Зейгарнік Ефект

Фан факт. The Twelfth (або Orangemen's Day) у Північній Ірландії. Це свято ольстерських протестантів (типу росіян-православних на греко-католицьких землях), яке відзначається 12 липня. Воно відзначає «Славетну революцію» (так вони називають пвстановлення конролю королем іншої країни, але протестанта), перемогу короля Вільгельма Оранського (нідерландського короля) над католицьким (хоч і своїм) королем Яковом II у битві на річці Бойн. На Дванадцяте число та приблизно в нього влаштовуються великі паради, які проводяться оркестрами Оранського ордену та інших лоялістських (до англійців) орденів, вулиці прикрашають британськими прапорами, а на Одинадцяте число запалюють великі багаття. Помаранчеві (колір нідерланської династії Оранських, що досі королює у Нідерландах) марші католицькими кварталами та спалювання ірландських прапорів на багаттях викликають особливі суперечки. Конфлікт у Драмкрі є найвідомішим конфліктом, пов'язаним з помаранчевими маршами. Насильство навколо Дванадцятого ірландського парламенту загострилося під час Смутного періоду (The Troubles, етнонаціоналістичний конфлікт у Північній Ірландії, який тривав близько 30 років, з кінця 1960-х до 1998 року), але сьогодні більшість заходів проходять мирно. Деякі католики та ірландські націоналісти вважають це антикатолицьким та супрематистським. Трохи схоже на потужну присутність чорносотенців на Волині, але у вегетаріанські часи. Тому що незалежна республіка Ірландія — католицька. І прихильники незалежності Північної Ірландії теж католики. А лоялісти британської корони, противники обʼєднання з незалежною Ірландією — протестанти, з англійською ідентичністю, які не асимілювались, та, звичайно, англомовні (звичайно, зі своїм діалектом). Північні ірландці теж переважно англомовні, але з тих саме прични, що й українці російськомовні. Сьогодні Дванадцяте число переважно святкується в Північній Ірландії, де це державне свято, але деякі святкування проводяться в інших місцях, таких як Шотландія, Канада, Австралія та Західна Африка. Великобританія — це не тільки колишня колоніальна імперія, що зараз існує у форматі British Commonwealth, але ще є Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії. Але якщо не географічно, а по країнах, то це королівство Англії, Шотландії (Конан Дойл, Роберт Бернс, Шон Конері), Уельсу (Ентоні Гопкінс, Катерине Зета-Джонс, Крістіан Бейл, Том Джонс, Джон Кейл, Роальд Даль) та Північної Ірландії (тут прям сильно відомих мені небагато, але є Лʼюїс, набагато краще у незалежній Ірландії). І влаштування там складне. Як виявилось, у кожної країни Обʼєднаного королівства навіть своя федерація футболу та національна збірна. Як правильно все це називати називати — неясно. Великобританці, і тоді це звучить як «Русь», бо це назва острову. Якщо називати всіх жителів Сполученого Королівства британцями чи ангійцями, це приблизно те саме, називати росіянами всіх, хто підпорядковувався та підпорядковується їм. Парелелі можна примотувати скільки завгодно, але ясно, що імперські наслідки ніде безслідно не минають, люди з іншими ідентичностями — то джерело конфліктів, але спроби остаточного розвʼязання цієї проблеми — стають катастрофами та злочинами проти людяності. Щось по фактам міг заплутатись, але ідея зрозуміла.