Texty.org.ua

На початку вересня ми зафіксували новий тренд на полі бою - переможний для України. Російські війська на фронті майже не просувалися, при цьому їхні втрати зростали. Станом на зараз цей тренд підтверджується. Багато років поспіль російська стратегія передбачала обмін великої кількості загиблих окупантів на українські території. Розрахунок полягав у тому, що РФ має більше людей, тож рано чи пізно "українці закінчаться", і вона зможе захопити всі території, які захоче. Тепер цей розрахунок ламається. Досі російський диктатор відмітав усі реальні мирні переговори, пропонуючи Україні лише капітуляцію під виглядом "миру". Так тривало, поки динаміка була на користь окупантів. Якщо Силам оборони вдасться підтримувати новий тренд, за якого окупанти гинуть, а нових територій не захоплюють і з уже захоплених відступають - як довго Путін готовий буде платити тисячами убитих росіян за ніщо? На двох картах, які ілюструють зміни на фронті, збільшилися блакитні зони - це деокуповані території. Сподіваємося, в наступному нашому огляді блакитного кольору стане ще більше. А поки що читайте, як змінилася ситуація на полі бою від початку вересня до початку жовтня - і дивіться зміни на мапах: https://texty.org.ua/articles/118437/

Якщо ви хочете зрозуміти, за якою механікою працює медведчуківська пропаганда, яка, без сумнівів, веде свій родовід від російської, ми знайшли дуже наочну ілюстрацію. Сайт "Говорит Европа" - справжній заповідник потвор. Там зібралися десятки ведучих, політологів та експосадовців, які роками вели підривну інформаційну роботу на медведчуківських телеканалах. Вони повтікали з України, живуть за кордоном або на окупованих територіях, багато хто з них отримав підозри у державній зраді. Серед авторів сайту - Микола Азаров і Михайло Чаплига, Діана Панченко і Володимир Корнілов, Тетяна Монтян і Олександр Дубінський та десятки інших. До речі, деякі "балакучі голови", представлені в цьому заповіднику - чинні українські депутати (декого з них ви вгадаєте з першого разу, але є й прізвища, які можуть здивувати). Схема, за якою працює ця екосистема, складається з двох рівнів. Мета - масштабувати присутність спікерів в інформаційному полі, засіяти його проросійськими наративами якомога щільніше, маючи досить обмежену кількість "авторів". Як це працює, і як цей антиукраїнський майданчик щоразу вигулькує в інформаційному просторі попри санкції та заборони, які на нього накладають - розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/118385/desyatky-znajomyx-prizvyshch-na-odnomu-sajti-yak-pererodzhuyutsya-veduchi-j-eksperty-kanaliv-medvedchuka/

Відколи Київ почали в нон-стоп режимі атакувати російські реактивні дрони, в інформаційному просторі не раз наводили аналогію з Лондоном часів Другої світової. Мовляв, нацистам не вдалося зламати Британію повітряним терором, навіть завдавши жахливих руйнувань. Ми, звісно, дуже вдячні тогочасним британцям, які показали приклад, що й досі нас надихає, але давайте чесно: чи хотіли б ми опинитися на їхньому місці? Ні. Якщо ні - значить, треба було діяти на випередження. Між іншим, Вінстон Черчилль, довідавшись про плани німців на другий етап кампанії повітряного терору, саме так і робив. Українські фахівці знали про те, що Росія готується випускати реактивні дрони-ракети, ще в 2023 році (!) і попереджали про це. Однак аналітичні записки пішли "в стіл". Зрештою в 2026 ми отримали проблему "у повний зріст" і тепер змушені гасити пожежу - в прямому й переносному сенсі. Що пішло не так? Є кілька відповідей: кабінетна глухота, інституційна інертність, "кампанійщина" в повітряних ударах по ворогу замість стратегії. Загалом - хиби в системі управління, і треба працювати не тільки з пошуком протидії "реактивам", а з недоліками системи в цілому. У нашому матеріалі розповідаємо, як їх виправити, і що буде, якщо цього не робити: https://texty.org.ua/articles/118390/zalizo-rotory-j-kabinetna-hluxota-yak-politychne-j-vijskove-kerivnyctvo-prospalo-reaktyvni-shaxedy/

