Texty.org.ua

"Я не розумію, чому їх не збивають? Вони летять дуууже довго!" Так, у перекладі з московитської, звучить реакція однієї з московських народних кореспонденток на приліт українських БПЛА по МНПЗ та інших об'єктах. І дійсно, чому ж? Один із варіантів відповіді - у матеріалі американської CBS News. Як стало відомо виданню, російські ракети, якими можна було б відбиватися від атак, витрачаються критичними темпами. А Україна здатна виробляти далекобійні дрони швидше, ніж Росія встигає випускати засоби протидії. Україна цілеспрямовано посилює цей дефіцит, а міжнародні санкції призводять до технологічного голоду Росії. Водночас, українська розвідка застерігає від недооцінки ворога. Читайте докладно: https://texty.org.ua/fragments/117681/

"Listen to me, if I've learned anything in life, it's: Don't mess with Mother Nature, wife, and motherfucking Ukrainians". Ця знаменита фраза, яка після 2022-го завірусилася в коротких відео про ЗСУ та стійкість українців, прозвучала дуже давно - вона належить персонажу Марка Волберга у фільмі "Пограбування по-італійськи" (2003). Від таких згадок про українців в американських фільмах можна відчути гордість, дещо змішану з ніяковістю. Однак від багатьох інших стереотипів відчуваєш радше ніяковість. Як змінюються уявлення про українців у світовому кіно? Щоб зрозуміти це, ми викачали гігабайти англомовних субтитрів, відокремили ті, де згадується Україна та українці (дані доступні від 1991 до 2023 рр.) і отримали 50+ тематичних кластерів. У нашому новому дата-проєкті - про головні кластери. Цей проєкт - про цікаву трансформацію, яка триває дотепер. Від борщу, об'єктивації наших дівчат та міфів про українську мафію - до героя корейської адаптації "Паперового будинка", який мріє жити в Херсоні, та Гаррі, Рона і Герміони, які летять на драконі Ukrainian Ironbelly. Цікаво буде подивитись, як змінювалося ставлення після початку повномасштабки, тож ми обов'язково повернемось до цих датасетів. А поки що - читайте, що накопали впродовж цієї масштабної роботи, і дивіться інтерактивну графіку: https://texty.org.ua/projects/117635/divchata-mafiya-borshch-vijna-yak-svitove-kino-pokazuye-ukrayinciv/

Ще зі шкільної парти чимало українців вважає, що в 20-х роках минулого століття могла постати незалежна українська держава, однак усе зруйнували ліві. Також прийнято вважати, що ліві партії були проросійськими. Однак це хибна думка. Цікавий факт: цілком марксистська УСДП(н) оголосила російським більшовикам відкриту війну. Низка лівих партій, які діяли в Україні до 1920-року, прагнули окремого існування України від Червоної Росії. У цій історичній статті розповідаємо про те, як ліві ідеї легко лягли на підготовлений грунт в Україні і поширилися серед бідного, неосвіченого, наївного народу. Як ліві партії "розмножувалися діленням", адже не могли досягти згоди про те, яким має бути заповітний "червоний рай". Як воювали разом із повстанцями, утворювали коаліції, висували ультиматуми більшовикам. І як, зрештою, програли - бо за ідеологічною завісою українським лівим важко було розгледіти, ким росіяни були насправді й чим можуть закінчитися будь-які домовленості з ними. Це довгий, але цікавий матеріал, який читається як пригодницький роман. Читайте - або слухайте: https://texty.org.ua/articles/117586/50-vidtinkiv-chervonoho-yak-ukrayinski-livi-prahnuly-vilnoyi-ukrayiny-ale-prohraly-bilshovykam/

