Σλάβο-Ἕλληνο-Ῥωμαϊκὴ Σχολή | Schola Slavo-Græco-Latina

3. Мені здається, що зіставляючи ці три тексти, знову ж таки тверджу, що не справедливо останню редакцію словʼянської, редакцію синодальну, звинувачувати у "омосковленому" варіанті словʼянської, а більше того, знаходити якісь аргументи в користь більш ранніх видань мало – бо просто напросто видно, наскільки граматично є систематизованою Єлизаветинська Біблія. Потім не підтвердужється ця теза також тим, що три варіанти ледь відрізняється: зіставте і перевірте самі. Висновок: якщо ми говоримо про "омосковлений" синодальний ізвод, то твердимо водночас, що Біблія Руська Ф. Скорини (1517) чи Острозька Біблія (1581)– теж зросійщені, бо вони є майже ідентичними до Єлизаветинської Біблії (а теоретично це ще й підкреслює вдалість перекладу з мови оригіналу, тобто грецької, не вдаючись в деталі мов джерел цих перекладів), бо виправлення були не суттєвими. Як синодальний ізвод робить "омосковленим" вимова, так і той самий ізвод робить українізованим вимова київського ізводу.

2. Іже ( І будеть яко древо сажденно / сажено / насажденоє при ісходищих вод, іже [...]) - з точки зору граматики, невідомо чому в Руській та Острозькій Бібліях пишеться займенник іже : граматично це мала би бути груба помилка, бо іже займенник чоловічого роду, а слово древо є середнього: чого і виправлення бачимо, коли єлизаветинці виправили на, логічно, єже : бо єже це середнього роду займенник (ми ж не скажемо "і дерево, ЯКИЙ дасть плід", ні, натомість "і дерево, ЯКЕ дасть плід", бо дерево ВОНО). Відтак розуміємо, що рація виправлень єлизаветинців є виправданою.

1. Руську Біблію на простацький розум можна було б звинуватити, як це прийнято сьогодні, у фонетичній "москалізації" словʼянського тексту, бо там пишеться не через ять літеру слово грішних, тобто грєшнихъ (що натомість в Острозькій та Єлизаветинській Бібліях зустрічаємо як грѣшнихъ , форма нейтральна: кожен словʼянських нарід най читає ять так, як дозволяє йому власна вимова, і скоріш за все це саме за етимологічним принципом було її відтворено).

Можливо, черговий раз зможу спростувати міф, що останній ізвод словʼянської є "омоскалений", "русифікований" чи "москалізований", et cetera. Йдеться про синодальний ізвод, тобто той, або якщо коротко це той, що у літургійному використанні УПЦ та РПЦ. Співставлятиму Давидовий Псалом 1 Руську Біблію (1517), Острозька Біблія (1581) із Єлизаветинською Біблією (1751) Пишу про те, що мені особисто кинулося в очі найбільше.

Можливо, черговий раз зможу хоч якось спростувати міф, що останній ізвод словʼянської є "омоскалений", "русифікований" чи "москалізований", et cetera. Йдеться про синодальний ізвод, або якщо коротко це той, що у літургійному використанні УПЦ та РПЦ (щоб краще розуміти). Співставлятимемо Давидовий Псалом 1 у версії Руської Біблії (1517), Острозької Біблії (1581) та Єлизаветинської Біблії (1751). Напишу про те, що мені особисто кинулося в очі найбільше.

Москва як назва країни Наприкінці Острозької Біблії Іван Федоров розмістив відомості про себе як про друкаря. Причому одразу двома мовами. Церковнослов'янською він пише про себе, що він змос҆̀квы. А грецькою — що він ἐκ τῆς μεγάλης ρωσίας, тобто з Великої Росії. Таким чином, Федоров (так само, як пізніше Лаврентій Зизаній та Іван Ужевич) називає Москвою не просто місто, а всю країну, яку греки називали Великою Росією. Острозька Біблія. Острог, 1581 | Літопис |

Друзі, нагадаю, що я викладаю також латинську мову. Віднині мається місце для учня/учениці! Матиму велику втіху вам викладати, щоб ознайомити вас зі датиномовною скарбницею. Пишіть сюди: @MagisterMemoriae

Панове, питання: чи в когось є у цифровому форматі Ἐρωτήματα (Питання) Мануїла Хризолора?

В Імперії Ромеїв, країні з величезною, за мірками тієї епохи, комунікаційною мегамашиною — бюрократичним апаратом, людина, яка була грамотною, завжди могла знайти собі прибуткове заняття і заробіток, і тим самим уберегти себе від вічної загрози бідності. В принципі доступ до посад був відкритий всім підданим імператора і порядок набору чиновників не змінювався. Від них вимагалися загальні знання, — від мистецтва писати грецькою (хейрос графі — дослівно «листом рукою») до риторики, — але особливо важливими були знання в області законів, права. Іспит був дуже важким, тому ті амбітні й обдаровані особистості, хто добирався до вищих посад, за рідкісним винятком, були завжди освіченими людьми. Навіть пересічний чиновник отримував приблизно два-три десятки номізмів на рік, не менше, ніж заробляв за свою нелегку працю дрібний ремісник або крамар або солдат, який ризикував життям і проливав піт і кров у походах.

