en
Feedback
Стромата

Стромата

Open in Telegram

ΣΤΡΩΜΑΤΑ – так греки називали клаптикову ковдру. Тут по клаптику збираю про життя, Всесвіт та все інше.

Show more
536
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
-230 days

Data loading in progress...

Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '24
September '24
+6
in 3 channels
August '24
+2
in 0 channels
Get PRO
July '24
+17
in 0 channels
Get PRO
June '24
+5
in 0 channels
Get PRO
May '24
+10
in 1 channels
Get PRO
April '24
+33
in 1 channels
Get PRO
March '24
+18
in 1 channels
Get PRO
February '24
+18
in 2 channels
Get PRO
January '24
+6
in 0 channels
Get PRO
December '230
in 0 channels
Get PRO
November '23
+2
in 0 channels
Get PRO
October '23
+6
in 0 channels
Get PRO
September '23
+10
in 0 channels
Get PRO
August '23
+16
in 0 channels
Get PRO
July '23
+15
in 0 channels
Get PRO
June '23
+4
in 0 channels
Get PRO
May '23
+107
in 0 channels
Get PRO
April '23
+30
in 0 channels
Get PRO
March '23
+359
in 0 channels
Date
Subscriber Growth
Mentions
Channels
16 September+1
15 September0
14 September+3
13 September+2
12 September0
11 September0
10 September0
09 September0
08 September0
07 September0
06 September0
05 September0
04 September0
03 September0
02 September0
01 September0
Channel Posts
🤔Буває так, що живе собі страус, яйця відкладає. Живе-живе і здохне. А минуть мільйони років і його скамʼянілі маслаки🦴 та
🤔Буває так, що живе собі страус, яйця відкладає. Живе-живе і здохне. А минуть мільйони років і його скамʼянілі маслаки🦴 та яйця🥚почнуть задля пропаганди використовувати📢. Подробиці 👉 в моїй статті для Куншт

2
Подтверждаю - чистейшая правда. Серпетнологи оманьівать не будут. Гадюки с отрицательньім генезисом. В правому зубе яд кураре
Подтверждаю - чистейшая правда. Серпетнологи оманьівать не будут. Гадюки с отрицательньім генезисом. В правому зубе яд кураре, в левом - стрихнин. Чешуя из обогащенного урана, прикосновение смертельно опастно для русских. Чтобьі избежать встречи с гадиной напишите на лбу древний заговор - ПТН ПНХ
503
3
Важко уявити, як зміниться світ, якщо ресурси нафти буде вичерпано. А подібні попередження лунають давно. Дуже давно… Так давно, коли ще Пантелеймон Куліш не завершив "Чорну раду", а Чарльз Дарвін "Походження видів". У 1855 році нафтовидобувна компанія Kier's Rock Oil закликала купувати нафту попереджаючи: "Поспішайте, допоки цей чудовий продукт не вичерпано в лабораторії Природи!" [1]. Відтоді і на подальші віки, прогнозисти щодо запасів нафти поділились на два табори – оптимістів та песимістів (у фаховому середовищі їх часом називають прихильниками теорій "ріг достатку" та "небо падає"). Втім, сьогодні навіть песимісти частенько не стверджують, що нафта вичерпується, лише констатують, що нафти не вистачає [2]. (Щоб відчути, що мається на увазі уявіть різницю між ситуаціями "в мене гроші закінчуються" і "мені не вистачає грошей для всіх потреб") Прихильники прогнозів "небо падає" не такі вже й далекі від істини, їхні аргументи мають підґрунтя. Та не враховують одного чинника – наукового прогресу. Розрахунки запасів оглядаються на методи видобутку, що наявні в певний історичний період. Час від часу з'являються нові методи і те що нещодавно було "камінням" раптово стає нафтовидобувним регіоном. Одним із таких винаходів була розробка у 1947 році фрекінгу, або гідравлічного розриву пласта. Існують суперечки, щодо його впливу на довкілля, та чомусь не обговорюють вплив на історію. Без фрекінгу людство давно відчуло ДУЖЕ велику нестачу нафти. У гідравлічних розривах пласту використовується гуарова камедь – згущувач, що видобувають із гуарових бобів (Cyamopsis tetragonoloba). У дикій природі гуарові боби невідомі, вчені схиляються до думки, що їхнім предком є африканський вид Cyamopsis senegalensis. Десь так між ІХ-ХІІІ століттями нашої ери, арабські торгівці почали використовувати рослину на корм коням. І задля цього принесли її із Сенегалу до Пакистану [3]. А це не блигомий світ – від Атлантичного океану до Індійського! Десь на теренах Пакистану та Індії люди вивели гуарові боби. А тепер те, що особисто мене вражає найбільше. Знову згадуємо значення нафти в житті кожної сучасної людини. Згадуємо, що справа не лише в бензині та поліетиленових пакетах. А також металопластикових вікнах, ізоляції дротів, комплектуючих вашої техніки, лінолеуму/ламінату/або паркетному лаку підлоги та інших речах довкола, включно із резинкою в трусах. Нафта доступна, тому що винайшли фрекінг. Фрекінг ефективний, тому що існує гуарова камедь. Гуарова камедь існує, тому що араби добрались до Сенегалу (теоретично це могли зробити європейці, які годують коней вівсом і не звернули увагу на предка гуарових бобів) Гуарова камедь існує тому що якомусь арабу спало на думку вигодовувати нею домашніх коней. Домашні коні існують, тому що комусь спало на думку їх приручити. Теоретично люди могли їх просто з'їсти, як це зробили предки індіанців в Америці. Або знищити як зробили жителі Євразії із дикими кіньми (тарпан та кінь Пржевальського мали/мають багато генів дикого предка та все ж мають трохи від домашніх). Приберіть хоча б один із цих чинників і не було б ніякого фрекінгу. Була б шалено дефіцитна нафта. Резинка в трусах також була б. Але не нова, а підштопана, успадкована від діда. _______ Джерела натхнення 1. Porter E.D. (1995) Are We Running Out of Oil? American Petroleum Institute Policy Analysis And Strategic Planning Department. Discussion Paper #081. див. епіграф до Chapter 1 2. Balaban O. & Tsatskin A. (2010) The paradox of oil reserve forecasts: The political implications of predictingoil reserves and oil consumption. Energy Policy, 38, р.1340. 3. Santonoceto C. & all. (2019) Morpho-agronomic characterization and genetic variability assessment of a guar germplasm collection by a novel SSR panel. Industrial Crops and Products, 138 (5), p. 1.
