Nerd Campfire

Демо №13 Driftwood — це гра про чіллового лінивця, який спускається по схилу на лонґборді під джазовий лоу-фай хіп-хоп. Для проходження траси потрібно проїхати від старту до фінішу, зібравши конкретну суму очок. Також, можна зробити до трьох додаткових челленджів під час цього. Очки нараховуються за кілька речей: високу швидкість, дріфт, розвіювання листя на дорозі та за їзду на дуже близькій відстані до чогось небезпечного на кшталт каміння, огорож та автівок. Все це можна сумувати в комбо. Взагалі, хоч тут і дуже легко розбитись, гра дуже розслабляюча. Особливо коли ловиш флоу. У демці лише туторіал і одна траса, але мені цього вистачило, щоб промедитувати у грі близько 40 хвилин. Хороша ідея, приємна музика, гарні пейзажі, адіктивний ґеймплей. Тут навіть нічого додати. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №12 Shumi Come Home — це миленький 3D платформер з фокусом на медитативне дослідження. Живий гриб на ім'я Шумі заблудився в лісі і пробує знайти дім. Для цього доведеться познайомитись із купою чудернацьких персонажів, вирішувати нескладні пазли, що супроводжуються платформінґом та екслорити. Аудіовізуально все круто. Особливо подобається, що можна налаштувати пікселізацію, бо з нею гра для мене виглядає набагато гарніше. Демка коротенька, але мені її вистачило. В ній потрібно було зробити пару простеньких квестів, щоб познайомити із базовими механіками. Шумі вміє стрибати, використовувати листочок дерева як планер та чіплятись за будь-які вертикальні поверхні (проте лише раз, допоки знову не торкнеться землі). Ближче до кінця демки розблоковується і спрінт. Концепція гри нагадала мені неймовірну A Short Hike. Красиві та спокійні відкриті локації з певним рівнем вертикальності і повна свобода. В купі все це дарує приємне відчуття першовідкривача. Гарно! #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Завжди морально складно було критикувати маленькі соло-проєкти. Особливо коли бачиш, що людина читає фідбеки в соцмережах та обговорення в стімі і всім відписує. Добре, що він ніколи не побачить цього поста.

Демо №11 RAIDBORN — це екшн-рпг від першої особи від соло розробника, яка занадто сильно хоче бути схожа на скайрім. До цього я трішки слідкував за її розробкою, але мабуть більше не буду. По суті, це інді-версія The Elder Scrolls без опенворлду з лоу-полі графікою і з набагато більш простою бойовкою. Хоч автор і старався додати в неї копняк та використання оточення, все ж вийшло репетативно і нудно. Вся гра проходить у підземеллях, в які ви входите і виходите через меню, між цим тусуючись у місті-хабі з купою тогровців і квестґіверів. Підземелля атмосферні, але не більше. Був здивований, що в пролозі є озвучка, хоч там і говорить всього один персонаж. Стилістично гра виглядає приємно, але є враження, що у грі використовується багато безкоштовних ассетів. Технічно вона зроблена добре як для одної людини, та і видно, що автор старався. Але в цілому, дуже вторинна річ. Краще почекати на більш амбіційну The Bloodline, про яку я колись писав отут. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №10 Nocturnal — це екшн-платформер про менеджменті вогню, що постійно згасає. Ардешир, повернувшись на рідний острів стикається із тим, що його орден винищено, а все кругом покрите густим темним туманом. Прийдеться розбиратись. Основна механіка це священний вогонь. Вдаривши по вогню, головний герой огортає себе ним, що робить його атаки вогняними і дозволяє запалювати все що горить. Вогонь тухне, тому доведеться запалювати факели, щоб б'ючи по них знову, поповнювати його. Згодом вогонь можна використовувати на хіл чи інші абілки. Факели можуть відкривати двері чи активувати механізми. На локаціях зустрічається і туман, проходити крізь який без вогню - небезпечно. Деяких ворогів без вогню також неможливо атакувати. Всі ці елементи разом складають цікаві сцени, схожі на невеличкі забіги, де ви повинні зробити все швидко і чітко, не втративши вогонь. Спочатку гра здалась нудною, але розкрилась до кінця демки. Цікаво, як ще розробники це обіграють. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №9 Dad by the Sword — це роуґлайт данджен кроулер з ухилом на фехтування, тактичне позиціонування, та використання оточення. Головний герой гри - твій батя. У грі все крутиться кругом так званих "dad jokes": предмети, зброя, оточення. Бойова система винахідлива. Напрями атаки вибираються йдучи у відповідну сторону під час замаху. Так само і з блоком, бо вороги теж вміють бити з різних сторін. Різна зброя має різні особливості та використання. Деяким ворогам можна відрізати кінцівки, що змінює їхню поведінку. Батя вміє сильно копати ногою ворогів та робити супер стрибок (тільки такий стрибок і може), щоб діставатись в цікаві місця чи просто атакувати на ворогів з повітря. Перки тільки урізноманітнюють все це діло. За допомогою всього вищепереліченого можна дати своїй креативності розгулятись, що нагадало мені Dark Messiah. Кімнати підземелля в демо часто повторюються, але на те воно і демо. В цілому ж: круто, хочу ще. А ще у гри є прикольний лайв трейлер. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №8 ЄЄЄ БООЙЙЙЙЙ! Radio the Universe жива! І навіть отримала демо в рамках фестивалю! ‍ Раніше я писав вже про цей багатостраждальний проєкт отуточки. Це той випадок, коли ще дивлячись трейлер і копаючись у деталях розробки я розумів, що це буде особлива річ від по-хорошому божевільної людини. І демка мене в цьому остаточно переконала. Вона довга. Я пройшов її за 50 хвилин (поки найдовша на фестивалі). В плані сюжету нічого не ясно, але при цьому вже якісь абстрактні емоції у мене почали вимальовуватись. Подача здалась мені дуже схожою на недавній Signalis, якщо не рахувати відсутність діалогів. Гра стильна. Дуже. Всі оці глічі, олдскульні інтерфейси комп'ютерів з нальотом якогось кіберпанку дев'яностих. Це прям смачно! В плані бойовки все пречудово. Вона проста і при цьому цікава. Вороги на початку гри вбивають гравця з першого удару. Хоча навіть прокачавши HP на пару пунктів я все ще вмирав моментально. АЛЕ при цьому, всі чекпоінти у грі знаходяться у тій же кімнаті. Це цікаво, бо не доводиться по сто разів бігти до боса чи пробігати локацію заново до місця смерті. Тобто челлендж тут виключно в межах одного екрану екрану. Також мене здивувала система отримання досвіду. Щоб він випадав, потрібно вбити ворога рівно такою кількістю дамагу, скільки у нього залишилось здоров'я. Тобто, якщо хочете качатись - не лупіть у всі сторони і рахуйте атаки. Бо, до прикладу, звичайний удар наносить 2 шкоди, а сильний - 3. Ну і у різних ворогів різна кількість здоров'я. Спочатку грати так було незвично, але десь на середині демоверсії я призвичаївся і швидко орієнтувався кого і як добити. Пазли поки не були якісь цікаві, але вони часто йшли разом із платформінґом, який тут дуже приємний. Дизайни рівнів теж розумно зроблені, зразу видно, що всі ті натхнення іншими тайтлами автор вказував не просто так. У демці було три боси (хоча один із них скоріше міні-бос), кожен із яких по-своєму складний. Битви з ними круто задизайнені, бо крутяться навколо окремих ґімміків, тому по своїй суті всі вони були дуже різні. В цілому, я просто в захваті! Я дуже надіюсь що автор таки колись доробить Radio the Universe, бо вона має потенціал стати одною із моїх улюблених ігор евер. Також прикріплю в коментарях деякі мої скріншоти з цієї демоверсії

