Ерготерапія в педіатрії

#сенсорна_інтеграція Знаєте, скільки разів ерготерапевт задає собі питання : Що сприяє залученню та участі дитини у щоденних життєвих справах та грі? Які бар‘єри не дають брати участь у цьому, знижують самооцінку ,навіть призводять до соціальної ізоляції? Кожного разу, коли починає працювати з дитиною… коли продовжує працювати з дитиною і коли закінчує працювати з дитиною🙂 Сприятливі та несприятливі фактори можуть бути у різних сферах. 🤔Інколи, однією з причин, що заважають розвитку, викликають небажану поведінку та проблеми у навчанні тощо, є дисфункція сенсорної інтеграції, яка визначаться , як нездатність обробляти та інтегрувати інформацію від тіла та навколишнього середовища. ☝️Або ще називають дисфункціями сенсорних систем. Ці системи відповідають за те, як наш організм отримує, переробляє та реагує на інформацію з зовнішнього світу та від власного тіла. Якщо виникає дисфункція, то на одному з етапів ( введення - обробка- відповідь) виникає помилка, і організм неадекватно реагує на стимул.🤯👀👅👂🥺 І справа буде не в низькому інтелекті або поганому вихованні, а у тому, що у дитини є такі особливості протікання сенсорних процесів, які можуть заважати взаємодіяти з кимось, гратися, відчувати, рухатися, концентрувати увагу тощо. 🤓Приведу вислів Джін Айрес : « Сенсорна інтеграція є самою важливою частиною роботи сенсорної системи. Ви знаєте, що їжа живить наше тіло, але для цього вона має бути перетравлена. Відчуття можна уподобити їжі для мозку і вони доставляють мозку знання, необхідні для керування тілом та мисленням. Однак, якщо сенсорні процеси не впорядковані, перетравити відчуття та наситити мозок неможливо». ☝️Сенсорна інтеграція збирає у мозку цільну мозаїку зі шматочків. Шо ж це за «шматочки»? Наші відчуття. Їх можна віднести до однієї з трьох категорій: ✅ Інтероцепція. Відчуття всередині тіла. Сприймаються від внутрішніх органів. Наприклад: почуття голоду або регуляція сечовипускання. ✅ Пропріоцепція ( кінестезія). Відчуття положення тіла та руху. Сприймаються через вестибулярну , пропріоцептивну сенсорні системи. Наприклад: відчуття повороту голови та скорочення м‘язів. ✅ Екстерорецептивні відчуття. Відчуття поза межами тіла. Сприймаються через смак, запах, дотик, слух та зір. Наприклад: дитина бачить маму і чує , як її кличуть на ім‘я. Отже, як бачите, 8 сенсорних систем. У наступні дні почнемо згадувати кожну окремо.🙂

Навіяло сьогодні🙄 Часто читаю в дописах фахівців, що так прикро, що батьки звертаються за допомогою після n- років, бо вони втрачають дорогоцінний час, коли нейропластичність, коли мозок дитини може і блаблабла.... А хтось із фахівців хоть раз замислився, як це чути батькам? Як вони себе почувають, що от треба прямо зараз, встигнути до року, встигнути до трьох, це критичний вік і т ін... Хтось замислився, як батьки носяться по усім центрам та фахівцям, щоб встигнути, щоб не прогавити той самий час, що вони відчувають?... Батьки: " ми повинні, ми обов'язково дамо максимум протягом найважливішого періоду розвитку! Біжимо! до фізичного терапевта, на масаж, до ерготерапевта, в басейн, до остеопата, до мага, туди, ще сюди..." А потім ті ж самі фахівці, які спонукали батьків до цієї біготні: " дитина не повинна жити в реабілітаційних центрах! Дайте спокій родині та дитині! Мами, подбайте про себе, найдіть для себе час! ....." Де та золота середина? У вас було таке? Поділіться досвідом, будь ласка!