493
4
⬆️ На цьому малюнку спробував зобразити 50 об'єктів, виготовлених цілком або частково із нафтопродуктів. Ми існуємо в світі,
⬆️ На цьому малюнку спробував зобразити 50 об'єктів, виготовлених цілком або частково із нафтопродуктів. Ми існуємо в світі, в якому більшість речей так чи інак мають компоненти, виготовлені із нафти. У деяких випадках її можна замінити, в деяких нічим. Навіть найбільш просте використання – паливо. Здається, що тут вже достеменно можна відмовитись від нафти, переобладнавши автомобілі електродвигунами. Очевидно в ньому мають бути дротики і бажано ізольовані гумою, що також виготовлена із нафти. Так, доклавши грошенят, гуму можна замінити каучуком… Однак навіть тоді буде потреба в паливі з нафти, адже літак на батарейках годиться хіба що для транспортування котиків до сусіднього міста.
362
5
Інтервʼю на BohdanFProject вийшло справжньою “строматою”, тобто “клаптиковою ковдрою”. По клаптику обговорили різні теми - палеонтологію, креаціоністів, московитів, шкільну освіту. Для зручності вибору теми під відео є таймкоди Ютуб - https://youtu.be/akmMQtDBI-o Спотіфай - https://open.spotify.com/episode/6UMUBy6lwTCHtFCpVo9kcR?si=pxBDA3FpRyODlSlJkXjlVg
363
6
📕Згідно із Червоною книгою України в наших водах має плавати шість видів осетрових: шип, турпак, севрюга, стерлядь, білуга та осетер атлантичний. Для всіх вказано одні й ті ж самі причини зниження чисельності: "Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірниим виловом". 🎑Так, будівництво каскаду дніпровських гребель завдало шкоди природі, зокрема осетрам. Однак у деяких видів проблеми розпочались значно раніше, аніж в Україні з'явились греблі. 📝 У травні в "International Journal of Osteoarchaeology" було опубліковано статтю Тита Волинського та доктора Олександра Ковальчука з оглядом решток осетрів в археологічних пам'ятках України*. Автори не піднімають питання впливу каскаду ГЕС на чисельність осетрів, але наводять дані, які вказують – деяким видам стало сутужно задовго до 20 століття. Зокрема це можна стверджувати для білуги – найбільшої риби наших вод. Білугу доволі часто знаходять у пам'ятках античних часів і не виявлено в більш пізніх поселеннях Середніх віків та Нового Часу. Справа не лише в тому, що більшість античних поселень знаходилось на чорноморському узбережжі, де плавати білугам сам Бог велів. У статті наведено карту знахідок осетрових, яка вказує, що риб возили на сотні кілометрів від моря, Дніпра та Бугу. Їх виявлено зокрема в Рівненській, Хмельницькій та Харківській областях. Якби білуга залишалась чисельною у виловах, її б возили б перш за все, це риба велика, отже на бенкеті виглядає прикрасою. Так, є письмові згадки про білугу, але в тексті люди фіксують зазвичай щось рідкісне, дивугідне. Зооархеологи досліджують так звані "кухонні рештки" (це термін) і мають справу із продуктами масового споживання. Білуга давно вийшла із категорії чисельної риби. Можлива таж щербата доля – зменшення чисельності в результаті перевилову багато століть тому спіткала севрюгу. Її рештки звичайні в античності, рідкісні в Середні віки та не виявлені в Нові часи. Турпак та стерлядь більш-менш звичайні впродовж віків і стали рідкісними нещодавно. Цим видам дійсно довелось зіткнутись із побудовою гребель і, можливо, це стало суттєвою причиною зменшення чисельності. 🤔 Найбільш загадкова ситуація із осетром атлантичним та шипом – видам, які в Червоній книзі України мають статус "зниклі". Зооархеологічні знахідки шипа згадуються в двох публікаціях 1960 та 1994 років, в обох випадках є сумніви що методів ідентифікації виду. Рештки осетра атлантичного взагалі відсутні. Виникає запитання: а чи були вони на території України в історичні часи? В тексті Червоної книги повідомляється, що цих риб не бачили в Україні з 1960-х, і, буцімто, зрідка ловили на початку 20 століття. Однак, це інформація, що базується на усних повідомленнях рибалок. Зооархеологічні дослідження вказують – перш ніж проголошувати шипа та осетра атлантичного зниклими, спершу варто встановити чи вони взагалі існували. ______ * Маю честь співпрацювати із доктором Олександром Ковальчуком та Титом Волинським у проєкті #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження Власне стаття тутечки https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/oa.3310?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0BNnB_283iwvDUdBc84IyJ6liwrjYOFL3l3Q5gQ64tzUfz8WQnhBOIXI4_aem_AeBDwBxBWjumg1tz6jFPN_ihY2aGF2kc5wornvTssB8mZmuuB9jkHNH3yyIf_wFvre_pslC_W8hzCg48CbX-m-_S
