Вітер Бронзи

Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький: «Дякую генералу Олександру Сирському за службу. Бажаю генерал-майору Михайлу Драпатому успіхів на посаді Головнокомандувача Збройних Сил України. Попереду — багато роботи. Працюємо заради перемоги України». Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Базару нема, а шо по бажанню звільняти? ГК вже змінили

Між іншим, вірш авторства Максима Гриви (Загривного) - уродженця Сіверщини, офіцера УНР, першопроходця націоналістичного підпілля. Третину життя приносив у легені більшовицьку кулю, був серед засновників Леґії українських націоналістів, доповідав на Першому Конгресі ОУН, творив емігрантський дискурс разом із Самчуком та Маланюком, друкувався у Вістнику. Сконав від сухот, не залишивши по собі жодної оформленої збірки. Покоління!

*** Моя душа поганський храм, Вночі окрадена божниця... Нехай шаліє шнур і криця, І лине крові фіміам... Свій храм нікому не віддам!.. Я не вклонюсь чужим богам, До ніг ворожих не схилюся... Покуту радо зносить мусить, Хто захищає волі храм... Сповнити волю я не дам!.. Нехай палає пишний храм, І чад туманить юний розум... Покаже ранок волі лозунг Закутим поночі рабам... Свій край в поталу я не дам!

🔥 Леон Блуа «Кривавий піт» — передзамовлення

Збірка з 30 новел солдата франко-прусської війни 1870—1871 років Леона Блуа. У віці 24 років юний письменник вирушає добровольцем на фронт. Упродовж двох років він записує новели на основі пережитого й побаченого, створюючи живий брутальний портрет тієї війни. Характерний експресіонізм і натуралізм в описі дійсності в тексті межує з осмисленням жертви його побратимів і критикою французьких буржуа в зраді інтересів власної держави. Ця книга також є тонким описом французької ідентичності, що повсякчас протистояла спробам бути розчавленою зовнішнім противником.

Ціна — 500 (560) грн. Замовити: https://plomin.club/product/leon-bloy-sueur-de-sang/

Несіть Державність, зміцнюйте Україну та продовжуйте справу наших пращурів в боротьбі за неї!🫡 В цей день від бійців зведеного загону «Бузький Гард» та небайдужих містян в Миколаєві зʼявився перший памʼятник Миколі Миколайовичу Аркасу! Нажаль не міг бути присутнім, проте ще буде змога його побачити. Дякую скульптору Олександру Канібору за альтруїзм та роботу! Євген Полякову за все сприяння та подальше проведення робіт по оздобленню Акцентую увагу на це було витрачено 0 бюджетних коштів 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Прикраси скіфської цариці, знайдені в Чортомлицькому кургані, поблизу Нікополя, Катеринославська губернія (на даний час Дніпропетровська область, Україна).