Туалетний тренінг, таким був один з запитів, коли ми робили опитування. Взагалі, труднощі з туалетом у дітей є дуже різні. Хтось ходить в памперс в 5 років і його не бентежать какахи, хтось категорично відмовляється від горщика чи унітазу до істерики, хтось реагує на попісяти і зовсім ніяк на покакати і ще багато інших варіантів труднощів з туалетом. Я навмисно не виділяю зараз те, чи є в дитини РАС, чи немає, тому що інших порад, як загальні, тут дати не зможу. Тобто, вони підходять для всіх і можуть не спрацювати з кимось конкретно. Але, в формуванні саме цієї навички майже все залежить від батьків. 👉Отже, перше, на що треба звернути увагу - чим довше дитина використовує підгузники, тим довше будуть труднощі з туалетом, формується закріплена поведінка. ☝️Важливим моментом для навчання є те, чи подає сигнали дитина, що хоче в туалет, або, що їй некомфортно в мокрій білизні. І тут важлива ваша витримка і увага, любі батьки - треба дати дитині якийсь час, щоб їй стало некомфортно в мокрому, а самі в цей час стежте за сигналами цього дискомфорту, вони можуть бути мінімальні, як то струснула ногою, щось майне на обличчі, якийсь вираз від дискомфорту і т.ін. 🚽Зверніть увагу на те, до чого ви привчаєте дитину- до горщика чи унітазу з дитячою накладкою. Буде краще, якщо обладнання відповідатиме віку. 🚽Ще б на що я звернула увагу- чи зручний той горщик/унітаз/ сидіння для вашої дитини. Нам також не всюди зручно, так?😉 🌞Подбайте про безпеку, тобто температуру повітря в приміщенні, щоб дитина без підгузника і в одній білизні чи мокрих колготах не переохолоджувалась. Звісно, що найкраща пора року для оволодіння цією навичкою - літо. ⏳Час. Комусь знадобиться кілька днів, комусь півроку, всі діти різні. Різні умови, причини, наслідки. Спочатку можете пару тижнів спостерігати і вести щоденник, коли дитина ходить в туалет відносно сну, їжі та пиття. А потім використовуйте ті записи для навчання. ❓А якщо в дитини з формуванням навички все ок і питання в тому, що є рухові труднощі? ⏩ Тут точно немає загальної поради, все дуже індивідуально і залежить від вихідних рухових, сенсорних, процесуальних навичок дитини, від того, як вона вже звикла це робити, що там з середовищем і т.ін.

Мирного вечора, колеги та батьки! Поки немає світла і працюють періодично тільки месенджери, напишу ще про підкріплення, хоча мені здалося, що тема не цікава для вас (ні відповідей, ні реакцій😉). А це важливо, справді. Знаю, що тут є батьки дітей з РАС, але підкріплення не стосується виключно дітей з аутизмом. Кожен з нас впродовж життя використовує підкріплення у відносинах з близькими чи просто знайомими, навіть для себе, працюючи чи відпочиваючи. Але я б хотіла наголосити на підкріпленні такої поведінки, яку називають небажаною. Як часто ми в житті підкріплюємо саме небажану поведінку, а потім журимося та жаліємося, що дитина "маніпулює", "істерить" і т.ін.? 🤔А чому так виходить? Бо так легко запам'ятати, що "як тільки я починаю щось вимагати криком, я одразу отримую бажане, аби ніхто не чув мій крик..." І так поводяться не тільки діти. Ось сваряться чоловік та жінка, чоловік кричить на дружину, а вона думає: я ж жінка, м'яка та лагідна, зараз я його поцілую/ зроблю масаж/ помиримося з сексом/ ....- і він перестане кричати і все буде добре. Так! Він дійсно перестане. Але, яка вірогідність того, що якщо таке примирення повториться кілька разів, то і надалі закріпиться такий зв'язок -сварка/секс (ну це лише приклад😉) і такий стереотип поведінки? Тобто, ми майже не замислюємося ні в особистих відносинах дорослих, ні в ролях батьків, ні в інших ролях і ситуаціях, як часто ми підкріплюємо ту поведінку, яку справді бачити не хочемо.