Якщо не станеться дива, Костянтинівка буде повністю втрачена протягом п'яти - шести тижнів. Уже зараз на мапах DeepState видно, що місто майже оточене, а росіяни підійшли до головної вулиці. Звісно, на диво хочеться сподіватися. Та поки його не стається, варто аналізувати, що призводить до тих чи інших наслідків. У випадку з Костянтинівкою причин кілька. Перша: ворог знайшов і продавив слабкі місця кількох бригад, які обороняються на цьому напрямку. Друга: не вдалося запобігти поступовій інфільтрації росіян, яких заводили по одному, по два, а потім накопичували. "Вичистити" їх не зуміли через проблеми зі зв’язком та відсутність взаємодії між підрозділами. Третя: ворог почав блокувати логістику, засипаючи територію мінами "пелюстка". Четверта: технологічна еволюція КАБів, які тепер оснащені купою антен, "навчилися" маневрувати та розвертатися в повітрі на 270 градусів. Ми поки що не можемо ефективно їм щось протиставити. Що в підсумку? Прифронтовий сюрреалізм в Дружківці, збільшення загрози Слов’янську й Краматорську. Втім, за нами залишаються домінуючі висоти. Є ділянка, де наші підрозділи змогли зупинити просування і навіть трохи посунути ворога назад. Докладно - читайте або слухайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117650/kryza-na-kostjantynivskomu-naprjamku-jak-front-nablyzhayetsja-do-kramatorska/

"Чотири роки тому майже жодної з цих компаній не існувало. Вони виникли з технологічно грамотного громадянського суспільства, члени якого змінили свої професії чи сферу діяльності, щоб допомогти захистити свою країну". Так каже американсько-польська публіцистка Енн Епплбом про великі й малі технологічні компанії в Україні які працюють на оборону. "Вони стали частиною комплексу технологічних досягнень, які назавжди змінили війну з Росією і, можливо, всі війни загалом", - пише Епплбом. Вона розповідає, як побувала у непримітному фургоні в Київській області, який виявляє російські цілі і наводить дрони-перехоплювачі. Згадує про відвідану нею підземну кімнату, де десятки людей на серії екранів відстежували сотні кілометрів лінії фронту. І пояснює, що означає ця здійснена в Україні еволюція, справжню суть якої зараз намагаються збагнути в Європі, Сполучених Штатах, Перській затоці та, звісно, ​​в Росії. "Раптово багато людей зрозуміли, що російський наратив хибний: українці не програють. Росіяни не перемагають, і, що важливіше, вони не знають, як перемогти. Українські та закордонні аналітики описують цю динаміку на трьох головних театрах війни", - каже Енн Епплбом. Ці три театри - це наземна, далекобійна та психологічна війна. Які висновки про них робить публіцистка - читайте ось тут

"Краще я не доплачу. Доплатити пізніше завжди зможу. А якщо переплачу, ці гроші стягнуть із мене". Це - логіка багатьох фінансистів у ЗСУ. І це не тому що вони погані, жадібні абощо. Це "культура", яка насаджується згори. Наш автор побачив це зсередини і розповідає про багато випадків, коли фінансисти вибирають не доплатити, аби не потрапити в немилість. Навіть якщо це грозить провалом ділянки фронту та іншими серйозними проблемами для бійців. Одна з найяскравіших ілюстрацій - надбавка за пільгову вислугу років "день за три". Щоб з'ясувати, що бійці на передовій мають право на цю надбавку та відповідний стаж, знадобилися роки. Упродовж цих років Міноборони пояснювало, що вона не платиться, бо в Україні "немає військового часу"! Та коли уряд нарешті розставив крапки над "і" в цьому питанні, чиновники МОУ тягнули ще майже рік перед тим, як спустити в частини роз'яснення щодо цієї надбавки! Як влаштована культура недоплат в армії - розповідаємо в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117625/krashche-ya-ne-doplachu-chomu-finansysty-zsu-rizhut-vyplaty-bijcyam-sposterezhennya-vijskovoho/

