Ганна Маляр

Близько 2-3 останніх місяців спостерігаю в російських ЗМІ і соцмережах суттєве підвищення градусу ненависті до українців та до ЗСУ. Вони це роблять завжди перед тим, як треба виправдовуватись і якось пояснювати свої дії своїм громадянам. Їх улюблений наратив для внутрішнього споживача - ну от бачите, ми ж казали, що якби ми зараз не пішли першими, українці б нас знищили. Під цей наратив відповідно створюється образ українців та української армії як спільноту кровожерливих агресивних небезпечних людей. Так формується в їх суспільстві рефлекторне бажання захиститись від українців.

У росіян створення фейків працює як справжнє виробництво. Щодня вони створюють 3-4 фейки про наші бойові підрозділи і стільки ж про Главкома. Технологія проста. Є кілька наративів в рамках яких і створюються всі фейки. Зрідка бувають справді цікаві сюжети. А в основному це інфо.сміття, яке не витримує критики і розміщують вони його на різних «інфопомийках». Чи варто з цього приводу перейматись? Ну якщо ви читаєте їхні «помийки», тоді - так. Чи впливають вони на українську аудиторію? Якщо їх починають ширити наші ЗМІ та соцмережі, то можуть і вплинути. Бо росіяни майстри сіяти сумнів і ворожнечу. Тому, краще цей бруд сюди не заносити. Хай самі споживають. Парадокс, який ще потребує вивчення, але іноді спростування фейку поширює його більше, ніж він сам спромігся.

Росіяни виставили у Москві практично згорілий захоплений американський танк Abrams. У серпні 2022 на Хрещатику в Києві пройшов «парад» знищеної російської техніки. А ще ця техніка була виставлена на площах деяких європейських столиць. Крім цієї ідеї росіяни плагіатять в нас багато чого. Плагіат - це їх сильна сторона. Скажімо, новини про нас вони почали писати у манері, в якій ми писали про них.

Наразі немає значення, що саме сказав Дугін Такеру Карлсону. Це росіяни у звичній їм манері відкривали «вікно Овертона». Заводили у міжнародний інформаційний простір та експертне топ-середовище ідеолога рашизму. Росіяни завжди використовують західну свободу слова для таких речей. Варто сказати, що на сьогодні західні держави безсилі проти цього явища. Росія виконує свої задачі інструментами західної демократії.

Ключове питання виграшу/програшу війни - це питання ціни. Нажаль. Свого часу Горбулін влучно сформулював думку, що треба зробити так, аби Росії було дуже дорого на нас нападати. Не дослівно цитую, але це і є рецепт миру. До 2014 ми це не зробили, а навпаки розвалили власну оборонну промисловість та майже знищили армію. Зараз це робити вкрай важко. Оскільки бліцкриг у росіян не вийшов і війна затягнулась, то тепер вони працюють на наше виснаження і максимальне здорожчання війни для нас і наших партнерів. Бо це не лише війна технологій, але насамперед ресурсів. Росіяни готові витратити на це все і навіть більше. Вони готові нераціонально жертвувати людьми і грошима і це видно неозброєним оком навіть по боям, які відбуваються зараз на сході та півдні. Вони кинули чимало зусиль, щоб наразі прорвати нашу оборону і рухатись вперед. Важкі бої зараз по всьому східному фронту. Ситуація гостра і постійно ускладнюється. В них навіть є певні тактичні успіхи на деяких напрямках, бо так гатити авіацією і артилерією, то це передбачувано. Але ціна цих тактичних успіхів, які динамічні і постійно змінюються, невиправдано висока для РФ. До того ж, вони руйнують нашу енергетичну інфраструктуру, щоб знекровити наші виробничі потужності і щоб відновлення генерації було для нас непомірно дорогим. Росіяни самі несуть величезні втрати, але в них ще є що витрачати, тому їх це не зупиняє. Вони намагаються перемогти у битві ресурсів, яких у них від самого початку було більше. І тут треба бути реалістами та розуміти, що західна допомога є запорукою нашого виживання, але це ще не все, що забезпечить повернення окупованих територій. Чи можна перемогти у таких умовах? Ми повинні довести, що так. Ресурсів більше ніж у росіян у нас не буде. Тому треба мінімізувати різницю і компенсувати ії професійністю, грамотними рішеннями, ефективним і раціональним використанням озброєння та військової техніки.