#поведінка Всім доброго дня! Хочемо запитати в вас про підкріплювачі поведінки. Чи в вас був (є зараз) такий досвід? Як вважаєте, чи потрібно їх використовувати в заняттях з дітьми? Як краще і коли? Дуже цікаві ваші відповіді! Дякуємо за них наперед) 🌼🌼🌼

Фото #3 Взагалі, стілець непоганий, якщо просто для релаксу і для дитини відповідного зрісту та комплекції. Звісно, на картинці хлопець дешо завеликий для такого стільця😉 Але, я б хотіла знову звернутись до того, що ми разом з вами, дорогі наші батьки, повинні позиціонувати дитину не ради позиціонування, а щоб в малечі з'явилося більш можливостей для, наприклад, гри, або інших будь-яких занять сидячи. В цьому стільці можливо тільки щось тримати в руках, тобто інші можливості обмежені. І ще один момент, стосовно стільця такої форми. Він не підійде дітям з руховими порушеннями, яким складно змінювати положення. Піднятись самостійно з такого стільця важко. фото#4 Тут взагалі все не так. Високий стіл, занадто широке і глибоке сидіння, кут спинки - дитина намагається, додає зусиль, щоб втримати вертикальне положення, про що може свідчити положення її тулуба та рук. Про яке навчання за столом чи іншу діяльність в цьому положенні може бути мова, якщо всі зусилля дитини спрямовані на підтримку положення🤔 Залишились фотографії #5-7. Думаю, що одного погляду на них достатньо, щоб зрозуміти, що так позиціонувати дітей ні в якому разі не можна. Тут і закинуті назад голови, асиметрія тулуба, положення рук, невідповідність розміру сидіння та взагалі коляски. В таких положеннях у дітей зменшуються можливості спілкування, взаємодії, гри, ефективного і безпечного прийому їжі і т.ін. І зростають шанси придбати проблеми опорно рухового апарату.

Фото #2 Здається, наче все непогано з положенням, зручне крісло😃 але тут також діє моє улюблене гасло: уяви або спробуй сам😉 - столик зависокий та більша поверхня, чим потрібно. Якщо іграшка відкотиться далеко, дитині буде складно або неможливо дотягтись до неї. Плюс не буде переносу ваги на передпліччя, якщо висота невідповідна. - кут столика. Уявіть, що ви сидите з відкинутою спинкою. Який кут нахилу стола був би більш зручний? ▶️Той, що утворює 90 градусів до тулуба ( а в деяких випадках навіть краще гострий кут) Інакше, дитині постійно потрібно тримати в напрузі верхній плечовий пояс, щоб побачити, що там з іграшками. Чи будуть доповнення?😊

Доброго дня, сподіваюсь, всі в безпеці. Враховуючи, що світло з'являється ненадовго і зв'язок не завжди є, напишу свої думки стосовно першого положення. Про інші - трохи пізніше, а може ще хтось прокоментує?🤔 👉Дякую усім, хто долучився😘, по першій фотографії багато чого написали, підсумую і додам: -ноги без опори і це досить незручно навіть нормотипічній дитині. Завжди уявляйте себе в тому положенні, яке надаєте дитині, а краще- спробуйте. - стіл зависокий -стілець стоїть полуобертом і сидить дитина відповідно, що не сприяє нормальній поставі і незручно дотягуватись до столу - незрозумілі фіксатори, які тримають стегна, здається, вони пристегнуті до одного блоку з тягами з плечей і це також не дуже зручно, бо ноги тягнуть вниз. Але видно не дуже і можу помилятись. - валік з рушника майже під колінами, а там повинно бути пусте місце, тобто ніщо не повинно тиснути на цю область. Здається, рушник там саме тому, що я написала вище, щоб протидіяти прагненню ніг донизу. Але цю проблему можна було вирішити саме підставкою для ніг, підставити коробку відповідної висоти. Чекаю на ваші думки ще стосовно інших фото😊

#навчання_батьків Доброго дня наші любі батьки та колеги! Сьогодні знову хочемо поспілкуватися з вами (бажано з батьками😉). Як ми вже писали, для того, щоб ваша дитинка мала змогу чимось займатись в положенні сидячи-грати, писати, малювати, їсти і т.ін., вона повинна добре сидіти, в правильному та зручному положенні. На картинці ( її треба відкрити, щоб побачити все) представлені різні положення дітей в стільцях або колясках. ❓ Як ви вважаєте, чи є щось, що треба та можливо змінити, щоб заняттєва активність дитини покращилась, а може і з'явилась?Щоб у дитини з'явилося більше можливостей? Що саме і чому? 🕘Просимо коментувати ваші думки, дуже чекаємо🤗😍 а завтра розберемося разом, якщо залишаться питання