394
7
Дехто з місцевих жителів повірив, дехто посміявся, а дехто… повідомив передачу "Загублений світ". Минуло декілька місяців, у редакцію АVтограф зателефонували із 2+2 та розпитати подробиці. Їм повідомили, що то була лише першоквітнева усмішка. Однак якщо у 2+2 хтось твердо вирішив знімати сюжет про "полтавських динозаврів", то сюжет буде. Із історії будь які натяки на жарт та додали власної маячні. Згаданого в початковому сюжеті справжнього полтавського археолога В'ячеслав Шерстюка перетворили на якогось Шерстюкова. Суперечку про гроші довкола яєць замінили в обіцянкою клонувати брахіозаврів. А вік "знахідки" зменшили із десятків мільйонів років до якихсь 4 тисяч років. Так, за версією "Загубленого світу" за часів трипільців на території Полтавщини жили динозаври. Для більшої правдоподібності посадили на стільця письменника Сергія Куліду, який в камеру сказав: "Це можливо". Так потішний жарт кременчуцьких журналістів, завдяки столичній телекомпанії перетворився на просту побрехеньку. Та щей заяложену – її раз на декілька років дістають із загашників, щоб дурити людей в живі очі. Як на мене ця історія варта окремого сюжету більше, ніж той "динозавр" із Чикалівського кар'єру. __ Джерела натхнення 1. https://2plus2.ua/zateryannyj-mir/novyny/povniy-skelet-ta-gnizdo-z-yaycyami-v-kremenchuci-znayshli-dokazi-togo-scho-v-ukraini-zhili-dinozavri?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1EQijdSU2E5cbVrxt90SUMyTdAdPh2H-AbuJMTjZCcOFAWmAj3XnzhNJw_aem_Acabobgg5UEbd4unpTcm89LhhvjKleOf8Jrs27QHSyzStYtDjassh7dJFz6ixFf1q5oXrUDVnHkZB1ja31Wcs-LN 2. https://www.youtube.com/watch?v=9dfWzp7rYR4&ab_channel=BBC 3. https://crystalbridges.org/blog/dinosaur-finds-halt-construction-at-crystal-bridges/ 4. https://www.facebook.com/SanAntonioZoo/posts/10156024259126539?ref=embed_post 5. https://kremen.today/2018/04/01/cherez-znajdeni-pid-kremenchukom-yajtsya-dinozavra-rozgorayetsya-velikij-skandal/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1_TAQUlwqYWNe7f9MtNtRaVQxt0IKMexzTwEuvwXZ_8qgLhPLrCslN7I0_aem_AQnfr6eC1NOWT0p0PSuFmT5sug-Q33LRG3zwlfS0lDjOgW2-kJ4Gl-yv4lod9u23XaeO8vky1BtlEn0wp-INGLjI
541
8
На початку травня співробітники телеканалу 2+2 дістали із архівів сюжет кількарічної давнини про те як на Полтавщині знайшли кістки динозавра, та ще й не самі - поруч лежали його яйця [1]. Відео закінчується словами ведучого: "Якщо у вас є своя неймовірна історія – пишіть на адресу, яку зараз бачите на свої екранах." Маю неймовірну історію. Пишу. Із прадавніх часів повелась традиція 1 квітня розважатись побрехеньками. Жартують не лише близькі знайомі. Цілком поважні видання також публікують усілякі верзунки, зокрема про "наукові відкриття". Так 1 квітня 2008 року, коли ще й гадки не було про усілякі "діпфейки" та "штучні інтелекти", ВВС виклало трейлер "науково-популярного фільму" про літаючих пінгвінів [2]. Чимало хто повірив. У різні роки повідомлялось про спостереження Біг Фута або чупакабри. Звісно, динозаври – такі любі людям, також неодноразово вигулькували у першоквітневих жартах. Відверто кажучи, зазвичай про них писали не цікаво. На сайті Музею американського мистецтва Crystal Bridges довго і нудно описували знахідку динозавра Arkansaurus fridayi і лише наприкінці дописали: "День сміху!" [3] Або ж Зоопарк Сан-Антоніо (штат Техас) 31 березня 2018 року розмістили на своїй фб-сторінці оголошення, мовляв, їхній зоопарк обрано як місце проживання першого відродженого динозавра – компсогната [4]. Повідомлення репостнуло 1300 користувачів, тоді як інші матеріали спільноти – відео із справжніми тваринами не набирають навіть пів сотні. Чи то в авторів гумор вичерпався на вигадці, чи то хотіли зробити оголошення схожим на правду, але написано цілком серйозно. Інша справа вигадка від журналіста та історика Володимира Ейсмонта, опублікована 1 квітня 2018 року у кременчуцькому виданні АVтограф [5]. Оповідалось як у Чикалівському кар'єрі, що неподалік Кременчука, знайдено цілісінький скелет брахіозавра. Та ще й не один, поруч лежала кладка яєць, в яких "дуже добре збереглися обриси невилуплених дитинчат ящера". Досліджувати кістки прибули археологи – цим самим обіграно відому помилку журналістів, які раз за разом примушують шукати динозаврів