​Можливо, ви вже слухали аудіоверсії статей у нас на сайті - а може, й чули про наш подкаст "ТЕКСТИ вголос" на Spotify (або, кому зручніше, Apple Podcast). Сьогодні - детальніше про нього. Наш подкаст нараховує вже понад 70 епізодів на різні теми. Ми виходимо двічі на тиждень, у вівторок і четвер о 6:30 ранку, і публікуємо аудіоверсії статей, які найкраще сприймаються саме у форматі подкасту. Якщо у статті є інфографіка або ілюстрації, які можна подивитись - ми залишаємо посилання. Знаємо, багатьом із вас цікавий аудіоформат - тому запрошуємо підписатись на ТЕКСТИ вголос! Надалі ми будемо нагадувати про нові матеріали, а зараз - кілька найцікавіших епізодів, які вже зібрали найбільше прослуховувань. Абсолютний хіт - сага "Чого Путін навчився у Гітлера". Цей матеріал був надрукований на ТЕКСТАХ задовго до повномасштабної війни, ще тоді, коли порівнювати Путіна з Гітлером не було банальністю :) Він користується незмінною популярністю і перекладений іноземними мовами. Ось всі чотири його частини: перша, друга, третя, четверта. Продовжуючи тематику російського майндсету - цікавий матеріал "Як мислить Кремль: стратегічна культура РФ і війна за свідомість". Тут розповідаємо, чому Росія воює - і чому вона не може не воювати. Хочеш перемогти - пізнай свого ворога, тож замикаємо нашу сьогоднішню тематичну добірку матеріалом про те, чого найбільше боїться Кремль. Слухайте, підписуйтеся, і залишайтеся з нами!

Уже багато місяців поспіль ми порівнюємо дві криві: темпи наступу росіян та кількість їхніх втрат. Були місяці, коли вони рухалися швидше, а втрачали менше особового складу. Але від березня цього року почалися зміни. Як видно на інфографіці в цьому матеріалі, на тлі сповільненого просування росіяни втрачають дедалі більше військових. Можна було б сказати: бінго! Але, на жаль, попри втрати росіяни продовжують повзти, змінюючи тактику на деяких ділянках. Показуємо на мапах, як змінилася ситуація за період з 10 квітня по 28 травня. Коротко: У прикордонні Сумщини, яке півтора місяці тому було відносно стабільним тилом, росіяни перейшли від поодиноких обстрілів до системної повітряної наступальної операції. Вони суттєво активізували диверсійно-розвідувальні дії. На півночі Харківщини відбувся повний розгром наступального угруповання РФ, зупинка просування ворога та перехід Сил оборони України до успішних локальних контрнаступальних дій. На Куп’янському напрямку ситуація загострюється: росіяни створили критичний клин біля Піщаного. Тривають їхні безуспішні спроби прорватися в Куп’янськ наскоком. Краматорсько-Слов’янський напрямок і Часів Яр - триває просування противника. В найближчий час найбільш загрожена Костянтинівка - на нашу думку, її повне захоплення ворогом є лише питанням часу. На Покровському напрямку міська агломерація Покровськ-Мирноград стала зоною найбільших наших територіальних втрат за вказаний період. На деяких ділянках Запорізького напрямку наші Сили оборони перехопили ініціативу. Однак ворог не полишає спроб рухатися вперед. Які тактики росіян зараз, і що можна прогнозувати на найближче майбутнє - читайте або слухайте в нашому матеріалі, і дивіться мапи та інфографіку: https://texty.org.ua/articles/117607/pevna-stabilizaciya-i-nash-vidstup-poblyzu-pokrovska-yak-zminyvsya-front-iz-seredyny-kvitnya/

З середини липня одна поїздка в київському метро подорожчає до 30 гривень. 18 травня КМДА оголосила про підвищення тарифів на весь комунальний транспорт. Це виправдано: нинішня ціна у 8 гривень - це майже безкоштовно, а разова поїздка по ціні 30 гривень є найдешевшою у Європі. Але якщо говорити про українські та європейські ціни, ми помітили одну цікаву диспропорцію. Ми порівняли, скільки коштує кілометр проїзду в Парижі та Києві. Треба взяти до уваги, що хоча площа Парижа менша за площу Києва, комунальний транспорт доступний по всій міській агломерації французької столиці. А це суттєво більше в порівнянні з транспортним охопленням Києва. Диспропорція полягає в тому, що хоча разова поїздка в Парижі коштує дороже - 118 гривень, місячний проїзний обійдеться дешевше! Якщо співставити витрати на місячний проїзд із мінімальною зарплатнею в українській та французькій столиці, то для киянина ці витрати суттєво більші, ніж для парижанина. Місячний проїзний для парижан становить 6% мінімальної зарплати, для киян - аж 56%! Ще гірша ситуація для студентів: у перерахунку на кілометр київські студенти платитимуть удвічі більше, ніж паризькі. У цій статті ми показуємо не тільки цю диспропорцію, але й порівнюємо якість київського та паризького транспорту і міркуємо про те, що можна було б змінити на краще. Безглуздо очікувати кардинальних змін, поки Україна у війні, і поки ми не приєдналися до ЄС. Але можна було б зробити ті кроки, які зараз нам під силу. Розповідаємо про них у нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117545/deshevyj-kvytok-dorohyj-proyizd-misyachnyj-proyiznyj-u-kyyevi-koshtuvatyme-yak-v-paryzhi/