Наш мозок вчиться завжди . Чим більше ми набуваємо досвіду взаємодії з середовищем, тим більше ми розвиваємося. Навіть роблячи одну і ту ж дію багато разів, ми отримуємо новий досвід. Руховий, сенсорний, емоційний, когнітивний 🦵💪🧠👂👅👁🖐🤯🤗 Наприклад, випити свою ранкову чашку чаю на своїй кухні. Процес майже той самий, а досвід завжди різний. Отже, чим більше дитина ( людина) взаємодіє з середовищем, тим більше розвиваються її системи: рухова, сенсорна, тощо. Чим краще розвиваються ці системи, тим більше з’являється мотивація до самостійності, активного життя та комунікації. Кожен з нас по-різному відчуває цей світ, тому ми, підбираючи дитині ігри та активності, враховуємо її особливості та спираємося на її сильні сторони. При цьому завжди застосовуємо деякі принципи: ❗️Категорічна заборона на біль- це тип реакції, при якому людина запам’ятовує, що так робити не треба. ❗️Повага до особистості! Прийняття дитини, уважне ставлення до її почуттів і потреб, надання можливості вільного вибору і особистої самостійності. При взаємодії з дитиною необхідно враховувати її можливості і давати їй час ними скористатися. ❗️Головна мета ЕТ- покращення якості життя дитини та її родини, покращення заняттєвої активності та участі дитини. Урахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб повинно бути на всіх етапах надання допомоги. ❗️Немає таких дітей, яким не потрібна або не допоможе реабілітація чи абілітація. Метою є не тільки розвиток навичок, а ще підготовка до життя та діяльності у соціальному середовищі. Діти повинні здобувати соціальний досвід, доступний іншим дітям: відвідування садочка, навчання у школі, заняття адаптованою фізкультурою, спортом , прогулянки на дитячих майданчиках, участь у дозвіллі та культурних заходах. ❗️Дитину навчаємо так, щоб вона була взмозі взаємодіяти з середовищем. Тому важливо, щоб у дитини, на доступному для неї рівні, формувалося розуміння значення і сенсу того, що відбувається. ❗️Мотивація можлива тільки в тих об‘ємах , в яких навчання навику або руху доступно дитині. ❗️Реабілітація/ абілітація - це процес постійного навчання. ❗️Когнітивні здібності синтезують у собі нашу здатність аналізувати, оцінювати, зберігати інформацію, пригадувати досвід, порівнювати й визначати дії. Хоча когнітивні навички частково вроджені, основна їх частина набувається. Як і сенсорні, й моторні, когнітивні навички можна покращувати за рахунок правильного навчання. Тож вчимося, розвиваємо наш мозок , допомагаємо розвитку дітей та поважаємо один одного. Бо ми того варті 💙💛

Багато років тому одна мама сказала моїй колезі, що погратись вона може і вдома з дитиною, а з фахівцем вона хоче занять. Звісно, таке трапляється тому, що ми, як фахівці, недостатньо пояснюємо наші дії батькам. Коли я навчалася (хоча, мабуть, фахівці не перестають це робити все своє професійне життя), в одному з підручників натрапила на таке визначення гри, яке перевернуло мій погляд. Хочу поділитись з вами, любі батьки, і можливо, ваш погляд також зміниться). Терапія грою — це спосіб допомогти дитині використовувати власну мову гри, щоб повідомити про свої проблеми та вирішити їх за допомогою кваліфікованого терапевта. Такий підхід працює, тому що гра є природним засобом самовираження для дітей, їх спілкування та подолання почуттів. Здається, це добре пояснює, чому ерготерапевти використовують гру, як терапію🤗😍 Як вам? Як вважаєте ви?

#цікаво У 2011 році Всесвітня організація охорони здоров'я стверджувала, що випромінювання смартфонів є потенційно канцерогенним. Це означає, що деякі люди можуть захворіти на рак. Дослідження 2018 року, проведене Swiss Tropical Health Institute, показало, що використання мобільного телефону може призвести до втрати пам’яті. А як щодо iPad? Того ж року доктор Дженніфер Кросс з Columbia-Presbyterian Hospital в Нью-Йорку прокоментувала дослідження Національного інституту здоров’я: діти, які більше 2 годин проводять перед екраном, отримали нижчі результати в тестах на мову та мислення. Згідно дослідженню, у дітей, які використовували екран більше 7 годин на день, кора головного мозку зменшувалася. Кора - це область, яка пов'язана ще й з критичним мисленням і міркуваннями.  🤔 Ви коли-небудь бачили свою дитину в стані "зависання" від перегляду мультфільмів або нескінченних ігор у відеоігри? Або може дитина їсть тільки з телефоном?

