Ганна Маляр

Перший натиск з їхнього плану по Харківщині - вистояли. Це реальний результат. Тепер диванна армія може переходити до словесних боїв - не так стояли, не там, не ті, не тим стріляли, не туди, не ті команди давали, не тих призначали, не там копали тощо…

Зараз не 2022 Зовсім різні конкретно історичні умови. Ситуація інша, задачі іншої складності. Це треба розуміти

Якби все було так добре і за планом, Путін би зараз не змінював главу оборонного відомства. Власне те, про що я написала у попередньому пості ⬆️. Тактичні успіхи у сірій зоні - це не те, на що вони розраховували. Тому це не врятувало Шойгу.

Росіяни не змогли просуватись на Донеччині. Вони довго намагались. Але за останні півтора роки динаміка по Авдіівці показала, що такими темпами і витратами вони на кордони Донецької у цьому десятилітті не вийшли б. Бахмутський напрямок так само виявився для них «непідйомним». Так, там дуже важкі бої, але навіть в умовах абсолютної переваги ворога у кількості людей і зброї, вони просуватись вже багато місяців не можуть. Тому треба було змінювати напрямки і тактику. Зараз вони розтягують фронт, розуміючи, що у нас людей менше ніж у них, скільки резервів ми б не підготували. Це данність з якою ми воюємо 10 років. От вони намагаються на цьому знову зіграти, як у 2022. Звісно, вся інформаційна увага зараз сконцентрована на Харківщині. І росіяни її концентрують ще більше, ніж ми. Так, у російському інфо просторі подаються тактичні успіхи у сірій зоні як небувалий прорив і перемога. А там, де в них успіху немає, вони зводять інформацію до фейків про наші бригади та командування. Тобто розповідають про наших, а не про своїх.

Почали звертатись ЗМІ до мене за коментарями. Я не коментую плітки. І не знаю у чому тут стратегічний інформаційний задум - поширювати фейк про те, що я якимось чином дотична до призначення Наталії Гуменюк. Через 9 місяців після мого звільнення і повної заміни команди. Самій цікаво. Це ж вже було, і Генштаб спростовував і я спростовувала. Додати більше нема чого. Хіба що про інформаційну гігієну. Не поширюйте плітки.

Сьогодні західна демократія здійснить фатальну історичну помилку. Гібридно визнає Путіна легітимним главою держави. Хтось визнає, хтось - ні, хтось - утримається від чіткої позиції. І цим захід покаже, що він роз‘єднаний, а тому слабкий перед великим тоталітарним монстром. Це буде дуже гіркий урок. Але в нас все одно тільки один шлях. Нам треба відстояти Україну та знищити ворога. Просто сьогодні був шанс колективно цей шлях скоротити.

Те, що росіяни подали у розшук наше військово-політичне керівництво, повністю відповідає їх інформаційній стратегії, про яку я постійно пишу. Це історія виключно для внутрішнього електорату. Більше ніде серйозно це не сприймають. Це сюжет з їх наративу, що «українці нібито кровожерливі агресори, які загрожують РФ і через це РФ змушена діяти на упередження та нападати». Цим розшуком вони показали своїм людям, що роблять все можливе аби зупинити українців, але мабуть не вийде, тому треба буле вдаватись до більш серйозних кроків.

От росіяни вже вкинули свою улюблену тему, що нібито нашою армією керують парнери із США, а не ми. Це вони так підвищують градус ненависті росіян і це їхній залізобетонний аргумент агресії, який підтримає і зрозуміє ледь не кожен співвітчизник. З Америкою воювати - то їх вічний незакритий гештальт і спокуслива фантазія. Під неї горілка навіть має інший смак. Без жартів. Інформаційний сценарії вони не змінюють, про Америку пишуть в кінці кампанії з нагнітання і безпосередньо перед готовністю змінювати ситуацію. Це цитата з їх вчорашніх новин: «Генерал-лейтенант армии США Антонио Агуто стоит за спиной командования украинских войск…..» далі текст не викладаю, бо від нього розкладається мозок.

Близько 2-3 останніх місяців спостерігаю в російських ЗМІ і соцмережах суттєве підвищення градусу ненависті до українців та до ЗСУ. Вони це роблять завжди перед тим, як треба виправдовуватись і якось пояснювати свої дії своїм громадянам. Їх улюблений наратив для внутрішнього споживача - ну от бачите, ми ж казали, що якби ми зараз не пішли першими, українці б нас знищили. Під цей наратив відповідно створюється образ українців та української армії як спільноту кровожерливих агресивних небезпечних людей. Так формується в їх суспільстві рефлекторне бажання захиститись від українців.

У росіян створення фейків працює як справжнє виробництво. Щодня вони створюють 3-4 фейки про наші бойові підрозділи і стільки ж про Главкома. Технологія проста. Є кілька наративів в рамках яких і створюються всі фейки. Зрідка бувають справді цікаві сюжети. А в основному це інфо.сміття, яке не витримує критики і розміщують вони його на різних «інфопомийках». Чи варто з цього приводу перейматись? Ну якщо ви читаєте їхні «помийки», тоді - так. Чи впливають вони на українську аудиторію? Якщо їх починають ширити наші ЗМІ та соцмережі, то можуть і вплинути. Бо росіяни майстри сіяти сумнів і ворожнечу. Тому, краще цей бруд сюди не заносити. Хай самі споживають. Парадокс, який ще потребує вивчення, але іноді спростування фейку поширює його більше, ніж він сам спромігся.