Чим закінчилася "майданна сверблячка" російських пропагандистів? Напевне, найправильнішою короткою відповіддю буде така: освоєними бюджетами. Якщо ж дивитися на те, чим закінчилася в реалі підготовча метушня, про яку ми розповідали минулого тижня, то можна констатувати: усе, чого домоглися пропагандисти з РФ та їхні українські підспівувачі - це "пшик" та димова завіса. Пшик - це люди, які вийшли на капітулянтське дійство під назвою "Майдан за мир". Кількість цих людей була такою щезаюче малою, що росіянам довелося створювати димову завісу: знімати їх з такого ракурсу, щоб не видно було, скільки їх там, ставити фото з інших, реальних українських протестів, або й узагалі "малювати" натовпи протестувальників за допомогою ШІ. Більшість українців узагалі не помітила, що на Майдані щось було. А росіян пропагандисти змушували помітити, "продаючи" їм усю ту фальшивку через свої псевдоЗМІ. Як це було - розповідаємо і показуємо в нашому матеріалі. Також шукаємо відповідь на питання, чому росіяни такі недолугі, чому вони весь час шизофренічно роблять одне й те саме, щоразу очікуючи іншого результату, і чому в них нічого не виходить (і не вийде). Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/118425/yak-rosiya-fabrykuye-masovi-protesty-v-ukrayini/

Постійна повітряна загроза для Києва, яка посилилася після початку масового застосування російських реактивних дронів, потенційно може призвести до сценаріїв різного ступеня апокаліптичності. Загроза може зменшитись, якщо ми зуміємо ефективно протидіяти дронам і збивати більше балістичних ракет. А якщо ні? Щонайменше кілька галузей, важливих як для оборони України, так і для цивільного життя, можуть опинитися в скрутному становищі. Це логістика, до якої входить і сполучення лівого та правого берегів Дніпра. Це опалення, водопостачання та водовідведення. Це торгівля, зокрема і забезпечення їжею. У цій статті ми міркуємо про те, до яких кроків слід швидко вдатися, виходячи з найгіршого сценарію. Центральна та місцева влада запевняє, що вже починає робити частину з цих речей. Інші слід було зробити ще на вчора - але активності не видно. Йдеться про підземну інфраструктуру, стратегічні запаси, децентралізацію торгівлі, укриття та способи інформування про небезпеку. Про частину речей кожен може подбати самостійно (і це варто зробити). Докладно - за посиланням: https://texty.org.ua/articles/118413/kyyevu-potriben-plan-obstrily-mostiv-cherez-dnipro-vymahayut-shvydkyx-dij/

Заїхати на АЗС, заправити автівку, взяти хотдог, каву, може, ще щось пошукати в магазині... Для Києва це звичка, від якої зараз інколи, під загрозою БПЛА, доводиться відмовлятися. Для Харкова - давно вже розкіш. За вісім місяців на Харківщині зафіксували 110 російських ударів по АЗС. Були загиблі, поранені. Зараз Харків пристосувався. У касирів є спеціальний смартфон, який голосом повідомляє, що наближається ворожий дрон. Раніше на нього надходили текстові повідомлення - але за роботою їх всі не прочитаєш. Щойно виникає серйозна загроза, АЗС зачиняється, людей просять залишити її територію. Касири та оператори теж ідуть на безпечну відстань. Є засоби захисту для газового обладнання, розташованого на поверхні. Є канати від FPV, які долітають до деяких районів міста. На заправках, поблизу від яких немає міських укриттів, будують власні. Зараз удари російських дронів сягають АЗС навіть у Рівному, не кажучи вже про Київ. У Харкові, який живе в режимі майже постійних повітряних тривог, навчилися мінімізувати небезпеку. Київ та інші українські міста можуть запозичити цей досвід. Читайте докладно: https://texty.org.ua/articles/118368/zapravyvsya-i-poyixav-choho-kyyevu-povchytysya-u-xarkova-pislya-udariv-po-azs/