Разведывательные группы (3–4 человека) ночью прощупывают передний край, выявляя стыки между подразделениями ООН. По обнаруженным стыкам выдвигаются тактические группы, которые выходят в тыл на глубину 2–5 км. По сигналу (обычно — труба или свисток) группы одновременно атакуют с тыла и флангов, одновременно с фронтальным натиском основных сил. Эффект: подразделения ООН оказывались атакованными со всех направлений, что создавало панику и впечатление окружения. Потому командование обязывало даже тыловые подразделения быть в постоянной боевой готовности с вооружением на руках. Характерная деталь: инфильтрация делала артиллерию обороняющихся практически бесполезной. Нападающие находились в столь тесном контакте с обороной, что ведение заградительного или поддерживающего огня создавало неприемлемый риск поражения своих войск. 10-я дивизия КНДР, январь 1951 г. Пример стратегической инфильтрации. Целая дивизия совершила массовое просачивание через центральные горы от 38-й параллели далеко на юг — в район Андонга и Тэджона — для атак на линии снабжения ООН. Горная местность с ограниченной сетью дорог и наблюдательных постов позволила провести проникновение незамеченным. Дивизия действовала без тяжёлого вооружения и снабжения, рассчитывая на захват трофеев и помощь местного населения. Противодействие (контр-инфильтрация) Завесы контрразведки. Создание специальных экранов (counter-reconnaissance screens) далеко впереди основных позиций. Задача — перехват разведывательных зондов противника на этапе поиска стыков, до начала собственно инфильтрации. Огневая дисциплина. Парадоксальный, но проверенный метод: обороняющимся рекомендуется не открывать огонь по мелким разведывательным группам ночью, чтобы не раскрывать свою систему огня. Огонь открывает только тот пост, который непосредственно обнаружен противником и не может уклониться от столкновения. Слуховые приборы. Использование импровизированных устройств (микрофоны TS-10, телефоны TP-9) для обнаружения шума движения противника. Метод прост и эффективен в ночных условиях при отсутствии естественного шумового фона. Контрольные лыжни. Зимний метод: вокруг позиций прокладывается лыжня, которая регулярно проверяется. Любое пересечение следами указывает на проникновение. Блокирование и уничтожение Принцип немедленности. Немецкий опыт однозначно свидетельствует: любую обнаруженную инфильтрацию необходимо блокировать немедленно. Просочившийся противник, получивший время на закрепление, требует для ликвидации непропорционально бо́льших сил. Промедление в часах оборачивается потерями в батальонах. Использование резервов. Для ликвидации просочившихся групп назначаются тактические резервы (роты или батальоны), усиленные бронетехникой. Резервы должны быть заблаговременно распределены по секторам с короткими маршрутами выдвижения к вероятным направлениям инфильтрации. Пример: Кировоград, январь 1944 г. Немецкое командование использовало 6-ю танковую дивизию для перехвата советских подразделений, проникших на окраины города. Контратака была нанесена сосредоточенно на один объект (завод тракторов), что позволило разгромить просочившиеся группы до их закрепления и объединения. Факторы успеха и причины провалов Устойчивые факторы успеха Использование условий среды. Все успешные примеры связаны с ночью, плохой видимостью или труднопроходимой местностью. Ни одна масштабная инфильтрация не была проведена днём в хороших условиях наблюдения. Точное знание обороны противника. Предшествующая работа разведывательных зондов по выявлению стыков и слабых мест — обязательное условие. Инфильтрация «вслепую» неизменно ведёт к обнаружению и потерям. Внезапность и дерзость. Успех часто определялся именно неожиданностью направления: болото под Дубно, горы в Корее, открытый участок, считавшийся «надёжно прикрытым». Своевременная поддержка. Критический фактор: проникшие подразделения должны быть поддержаны основными силами в течение нескольких часов. Без этого любая инфильтрация обречена. Типовые причины провалов Потеря управления. В темноте, в незнакомой местности группы теряют связь друг с другом и с командованием. Подразделения «рассыпаются», действуют несогласованно, утрачивают ударную силу. Отсутствие развития успеха. Инфильтрация — лишь первая фаза. Если основные силы не могут быстро нарастить давление, просочившиеся группы оказываются в изоляции, без боеприпасов и поддержки. Немедленная контратака обороняющихся. Наличие у противника подготовленных мобильных резервов и решимость применить их немедленно — наиболее эффективный «убийца» инфильтрации. Источники: CMH Pub 104-14-1 — German Defense Tactics Against Russian Breakthroughs 20, 35, 75 Блокирование прорывов; Литва 1944; Кировоград 1944 DA Pam 20-230 — Russian Combat Methods in World War II (1950) 35, 48, 79, 83 Дети-разведчики; Артемовск/Умань/Белый; переодевание; Дубно Special Problems in the Korean Conflict (1952) 94 10-я дивизия КНДР, январь 1951 Training Bulletin No. 8 (1951) разд. I–II Основы китайской тактики; нейтрализация артиллерии Э. Миддельдорф — Руководство по тактике (пер. с нем., 1960) 262, 418–419 Определение тактики просачивания; принципы управления