Європейське суспільство інакше бачить і відчуває нашу війну. Це я усвідомлювала неодноразово протягом нинішнього відрядження до Німеччини та роботи над фільмом про боротьбу українців за свою державу. Ми з вами живемо в контексті війни, ми знаємо багатосотрічну історію цієї війни, знаємо як росіяни створили міф про своє походження і привласнили історію Київської Русі, знаємо як вони сотні років знищували нашу культуру і самоідентифікацію та багато іншого, знаємо як радянські тюрми були переповнені українськими дисидентами тощо. Переважна більшість європейців контексту війни не знають і не розуміють. Для них це просто території, якими зрештою можна і поступитись, якщо вже до такої війни дійшло. На заході не вистачає інформації про Україну, яка б показувала контекст подій. Адже від розуміння контексту залежить їх сприйняття чи несприйняття сценаріїв завершення цієї війни.

Вірте офіційним джерелам. Всі, хто поширює фейк про те, що я нібито працюю в Генштабі, могли просто туди зателефонувати і спитати або направити запит. Але офіційна відповідь Генштабу не додасть переглядів бо сенсації нема. Ось 👉посилання на офіційну інформацію Генштабу з цього приводу Продовжую роботу з німецькими та британськими кінематографістами. Привезла сюди наш великий прапор. Буде прикрашати студію.

Штучний інтелект значно здешевлює хейтерські кампанії. Зараз його тестують у співвідношенні 50/50 - в рамках однієї кампанії. Тобто 50% хейту все ще розносять наймані бото-бджоли. Тобто живі люди, які отримують гроші за це. Чудова дистанційна робота, освіта непотрібна, помилки навпаки додають органіку. Зарплата вища, ніж скажімо у соціальній сфері. Але протягом найближчого часу всі ці люди переважно залишаться без роботи. Бо штучний інтелект працює швидко, дешево і використовує неспівмірно більші обсяги інформаціі для створення контенту. Переконати людину без критичного мислення тепер буде набагато дешевше.

📢Ми на порозі нового наступу росіян. Від початку року вони не лише не припиняли набору, але й готуються, формують резерви. Є ризики відкриття нового фронту. І ми можемо бути певні, що із західною допомогою чи без неї, але ми з вами не зможемо не лише перемогти, а навіть встояти без ключового – людей. Мобілізація в Україні - це найважливіше та водночас найболючіше рішення на сьогодні. Це питання виживання нас як країни і нашого народу. Проголосований закон про мобілізацію - відверто не найкращий, але він був необхідний. Військові вимагали цей закон вже давно, і просили в тому числі не проводити демобілізацію, щоб не оголяти фронти. Це світова практика. Жодна держава під час війни не демобілізовує свої війська. Якби рішення про демобілізацію було б зараз прийнято, то на весну 2025 ми б мали однозначно програшну позицію і нам би довелось мобілізовувати значно більше людей, ніж це відбувається зараз. І кількість загиблих зросла б в рази через «необстріляність» такої маси людей. З іншого боку - депутати, які не лише не сприяли, а ставили палки в колеса на кожному етапі і завалили законопроєкт тисячами правок. Протягом цих місяців складалось враження, що депутати або не розуміють, або легковажать загрозою. Політичні ігрища під час війни - це абсолютно неприпустимо, особливо довкола важливих для нас як повітря питань. Але, попри все це, я не мала морального права так емоційно реагувати на ток-шоу. Мене обурив той факт, що народний депутат Інна Совсун утрималась, тобто не дала свій «голос» за життєво важливий для країни закон. Але мене це не виправдовує. Я не права. Я прошу вибачення у народного депутата фракції «Голос» Інни Совсун. Пані Інно, це важке випробування для вас і тисяч українських сімей в кого рідні служать в силах оборони. Я щиро перепрошую і мені самій ніяково від того, що відбулось в ефірі. Останні два роки були непростими і попереду не менш складні часи. Ми всі в одній команді - команді України. Хоч я давно не працюю в державних установах, але мені як і кожному громадянину болять усі гострі питання, повʼязані з війною. Головне тут, що перед лицем московської загрози ми повинні діяти спільно, незалежно від політичних поглядів. ‼️Я не політик і не чиновник, в мене нема ні задачі, ні бажання всім сподобатись. Я хочу, щоб Україна вистояла.

У Росіі непогано вдається тактика роззосередження сил ворога по різних напрямках та збурювання конфліктів в інших країнах. До того ж, є амбіції перекроювати карту світу і бути великим гравцем. Вони цю тактику зараз використають за межами України і збільшать кількість точок напруги в світі.