📚Сорочан С. Б. Візантія. Парадигми побуту, свідомості та культури 🦅☦️

Біблія і богослужбові видання. У богослуженні в українців, як і в інших народів Східної Європи, церковнослов’янська мова здавна відігравала таку ж роль, як латинська у католиків. Збереглася церковнослов’янська мова як літургійна і в католиків східного (візантійського) обряду. Зрозуміло, що цією мовою друкувалася головна для християн книга — Біблія. Надрукування 1581 р. в Острозі повного тексту Біблії було визначною подією в церковному і культурному житті не лише українців, але й сусідніх православних народів. Попри високий рівень філологічного опрацювання цього видання, за Петра Могили розпочато нове редагування тексту Біблії з метою його дальшого вдосконалення. Цю роботу, однак, не завершено, і друге в Україні повне видання церковнослов’янської Біблії вийшло у київській лаврській друкарні щойно 1758 року. Кияни у той час не мали іншої можливості, як тільки передрукувати текст московського видання 1756 року. Інша річ, що це видання повторювало опрацьовану українськими книжниками єлизаветинську Біблію 1751 р., в основі якої лежала московська Біблія 1663 р., а та, в свою чергу, як підкреслювалося в її передмові, була лише передруком "с готоваго перевода князя Константина Острожскаго печати неизменно, кроме орфографии и некоторых вмале имен и речений". Передруки тексту Острізької Біблії сприяли тому, що вжитий у ній варіант церковнослов’янської мови став найавторитетнішим. Біблія в Києво-Печерській лаврі видавалася ще (судячи з кількості збережених примірників, меншими тиражами) 1779 року у великому форматі, а 1788 р. — у зменшеному. Істотним внеском у спробу дальшого поширення біблійних книг стало почаївське видання Біблії 1798 p. Цікаво, що в якійсь незначній частині примірників говорилося, що книга видається "по повелінію, данном в Санкт-Петербурзі 1797, сентября дня 14". Напевно, Почаївська друкарня вмістила ці слова, щоб не мати перешкод у розповсюдженні книги в межах Російської імперії. Джерело: http://litopys.org.ua/isaevych/is30.htm?utm

Этот процесс протекал не безболезненно. Начатое киевскими богословами исправление московских богослужебных книг по львовским и киевским образцам вызвало возмущение и отторжение среди многих ревнителей старины. Но все же тогда «киевская традиция церковнославянского языка одолела московскую, вытеснила ее в старообрядческое подполье, а сама воцарилась в Москве, сделавшись отныне общерусской. Разумеется, эта киевская традиция сама претерпела кое-какие изменения, применившись к новым обстоятельствам и впитав в себя некоторые черты традиции московской» [23, с. 131]. Так особенности извода церковнославянского языка Юго-Западной Руси были перенесены в великорусский извод, что привело к образованию единого общерусского извода данного языка. Этот процесс был закреплен никоновской и послениконовской книжной справой. https://www.academia.edu/41764709/Church_Slavonic_language_as_lingua_sacra_in_Church_and_culture_of_Slavic_peoples_Церковнославянский_язык_как_lingua_sacra_в_Церкви_и_культуре_славянских_народов_ Коли будете читати, не звертайте увагу на академічний шовінізм вчених Московії, бо ж геній їхньої вчености пробивається тоді, коли потрібно спростувати Українство; важливим є те, що вони визнають: без наших київських книжників та їхніх глибоких мовознавчих пізнань не було би тієї стандартизованої словʼянської мови, яку помилково визнавати, якби цього не хотіли московити, "зросійщеною", адже словʼянську "зросійщену" досі бережуть старовіри, старовіри бережуть тексти, складені у московському ізводі. Стандартизована словʼянська мова - є мовознавчо геніальним винаходом, і залишати цю спадщину Московії, називати це відсталим елементом культури тоді, коли для Московії це ефективна зброя (як і Церква), є нерозумним.

Як читати літеру Є в старих текстах:

Є. Самоє произностсѧ ꙗкоже Латінски ie. Спрагаємоє же со Согласними ꙗкоже е.

Буквар языка славенскаго. Почаїв, 1765 | Літопис |

Христос посреді нас, братіє! Рціте мі, людіє правовірнії: аз читаю зіло Діянія Апостолскії, і во главі пʼятій єсть глагол о мужі, Ананія іменем: како помишляєте, почто в знаменіїх і чудесіх от Апостолов, по ісхожденії Духа Святаго, такожде єсть смерть? Почто Петр мужа і жену єго словом убил єсть ціни ради, юже оний ність отдал всю, но токмо часть? Помишляю аз о сем і вас вопрошаю отвіщати зді!

Христос посреді нас, братіє! Рціте мі: аз читаю зіло Діянія Апостолскії, і во главі пʼятій єсть глагол о мужі, Ананія іменем: како помишляєте, почто в знаменіїх і чудесіх от Апостолов, по ісхожденії Духа Святаго, такожде єсть смерть? Почто Петр мужа і жену єго словом убил єсть ціни ради, юже оний ність отдал всю, но токмо часть? Помишляю аз о сем і вас вопрошаю, єже отвіщати зді!