Упродовж усієї повномасштабки кияни не надто активно користувалися укриттями. За статистикою метрополітену, по максимуму в підземку під час атак спускалося не більше 1% киян. Але віднедавна Росія змінила тактику: десятки балістичних ракет летять одночасно, перевантажуючи ППО. Жахливих прильотів з десятками жертв стало більше. Охочих пересидіти в укритті - теж. Серед них і наш автор. Раніше до нього долинали віддалені звуки прильотів - і він просто перевертався в ліжку на інший бік. Та під час одного з останніх обстрілів ракета влучила зовсім поруч із його будинком, і він вперше пішов до укриття. Разом із ним вибігло багато переляканих сусідів. В укритті вони сподівалися трохи оговтатися, перевести подих. Не вийшло. Навіть у гарно облаштованих укриттях атмосфера буває гнітючою. У сховищі, куди прийшли герої нашого матеріалу, жодного комфорту не було. Підземелля було переповнене, було тісно, душно, бракувало кисню. Люди сиділи в пітьмі, бо світло зникло, а про альтернативне живлення ніхто не подбав. Новий жах після щойно пережитого жаху. Росія хоче зламати мирних громадян - тож такі обстріли, вочевидь, триватимуть. Ризики для киян зростають - але не в усіх вийде пересидіти атаки в придатних для цього місцях. В цій статті ми не кажемо "що робити", це й так ясно. Ми ділимося досвідом - і пропонуємо вам поділитися своїм, адже він має бути почутим. Напишіть у коментарях, як ви пережили останні обстріли, чи відчули потребу сховатися і чи була у вас така можливість. Прочитати або прослухати наш матеріал можна ось тут: https://texty.org.ua/articles/117597/chy-ye-misce-v-ukrytti-masovani-ataky-na-kyyiv-zahostryuyut-problemu-z-ukryttyamy/

Покоління європейських бебі-бумерів пишалося тим, що воно було першим за кілька століть, яке не розв'язало чергової великої війни. Мабуть, їх похвалять за це історики та соціологи - але не економісти. Пенсійна система, яку вони створили "під себе", була виправданою, поки тривав демографічний підйом. Коли пішов спад, вона втратила актуальність. Зараз європейська пенсійна система схожа на гігантську фінансову піраміду. Бебі-бумери, які рано вийшли на пенсію, десятиліттями насолоджуються добробутом, який забезпечує їм менш численне молоде покоління. А європейські політики цьому сприяють, адже 50+ - це люди, які насамперед ідуть на вибори. В США, Японії та Південній Кореї, де немає солідарної пенсійної системи, на плечах молоді немає такого тягаря. В Європі ж, де соціальна держава мала б допомагати всім, дитячі садочки перетворюють на будинки для літніх людей. Ще одна пастка - нерухомість. Так, бебі-бумери брали її під шалені відсотки, але ці іпотеки виплачені вже давно. Кошти, колись витрачені ними на житло, сьогодні - копійки, бо квадратні метри подорожчали в рази. Молодь, яка платить великі податки, аби забезпечити великі пенсії - живе у батьків до 40 років або платить здирницьку оренду. Чи стане в Європі краще для молодих, які зазнають дедалі більшої нерівності порівняно зі старшим поколінням? Чого очікувати середньостатистичній європейській молоді, окрім примарної спадщини? Читайте в цьому песимістичному матеріалі (і напишіть в коментах, чи не додалося у вас євроскепсису)