Коли не виходить на фронті, спробувати розвалити тил. Такі кампанії у виконанні РФ ми бачили вже не раз, і от знову. Днями ми писали про заклики "вийти на Майдан 3 жовтня", які заполонили соцмережі, і про проросійського діяча незрозумілої професії Олександра Тодорова, який має очолити ці протести. Вал таких дописів у TikTok, Threads і YouTube дедалі більше зростає. Друга частина цієї кампанії - терор. Зараз головною його мішенню є Київ, у якому вицілюють об’єкти, які є частиною повсякденного життя міста або мають виразне суспільне й символічне значення. Це президія Національної академії наук України, школи, лікарні, район Південного мосту, дата- і бізнес-центри, складські та торговельні приміщення. Тим часом на фронті РФ не має того стрімкого просування, про яке заявляє. Навпаки: її війська зупинилися, при цьому втрати зросли. Сили оборони України повертають території. Як свідчать свіжі дані, це стабільний тренд. Він може призвести до перелому лінії фронту на користь України. Як зазвичай діє Кремль у подібних ситуаціях, і на що спрямовані його зусилля цього разу? Як усі ми можемо цьому протидіяти? Докладно - за посиланням: https://texty.org.ua/fragments/118403/

"Краще вчитися під землею, ніж онлайн". Так каже батько одного з учнів підземної школи у Запоріжжі. Така школа тут не одна: їх почали будувати влітку 2024 року і натепер збудували уже 23. Зараз в Запоріжжі та районі під землею навчаються 15,4 тисячі дітей. Щоб збудувати підземну школу, потрібно пів року. Одна з технологічних особливостей підземного будівництва полягає в безперервній заливці бетонних плит протягом 30 годин. Тож будівельники працюють без вихідних, іноді цілодобово. 70% коштів надходить від європейської програми Ukraine Facility, решту 30% доплачують з бюджету місцевих громад та області. Жоден метр підземної школи не простоює без діла. Окрім уроків, тут проводять гуртки, є навіть дитячий садок з ліжками для денного сну. "Чому Харків зміг, а Запоріжжя ні?". Так колись подумав тодішній голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров - і затіяв будівництво шкіл. Київ поки що не може. Як все влаштовано в підземних школах Запоріжжя, як там почуваються учні й вчителі, і які переваги отримують від такого навчання - читайте в нашому репортажі: https://texty.org.ua/articles/118378/kyyevu-treba-na-pozavchora-yak-buduyut-pidzemni-shkoly-na-prykladi-zaporizhzhya/

У російських пропагандистів знову почалася "майданна сверблячка". Через їхні українські тікток-рупори до нас долинає, що 3 жовтня розпочнеться "третій майдан". Які його гасла, які вимоги? Важко сказати. Там є щось про "закінчення війни" (звісно, за будь-яку ціну), щось про "зелену банду", щось про "геноцид українців", ще якесь розпливчасте чуттєве марево. Достеменно не скажеш, чого ж вони хочуть. Така недбалість могла б вказувати на те, що роспропагандистам свербить не дуже сильно. Але ні, сильно. Настільки, що вони навіть знайшли "месію", який має очолити ці незрозуміло-за-що протести. Звати його Олександр Тодоров. І це теж персона з дуже розмитими професійними характеристиками. Він чи то "журналіст", чи то "військовий", чи то "правозахисник"... Словом, спеціаліст широкого профілю. Який, однак, не раз демонстрував активність у проросійській площині. Ба більше - одного разу він уже скликав майдан! Було це 10 вересня. Тоді на заклики Олександра відгукнулося аж восьмеро людей. Зрозумівши, що для "третього майдану" цього явно недостатньо, месія обізвав усіх українців інфантильними, нездатними до боротьби та приреченими, сказав, що називатися українцем йому неприємно, і пообіцяв випилятися з усіх соцмереж. Але ні, він не тільки не випилявся, він тепер ще й має групу підтримки, яка пише ось такі суворі речі: "Люди. Він. Правду. Каже. Треба. Не. Мовчати. Підніматись. Третього. Октября. Він. Просить. На Протест. Третього. Жовтня. Олександр. Просить. На. Протест. Бо. Зелена. Влада. Знищить. Скоро. Всіх. Українців". Тож 3 жовтня росіяни знову збираються заміряти, скільки людей купиться на цей крінж. А ми поки докладно читаємо про це в свіжому моніторингу пропаганди: https://texty.org.ua/articles/118356/ і в статті про те, хто ж такий цей Олександр Тодоров