А что, если я скажу, что инфильтрация не нова? например, вторая мировая война на восточном фронте и Корейская война (1950–1953) яркий тому пример. Теперь к сущности вопроса Инфильтрация — способ скрытного проникновения подразделений через боевые порядки противника для выхода в его тыл или на фланги. В отличие от рейда (который является самостоятельной миссией и параллельно способом ведения военной разведки с обязательным отходом), инфильтрация представляет собой именно метод выдвижения к цели. От разведки боем она отличается принципиальной установкой на скрытность: разведка боем вскрывает систему огня демонстративно, инфильтрация же предполагает, что противник узнаёт о проникновении лишь в момент удара. От партизанских действий инфильтрацию отделяет временный характер пребывания в тылу и привязка к конкретной тактической задаче наступления. Мы охватим два направления ХХ века: Восточного фронта Второй мировой войны (1941–1944) и Корейской войны (1950–1953). Оба ТВД характеризовались протяжёнными фронтами с неизбежными разрывами, сложной местностью и систематическим применением инфильтрации в качестве штатного тактического приёма. Источниковую базу составляют немецкие послевоенные аналитические работы, американские учебные публикации и обобщения боевого опыта Корейской войны. (список будет ниже) Условия применения Успешная инфильтрация требует сочетания нескольких факторов: Видимость. Темное время суток является базовым условием. Туман, метель, дождь существенно расширяют окно возможностей, позволяя действовать и в светлое время. Местность. Леса, болота, горные складки, овражные системы обеспечивают скрытность передвижения и компенсируют отсутствие темноты. Открытая степь, напротив, резко ограничивает возможности. Конфигурация обороны. Наиболее уязвимы разрывы между подразделениями (boundaries), слабо занятые участки, стыки дивизий и армий. Плотная, эшелонированная в глубину оборона с хорошим обзором и мобильными резервами делает инфильтрацию нецелесообразной. Типовая численность Масштаб инфильтрации определяется задачей и конфигурацией обороны противника: Разведывательные зонды (3–4 человека): задача — ночной поиск стыков и слабых мест в обороне. Не вступают в бой; информация передаётся для организации последующего проникновения основных сил. Тактические группы (отделение — взвод, 10–30 человек): основная единица инфильтрации. Способны захватить и удерживать ограниченный объект до подхода поддержки. Специальные подразделения (рота): разведывательные роты, рейнджерские подразделения. Действуют автономно в течение суток и более. Массовое просачивание (батальон — дивизия): применяется при наличии широких разрывов и слабо занятых участков. Войска проникают мелкими группами и собираются в назначенном районе в тылу. Принцип комплектования — максимальная огневая мощь при минимальном весе: Оружие. Приоритет — автоматическое оружие ближнего боя (пистолеты-пулемёты типа ППШ), ручные гранаты, лёгкие миномёты. Тяжёлое вооружение, как правило, не берётся — оно демаскирует и замедляет движение. Маскировка. Маскировочные костюмы (зелёные, «лиственные» — летом; белые — зимой), маски для лица. В Корее широко практиковалось использование гражданской одежды или трофейной формы (например использование северянами и китайцами формы южнокорейской армии в случае войны в корее) для маскировки в потоках беженцев. На Восточном фронте зафиксирован случай переодевания целого батальона в немецкую форму (р. Донец, август 1943 г.). Средства связи. Радиостанции с обязательным режимом радиомолчания до момента обнаружения или выхода на рубеж атаки. Дублирование связи через связных (раннеров). Световые сигналы в тыл (фонари, ракеты) — для обозначения достигнутого рубежа. Управление Инфильтрация предъявляет исключительные требования к управлению. Командование должно обеспечить: жёсткое централизованное планирование (маршруты, рубежи, сигналы, точки сбора); децентрализованное исполнение (командиры мелких групп действуют самостоятельно в рамках замысла); заблаговременное согласование взаимодействия с поддерживающими силами (артиллерия, резервы, авиация). Потеря управления — главная опасность. В темноте и густом лесу группы легко теряют связь с общим замыслом. Поэтому каждый боец должен знать общий план и задачу минимум на два уровня выше. Восточный фронт (1941–1944) Артемовск, зима 1941 г. В районе Артемовска (Донбасс) целая советская кавалерийская дивизия ночью просочилась через боевые порядки немецкой 97-й лёгкой пехотной дивизии. Проникновение было осуществлено без обнаружения — немецкое командование узнало о нём лишь утром. Однако данный пример иллюстрирует и обратную сторону инфильтрации: не сумев развить успех и попав под координированный контрудар, дивизия была на следующий день практически полностью уничтожена. Инфильтрация без своевременного подкрепления и развития успеха обрекает проникшие подразделения на гибель. Умань (1941) и район Белого (ноябрь 1942) Оба случая демонстрируют массовое просачивание: тысячи советских солдат без тяжёлого вооружения и снаряжения проникали через немецкие линии в ночное время мелкими группами. Характерно отсутствие тяжёлого вооружения — группы шли налегке, рассчитывая на внезапность и численность. Проникновение осуществлялось систематически, из ночи в ночь, постепенно наращивая силы в тылу противника. Сектор Белгорода, июль 1943 г. Уникальный пример использования нестандартных разведывательных ресурсов. Советское командование применяло специально обученных детей в возрасте 8–14 лет для инфильтрации за линию фронта с целью разведки. Дети, не вызывавшие подозрений у немецких патрулей, проникали в тыловые районы, фиксировали расположение штабов, складов и резервов. Данный метод свидетельствует о готовности использовать любые доступные ресурсы для обеспечения разведывательного превосходства. Река Донец, 5 августа 1943 г. Советский батальон, переодетый в немецкую форму, скрытно переправился через реку Донец и закрепился в лесном массиве на западном берегу. Немецкие резервы, не ожидавшие противника в данном районе, были застигнуты врасплох. Пример демонстрирует комбинирование инфильтрации с военной хитростью (маскировка под противника), что многократно усиливает эффект внезапности. Кировоград, январь 1944 г. Комплексная инфильтрация с использованием пехоты и танков. Советские подразделения ночью проникли в город с юга и нанесли удар по позициям 14-й танковой дивизии. Последовали уличные бои. Примечательно, что немцы успешно организовали контр-инфильтрацию: 6-я танковая дивизия была использована для перехвата просочившихся групп и проведения контратаки на завод тракторов. Данный пример иллюстрирует обе стороны процесса — и саму инфильтрацию, и методы противодействия ей. Дубно, февраль 1944 г. (район р. Припять) Один из наиболее показательных примеров использования «непроходимой» местности. Советский батальон ночью по-пластунски преодолел замёрзшее болото шириной около 550 метров, которое немецкое командование считало непреодолимым и, соответственно, не прикрывало. Батальон внезапно появился в тылу города. Урок: обороняющийся склонен переоценивать «непроходимость» местности, а наступающий целенаправленно ищет именно такие участки. Литва, октябрь 1944 г. В ходе осенних боёв советские войска систематически применяли инфильтрацию для обхода и изоляции укреплённых немецких населённых пунктов. Вместо лобовых атак подразделения просачивались вглубь обороны, перерезали коммуникации и вынуждали гарнизоны либо отходить, либо сражаться в окружении. Данный пример демонстрирует инфильтрацию как элемент оперативного замысла, а не только как тактический приём. Корейская война (1950–1953) Китайские народные добровольцы, октябрь — ноябрь 1950 г. Китайское командование возвело ночную инфильтрацию в основной тактический метод. Алгоритм был отработан до автоматизма:

Кілька екслібрисів, зокрема, деякі створені Нарбутом

Мистецтво українського модерну, про яке майже ніхто не говорить Екслібрис — одна з найвитонченіших і водночас найменш відомих сторінок української мистецької традиції. Ці невеликі графічні композиції, що наклеювалися на форзац книги з написом «Ex Libris» («з книг»), були особистим гербом читача та його інтелектуальним автопортретом. Маленький малюнок розповідав про людину більше, ніж її підпис — він охоплював інтелектуальні орієнтири, захоплення і життєву філософію власника. Традиція екслібриса виникла в Європі ще у XV столітті майже одночасно з поширенням друкарства. В цей час книга покинула межі монастирів і стала предметом приватної бібліотеки, тому виникла закономірна потреба позначати її власника. Дуже швидко ця практична функція переросла в окремий жанр графічного мистецтва, над яким працювали гравери. Завдяки цьому сюжети маленьких картинок ставали дедалі складнішими й символічнішими. В Україні традиція книжкового знака розвинулася лише наприкінці XIX — у першій половині XX століття, коли формувалося коло української інтелігенції, для якої власна бібліотека була простором культури й самоідентифікації. У маленькому аркуші паперу художник мав передати характер людини, її інтереси та духовний світ. Попри пізній старт, український стиль екслібрисів втілив у собі оригінальне бачення і мистецьке прочитання. Однією з найвизначніших постатей українського екслібриса став Георгій Нарбут. Його книжкові знаки стали зразком поєднання європейської модерної графіки з українською бароковою та козацькою традиціями. Він використовував стародрукарські шрифти та геральдичні мотиви, фантастичних звірів і рослинні орнаменти, додавши в це символіку української державності. В його роботах екслібрис був повноцінним твором мистецтва, у якому книга ставала частиною великої культурної традиції. Важливу роль у розвитку українського екслібриса відіграли також Святослав Гординський, Яків Гніздовський, Роберт Лісовський та інші графіки, кожен із яких мав власну художню мову. Хтось тяжів до модернізму, хтось — до деревориту, хтось звертався до народного орнаменту чи середньовічної символіки. Завдяки цьому український екслібрис отримав унікальний і впізнаваний стиль, який сформував власне бачення та естетику, відмінну від популярної на Заході. Особливе місце посідають екслібриси української еміграції. Після Другої світової війни книжковий знак став для багатьох митців способом зберегти культурну пам'ять. Українські видавництва й приватні бібліотеки в Європі, Канаді та США замовляли екслібриси із тризубами та княжими знаками, козацькими хрестами і левами, образами архангела Михаїла чи святого Юрія. Для людей, які втратили батьківщину, книжковий знак перетворювався на символ дому та місію збереження пам’яті про боротьбу. Тому символіка українських екслібрисів надзвичайно багата. На них часто з’являються козацькі шаблі, стародавні герби, кириличні літери, мотиви вишивки чи дерев'яної церковної архітектури — екслібрис ставав носієм української культури. Екслібрис — це маленький портал у світ людини та її внутрішній герб, залишений на сторінках книг для майбутніх поколінь.