Резонансне приниження путінського режиму. Так називає українські далекобійні удари оглядач СЕРА Девід Кириченко. І справді, приємно уявляти перелякану та змучену сумнівами фізіономію головного російського воєнного злочинця, який думає, їхати чи не їхати на ПМЭФ після того, як до Пітера долетіли українські дрони. Однак крім цього варто серйозно подумати: чому російська ППО виявилася такою дірявою? Чи зможе РФ щось протиставити українським далекобійним ударам у короткостроковій і більш тривалій перспективі? У цьому матеріалі - про те, що там з розхваленою "найкращою в світі" російською РЕБ, на яку так покладається Москва. Що там з інвестиціями у дрони-перехоплювачі і, зокрема, з дроном Yolka, який так нахвалюють z-воєнкори. Про те, чому боротися з українськими дронами за допомогою російських ракет - це дорого, і чому для бійців російських МОГ (мобильная огневая группа) збивати наші дрони над чиєюсь приватною власністю - це теж загроза гаманцю. Зрештою, про те, чому це гра на швидкість, чому Росія в ній серйозно відстала, і про те, чи зможемо ми зробити російську ППО ще дірявішою. Читайте

Серед усіх мобілізованих зараз лише 5 - 10% - люди, які прийшли до ТЦК добровільно. Решта - доставлені поліцією. Так каже один із військовслужбовців ТЦК, з яким ми мали розмову. Що відбувається з військовозобов'язаним після того, як за ним зачинилися двері ТЦК? Напевне, усі ті жахіття, які ви бачили в тік-току та інших соцмережах? Ні. Тих, кого доправляють до ТЦК, наша кореспондентка умовно ділить на чотири групи: фаталісти, симулянти, креативники і залежні. Адекватні лише фаталісти. Всіляка дурнувата, неадекватна поведінка - одна з причин, чому на вході до ТЦК можуть відбирати телефони. На всіх них чекає ВЛК, і її завдання - не "знайти хворобу", а насамперед перевірити, що у людини з медичною документацією. Далі розподіл - ні, не "одразу в штурми, на м'ясо". Наш співрозмовник каже: за те, щоб потрапити в штурмовики, ще треба поборотися, адже для побратимів важливо, хто з ними піде в бій. Цікавий етап розподілу - робота з рекрутерами, які чекають в ТЦК на новачків. Це щось щось на кшталт "швидких побачень". І тут багато залежить від військовозобов'язаного. За деяких із них рекрутери ладні битися. Головна порада від представника ТЦК: щоб потрапити в хорошу бригаду, краще бути ввічливим і не обманювати. Докладно про всю "кухню" ТЦК - читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117578/za-lashtunkamy-tck-yak-rekrutery-byutsya-za-mobilizovanyx-i-chomu-zabyrayut-telefony/

На папері - красиво, на ділі - практично нездійсненно. Так можна охарактеризувати наказ головнокомандувача Олександра Сирського про ротацію, підписаний наприкінці квітня. Генерал підписав його після гучного скандалу з бійцями 14-ї ОМБр, яких "забули" на позиціях і вивели звідти виснаженими, з яскравими ознаками голодування. За Сирським, відтепер бійці мають перебувати на позиціях щонайбільше два місяці. Це якщо коротко, якщо ж розгорнуто - то вимагається, щоб поки на позиціях працює одна група бійців, "в режимі очікування" були ще дві рівновеликі групи - одна в ближньому, інша в дальньому тилу. Заміну треба проводити "впродовж місяця", відстежувати її здійснення мають спеціально відведені для цього офіцери, бійці на нулі мають отримувати все необхідне їм матеріальне забезпечення. За невиконання - жорстка відповідальність. Звучить гарно. І гарно було б, щоб це було можливо так, як прописав генерал. Але ні. Ця схема розбивається об землю, і на це є не одна, а багато причин. В деяких аспектах цей наказ Сирського виглядає як мінімум непрофесійно. Щоб його дотримуватися, армія, яка працює в реальності війни, а не у вигаданому світі, змушена перейти до ерзац-ротацій. Чому наказ Сирського - вдалий політичний хід, який не вирішує проблем? Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/