Реактивні дрони, якими РФ зараз "на повторі" атакує Київ - це не просто носії бойової частини. Ця зброя не тільки завдає ударів, вона має "супутні цілі", серед яких - економіка української столиці, ритм життя містян та їхня безпека. Реактивний дрон - це по суті мала крилата ракета, але дуже дешева. На відміну від звичних шахедів, вони літають високо і швидко, можуть виконувати складні маршрути з великою кількістю маневрів. "Живучість" реактивних дронів вища, ніж у шахедів - принаймні зараз, поки для них не знайшли ефективних і масових засобів протидії. Швидкість цих дронів утруднює перехоплення. Звивистий маршрут відстрочує відбій повітряної тривоги. Розтягнуті в часі запуски розшматовують робочий день і процеси на багатьох підприємствах, які на час тривоги зупиняються і відправляють працівників в укриття. Запуск більшої кількості "реактивів" в години пік зупиняє місто, постійна їх присутність в небі діє на нерви і не дає почуватися в безпеці. Перший реактивний дрон з'явився в нашому небі взимку 2024 року. Перелом у їх застосуванні стався цьогоріч у серпні. Як відтоді змінилася кількість повітряних тривог, яка інтенсивність атак в різний час доби, як відрізняються маршрути реактивних дронів і шахедів - показуємо на інфографіці. Читайте і дивіться в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118339/

"Танки відійшли в минуле". Цю думку й часто повторюють, але від цього вона не стає менш хибною. І справді, коли почалася "війна дронів", танки втратили свою передову роль на сучасному полі бою. Паралельно з цим в українських військах почалися процеси, які призвели до ще більшого обмеження спроможностей танкових підрозділів. Танки втрачали в необдуманих атаках, танкістів відправляли в піхоту, навчати нових танкістів ставили непідготовлених людей. Зоопарк з танків, не пристосованих до нинішніх бойових дій, збільшується, кількість протитанкових засобів зменшується. Ми докладно описуємо ці та інші проблеми, які призводять до нашого значного ослаблення в цій сфері. Однак втрата передової ролі танків не означає, що їх не можна ефективно використати в майбутньому. І ворог про це знає. Вивчення дій росіян свідчать про те, що вони готуються до танкових проривів. Зараз ми сміємося, коли окупанти йдуть в атаки на танках і зазнають втрат від наших дронарів. Але це тільки розвідка боєм, яка дозволяє вивчити "час життя" старих танків на полі бою. За лаштунками створюють "танковий кулак" з нових, гарно оснащених та боєготових танків, застосування яких може суттєво вплинути на хід війни. Детально про цю загрозу - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118298/

"Сьогодні виспимося, бо приїхав Кіт Келлог". Приїзди американського генерала до Києва зазвичай супроводжувалися мемами й доброзичливими жартами. Ці жарти смішні, бо правдиві. Російські обстріли Києва припиняються не тільки під час візитів Келлога. Texty.org.ua спільно зі Стратком ЗСУ проаналізували архів повітряних тривог у Києві від початку 2026 року. Дані свідчать про те, що під час візитів американських та європейських посадовців обстріли й справді суттєво зменшувались або взагалі припинялись. У цьому матеріалі є інфографіка, яка показує, як це було під час приїздів Урсули фон дер Ляєн і Антоніу Кошти, лідерів європейських країн, американських переговірників і навіть принца Гаррі. "Приїхав принц, дівчата, сьогодні всі спимо голі", - жартували у мережах. У цій статті ми також зібрали посилання на різні добірки жартів. Читайте за посиланням і дивіться інфографіку: https://texty.org.ua/fragments/118326/