Демо №н Flame Keeper — це екшн роуглайт про живого вуглика, що рятує аборигенів у покритому темрявою світі, даючи їм вогонь. Ґеймплейно у нас є кілька "поверхів" на забіг, на кожному із яких треба знайти чотири вівтарі світла, забрати звідти по магічній лампі і принести в центр локації, щоб запалити гігантське вогнище. На все це, як і на відкривання скринь, наш вогняний герой тратить свою життєву енергію. Натомість, поповнювати її можна вбиваючи ворогів і руйнуючи оточення. Це цікава система, яка змушує гравця бути на лоу хп. Сподобалось те, що останній "поверх" додає у гру елемент тауер дефенсу, де треба тратити своє життя на те щоб активувати різні пастки та башти, захищаючи казан з вогнем в центрі села аборигенів. Цікаво, як ще в подальшому обіграється ця механіка. В арсеналі героя всього одне комбо, ривок, стрибок і один спешл. Через що бої дуже швидко стали репетативними. Серед апгрейдів села є дерево прокачки, тому може згодом все стане трішки різноманітніше. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №6 Mika and The Witch's Mountain — це адвенчура про маленьку відьму, яка заробляє на доставці пакунків, щоб зібрати собі гроші на хорошу мітлу і долетіти до вершини гори. Я писав про цю гру раніше (отут) і нарешті довелось зіграти у демо. І я задоволений! В демо можна було спостерігати зав'язку сюжету. Могутня відьма — противна бабка, яка відправляє своїх учениць вниз з вершини гори щоб ті власноруч забратись назад, щоб довести право навчатись її ремеслу. Після падіння мітла головної героїні ламається, тому доведеться заробляти гроші на все кращі мітли, що дозволять пересуватись по світу вільніше. Літати дуже приємно. Відремонтована мітла летить тільки горизонтально, потрохи втрачаючи висоту і має змогу періодично робити ривок вверх. Демо дуже коротке. В ньому дають політати по частині острова, поговорити з NPC та зробити три доставки. І вони відрізняються. Наприклад довелось доставляти їжу на човен не намочивши та ловити рибу, вчасно пірнаючи на мітлі у воду. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №5 Gripper — дуже кострубата гра про байкера з крюком в ретровейв/сайфай сетінґу. Складно навіть описати жанр. Ґеймплейно у гри є дві частини: 1. їзда по тунелях на байку, де потрібно просто ухилятись від всіляких перешкод і доїхати до кінця. 2. битви з босами в ізометрії, де треба використовувати оточення для їх подолання. Перша частина максимально нудна, хоч на фоні і грає енергічний ретровейв. Друга ж частина доволі кривувато грається. У битві з першим босом у вигляді жукоподібного робота потрібно було зачіпатись гаком за різні предмети і кидати в нього та відривати крюком його лапи. На папері звучить наче цікаво, але через низьку швидкість самого мотоцикла такі босфайти відчуваються ну дуже незграбно. В кінці демки відкривається стрибок на моточикл. І у мене склалось враження, що розробникам просто не варто було робити демо з першого рівня, а натомість кинути гравця десь у середину гри. В любому випадку, я не вражений. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №4 Dust & Neon — це твін-стік роуґлайт шутер у сеттінґу футуристичного пост-апокаліптичного дикого заходу, заповненого роботами. Суть: є хаб, в якому можна апгрейдити головного героя та його базу і купувати зброю перед забігом. Забіг же, принаймні в демо, це одна із кількох місій на вибір на процедурно згенерованих локаціях. Вбити трьох особливих ворогів, вбити боса, із чимось повзаємодіяти і так далі. Бойова система дуже тактична. Вороги б'ють боляче, але в основному і вмирають швидко. Перестрілки приємні і стрімкі, те що треба для вестерну. Потрібно постійно рухатись, ховатись за укриття і встигати перезаряджатись. Перезарядка це взагалі окрема тема, тому що кожен патрон, незалежно від зброї, вставляється по одному. І це створює прикольне відчуття, коли ти в моменті повинен робити вибір між частковою перезарядкою і повною, в залежності від ситуації. Демо Dust & Neon сподобалась мені набагато більше, ніж West of Dead свого часу. Хочу повну гру прямо