Nerd Campfire

Художник Guillaume Bonnet в честь inktober протягом місяця малював та публікував по одному малюнку кожного дня, створюючи практично розкадровку ізометричної фентезійної історії про те, як жриця вирушає повернути реліквію, викрадення якої вона проспала. Вона поступово збирає веселий гурт пригодників, із якими вони подорожують містами та лісами, досліджують підземелля та б'ються із ворогами та босами. Враховуючи, що я обожнюю візуальний наратив із мінімумом слів, я просто не міг пройти повз цю історію. І, дочекавшись завершення, я захотів поділитись нею із вами. | [ч1] | [ч2] | [ч3] | [ч4] | #арт

Спочатку він подарував мені гру, тепер він хоче подарувати нам локалізацію для неї! Мій давній підписник і просто хороша людина розпочав фанатську локалізацію World of Horror. Слідкувати за процесом або ж навіть долучитись до нього можна тут: @wohukr Над проєктом наразі працює 5 людей і станом на сьогодні перекладено 14% тексту. Враховуючи кількість тексту, вважаю це неймовірно крутою ініціативою і надіюсь на вдале завершення локалізації, щоб ще більше людей змогло зацінити цю чудову гру.

Я нарешті добрався до першого випуску ПроВидіння. ‍ Це цифровий журнал про... видіння. Автори називають так те, що ви переживаєте під час прочитання книги, перегляду кіно чи анімації, проходження відеогри і далі по списку. Тобто це буквально журнал про натхнення від якогось конкретного досвіду і бажання дарувати це натхнення іншим. Багато хто скаже, що такі цифрові журнали вже давно втратили причини існувати, враховуючи наявність різноманітних варіацій текстових блоґів, але я не погоджуюсь. Є щось магічне у тому, щоб замість посту в телеграмі чи треду в твіттері, читати гарно зверстаний та художньо оформлений матеріал. Саме тому я придбав перший примірник ще на релізі, але спокійно сісти і прочитати його зміг лише недавно. І, мені сподобалось. Журнал не прив'язує себе до якогось одного виду медіа. І це круто, бо навіть проглянувши одним оком зміст, під час прочитання я все ж дивувався розмаїттю тем. В один момент я читаю інтерв'ю із авторкою ютуб каналу про настільні ігри чи статтю про поета доби Розстріляного відродження, а в інший — читаю роздуми ескапізму про самого себе від першої особи, авторські комікс та вірші чи діалог із розробниками гри-переможця другого ґеймджему українських візуальних новел. І саме в цьому форматі добірка такої інформації здається мені найбільш цілісною і доречною. Тому, хоч цифрові журнали штука і непопулярна, я радий, що в моєму інформаційному полі з'явився один такий, що цікавий конкретно мені. Надіюсь, у редакції все буде круто і вони створять ще не один десяток випусків. Якщо ви любите такі речі — то я радив би вам звернути увагу на ПроВидіння. Вийшло вже два випуски, які можна придбати на Buy Me a Coffee журналу (перший: $1+, другий: $3+). Другий я вже придбав, але хто зна, коли до нього доберусь... Також, можете підписатись на їхній телеграм канал, щоб не пропустити анонси нових номерів журналу. До речі, якщо ви автор текстів, або хочете ним бути — то редакція журналу приймає роботи для публікації. Треба було б і мені зібратись із силами та щось туди написати. Це було б цікавим досвідом. #думки

Відбувся реліз стильної метроїдванії на мотоциклі зі стрільбою в слоу-мо та антропоморфними тваринами у пост-апокаліптичному світі під назвою Laika: Aged Through Blood. Поки лише на PC, але пізні пізніше цього року релізнеться і на Switch, Xbox та PS. Я колись грав у демо, але забув написати про свої враження. В цілому, воно було хороше. Густа атмосфера із притаманними жанру жорстокістю та відчуттям страху за себе і своїх близьких у безжальній пустелі. Подобається, що гра 1-hit-kill. Як для вас, так і для ворогів. Вона чудово знаходить баланс між їздою із підтримуванням рівноваги та стрільбою. Цікаво, що мотоцикл також слугує і захистом, бо саме за допомогою нього потрібно блокувати та парирувати ворожі вистріли. А перезарядка зброї взагалі здійснюється виконанням сальто. Гарно витримана концепція, принаймні в демо. Цікаво, як воно гратиметься в на протягом всієї гри. #шо_там_по_інді