Мільйони українських переселенців після втрати рідного дому зіткнулися зі щоденними питаннями: де жити, якщо орендувати квартиру чи будинок надто дорого, а придбати немає за що. Особливо гостро це питання стоїть перед людьми старшого віку. Ми поговорили з кількома родинами, які жили в достатку, але залишили все нажите і виїхали з регіонів, до яких упритул наблизилася війна, та оселилися в більш безпечних місцях України. Хоч яким би важким не було життя цих людей - безнадії й відчаю вони не відчувають. Серед наших співрозмовників - чоловік, який отримує велику шахтарську пенсію, але на новому місці вийшов працювати на завод, бо хоче власне житло. Жінка, яка була педагогом і ніколи не знала, що таке город, а тепер займається рослинництвом і волонтерить. Сім'я, яка відновила свій бізнес - хоч і в менших масштабах - і забрала з собою батьків. "Не розумію, коли люди кажуть: “Ми нікому не потрібні”. Насамперед ти потрібен собі, своїй родині, державі. Треба брати відповідальність за життя у свої руки. У мене таке гасло: якщо у важкі часи ти не стаєш частиною вирішення проблеми, то автоматично стаєш частиною самої проблеми", - каже одна з наших співрозмовниць. Читайте їхні історії за посиланням: https://texty.org.ua/articles/118248/

Це історія про те, як росіяни "проспали" український контрнаступ, який тривав кілька місяців поспіль. Зараз може складатися хибне враження, що дії, які проводять наші сили північніше Лимана, відомі як операція "Вівальді", розпочалися лише нещодавно. Однак це не так: усе почалося ще в 20-х числах травня. Саме тоді французький OSINT-аналітик і картограф війни в Україні Клеман Молен помітив присутність українських військ на Лиманському виступі. Західні геолокатори, які роблять фото- та відеоверифікацію подій на українському фронті й викладають свої дані в соцмережі Х, підтвердили його здогади: українці почали відновлювати контроль над територіями. А далі сталося дещо дивне. Західні осінтери та геолокатори уже в червні припинили публікувати інформацію з цього напрямку. Попри те, що український наступ тривав. Це пояснюється тим, що низка російських осінтерів, яких читають в Міноборони РФ, не завдають собі праці самостійно верифікувати події на фронті. Вони просто крадуть інформацію в західних геолокаторів і починають бити тривогу, якщо бачать загрозу для окупаційних військ. Слідом за цим Генштаб та МО РФ починають "вживати заходи". Неможливість вкрасти - це перша причина, чому Путін "брав Святогірськ", поки його 20-та і 25-та армії терпіли розгром значно східніше, на Лиманському виступі. Є й інші причини. Докладно про них - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118332/

"Україна - failed state". Ця пропагандистська казка у виконанні російських дезінформаторів стара як світ. На Росії палають НПЗ і склади, її флот тоне в Чорному та Азовському морях, вона не спроможна забезпечити усіх своїх громадян бензином. Україна не фейлить в тому, щоб завдавати ударів, які призводять до цих наслідків. Але у мріях російських пропагандистів (та їхніх українських підспівувачів) ми все ще failed state. Ось яку логіку просували ці самі підспівувачі минулого тижня: Росія страшно, жорстоко б'є у відповідь за свої склади Wildberries. В Україні спорожніли полиці магазинів, люди стоять в кілометрових чергах і б'ються, щоб купити хоч якісь продукти. Магазини починають закриватися. Україна - failed state, бо якщо в якійсь країні закрилися якісь магазини - то це, звісно, неспроможна країна. Щоб усе це припинилося, потрібно, по-перше, перестати бити по Росії (при цьому сама вона продовжуватиме бити, бо треба ж іще помститися за буцімто обстріляних в 2014 році жителів Донбасу). А по-друге, Україна мусить сісти за стіл переговорів, віддати Росії все, що вона хоче, і погодитися з умовами "миру", які вона запропонує. Гарна спроба, але ні. Є й інші, значно більш екзотичні та конспірологічні версії щодо "страшного дефіциту продуктів в Україні". Читайте в нашому свіжому моніторингу російської пропаганди: https://texty.org.ua/articles/118301/

