Гайдукевич

Ластівки й стрижі понад картатою ковдрою. Жовте, зелене, чорне... Пчхи... У вітропорці точно квітне якась біда. Здалеку свист. Ледь не верхнє листя збиваючи проходить "пташка" - працювати. І знову цвірінькатіння й кувікання та гучний степовий спокій. Люди. Ми усі десь бачились колись. Але міняються звання, місця, посади і ми знайомимося знов. Із деким втретє чи більш. Обличчя, посмішки, рукотискання. Міяємо майно на акти, слухаємо історії, бувальщини і байки. Сміше, сумне, практичне - всяке. Настрій? "...здається ця війна потрібна лише нам". Люди говорять різні, але настрій у них той самий. Але попри те - саме серед цих людей війни і серед тих хто заради них фінансує, купує, привозить... варто шукати Справжніх. Словом, доповідаю - це був день, коли здається, що все не дарма. А ще можна було зловить і обійняти Кота. Шо завжди безумовний плюс.

Знову сонце по курсу. Тільки тепер на заході.

Мдя... Тут Валерій Пекар знову розклав по поличках реальності. Справи - журбинка. Суспільство із впертістю вислюка відмовляється дорослішати і тверезішати https://www.youtube.com/watch?v=R0KkKRSyAUI

Волонтерське виробництво. Практично конвеєр. Щось ми збираємо в буквальному сенсі власноруч на нашому головному промисловому майданчику, щось ми придумали і передали на збирання і комплектацію підприємцям "на аутсорс", що мають потужності. Об'єктивно, "справгромадівців" надто мало, щоб весь модельний ряд подужати самостійно. Та й забезпечити якість можна тоді, коли знаєш, що усі профільні задачі виконують фахівці. А якість для нас важлива. Ясна річ, ми на усіх етапах стежимо, щоб на виході було гарно... Але головне, все це - волонтерське (!) виробництво (!) в інтересах ЗСУ. Сотні одиниць. Ми підрахували - лише наших потужностей вистачило б забезпечити УСІ батальйони ЗСУ мобільними душовими. За рік. Самостійно. Кожен батальйон. Якби ми мали достатньо грошей. Зауважте - кожну одиницю можна знайти, переконатися, що вона працює. Про що текст? Про наголос - кожна гриваня важлива. Тут і 2 гривні, і 10, і тисячі - все на користь. Дяка кожному. Приват: 5169 3305 2068 6400 Інші: 5375 4115 0177 8331

Воно може й здаватиметься на перший погляд не доречним, але... останнього дня квітня був міжнародний день джазу. В наших трагедіях, бідах, гніві, люті, сльозах, ми не одразу помічаємо - музика постійно поруч. Як не крути - мав раціо маестро: "хто сказав, що музам місця не буває на війні? Після бою серце просить..." Війна, джаз... одразу згадується Луї Армстронг, "What a Wonderful World!" і кадри з "Доброго ранку, В'єтнам", або ж оркестр Гленна Міллера... Але зараз про інше велике ім'я - Генрі Манчіні. За протекцією Міллера мобілізований Манчині почав службу в музичних лавах, втім пізніше він встиг побути в контингеті союзників під час висадці в Нормандії, трохи військовим інженером і навіть брав участь у звільнені концтабору Маутхаузен. Але по війні, Манчіні повернувся до музики і став одним з легендарних імен ХХ століття - 72 номінації на "Греммі", він диригував напевно усіма знаменитими симфонічними оркестрами світу... 16 квітня цього року Генрі Манчіні виповнилося 100 років. Ясна річ видатні джазові люди сучасності Quincy Jones, John Williams, Herbie Hancock та Arturo Sandoval не оминули дату і організували подарунок усім нам... Peter Gunn, Two For The Road, Moon River і багато, багато іншого... презентаційне відео: https://www.youtube.com/watch?v=UHbVx_4RcTU і, власне, титульний трек платівки: https://www.youtube.com/watch?v=nipD_1p-Y7Y... Pink Panther (live) | WDR Funkhausorchester https://www.youtube.com/watch?v=oe_uqv5GNNw... Lujon https://www.youtube.com/watch?v=RjsG3i6L9vw або https://www.youtube.com/watch?v=S3b-7Uy35Yc Baby Elephant Walk https://www.youtube.com/watch?v=jIMTMb4iJ1I Two for the Road https://www.youtube.com/watch?v=GM49s_2sZZE Moon River https://www.youtube.com/watch?v=-DWqyYW8tOg ...хоч із запізненням, але із ювілеєм, Маестро, ну і з днем джазу, тих, кому і на війні є місце для музики.

