеження, хвилювання, гнів тощо 🤓Наприклад, як можна дізнатися , що відчуваєш голод? На це може вказувати буркотіння у животі,тремтячи руки, запаморочення, « розмитий» мозок, слабкі м‘язи. Використовуючи ці символи , ми можемо визначити, що голодні🤯🙂 Це спонукає вжити заходів, тобто поїсти. Навпаки, важкість у шлунку, повний живіт, утруднене дихання… дає зрозуміти, що ми наїлися або переїли😉🤢 Ми ситі. І це спонукає нас припинити їсти. 🤓 Або, як можна дізнатися, що нам холодно❄️? На це може вказати тремтіння, поколювання у пальцях, мурашки по тілу, навіть шкіра може трохи змінити колір. Це спонукає нас одягнути щось тепле, випити гарячого чаю, зайти у приміщення де є обігрів або швидше рухатися. 🏃‍♀️🧶🧦☕️ 🤓 А ще, тремтливий живіт, «метелики»😉, стиснення у грудях, прискорене серцебиття, напружені м‘язи, можуть сказати про те, що людина хвилюється. Це може спонукати шукати обіймів когось з рідних, або розради у коханої людини. Чи прийняти теплу ванну та послухати улюблену музику, випити заспокійливий чай і посидіти у тиші… У всіх цих випадках інтероцептивні відчуття служать мотивацією до саморегуляції.

#навчання_батьків Дякую за активну участь і ваші думки щодо поведінки М. Всі розуміють, що це не просто невихованість чи щось таке. Навпаки, часто ці діти люблять порядок, постійну послідовність дій, чіткий знайомий режим, план і т.ін. А ще вони мають труднощі із взаємодією та комунікацією, отже, часто вони просто не вміють інакше і така поведінка- це просто реакція на щось. Тож, яка причина? Щоб зрозуміти це, треба пригадати, що головними причинами прояву такої поведінки є або бажання отримати щось, або бажання уникнути чогось. В даному випадку схоже, що дитина чогось уникала, бо втекла в середині процесу роздягання. Відповідно цього, ерготерапевт спитав батька, що трапилось одразу після того, як М.зняв черевики (тобто, перед криком)? І батько відповів, що побачив мокрі шкарпетки і почав їх знімати з ніг сина. А як ЗАВЖДИ проходить роздягання після повернення додому? - Спочатку взуття, потім шапка, потім куртка, тоді йдуть у кімнату, відповів батько. 👉 Отже, дуже швидко виявилось, що була порушена послідовність роздягання, яка для М.була звичною та передбачуваною і це вивело його з рівноваги, якщо можна так сказати, саме на це він зреагував. Отже, дорогі наші батьки, сподіваюсь, що ця коротка історія з аналізом поведінки допоможе вам розуміти ваших дітей в схожих ситуаціях, а значить, попереджувати її негативні прояви. Чи цікава вам така наша рубрика?

#навчання_батьків Хлопчик М., 4 роки, ознаки РАС, але діагнозу не має. Останнім часом дуже погіршилась поведінка, скаржиться тато. 👉Тато: "Як тільки щось не так, як хоче М., він одразу починає кричати, стукати руками, може впасти на підлогу, може втекти в іншу кімнату і там якийсь час також продовжуватиме кричати, розкидати речі навколо себе. Ось учора. Прийшли ми з прогулянки, задоволені, М. самостійно зняв взуття, далі не схотів роздягатися і одразу втік у кімнату, горлаючи та розкидуючи речі, які "траплялись під руку". І так завжди, як тільки він щось не хоче, або не по його - одразу істерика....От взагалі на рівному місці, що йому не так??? Я не розумію, що відбувається, ми ж класно погуляли, ліпили снігову бабу, сміялися, таке було задоволення!!! чому мій син так себе веде?" ⏳Чекаю на ваші ідеї у коментарях, дорогі батьки та колеги, про причини "істерики" (або небажаної поведінки) у цьому випадку і сподіваюсь, що це буде легко для вас🤗