археологів, а не палеонтологів. У тексті розміщено очевидні натяки про жарт. Зокрема чиновник, буцімто, оповідаючи про прибуття іноземного науковця каже: "Першого квітня до Києва має прилетіти з Японії академік Ікуо Кушіро, мені доручено зустріти його в Борисполі та провести до Кременчука. Японська Академія наук пропонує чималі гроші. Я гадаю, це буде дуже серйозним наповненням бюджету. Ми зможемо тоді не чекати, поки дадуть гроші на міст, а самі збудувати його. І не десь під Горішніми Плавнями, а в Кременчуці, як ми й хочемо ". Тут у жартівливій формі піднімається справжня проблема, що турбувала жителів Кременчука – побудова мосту через Дніпро. Дійсно, подейкували, що полтавська влада планувала звести новий міст далеченько від Кременчуга в районі Чикалівського кар'єру (власне саме тому його було обрано за місце "сенсаційної знахідки"). Тож далі у жарті наука цілком поступається суперечці довкола грошей, не згіршій, ніж боротьба Кайдашів за грушу. "Мене обурили плани Полтави накласти руки на наші яйця! Що це таке? Нам самим є куди витратити японські гроші!" – каже місцева активістка. "Динозавра знайшли не у Кременечуці, а в районі. – заявив нам один з керівників РДА, який попросив поки що не називати його прізвища. – Тож ящір і його яйця – власність району. І ми, і громада Кам’яних Потоків мають право на частку. Будемо будувати дорогу і новий клуб." Фінал далекий від науки: "Очевидно, що знахідка, яка могла принести Кременчуку міжнародну славу та мільйонні прибутки, загрожує перетворитися на скандал, з якого виграє лише обласний центр."
520
9
Лелека - перший (і єдиний птах), якого мені вдалось вигодувати, поставити на крило і відправити у широкий світ. Було ще декіл
Лелека - перший (і єдиний птах), якого мені вдалось вигодувати, поставити на крило і відправити у широкий світ. Було ще декілька спроб (сойка і костогриз), які закінчились невдачею. Сьогодні о 19:00 візьму участь у стрімі на каналі про відомого лелеку Грицька з Полтавщини. Запис буде, запитання можна писати на каналі. Посилання на стрім: https://www.youtube.com/live/o-ANQpLxmu4?si=rFiCMGCBXTrdYDPk Ілюстрація з Київської Псалтирі - перше зображення ієродія (лелеки) в Україні. Адже про минуле лелек також будемо говорити.
594
10
1 - початок 2 - череп самки лося, добутої в 1979 в Мелітопольському районі 3 - кістки сапсанів, добутих в 1980 в Азербайджані+6
1 - початок 2 - череп самки лося, добутої в 1979 в Мелітопольському районі 3 - кістки сапсанів, добутих в 1980 в Азербайджані 4 - череп гіпопотама 5 - череп верблюда із Туркменістану 6 - мʼясо індійського слона 7 - за три тижні рукавички протерлись вщенть) лежать на черепі косатки
894
11
Мій “чистий четвер” розпочався три тижні тому з того, що в рамках проєкту “Цінні види тварин у матеріалах із археологічних пам'яток України” придбали для природничого музею професійний пилосос. Так вдалось розпочати велике прибирання в сховищі і мине ще чимало четвергів, перш ніж закінчимо. У кожному великому музеї світу знайдуться свої “скелети в шафі”. У нашому випадку це не приказка, а дійсно сотні ящиків із кістками, які нагромаджували впродовж ХХ століття. Відомо, що поклади на горищах починаються із слів “Нехай поки тут постоїть”. Мабуть і наш випадок не виняток, однак відкладали довше і в більших обсягах. Навести лад у старих зборах - виклик не простий, але того вартий. Завдяки цьому вдасться знову отримати доступ до палеонтологічних та зооархеологічних знахідок ХХ століття. А також поповнити остеологічну колекцію сучасних тварин, що не менш важливо. Якось, на початку 2000-х, старший колега мені сказав: “Це раніше ти міг хоч 200 синиць на м’ясорубку перекрутити і потім сказати - експеримент не вдався. Сьогодні потрібно кожну дію обгрунтовувати з позиції біоетики”. Цікаво, що в 2009 році майже те саме написала Дейл Серйянтсон у книзі: “Birds (Cambridge Manuals in Archaeology)”: “Минули ті часи, коли, як зауважив один, куратор музею, нині давно на пенсії “якщо нам була потрібна серія із 200 птахів, ми просто виходили і стріляли їх”. Сьогодні в багатьох частинах світу це заборонено.” Я радий, що сьогодні не можна убивати тварин скільки заманеться. Хоч це ускладнює роботу, доводиться поповнювати остеологічну колекцію за рахунок тварин, що знайдені мертвими або ж померли в зоопарку. Ще один спосіб - проглянути старі збори. Наприклад сьогодні знайшов ящик із кістками птахів, що