Прості люди точно пам’ятають – так і було. А якщо скажеш, що в квітні в Україні не було президента, а був в.о. і прізвище у нього було трохи іншим… то ти гад і сволоч і скоріш за все порохобот. При чому інколи ті самі люди можуть з легкої руки позбиткуватися над московитами, мовляв – ну шо за безпам’ятна отара людська, крутять тими рабами пасивними шо циган сонцем, а вони… А самі?

Акваріум гупі Влада квартал ваяє закон про мобілізацію\демобілізацію. Потім ухвалює його без демобілізації і кидає в лице захисникам «хамське»: «знали куди йшли». Військові киплять обуренням в бік влади. Другорядний чиновник МЗСу пише писульку, котрою скасовує обов’язок держави надавати послуги своїм громадянам за кордоном. Байдуже чи ти дав хабаря тій же владі і втік, чи Тису переплив чи ти роками жив по закордонах і всю війну донатив і супортив волонтерів – пофігу: «штани носиш? Лови плюху». Втікачі від війни перелякалися, а багаторічні «закордонники» образилися – чому без розбору? І от вже ті, хто «не втік» забули про владу, забули про рукожопий закон про мобілізацію без демобілізації – тепер ті, хто по вуха у війні ненавидять тих, хто поза нею. Влада стоїть поруч і вспокоєно хреститься – про неї забуто. Спершу українці цокають язиком, шо росіянин Дуров прогинається перед ФСБ, потім бігом підписуються в Дуровському ТГ на купу анонімних помийок, потім за читачами приходять серйозні політики, потім хтось згадує «так стривайте – цей майданчик підконтрольний ФСБ!», але його зашикують і забивають капцями»… потім ТГ блочить чат-боти українських спецслужб… знову лунає голос «…я ж казав – ФСБ тримає ТГ за фаберже!» Але українці вже не пам’ятають як зверхньо кривилися на Дурова, якого легко поламало ФСБ. Політики, що прийшли на зоране поле аудиторії не хочуть втратити підписоту... анонімні помийки рублять бабло за накидування на вентилятор… російські спецслужби плюхаються в хаосі і смикають за мотузочки українських емоцій. Про логіку «не довіряй російським майданчикам» забуто. Сірожа Лєщєнка – чєлавєк і паравоз – пише чергову дурь, котра має погріти душу канцлеру всєя Банкововї. І цю ахінею хором множать кишенькові ТГ-акаунти, а українці читають. І усі вже забули як кишеньковий Сірожа грізно бурмосив антикорупційні брови, кривив активістський вишкір, рвав на собі тєльнік акули пера… Просто потім доморощені борці з драконом стали драконами. Тільки читачі дірявої «Тєлєгі» не пам’ятають як стрибали окремі персонажі «з грязі в князі». А коли раптом хтось починає пригадувати, то перед ним трусять лялькою вуду: «…у-у-у-Порошенко… а-а-а-страшний-і-ужасний». І українці знов вспокоюються і нічого не пам’ятають. Про Сірожу. Але завжди пам’ятають «у-у-у-Порошенко…». Про те, що Мар’яна Безугла була ніким і звали її ніяк, сиділа в куточку малокорисним баластом волонтерського десанту в МО… теж ніхто не пам’ятає. Рівно як не пам’ятають посполиті і пояснення – з якого переляку за неї проголосувала комфортна столична Оболонь. А як мастита журналістська тусовка рвала на шматки політичні піджаки на вечірніх ток-шоу, га? Хтось пам’ятає? Отой гонор, отой форс – я тобі не дорогенька, я четверта влада… Ніхто не пам’ята. Де поділися ті правдоруби ефірів і баригоборці текстів? Про те, що було до 2019 року якось категорично ніхто не пам’ятає. Як нашептало чи як відрізало. Скільки законів було ухвалено заради асоціації із ЄС, хто їх писав і голосував, як раділи безвізу, хто-коли-як породив «Нептун», як і коли в ЗСУ була запущена реформа харчування (і вона діяла!), коли в ЗСУ будували службові гуртожитки (!), коли запрацювали квоти на український контент… Тобто ні – все, шо вєлєно згадувать погано – пам’ятається (от як проплатили, так помийки пригадали і нарід спамятав), а позитивне… …а позитивне, раптом виявилося, що воно трапилося після 2019. Навіть те, що насправді було до того – переписали на після. Такий собі вододіл – до ери слуги і після. Призвичаївшись не пам’ятати простий нарід не пам’ятає, що Арка була саме про російське бачення «дружби народів» і такою лишилася навіть без підпису. Нарід йде відпочивати на ВДНГ, не обтяжуючи себе пам’яттю, що це радянська абревіатура про Досягнення Народного Господарства. Ну справді, навіщо рефлексувати в оточенні совкових химер і зірок, якою ціною вихаркувалося ТО «народне господарство». Народне безпам’ятство особливе, воно здатне міняти минуле при чом так, що усі підписота анонімних ТГшечок захоплено лайкає «впевнені спогади», як президент Порошенко в квітні 2014 здавав Крим.