Японська агітка періоду російсько-японської війни (1905 рік) показує нещодавно потонулого російського моряка, який вітає новоприбулого колегу на дні моря. 27 травня 1905 р. російський флот буквально за добу втратив більшість своїх лінкорів.

Штурмовые войска, к сожалению, и так являються чёрной дырой по ресурсам с спорным выхлопом. Но в случае отсутствия скользначимой операции в этом году это будет приговором для них. Создаваясь на волне Курска как идея масштабирования успешного опыта, штурмовые войска на данный момент не смогли превзойти ДШВ по результативности в этих самых штурмовых действиях. Так или иначе основные операции или же "тактичні дії" этого года с нашей стороны имели наибольший успех не в полосе действий этих самых ШВ

6 липня 1937го урвалось земне коло Богдана-Ігоря Антонича.

Ми – Dark Navy Syndicate! Наша місія — відродити та утвердити в суспільній свідомості справжній дух українського військово-морського флоту, де честь, мужність та глибока повага до свого прапора і своїх побратимів є абсолютними цінностями. Ми дивимося на флот як на безперервну лінію шляхетної традиції: від козацьких ескадр Сидора Білого до операторів сучасних безекіпажних катерів. Цей проєкт створений, щоб повернути військово-морській службі її законний ореол елітарності та романтики, поєднавши історичний фундамент із реаліями сучасної війни на морі. Через дослідження видатних постатей, висвітлення бойової роботи та увагу до сучасних героїв флоту ми формуємо новий, інтелектуальний і мужній український міф про море. Наша мета — стати своєрідною кают-компанією, яка не лише фіксує героїку минулого і сьогодення, але в першу чергу надихає тих, для кого море є покликанням, а служба на флоті — найвищою гордістю.

Без тіні Стоптати всі стежки Европи І вітром винестися в степ; Де дуб й криниця. Зерно й попіл. Так спільна справа проросте. Сідлати всі степові вітри, Що знають козаків, татар, Варяга, литвина і греків. Орати й будувати. Тут - Гальбштадт. Пізнати рай в розрусі, в пустці, Звести і ширити - віра проста. Садити дуб, не вірячи застати його тіні... Лиш віра й вітер. Ной-Монталь. Не буде тіні. Гине мова. Бетон, енергія, модерний світ. Тобі не вірять. Й "випадково" Два постріли у скроню. 37-ий рік. Не брати меч. Іти за тим півсвіту. Тримати курс на тихий, простий рай. Тепер ми лиш багряна цегла міст фронтиру. Національність: німець. Смерть: Богословлаг. 2026

Дивний збіг, та перед прочитанням цієї звістки тільки закінчив вірш про менонітську долю для майбутньої збірки. За цим, напевно варто опублікувати.

Менонітська школа для дівчат, одна з найкращих архітектурних пам'яток Запоріжжя, все. Кляті кацапи.