їх настріляли у 1980 році в Азербайджані та Туркменістані. Всі види нині занесені до Червоної книги України: пугач, орел степовий, орлан-білохвіст, сапсан, балабан, пелікан рожевий, гуска мала. Стріляти в цих птахів, навіть заради наукової мети - злочин. Аж, ось тепер їхні кістки поповнять остеологічну колекцію природничого музею. Так поступового зібрання в Києві стає одним із найкращих у Європі. Нещодавно до мене звернулись колеги із Польщі з проханням надіслати проміри підорлика великого. Виявилось, що кістки цього птаха відсутні в УСІХ європейських музеях! Окрім того, що в Києві. Впевнений, що сапсанів та орлів в музеях світу не так багато. Деякі сучасні кістки вже стали історією. Наприклад черепи лосів, добутих у 1979 році в Мелітопольському районі. Це південна околиця ареалу лося, їх там ніколи не було багато і невідомо чи ще є хтось нині. Важливо зберегти матеріали, вони можуть знадобитись майбутнім дослідникам (промірів, аналізу ДНК тощо). Коли починали проєкт, очікували, що знайдемо збори із палеонтологічних, археологічних та зоологічних експедицій. Проте деякі матеріали були в дивовижу. Наприклад скелет гіпопотама, що непомітно приховався у куточку. Та найбільш загадковою виявилась маленька коробочка із засохлою бурою субстанцією та етикеткою “М’ясо індійського слона”. Всі слова зрозумілі, але запитання залишились. Впевнений, що продовження роботи ще не раз здивує. На фото в наступному пості деякі знахідки та робочі моменти
572
12
“Вербниця - зима вернеться”☃️, “Пасха пізня, то й весна буде пізньою💨” - погляньте за вікно і переконайтесь у недоречності народних прикмет🤔 І справа не в кліматичних змінах або який календар “правильний”. А в тому, що ні Вхід Господній до Єрусалиму (“Вербна неділя”), ні Воскресіння Господнє (Пасха) в своєму початковому задумі не орієнтовані на передбачення погоди. Правильна датою Пасхи є не та, що обчислена за православним чи католицьким календарем, а та, в якій свято не зводиться до фарбування яєць👩🏻‍🎨🥚 ⛈Кліматичні зміни відбуваються - це факт. Але до чого тут Пасха? День свята вираховували не на основі спостережень за погодою, а орієнтуючись на згадки в Євангелії. У 325 році постановили вираховувати Великдень наступним чином: 🌞 орієнтуємось на день весняного рівнодення 🌕 дивимось коли після рівнодення настає фаза повного Місяця 📆 дивимось коли настає перша неділя після повні - це і буде Пасха. Тоді орієнтувались на “старий стиль” (нового не було) - календарній системі, в якій високосний рік кожні 4 роки. Прийнято вважати, що в тижні сім днів. Для 4 та 7 найменше спільне кратне число - 28. Отож, підбірка із 28 календарів є “вічним календарем”. Поставте їх по колу і користуйтесь безкінечно хоч вперед хоч назад⌛️⏳ Окрім того, вважалось, що фази Місяця змінюються послідовно за 19 років. Підбірка місячних календарів за 19 років також була “вічною”🌗🌑🌓 Найменше спільне кратне для 28 та 19 - 532. Отож, підбірка дат Пасхи за 532 роки є “вічною”. У 1492, 960 та 428 роках Пасха була того ж дня, що цього року (2024-532=1492; 1492-532=960 і т.д.). Цей 532-річний цикл не може відображати послідовність кліматичних змін. Зауважте - цикл Пасхи залежить від такого чинника як семиденний тиждень. А він обумовлений можливістю людським зором побачити на небосхилі “рухомі” тіла👀: Сонце☀️, Місяць🌙, Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн🪐. Кожному тілу відповідав день тижня. Людським око не побачити Урану і Нептуна, інакше тиждень був би восьмиденним чи дев'ятиденним. А якби Сатурн був менше і невидимим із Землі, то мали б шестиденний тиждень. Отже, послідовність змін дат Пасхи залежить від того скільки рухомих небесних тіл спроможні розгледіти людські очі. А це аж ніяк не впливає на послідовність погодних змін🌦 🌟Наприклад, якби ми бачили лише чотири небесні тіла, то тиждень був би чотириденним, а "вічний календар Пасхи" складався з 76 років (4х19=76). 🌟Якби бачили 5 небесних тіл, то цикл Пасхи був би в 380 роки (4 роки сонячного календаря х 5 днів тижня = 20 років; 20х19=380) 🌟Якби гострота нашого зору дозволяла побачити Уран, то тиждень був би восьмиденним, а цикл Пасхи 152 роки (8 – кратне для тижня і сонячного календаря; 8х19=152). Ідея передбачення погоди за днем Вербниці чи Пасхи дуже приваблива, можна було б чимало чого спланувати поглянувши в календар… Але не менш корисно знати, що в реальності цього взаємозв'язку немає.