Сьогодні нарешті вийшла із раннього доступу World of Horror, однобітна text-heavy роуґлайт рпг, що надихалась роботами Г.Ф. Лавкрафта та Джунджі Іто. На жаль, реліз на PS та Switch затримується на два тижні, але рік доволі рясний на релізи, тому не пропадемо. Я давно на неї чекав, адже один із підписників подарував мені її ще на етапі раннього доступу (дякую!). Але я тримався, щоб не зіграти у неї до релізу і нарешті він настав. Маю доволі високі очікування і надіюсь що гра їх виправдає. Ну і обов'язково напишу про неї лонґрід, як тільки буду готовий. #шо_там_по_інді

The Drifter — це майбутня поінт-н-клік адвенчура від Powerhoof, студії, що подарувала нам свого часу шикарну Crawl (про яку я вже писав раніше). Їхня "нова" гра у розробці вже доволі довгий час, але нарешті стала доступна демка першої глави. Яку я і пройшов. І судячи по демо, ігромеханічно це справжнісінький класичний поінт-н-клік. Говоримо із персонажами, знаходимо предмети, поєднуємо їх із оточенням і проходимо далі. Загадки у першій главі прямолінійні і доволі логічні, але не те щоб якісь нудні і примітивні. І по-моєму така концепція це ні добре, ні погано. А от що тут беззаперечно добре - це стиль. Powerhoof вміють малювати не тільки живе оточення, а й неймовірно плавні і соковиті анімації (зазвичай анімації смерті, хех). Крім візуальної стилістики, вони абсолютно покорили мене своєю озвучкою у демо, яка сильно зміцнює нуарність всього, що відбувається на екрані. Через усе це, у грі просто приємно знаходитись. Звісно ж, демо обривається на найцікавішому, тому... я зацікавлений. #шо_там_по_інді

Хоча якщо бути чесним, то зараз граю не лише у Rain World. Крім того, зразу після того як ми із дружиною нарешті завершили проходження Divinity Original Sin 2 в коопі, ми сіли грати у Baldur's Gate 3 і вже награли трішки більше 90 годин. Паралельно, проходжу короткими сесіями Onimusha: Warlords на свічі (обов'язково про неї потім щось напишу) та почав проходження Oracle of Seasons, щоб після неї пройти і Oracle of Ages для моєї ретроспективи. Як бачите, граю у свій беклог всіма силами. Навіть боюсь згадувати про цьогорічні релізи, які були на моєму радарі. Не знаю навіть, коли до них доберусь. Тому в даний момент виглядаю як на мемі зверху. А ще й фестиваль демоверсій в стімі почався, треба на ньому пограти у кілька цікавих мені тайтлів і написати вам шось... Ну і звісно ж, крім того я потрохи працюю над новим відео. Записав вже більше 50 хвилини голосу. Потенційно залишилось доозвучити ще 20-25 хвилин і можна буде приступати до монтажу.

#зараз_граю у Rain world. Це дуже жорстока до гравця гра, де у ролі слимакота (slugcat) потрібно знайти свою рідню, паралельно виживаючи у пост-апокаліптичному світі. Цікаво, що у грі є щось одночасно від імерсив симів та виживачів. Світ тут системний і багато в чому випадковий. В тому плані, що він живий і процедурний. Ні, мапа у грі не процедурно згенерована, але поведінка її мешканців - так. Все, від анімацій істот і до їхньої поведінки, залежить від зовнішніх чинників. Наприклад, на одному і тому ж місці одного разу ви можете зустріти двох хижаків що б'ються між собою за здобич, другого разу — гігантську комаху, що доїдає хижака, а ще іншого разу там взагалі нікого не буде. Через те, що у цій екосистемі все залежить від різних чинників, гра зазвичай несправедлива до гравця. В цьому одночасно і крутість, бо у гравця є всі інструменти боротьби із цією несправедливістю. Я потрохи записую футажі поки граю, щоб можливо колись зняти відеоесе про світ цієї гри. А у що зараз граєте ви? Поділіться.

Як декому із вас вже мабуть відомо, ми із паном Ґрейломом записували своєрідний відео-подкаст із тір-лістом босів першого Dark Souls. І ось нарешті він релізнувся! Як на мене, це вийшла не тільки цікава розмова, а і прикольний контент. Дякую Ярославу що запросив мене потриндіти про одну із моїх улюблених ігор і прошу вибачення всіх, у кого при прослуховуванні цього подкасту відваляться вуха від гучності мого сміху. Приємного перегляду! https://youtu.be/iDVQWXi1Nb8?si=Agp9OSTjYB3YiUXi #думки #подкаст