Вибачте, у вихідні стараюся не постити нічого. Але тут хвилинка просвітництва. Загострення у польсько-українських стосунках викликало активні обговорення у соцмережах. Під кількома своїми дописами спостерігаю велику кількість ботів, але й також реальних людей, котрі навіть не задумуються, що публікують. Приклад 1. (фото 1 і 2). Думав, що тема із т.зв. "бандерівським віночком", чи "віночком УПА" давно вже закрита. Але. У 2026 році вона отримала нове дихання. Діти, котрі прикріплені колючим дротом до дерева. Ці діти не мають відношення ні до УПА, ні до Другої світової. Факт. Божевільна ромка Маріанна Долінська вбила власних дітей та повісила їх на дереві у селищі коло містечка Радом 11 грудня 1923-го. Поляки використали фото як докази злочинів УПА на теренах Польщі. Найцікавіше, що фейк цей розкрили саме польські дослідники. (дивись посилання). Приклад 2. (фото 3). Дуже почастішало використання ось цього фото, де нібито тіло жінки із відрізаними ногами. У ФБ, Х, та в багатьох різних соцмережах - це фото використовують як доказ жорстокості УПА. Факт. Це не тіло. Це муляж, котрий був зроблений для фільму у 1930-их роках. Дослідники помітили ряд анатомічних невідповідностей. Знову ж таки приємно відзначити, що це дослідження провели журналісти із Польщі. (дивись посилання). Найцікавіше наостанок. Приклад 3. (фото 4 і 5,6). Менше місяця тому мені вдалося відшукати у Архіві Служби зовнішньої розвідки України світлини українців, котрі загинули у селі Завадка Морохівська. Яким же ж було моє здивування, коли я побачив ці фото нібито як польські жертви УПА. Факт. Лемківське село Завадка-Морохівська у Підкарпатському воєвoдстві, Сяніцького повіту, ґміни Загір’я. припинило своє існування 1946 р., після показової каральної операції підрозділів війська польського проти цивільного українського населення. Мирне життя закінчилося на початку 1946 р. Після війни військо польське чотири рази нападало на село, замордовано тут понад 100 осіб цивільного населення (також дітей), а село спалено. (дивись посилання - https://t.me/Archivartifacts/7274). Такі ось справи... Як каже мій добрий товариш Олександр Зінченко - Правда не шкодить. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Його описували як високого, з «пронизливим поглядом» і виразною харизмою, яка вже тоді діяла на молодь як магніт. Наречена з’явилася в традиційному костюмі з такою ж діадемою, як у нареченого, створюючи неймовірно стильний парний образ. Сам Кодряну пізніше згадував, що виїзд у бік місця вінчання нагадував грандіозну процесію, оскільки він рухався попереду верхи на коні, а за ним прямувала колона з прихильників і запрошених діячів, сотні возів та екіпажів, прикрашених квітами та національною символікою. Колона розтягнулася на кілометри, а її кінець ще залишався у Фокшанах, коли передові групи вже прибули до місця церемонії. Вінчання відбулося на спеціально зведеному помості. Після релігійного обряду почалася справжня народна містерія — масове святкування зі співами, танцями і народними хороводами, які не міг прервати навіть дощ. Атмосфера всього свята, за спогадами учасників, нагадувала релігійно-національне гуляння, яке за рівнем організації нагадувало щонайменше королівське весілля і детально висвітлювалося в пресі, а також знімалося на камеру для фільму, який, на жаль, ми не маємо змоги побачити, оскільки запис був конфіскований владою і знищений. Після гучної церемонії почався зовсім інший період — роки нестатків, переїздів і постійної нестабільності. Короткий медовий місяць на гірському курорті Бейле-Херкулане підійшов до кінця, і молодята зіткнулися з матеріальними труднощами. Нестача коштів і відсутність стабільної підтримки змусили їх жити у злиднях. Під час перебування Кодряну у Франції для завершення юридичної освіти Елена допомагала йому заробітком від вишивки та іншої ручної роботи. У спогадах Кодряну цей період описується як час крайньої економії та нестачі одягу, харчів і базових умов життя. В цей період, на тлі особистих труднощів і політичної активності, поступово формується ядро майбутнього Легіону Архангела Михаїла. Щасливе життя пари, на жаль, було обірване у 1938 році разом із вбивством Кодряну. Елена була змушена залишити Румунію і переховуватися, а потім емігрувала через Центральну Європу, певний час перебувала у Чехословаччині та Німеччині. У роки Другої світової війни вона повернулася до Румунії, але після приходу комуністичного режиму була заарештована без суду, проходила через низку в’язниць і таборів. Після звільнення вона жила приватним життям і померла у 1994 році у віці 92 років. До кінця свого життя вона згадувала Кодряну як людину внутрішньої дисципліни й майже аскетичного стилю життя, підкреслювала його зосередженість на «справі» і вбачала в ньому справжнього духовного і політичного месію.