Баталія між Львовом і його передмістям, селом Сокільники, триває вже понад рік. Усе почалося з того, що Сокільники не захотіли входити в громаду "великого Львова", а створили власну об'єднану територіальну громаду. Згодом ця ОТГ вирішила збудувати новий великий житловий масив. Генплан Сокільники ухвалили без видимих порушень. Львів проти цієї забудови. І це зрозуміло: поява житлового масиву на 14 тисяч людей означає великі проблеми для обласного центру. Це і зростання автомобільного потоку, і корки на Кульпарківській, і необхідність надавати усім цим людям роботу, освітні та медичні послуги, адже в Сокільниках відповідної інфраструктури бракує. Але замість того, щоб сідати і домовлятися з Сокільниками, розділяти відповідальність, Львів взяв на озброєння досить дивний аргумент: нова забудова заважатиме міжнародному аеропорту Львів, отже, її слід заборонити. Багато з того, про що говорить міська влада, схоже на крутійство: взяти хоча б те, що буцімто рішення звести новий житловий масив вказує на співпрацю Сокільників з країною-агресором РФ. Яку б стратегію не обирали сторони цього конфлікту, очевидно, що як і багато інших українських міст та громад, вони потерпають від відсутності нормальних, зрозумілих правил співжиття сусідніх громад. Чи можна це вирішити за наявним в Україні законодавством? Навряд. Чи навчилися вирішувати такі ситуації в європейських країнах? Так! Докладно про це - в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118164/bez-arbitra-chomu-bytva-mizh-lvovom-i-sokilnykamy-za-zabudovu-symptom-dlya-vsiyeyi-krayiny/

Нещодавно в Польщі трапився показовий випадок. Напади на українців через етнічну належність чи мову вже стали звичними, але цей випадок особливий. П’яний чоловік спочатку хотів прочитати лекцію випадковим перехожим українцям про Волинську трагедію, а потім поліз битися. Це ілюстрація висновку, який давно напрошується: політичні промови і вимоги до України щодо Волині живлять насильство проти українців на вулицях Польщі. Хто створив цю ситуацію? З 1990 по 2010 рік тему Волинської трагедії в польському Сеймі майже не порушували. А потім усе змінилося. Акценти в парламентських промовах стають усе гучнішими, визначення - жорсткішими, вимоги до України - суворішими. У цьому матеріалі багато інфографіки. Ми показуємо, який шлях пройшли польські депутати від боротьби за слово "геноцид" до вимог до України. Розповідаємо, які партії найбільше просували цю тему, і чому вони так робили. Наводимо список депутатів, які діяли найбільш активно, і показуємо зв'язки деяких із них з російськими та проросійськими колами. Як у кожної давньої трагедії є причини, імена та прізвища людей, які були задіяні або які її обумовили - так і в кожної нинішньої бійки на польських вулицях є ці причини, ці імена та прізвища. І про них треба говорити. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/118178/vid-henocydu-do-politychnoho-tysku-na-ukrayinu-yak-zminylasya-rytoryka-polskoho-sejmu-za-15-rokiv/