523
13
"Я очень удовлетворен ходом и результатами переговоров между Германией и СССР, которые привели к выяснению обстановки в бывшей польской области. […] Я думаю далее, что такое урегулирование вопроса является уроком для поджигателей войны и будет искренне приветствоваться всеми миролюбивыми народами. Германия и Советская Россия в своем заявлении предложили Англии и Франции выбор: хотят они войны или мира. Решение зависит от западных держав. […] Германия всегда хотела мира, а не войны. Война с Польшей была нам навязана вопреки всем благоразумным предложениям фюрера. Также и на западе об'явила войну не Германия, а Англия и Франция. Если Германия все еще готова заключить мир, то это не новость. Во всяком случае западные державы должны в скором времени принять решение. Бессмысленной угрозе английских поджигателей войны – "уничтожить гитлеризм", - что означает ни что иное, как уничтожение германского народа." Виглядає цинічно, нахабно, але… не дивно. А чи зараз не те ж сама в мocкoвитcьких засобах пропаганди пишуть? Інші статті та замітки допомагають зануритись в життя країни "вкусного пломбіра". Стаття про учнів, що в Сибіру замерзли на смерть по дорозі зі школи до села починається словами: "Директор Клявлінської школи Кудряшов вирішив не попереджати учнів про канікули, через острах, що деякі поїдуть передчасно. Тільки 29 грудня діти дізнались про дні канікул. Повідомити батьків їм не вдалось". На жаль, теж частково актуальна історія. Деякі нинішні директори вважають школу власною вотчиною. У замітці "Зліт юних друзів оборони" оповідується як учні Свердловська вислухали "не велику, але яскраву доповідь секретаря обкома ВКП(б) товариша Пшеніцина про оборонну роботу дітей", а також "Бурею оплесків зустріли пропозицію послати вітання кращому другу дітей великому Сталіну, наркому оборони товаришу Ворошилову, керівнику комсомола товаришу Косарєву та секретарю обкома партії товаришу Кабакову". Також привернула увагу стаття "Втрачена скромність" із критикою книги В. Корзун "Три роки на Ельбрусі". Із тексту очевидно, що критика притягнута за вуха і текст відверто замовний. Погуглив чи не розстріляли часом Віктора Корзуна після такої статті. Виявилось… і да і ні. Розстріляли, але не альпініста Віктора Корзуна, а його тезко – альпініста В'ячеслава Корзуна. А книгу Віктора після критики майже повністю знищили. За що? Схоже, що за збіг прізвищ. Цілком можливо, що Віктор Корзун – перший, хто здійснив зимове сходження на Ельбрус. Але це залишається лише припущенням. Через "не правильне" прізвище його добряче підтерли з історії альпінізму. Зате не розстріляли. І пломбір був вкусний. Наприкінці повідомлення про книжкову новинку: "Надійшла до продажу нова книга: "Докатились… Троцкістсько-зінов'євські бандити – авангард міжнародної контрреволюційної буржуазії, її посібники в найбільш брудних, найбільш підлих справах у боротьбі з соціалізмом". 1936. Стр. 144. Тираж 75000. Ціна 1 р.25 коп. Вимагайте в усіх магазинах та кіосках Книготоргового об'єднання державних видавництв".