зараз! #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №3 Bramble: The Mountain King — це атмосферна адвенчура в антуражі зловісних скандинавських легенд. Граємо за Олле, хлопчика, який вирушив в подорож щоб врятувати свою сестру з лап троля. Ігромеханічно нічого надзвичайного. Багато ходьби, простенький платформінґ та різного роду інтеракції. Саме цікаве тут це стилістика, візуальні образи та атмосфера. Крім цього, в кінці демо була одна секція, проходити яку було суцільне задоволення. Також подобається, що демо починається як ніби з середини історії, тому було цікаво здогадуватись, що ж тут відбувається. Особливо за допомогою енвайрмент сторітелінґу. Проте підозрюю, що релізна версія гри буде починатись із цього ж моменту, що для мене явно є плюсом. Технічна частина гри дещо недопрацьована (анімації та оптимізація), але в цілому я отримав задоволення від демо, чекатиму релізу. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №2 Cavern of Dreams — милий 3D платформер, стилізований під Nintendo 64, про маленького дракончика у пошуках своїх родичів. По-перше, стилістично гра дуже гарно витримана, але при цьому грається і керується як щось сучасне. По-друге, платформінґ тут винахідливий. Крім стрибка, дракончик може скручуватись в клубок і котитись "по фізиці", таким чином набираючи швидкість. У грі є інерція, тому в будь-який момент можна перейти на біг, при цьому не втрачаючи швидкість. На цьому і побудована значна частина платформінґу демоверсії. Також по сюжету доведеться отримати нові абілки, які відкриють не тільки прохід далі, а і дозволять дослідити краще попередні локації. В цілому, бачу в цьому концепті багато потенціалу. Буду слідкувати за розробкою. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Демо №1 Break Sword DX — доволі проста але стильна аркада з вайбом соулзів. Порт з Apple Arcade. Стилістично все дуже гарно, проте за той короткий час що я грав у демо, я встиг відверто задовбатись від більшості анімацій інтерфейсу. Тому що бої на рівнях доволі швидкі, а от анімації отримання очків досвіду, нових предметів і прокачки занадто вже довгі. Ґеймплей тут відчувається знайомо. Є стаміна що тратиться на удари, є перекат і є парирування, після якого можна зробити потужний удар. Вороги максимально примітивні і мають всього одну атаку. Деякі мають додаткові навички, як наприклад здатність павуків залишати на землі павутину. Демо закінчується після першого рівня, в кінці якого простенький бос із кількома атаками. Коротше кажучи, це занадто вже простий концепт, який не зачепив мене нічим, окрім візуального стилю. #фестиваль_демоверсій #шо_там_по_інді

Народ, ви круті! Дуже дякую всім за перегляд, коментарі, фідбек, критику та поради. Це чудово мотивує! Тому, я вирішив що продовжуватиму робити такі відео. Надіюсь ви розумієте, що це часозатратне діло, тому і розрахувати регулярність їх виходу я поки навіть близько не можу. Особливо враховуючи що я тільки вчусь це робити. Текстові пости нікуди не дінуться, але підозрюю, що їхня періодичність трішки постраждає (хоча не те щоб я і до того дуже часто постив, ахах). Але в цілому, відеоесе — це буде просто ще один вид контенту на цьому каналі і я постараюсь зробити так, щоб він не витісняв решту рубрик. stay tuned

Я нейтрально відношусь до жіночого вокалу у важкій музиці. Частіше він мені не подобається, ніж подобається. Але я помітив що минулого місяця 90% часу я слухав тільки Spiritbox. ‍‍ Хоч вони вважаються доволі популярним прогресів металкор гуртом, для себе я відкрив їх зовсім недавно. Навіть не так. Я пробував слухати їх кілька разів, але мені завжди подобалось лише одна-дві пісні. І нещодавно я спробував ще раз і мене понесло. Що цікаво, давним давно мені вже доводилось чути Кортні ЛаПлант (вокал) та її чоловіка Майка Стрінґера (гітара) у складі авангардного метал бенду Iwrestledabearonce, проте