ཡེ་ཤེས་

Мастер спорту по шактізму

Буддизм і тантра

Отець і Мати. Вірага, це відвернутися, Рага це об'єднатися. Тисячі смаків з п'яти променів, тисячі вчень з єдиного. Кланяюсь величному, невимовному андрогіну. Очам що споглядають бхагу. Нектар блаженства що ллється на тих хто побачив таємницю шлюбу.

Включив реакції, а то люди страждають.

Цікаво споглядати як внутрішнвй зміст переплітається з розмовами, і потім все це знаходить сінхронію у текстах. Важко описати цей візерунок. Але ми почали з розмови про любов. І про те, що вона і є віра. Потім я роздумував про свою симпатію та різницю між нею та любов'ю. Потім були думки про те, як світ змінюється у сприйнятті в залежності від потьмарення, що коли ти злий, все починає дратувати, тощо, і це призводило до думок про що Парваті, це природа, проявлене, і що вона пустотна, але забарвлюється в залежності від сприйняття. І ось читаю "Любов - найвища садхана. Через любов отримується милість Богині"

Мад'йа (вино) - то Шакті, м'ясо - то Шива, той, хто насолоджується - то є сам Бхайрава, мудра - то Шамбхаві, істинно, злягання - то бачення Шиви.

Даже злой человек может быть счастлив, пока зло, сотворенное им, не приносит плоды; когда же его злые деяния приносят плоды, ему придется отвечать за последствия. Стих 120 Даже хороший человек может страдать, пока добро, сотворенное им, не приносит плоды; когда же его добрые дела приносят плоды, возрадуется он пользе своих добрых дел. Во время пребывания в монастыре Джетавана Будда произнес стихи (119 и 120) в связи с историей об Анатхапиндике, известном богаче из Саваттхи. Анатхапиндика был дарителем монастыря Джетавана, построенным на деньги в пятьдесят четыре крор. Он был не только щедрым, но и истинно преданным Будде. Три раза в день он ходил в монастырь Джетавана, чтобы выразить почтение Будде. По утрам он приносил с собой рисовой каши, днем — другой подходящей богатой еды или лекарств, а вечером — цветов и ладана. Через некоторое время Анатхапиндика обеднел, но, так как он был сотапанной, несчастья не сломили его и он продолжал каждый день приносить пожертвования. Однажды ночью дух-хранитель ворот дома Анатхапиндики явился пред ним и сказал: «Я хранитель твоих ворот. Ты жертвовал своим имуществом Самане Готаме, не думая о своем будущем. Поэтому сейчас ты беден. Чтобы разбогатеть, ты не должен больше делать ему подношений, а должен следить за своими делами». Анатхапиндика выгнал духа-хранителя из дома за такие речи, а, так как Анатхапиндика был сотапанной, дух-хранитель не мог его ослушаться и ушел. Ему некуда было больше идти, поэтому он хотел вернуться, но боялся Анатхапиндики. Поэтому он пошел к Сакке, царю богов. Сакка посоветовал ему сделать что-нибудь хорошее для Анатхапиндики, а затем попросить прощения. Затем Сакка продолжил: «Около восемнадцати крор все еще должны Анатхапиндике некие торговцы; еще восемнадцать крор, зарытые предками Анатхапиндики, смыло в океан; еще восемнадцать крор, которые никому не принадлежат, зарыты в определенном месте. Пойди и достань все эти деньги с помощью своей сверхъестественной силы и принеси их в дом Анатхапиндики. Сделав это, попроси прощения». Дух-хранитель сделал так, как посоветовал ему Сакка, и Анатхапиндика снова разбогател. Когда дух-хранитель рассказал Анатхапиндике о наставлениях, данных ему Саккой, о том, как достать богатство из недр земли, со дна океана и от должников, трепет охватил Анатхапиндику. Тогда Анатхапиндика привел духа-хранителя к Будде. Будда сказал им обоим: «Можно радоваться выгодам от своих добрых дел или долго страдать, отвечая за последствия своих злых деяний; но обязательно придет время, когда хорошие или плохие поступки принесут плоды». Затем Будда произнес следующие стихи: 119. Даже злой видит счастье, пока зло не созрело. Но когда зло созреет, тогда злой видит зло. 120. Даже благой видит зло, пока благо не созрело. Но когда благо созреет, тогда благой видит благо. По окончании проповеди дух-хранитель ворот дома Анатхапиндики достиг Плода Сотапатти.

"Отже, сексуальне зближення може здійснюватися в інфернальній або ж у небесній формі. Для того щоб "онебеситися", Буллан і його послідовники з'єднувалися на всіх планах із сутностями всіх ієрархій: вищими духами, обраними землі, а також із нижчими, стихійними та тваринними духами - з метою "онебесити" ці бідні занепалі створіння та змусити їх піднятися висхідними сходами життя. Буллан називав це "Правом прокреації", піднесеним привілеєм посвячення у Святій Кармель. "Без злягань - немає порятунку"".

"Колективне сходження підпорядковується індивідуальному. Едемське гріхопадіння здійснилося шляхом акту любові, механізм якого розкриває "Зогар". Тому спокутування має відбуватися через любов релігійну. Вічним символом поєднання статей, що відновлює андрогінат, слугує Древо Пізнання Добра і Зла."

З трьох біженців у човні я захопив вісім. У моєму тілі знаходиться Каруна і кімната порожня. Я перетнув річку існування як сон. У середині річки я спізнав хвилі. Я використав п'ять татхагат, як весла. Кангайвеслує у човні, як уві сні. Нюх, дотик і смак – вони як у сні без сновидінь. Розум човняра- Велику Порожнечу. Кангу йде на союз з Великим Щастям Чар'япада