456
14
У складському приміщенні знайшов експедиційний ящик із матеріалами, які зібрав Іван Підоплічко під час експедиції на Далекий
У складському приміщенні знайшов експедиційний ящик із матеріалами, які зібрав Іван Підоплічко під час експедиції на Далекий Схід. Зоологічні зразки запаковано в гільзи набоїв дробовика, ботанічні зразки перекладено шматками газети "Правда" за жовтень 1939 року. Зокрема є інтерв'ю Ріббентропа японському кореспонденту Кусіямі. Наведу деякі фрагменти. Перекладати не став, щоб не робити подвійного перекладу. Так-так, апостроф в слові "об'явила" – так надруковано в газеті. Див. наступний пост👉
463
15
У продовження вчорашнього посту про посилку від учнів краєзнавчого гуртка школи 25 міста Попасна. В 1966 році вони здійснили+1
У продовження вчорашнього посту про посилку від учнів краєзнавчого гуртка школи 25 міста Попасна. В 1966 році вони здійснили декілька експедиційних виїздів - до Криму, в Луганську та Ростовську області. Привезли звідтіль палеонтологічні знахідки і підписали УКРАЇНСЬКОЮ мовою💙💛 Ще раз: 1966 рік. Луганська область, яку через чотири роки перейменують у Ворошиловоградську. Жителі міста Попасна послуговуються українською мовою. Тому що Луганськ - це Україна, Ворошиловоград - це роман Жадана. _ Цікавий підпис знахідки із села Наталіївка, що було в північно-західній частині Криму. В московитській версії Вікіпедії вказано 1931 рік як останню згадку про село. В 1966 році учні пишуть про Наталіївку як окреме село. Можливо на той час воно ще існувало. ___ На першому фото рештки мушель стародавніх черевоногих молюсків (Тарханкут), двостулковий молюск часів крейдяного періоду (Кримське), брахіоподи палеозойської ери (Наталіївка), скам'яніла деревина, можливо кам'яновугільного періоду (Камишеваха) На другому фото гіпс
535
16
Для прикладу зразки викопної флори, знайденої у 1966 році поблизу Камишевахи (Луганська область) учнями краєзнавчого гуртка школи №25 міста Попасна. Зразки невеликі, але до чого ж милі! Відбитки рослин 320 мільйоноліть лежали в землі та ще 58 років у закутку музейного сховища. Сподіваюсь, після визначення фахівцями зразки будуть представлені в експозиції палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею. А поки що можете побачити на фото в пості вище)
457
17
Кожен великий музей світу має "капсули часу" – матеріали, які зберігаються із бознаколишніх часів, чомусь не були впорядкован+5
Кожен великий музей світу має "капсули часу" – матеріали, які зберігаються із бознаколишніх часів, чомусь не були впорядковані, а відкладені на "потім". "Потім" може ніколи не настати. Чи то знахідки втратять при черговій "реорганізації", чи то миші етикетку строщать, чи то ящик залишиться пилюжитись у музейному закапелку на всі часи потомні. Та якщо дійдуть руки розібрати наклади, можна чимало чого цікавого знайти! Власне цим я нині займаюсь, разом із колегами – доктором О. Ковальчуком та Т. Волинським. У рамках роботи над проєктом "Цінні види тварин у матеріалах із археологічних пам'яток України" впорядковуємо фонди Національного науково природничого музею, де зберігаються знахідки із розкопок ХХ століття. Робота тільки розпочата, минулої середи отримали основний інструмент – професійний пилосос. Та вже зрозуміло, що за це варто братись. Перш за все привертають увагу знахідки з територій, охоплених війною. Туди не скоро поїдуть експедиції – потрібно звільнити, розмінувати. А матеріали для досліджень вже є.
667
18
Чи не єдиним прийнятним варіантом залишається метан. Це легкозаймистий і не отруйний газ, його утворюють різноманітні бактерії кишкової мікрофлори. Наприклад у шлунку кожної корови трудяться бактерії, які виділяють від 250 до 500 літрів метану за день[3]. Оскільки метан посилює парниковий ефект атмосфери, в інтернеті чимало оповідей, як коров'ячі пуки призведуть до глобального потепління. Велика спокуса взяти на кпини "вогнепукаючих" драконів, але утримаємось. У жуйних тварин кишкові гази накопичуються переважно в рубці – першому відділі шлунку і виділяються через рот (корови виділяють метан не пукаючи!, то лише метафора). Дракони також могли б видихати метан ротом. Однак незалежно від того який кінець тіла вони прилаштують, їм доведеться подібно коровам бути рослиноїдними. Можливо прекрасні діви корисні для травлення дракона, але метану з них нічичирк. Потрібно не просто їсти траву, а жерти копицями. Корова продукує метан інтенсивніше ніж решта тварин, втім 500 літрів метану при згоранні дає приблизно стільки тепла як пів літра нафти. Такий спалах виглядатиме ефектно, проте не ефективно. Одного подиху настачить хіба що на те щоб обпалити необачному лицарю бороду, на спалювання замків можна не зазіхати. Щоб наводити жах на околиці дракон має їсти траву як добре стадо корів. Щоправда тоді йому не буде ні інтересу ні часу нападати. Він здебільше буде як не їсти, так лежати і ремиґати. Захищатись також навряд доведеться, бо ж хто на таке здоровило нападе? А раз так, то навіщо заморочуватись видиханням вогню, коли достатньо просто вирости? Джерела натхнення 1. https://www.sciencefocus.com/nature/house-of-dragon-fire-breathing/ 2. https://histmag.org/Lemkowska-Watra-w-Zdyni-2006-pilnowanie-ognia-pamieci-349 3. Johnson K.A. & Johnson D.E. (1995). Methane emissions from cattle. Journal of Animal Sciences, 73, p. 2483.