я далеко не зразу впізнав їх. В першу чергу у творчості Spiritbox мене зачепила лірика. Я розумію що для прогресіву схожі абстрактні тексти це норма, але це вперше, коли я по-справжньому відчув щось до одного із них. Коли я вслухався і вчитався в текст Rules of Nine, то у мене пішли мурашки. Після розбору референсів та метафор стає зрозуміло, що це буквально пісня про депресію (що, погодьтесь, звучить не так вже оригінально), але я відчув від неї трішки ширший спектр емоцій. Є у ній щось космічне, щось хтонічне. І хоча більшість сенсів розшифровуються у доволі людські речі, перше моє враження так і залишається зі мною кожного наступного прослуховування. "I, I had a dream of schism, force the Rule of Nines Living in premonition, flowing from The same place I learned to give in It's such a strange place so full of opposing forces I, I had a dream of schism, force the Rule of Nines" Крім космічних, майже лавкрафтівських вайбів Rules of Nine чи Sun Killer, у ліриці гурту я також помітив і релігійні віяння. Знову ж таки, більшість із них, як мені здається, це стилізовані метафори, проте саме їхня стилістика мені й імпонує. Особливо кліп Holy Roller, який ну дуже вже асоціюється у мене із фільмом Midsonmar, та текст Circle With Me. "Feel the weight of a martyr It could all be yours if you echo birds of prey Traitor cut down the altar It could all be yours Vultures circling the flame I held the power of a dying sun I climb the altar and I claim my place as God Circle with me" Що ж до звучання гурту, то мені подобається як Spiritbox не заганяють себе у рамки якогось конкретного стилю, тому і звучать дуже різноманітно. Від меланхолійних настроїв Secret Garden та Constance чи електроніки у Rotoscope до агресивних ритмів Belcarra чи потужних брейкдаунів Yellowjacket та Silk In The Strings. Також мені подобається як чистий вокал, так і екстрім вокал Крптні. Що в студійних записах, що в лайвах. В цьому плані все дуже органічно. А ви слухали Spiritbox? Поділіться, як вам вони? #музика #думки

魔王の迷宮 - Labyrinth Of The Demon King — це майбутній сурвайвл-горор від першої особи в сеттінґу феодальної Японії та з лоу-полі стилістикою. Ну просто попадання в моє серденько зі всіх сторін. Ви Ашіґару, піхотинець на службі у Такеди Нобуміцу, який довірившись Королю Демонів привів свою армію прямо у засітку ворога. Загинули всі, і тільки вам, завдяки жертві вашого даймьо і проти вашої ж волі, вдалось вижити. Ви дали обітницю знайти демона і убити його. Для цього вам доведеться вирушити у Лабіринт Короля Демонів. Ігромеханічно гра надихалась King's Field, Resident Evil та Silent Hill. Ну тобто ви все вже і так чудово знаєте: пазли, менеджмент ресурсів, повільна бойова система (з фокусом на ближню зброю), дослідження закритих тісних приміщень, тривожна атмосфера та повільні анімації відкривання дверей. Моментальний +1 у вішліст для мене. Реліз: невідомо Платформи: поки тільки PC Посилання: - Steam - Twitter розробника #шо_там_по_інді

Щось я зовсім пропустив, що цього тижня відбувся реліз SEASON: A letter to the future. Це медитативна експлорейшн гра від третьої особи, про дослідження світу, що помирає від катаклізму. В центрі сюжету молода дівчина із відокремленого селища, що вирушає у подорож, щоб зібрати якнайбільше інформації про світ, якому скоро настане кінець і знайти Музей-Сховище, щоб передати цю інформацію можливим майбутнім цивілізаціям. Зупинити кінець неможливо, можна тільки спробувати залишити щось після себе. Концептуально ґеймплей схожий на TOEM, про яку я вже якось писав після проходження. Тобто, гуляємо по світу, фотографуємо та записуємо всякі речі, спілкуємось із людьми і дізнаємось більше про світ на межі загибелі. Як мені подобається концепція, так подобається й візуал. Просто вау! Обов'язково у неї зіграю. Платформи: PC, PS4/5 #шо_там_по_інді