Знаєте ж фразу "та там проблем/питань вагон і возик"? От зараз про "возик" - ми знайшли їх трохи. З дюжину (десяток напевно вже). Скажете "та нашо"? Ха. Дивіться: - універсальний, чіпляється до усього, - вантажопідйомність - до двох тон повезе, - розвантажить якійсь бідовий "течик", - ...(тут логіст підрозділу допише ще...) Хто знає дороги "100 км. до передка", той не раз бачив картину "підрозділ переміщується" - це часто схоже на циганській табір на колесах: волонтерські пікапи, цивільні ридвани, буси, зіли-газони "як_воно_ше_їде"... і трохи крепких вантажівок. А мало б буть? Ехххх.... Словом, "Справа Громад" до наших DAF-иків нарила причепи. Півтори тисячі євро за один. Десь посміхнуться і потиратисуть руки логісти бригад. Але причепи ще треба усі викупить... Словом - нам потрібні Ваші гроші. І коментарі. І репости. От прям з понеділка 💳 ПРИВАТ24 5169 3305 2068 6400 💳 ІНШІ БАНКИ 5375 4115 0177 8331 🌎 PayPal: [email protected] 🌐 USDT (TRC20) THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX

Антидронова авіація - плюси, мінуси, підводні камені? Для вкладання пазлів у власній голові потребую експертної розстановки - чи буде дієвим використати для полювання на БПЛА малі гвинтові літаки, типу SuperTucano чи щось типу машин з Red Bull Air Race (такий собі антидроновий привіт від WWII). Aбо вертушки Robinson (із навішеними кулеметами), такого типу в Україні колись збирали навіть? Зрештою - загороджувальні аеростати? Перше може бути практикою для молодих пілотів, перед серйозними птахами, а друге... якщо змінювати локації під'йому, це може стати недорогим бонус фактором для захисту міст. Чи не може? Тут цікаво як з точки зору балансу "ціна-результативність", так і "організаційна реалістичність". Які думки?

І це: https://lb.ua/society/2024/03/29/605626_smislova_abo_semantichna_viyna_.html