Що ж, якщо немає більше роздумів, напишу свої🙂 Враховуючи запит, ми дивимося на труднощі які заважають дитині брати участь у заняттєвій активності! ❗️Якщо це рухові порушення - це може бути ерготерапевт та фізичний терапевт. ❗️Якщо це порушення обробки сенсорної інформації - це ерготерапевт, який спеціалізується на терапії сенсорної інтеграції. ❗️Якщо це поведінкові проблеми або звички, які не хочеться міняти , хоча вже час, може долучитися поведінковий терапевт. ❗️Можливо знадобиться допомога терапевта мови та мовлення. ❗️А ще , це може бути запит не по віку та можливостях дитини. Для цього існують віхи розвитку. Це основні показники від народження до 5 років яких досягає дитина . Як вона рухається, діє, грає, навчається, комунікує. ⛳️І є «червоні прапорці» ,які зможуть своєчасно вказати на відсутність або затримку якогось етапу та надати батькам знання, коли звернутися до фахівця. Якщо виникають питання, пишіть у коментарі. 💙💛

#навчання_батьків Запит « їсти ложкою, виделкою, паличками ( в залежності від середовища😉) 🥄🥣🍽🥢 Як Ви вважаєте, коли і до якого фахівця треба звернутися?🤔

Когнітивна втома  Когнітивна втома не пов’язана з інтелектуальними здібностями дитини Вона може виникнути після травми голови і виглядає так, що дитина більш зосереджується на простих завданнях, які раніше легко виконувала, можуть з'явитися труднощі з пам'яттю,  проблеми з концентрацією уваги, перепади настрою та дратівливість, порушення сну. Все це може призвести до проблем з поведінкою та труднощів у навчанні. ‼️Якщо когнітивні показники чи поведінка вашої дитини сильно відрізняються від нормальних або погіршуються, відведіть їх до лікаря або до найближчого відділення невідкладної допомоги. 📝Діти, які відчувають когнітивну втому, повинні мати повний відпочинок – для їх мозку та тіла. Це означає заборону перегляду телевізора чи ігор на мобільних електронних пристроях. Дозвольте вашій дитині поступово повертатися до читання та інших видів діяльності, які вимагають періодів більшої концентрації або мислення. Адаптовано від The Royal Children's Hospital Melbourne