Звідки в українському оборонному бюджеті взялася оця приголомшлива діра в 27 млрд доларів, тобто понад 1 трлн грн? Перша частина відповіді криється в діях міноборони під керівництвом Федорова: гроші з другої половини року, які планувалися на виплати військовим, витратили на дрони. Сам Федоров визнає, що міністерство так розпорядилося коштами, але підтверджує лише 5 мільярдів доларів. Друга частина відповіді: ціна війни збільшується. Коли депутати восени кожного року планують бюджет на наступний рік, вони не знають, як буде розвиватися війна. І хоч торік витрати на оборону збільшили, цьогоріч обставини змінилися. До прикладу, Росія наростила свої удари балістикою, щоб їх відбивати, потрібні ракети до Patriot, а це дорого. Ми наводимо ще декілька прикладів у статті. Чи готова Європа покрити цю нестачу? Можна було б діяти просто і швидко: взяти кошти з траншів, запланованих на наступний рік. Але тоді наступного року виникне ще більший брак коштів. Можна було б покрити російськими грішми, які лежать у Бельгії, але тамтешній уряд не хоче брати на себе ризики, а ЄС не поспішає йти на те, щоб їх розділити. То який тоді вихід? І що можна зробити, щоб в майбутньому таких ситуацій не виникало? Розповідаємо в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118285/dira-v-27-milyardiv-chomu-vijna-dorozhchaye-shvydshe-nizh-nadxodyat-hroshi/

Уявіть собі: Україна, наші дні. Нелегітимна влада нашої країни веде війну з РФ за території. Зупинятися вона не збирається, бо війна - це можливість красти. Життя українців у цій війні для влади нічого не важать - як і для "друзів із Британії", які нашіптують, що Україна мусить продовжувати війну. Як і для інших західних "друзів", які змовилися не тільки з Україною, а й з Росією про те, що українські землі треба зачистити від українців. Що за маячня, скажете ви? Ні, не маячня, а картина світу, яку просувала низка українських тіктокерів після візиту Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера. На відміну від кровожерливої української влади, ці доброзичливі тіктокери хочуть миру - причому, будь-якою ціною. Вони здувають попіл війни зі Стамбульських "домовленостей" і кажуть - ну пропонували ж, треба було погоджуватися. Навіть дивно, що Росія, яка не тільки не просувається, а й втрачає позиції на фронті, яка потерпає від дефіциту пального, дихає димом від своїх палаючих НПЗ і намагається розгледіти свої кораблі під товщею вод Азовського та Чорного морів, все одно невтомно лізе в українське інформаційне поле зі спробами спокусити хоча б частину користувачів соцмереж капітуляцією під виглядом миру. Ще більша конспірологія і дичина, ніж у тіктокерів - у коментарях на ютубі. Читайте в нашому свіжому моніторингу російської дезінформації: https://texty.org.ua/articles/118259/nasha-vlada-ne-xoche-zakinchennya-vijny-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-za-31-serpnya-6-veresnya-2026-roku/

- Якщо йдеться про збиття реактивних шахедів, то це питання кількох тижнів. - Оптимістично. - Давайте місяць. Ну можете написати два. Спойлерів не робитиму. Досвід показує, що краще робити тихо, щоб потім усі сказали "вау". Така розмова відбулася у нас із військовим експертом Іваном Киричевським, який водночас служить у 413-му полку СБС "Рейд". Він каже, що протидію реактивним шахедам знайдуть так само, як свого часу знайшли для "звичайних" пропелерних. А збивати їх буде навіть легше. "Це велика габаритна ціль із помітним тепловим слідом. Її легше ідентифікувати радіолокатором", - пояснює Киричевський. Військовий експерт не згоден з тим, що українська ППО виявилася повністю не готовою до протидії реактивним шахедам. Каже, засоби є, торік Україна отримала від західних партнерів ракет у кількості, що вимірюється пʼятизначним числом. 70% цілей зараз збивають. Щоб ця цифра зросла - потрібне масштабування нових розробок, і українська оборонна промисловість над цим працює. Водночас, на думку Киричевського, у сфері цивільної оборони теж слід запровадити правильні рішення. В чому вони полягають - читайте в інтерв'ю: https://texty.org.ua/articles/118265/shaxedy-koshmarytymut-kyyiv-shche-blyzko-misyacya-ukrayinski-reaktyvni-zenitni-drony-vzhe-na-pidxodi/