Як декому із вас вже мабуть відомо, ми із паном Ґрейломом записували своєрідний відео-подкаст із тір-лістом босів першого Dark Souls. І ось нарешті він релізнувся! Як на мене, це вийшла не тільки цікава розмова, а і прикольний контент. Дякую Ярославу що запросив мене потриндіти про одну із моїх улюблених ігор і прошу вибачення всіх, у кого при прослуховуванні цього подкасту відваляться вуха від гучності мого сміху. Приємного перегляду! https://youtu.be/iDVQWXi1Nb8?si=Agp9OSTjYB3YiUXi #думки #подкаст

Правильно закінчити твір потрібно вміти. Здавалося б, це і так очевидно, бо останнє, що ми відчуваємо при завершенні відеогри буде значною мірою пов'язано із кінцівкою. І не обов'язково сюжетною, а й із нашим останнім досвідом у грі. Під час всього мого проходження Sea of Stars я думав, що б я написав про неї на каналі. Спочатку, я думав над лонґрідом про лорний і музичний зв'язок гри із The Messenger. Потім, коли проходження почало трішки набридати, я думав над більш традиційним своїм лонґрідом про загальні враження від гри. Але коли я пройшов її, то зрозумів, що не хочу вкладати у неї більше сил, ніж я вже вклав. ‍ Я терпів легкі і доволі одноманітні бої більшу частину гри через те, що мені здалась цікавою сама бойова система, подобались анімації атак та деякі ґімміки. Я терпів посередній сюжет, бо надіявся що під кінець його персонажі зможуть мене здивувати. Я терпів клішований плот-твіст у "кращих" традиціях жанру бо думав "ну це просто дань класиці" (ага, от тільки в Chrono Trigger це стається на початку гри і у цьому взагалі є якийсь ґеймплейний сенс). Я навіть думав пробачити загравання гри із зміною візуального оформлення, які не отримали якогось логічного розвитку, як це було у The Messenger. Але все це зруйнувалось в той момент, коли я пройшов гру. Я ніколи не був настільки розчарований кінцівкою. Проблема у тому, що базова кінцівка - це обрізок. Бос базової кінцівки це якийсь тупий жарт. Ігромеханічно, він не міг нічого мені зробити. Не те щоб всю гру боси могли дати мені якийсь адекватний челендж, але фінальний бос базової кінцівки не зміг мене навіть вдарити ні одним із заклинань, бо я постійно збивав його каст. Все що йому залишалось, це спамити стандартні атаки, які легко телеграфуються і елементарно блокуються. Більше того, ви не можете отримати справжню кінцівку під час першого проходження, вам потрібно спочатку побачити базову кінцівку, а потім йти робити сайд контент, який дасть доступ до тру ендінгу. Іронічно, що цей сайд контент можна і до цього, але переглянути гівняну кінцівку все ж доведеться. Це сильно ламає і без того неглибоке занурення, через що наратив тупо тріскає і я втрачаю зацікавленість, яка у мене ще десь там залишалась. І навіть це ще не біда, бо сайд контент тут в міру цікавий, і я його і так майже всього зробив. У чому ж проблема, запитаєте ви? А у тому, що однією із умов є збір колектиблів. Так, збір сраних ракушок у сраних пройдених локаціях, заповнених сраними ворогами, який я ваншотаю. Вибачте мене, але справжню кінцівку і нормального фінального боса за такими речами не ховають. Дуже погане ґеймдизайнерське рішення, яке опустило для мене гру від планки "ну, як для інді псевдо-jrpg - непогано" до "бляха, навіщо я потратив на це гроші і час?". Дуже "anticlimactic". Аж захотілось перепройти Chrono Trigger, щоб змити присмак... #думки

Там зараз в інтернеті зараз у тренді робити отакі топ-25 улюблених відеоігор і я вирішив зробити й собі щось таке на пам'ять. Хоч мені завжди було цікаво робити схожі списки, це одночасно і доволі складно. Бо розумію, що додаючи одну гру, я обділяю увагою іншу, яка сюди не попаде. Тому 25 явно замало і я вирішив зробити світ топ-100. Так, мені все ще не вмістилось сюди все, що я люблю, але стало набагато вільніше. У ігор тут майже немає якогось особливого порядку, бо я вписував їх по мірі плину моїх думок. В коментарях залишу окремим файлом цей топ, щоб можна було комфортно його збільшити. Що думаєте? Здивував вас чимось у списку, чи все це було занадто очевидно? Ви можете зробити собі такий же, користуючись цим конструктором: topsters.org Скидайте свої списки улюблених відеоігор в коментарі, буде цікаво поглянути. #промене #думки