#сенсорна_інтеграція Чи часто доводиться чути: «моя або Ваша дитина дуже сенсорна», «нам потрібна сенсорна інтеграція», «у дитини РАС , треба сенсорити», «дитині потрібна сенсорна діяльність /інтеграція/терапія»?👂 Думаю часто.🤔 Що ж таке сенсорна діяльність? Це будь-який тип гри чи дії, які стимулюють наші почуття. По суті, і діти , і ми-дорослі , беремо участь у сенсорній діяльності щоразу коли рухаємося, стрибаємо, торкаємося, бачимо, чуємо, смакуємо, нюхаємо , відчуваємо зміну температури тіла або біль. Помітили? У діяльності задіяні сенсорні системи. Пропріоцептивна, вестибулярна, тактильна, зорова(візуальна), слухова (аудіальна), смакова, нюхова (ольфакторна), інтероцептивна (вісцеральна). Чому ми беремо участь у сенсорній діяльності? Тому що вона стимулює та фактично покращує роботу та розвиток мозку. І тіла. Уявляємо, що відвідування тренажерного залу або тривала прогулянка на свіжому повітрі у лісі або біля водойми допоможуть почуватися спокійніше та зосередженіше протягом деякого часу. Комусь ароматерапія або масаж, надзвичайно гостра їжа допомагають почуватися більш живими, бадьорими та здатними справлятися з повсякденними справами. Комусь аромати або музика, масаж-релакс, тепла ванна або щось солоденьке допомагають заспокоїтися та заснути. Більшість із нас створили собі сенсорний спосіб життя , не надто замислюючись про це. Тіло та мозок використовують сенсорні системи, щоб реєструвати всю різноманітну сенсорну інформацію в нашому оточенні та об’єднувати її разом, щоб людина мала повну картину: що навколо неї відбувається, де вона знаходиться, яка зараз година, що відбувається з тілом, що відбувається усередині тіла… Тобто сенсорна обробка формує наш досвід та впливає на наші почуття. Чим молодша дитинка тим більший вплив вона отримує, вона росте, постійно грається та досліджує навколишнє середовище. Її мозок активно розвивається. І сенсорна діяльність це покращення розвитку, навчання та спілкування, набуття різних академічних навичок в подальшому. Те як ми сприймаємо , переживаємо та відчуваємо світ, має вирішальне значення для безпеки та допомагає нам рухатися, планувати та виконувати завдання, заводити друзів , комунікувати з іншими, відчувати сенс життя та бути успішними. Це і є сенсорна обробка. Неврологія наших почуттів. За допомогою кожної сенсорної системи діти та дорослі обробляють сенсорну інформацію в діапазоні , який є унікальним для кожного та може змінюватися з часом або протягом дня. Але деякі діти можуть мати, так звані, «сенсорні проблеми». Порушення обробки сенсорної інформації або розлад сенсорної обробки. Це може впливати на поведінку, увагу, соціалізацію, навіть сон. Підказкою того, що дитина може мати такі проблеми , є те що вона шукає або уникає відчуттів більше , ніж звичайна дитина, це може заважати її здатності заспокоюватися, зосереджуватися, навчатися тощо. Дитина може виглядати як Спайдермен або як повільна черепаха, вона може боятися доторкнутися до води або ходити босоніж . Чи навпаки занурюється у пісок і постійно облизує неїстівні предмети. Може мати труднощі з припиненням однієї діяльності та початком іншої. Постійно концентруватися на деяких звуках , наприклад , стукіт пластиковою кришкою по дереву, або закривати вуха та ховатися від звуку пилососу та фену. Отже, якщо дитина має такі проблеми яка їй може знадобитися допомога? Чи вистачить дитині сенсорної дієти? Чи їй потрібна терапія сенсорної інтеграції? Це не є необхідним та доречним для кожної дитини. Спочатку треба визначити: 1. Чи сенсорні проблеми дитини заважають її життю настільки, що це є серьйозним викликом для неї та родини? 2. Чи впливають вони на життя дитини більшу частину часу чи весь час? 3. Чи потрібні вам заняття з терапії сенсорної інтеграції або можливо пропозиції щодо допомоги дитині вдома? Ознаки того , що ваша дитина має сенсорні проблеми, не обов’язково означають , що у неї взагалі є якийсь діагноз. І навпаки. Кожен з нас унікальний і обробляє сенсорні дані по-різному.

Дякую всім, хто включився в цю рубрику! ⬆️⬆️⬆️ Хоча, хотілось би більшої вашої участі, якщо чесно, коли щось запитуєш в дописах, то чекаєш на фідбек) Хочу відмітити, що фактично усі ваші думки правильні. Наприклад, ми можемо стимулювати пропріоцептивну та вестибулярну системи на початку заняття, щоб дитина була більш "зібрана", тоді це виглядає, як елемент сенсорної дієти. Або, ми можемо дати дитині бажані стрибки на м'ячі після того, як вона "попрацювала") і це вже буде, фактично, позитивним підкріпленням. ❗️Але, найважливіше, що я хотіла донести саме цією фотографією, що навіть виконуючи всі ті активності, які ви називали і які можуть бути дуже корисними дитині, НІКОЛИ фахівець НЕ повинен бути позаду дитини з РАС. Чому? 👉Діти з РАС, як ми знаємо, завжди мають труднощі із взаємодією, хтось більше, хтось менше, але вони є у всіх. Це значить, що у центрі уваги повинне бути навчання взаємодії з іншими і реагуванню дитини на подразники середовища. Це першочергово. Дитина вчиться багато чому, копіюючи дії іншої людини. А якщо ми позаду? Якщо малеча не матиме змоги звернути увагу, то і розвиток навичок копіювання, самообслуговування, мови і т.ін будуть під питанням. Якщо фахівець позаду дитини, про яке приєднання її уваги може бути мова?🤔

#РАС Вводимо нову рубрику #навчання_батьків Дитина з РАС. Як вважаєте, що робить фахівець? Правильно чи ні? Хочеться дізнатися думки батьків, але і думки фахівців цікаво почути😉