531
19
Як щодо інших способів видобування вогню? Розпочнемо із найбільш реального, того практикують деякі комахи. Особливо відомий приклад жуків-бомбардирів. На кінці тіла, яке зоологи називають задніми сегментами черевця, а блогери іменують дупою, ці комахи мають пару хитромудро облаштованих залоз. Кожна з них має декілька складових і може виробляти речовини порізно. В одній залозі, виробляються гідрохінон та пероксидаза. В іншій – перекис водню та каталаза. Для захисту від нападника жук повертається до нього задом (уявіть якби дракони так уміли!) і стискає м'язи обох залоз. При взаємодії із пероксидазою гідрохінон перетворюється на хінон, а каталаза сприяє вивільненню кисню із перекису водню. Коли зустрічається кисень і хінон, останній спалахує і виділяє тепло трохи більше 100°С. Навіть якби жуки-бомбардири були завбільшки з дракона, цієї температури вистачило лише б проти живих істот та аж ніяк не для того щоб замок спопелити. Зауважимо, що обидві сполуки небезпечні. Перекис вогню в концентрованому стані руйнує живі тканини, тому жуки накопичують його в розбавленому стані. Резервуар гідрохінону можуть дозволити собі комахи, а не хребетні тварини. На відміну від комах, в нашій крові наявний гемоглобін, що руйнується під впливом гідрохінону. Окрім того це канцерогенна сполука. Дорослим комахам ракові пухлини не страшні, в них мало клітин, що активно діляться, тай життя не довге. Хребетним тваринам варто пошукати інших шляхів. І це неабияка проблема, більшість легкозаймистих сполук є отруйними. Енн Маккефрі в циклі фантастичних романів "Дракони Перну" спробувала надати реалістичності і пояснила секрет видобутку вогню тим, що дракони наїдались каміння із фосфіном (в творі "firestone"). Сполуки фосфіну спроможні до самозаймання на повітрі і могли б бути використані драконами, якби не одна особливість… Мабуть вже здогадались – так, вони отруйні. На нашій планеті фосфін виникає завдяки діяльності живих організмів – бактерій та ще люди синтезують в лабораторіях. Попри те що, своїм походженням він зобов'язаний живій природі, більшість живих істот йому не раді. Рептилії, звірі, комахи, черви – майже всі тварини потерпають при наявності в організмі фосфіну. Хіба що якби губки жили на суходолі, то вони могли б захищатись бризкаючи фосфіновим полум'ям, але тварини в яких є хоч якісь м'язи, на таке не здатні. Живі організми спроможні синтезувати спирти (етанол, метанол) та метан. За звичайних температур вони на повітрі самі не спалахнуть, але з додатковою іскрою займаються. За іскрою діло не стане – можна якимсь "кремнієвим зубом" клацнути. Питання що саме горітиме? Метанол токсичний, з ним довго не протягнути. Етанол менш токсичний (саме він робить алкогольні напої алкогольними), але і його не багато треба щоб смерті пожити. До того ж спирти мають високу проникність в клітини. Орган, в якому накопичується спирт має бути якщо не скляний, то поліетиленовий.
393
20
У четвер долучився до стріму Віхола та Фантастичні talks "Де шукати драконів". Запис ось до https://www.youtube.com/watch?v=atncLnlGW8M&ab_channel=%D0%A4%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96talk%28s%29%2FFantastictalk%28s%29 Чомусь учасники стріму не поцікавились як дракони вивергають полум'я, викладу міркування текстом. Мушу визнати – мені не вдалось знайти в інтернеті свідчень сучасників, які б розповідали про вогнедихаючих драконів. "Очевидці" інопланетян, снігової людини, чупакабри та інших істот є, а про вогнедихаючих драконів пишуть лише у художніх творах. Натомість сьогодні чимало міркувань про те, якби тваринами навчитись дихати жаром. Можливість цього допускають не лише пересічні блогери, але й науковці, зокрема палеонтолог Генрі Ґі, старший редактор наукового журналу Nature. Щоправда його не можна назвати неупередженим дослідником "драконознавства", адже пан також є прихильником руху толкіністів та головним редактором журналу Mallorn, що видається Товариством Толкіна. На думку містера Ґі, дракони могли видихати діетиловий етер, ця сполука легко займається за наявності кисню [1]. Якщо єдиним призначенням дракона є спалювання замків, етер виконає функцію краще ніж бензин. Однак залишається питання як самому дракону жити із такою сполукою всередині? Її рекомендовано зберігати при низьких температурах, зазвичай нижче +15°С (залежно від форми випуску показник може трохи відрізнятись). Дракон із етером мав би постійно дбати про охолодження власного тіла. Швидкість роботи організму залежить від температури – чим холодніше тварина, тим повільніше відбуваються біохімічні реакції. Можливо бачили як споквола рухаються навесні жаби, а трішки сонце пригріє, то спробуйте впіймати! Монстр охолоджений до +15°С міг би дихати вогнем, але був би настільки неквапним, що становив би небезпеку хіба що для поранених равликів. Щоб такому відтяти голову не потрібно кликати лицаря, достатньо селянина озброєного пилою. Робота не тяжка. Пиляй дракона потихеньку, стомився – перепочинь і далі пиляй допоки тварина спить. Дракон в процесі "герцю" спатиме, адже діетиловий етер у медицині використовували для загальної анастезії. Дехто використовує сполуку для наркотичного ефекту, зокрема такі розваги були не в дивину на Лемківщині наприкінці ХІХ – початку ХХ століття [2]. Окрім того, здатність вивергати полум'я із діетилового етеру суперечить оповідям про величезну тривалість життя драконів. Як не охолоджуй етер, а з часом він буде розпадатись із утворенням альдегідів – речовин доволі токсичних. Містер Ґі біолог і знає про небезпеку етеру. Втім, на його думку достатньо було б захисних оболонок "вогнедихаючої залози", яка захищатиме від надходження отрути в кров. Що то за оболонка, що не пропускатиме етер та альдегіди він не пояснив, гадаю в такі хвилини оптимізму в ньому говорить не біолог, а шанувальник творчості Толкіна.
404