Чим відрізняється навчання в університеті в Україні і Франції? У цій статті - особистий досвід одного з авторів ТЕКСТІВ, який раніше навчався в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка, а торік вступив до Університету Люмʼєр Ліон. Коротко: Лекцій менше, але прогулювати не вийде. Без причин можна прогуляти лише одну пару з кожного предмета. Прогуляв більше - прощавай, стипендія у наступному семестрі. Викладачі достатньо молоді і часто активно працюють за своєю спеціалізацією одночасно з викладанням. Тому їхній досвід живий, а не книжний. В Інституті журналістики вчать, що бути журналістом - це писати, писати і ще раз писати, тож з першого курсу студенти мусять писати все: від новин до великих статей. У французькому університеті насамперед вчать, як виконати всю підготовчу роботу: знайти тему, визначити проблематику і джерела, спостерігати, шукати деталі, критично мислити. Писати - то вже насамкінець, і спочатку студенти починають з заміток на кілька речень. Інша, ніж у нас, і система оцінювання, і підхід до спортивної підготовки, і доступ до бібліотечних матеріалів, і проживання в гуртожитку. Що працює краще ніж в Україні, а що дратує - читайте докладно, і дивіться фоторепортаж: https://texty.org.ua/articles/117397/vchytysya-bilshe-ne-oznachaye-krashche-yak-vidriznyayetsya-navchannya-v-universyteti-v-ukrayini-ta-franciyi/

Одноразова доза псилоцибіну, активної сполуки "магічних грибів", здатна спричинити анатомічні зміни в структурі головного мозку. Цим можна пояснити терапевтичний ефект при лікуванні депресії, тривожності та залежностей, вважають дослідники. У цьому дослідженні взяли участь 28 здорових учасників, які раніше не вживали психоделіків. Вчені з Каліфорнійського університету зафіксували зміни в їхньому мозку через місяць після прийому псилоцибінових грибів. Спочатку добровольці прийняли одноміліграмову дозу псилоцибіну - достатньо малу, щоб вважатися плацебо. Активність мозку учасників перевірили електроенцефалографією, а в наступні тижні провели низку тестів. Друга доза була вже більшою - 25 міліграмів, і вона викликала потужний психоделічний досвід. Вчені продовжували моніторинг мозку учасників. Вони виявили деякі зміни, які дозволяють обробляти більше інформації, контрастують з процесами старіння та деменції. Учасники також демонстрували покращення самопочуття та ментальну гнучкість. Вчені виявили ще один суто психологічний ефект в ході цього дослідження. Про що йдеться - читайте за посиланням

"Софочка, ти головне смаж, а риба буде!" Це старий одеський анекдот про чоловіка, який повернувся з риболовлі без улову. В Одесі, як і по всій Україні, на час воєнного стану навігація заборонена. Рибалкам не можна виходити в море. Але риба є. Базари заповнені місцевим морським делікатесом. Дунаєчка, яку торгівці відрізняють від норвезького матіаса навіть на око, камбала, стейки з калкана, чорноморська тюлька, яку смажать у клярі і називають "сарделькою", і скати, яких називають морськими котами. Усім цим різноманіттям зустрів нашу кореспондентку ринок Привоз. Одеські рибалки виходять у море попри заборону. Домовляються. Попри те, що дехто з них наривається на міни. Весна - високий рибний сезон, пропустити неможливо, йдеться про заробіток. Ми побували на Привозі, подивились, чим торгують, поговорили з продавцями. А ще - з екологом, який пояснює, чи можна їсти чорноморську рибу на тлі забруднення моря нафтою, олією і всіляким залізяччям з вибухівкою. Читайте - або слухайте - в нашому репортажі: https://texty.org.ua/articles/117516/vy-smazhte-ryba-bude-chym-more-hoduye-odesu/

"Я почуваюся так, ніби мені 50, і я курив десь із 12 років". Це слова 26-річного Андрія. Він був досить здоровим хлопцем, коли у 2022 пішов на війну. Він такий не один. Пришвидшене старіння і хронічні хвороби - це також ціна української незалежності, яку сьогодні платять сотні тисяч людей у війську. Болі в спині практично в усіх, хто носить бронежилет. Окопна стопа у піхоти на позиціях. Контузії, які перестають рахувати. Хронічний стрес і його супутники. Зуби, які "сиплються", і які немає змоги вилікувати. І ще багато, багато різних хвороб і станів. Але чому наші військові платять цю ціну? Адже є медичні служби, а держава має лікувати тих, хто служить? "На папері все інакше, ніж у реальності. Я не витрачаю час на офіційні рапорти, бо знаю, що це не працює", - каже один із наших співрозмовників. Інший розповідає, що віддає перевагу лікуванню в приватних клініках. Тим часом коліщатка держави, яка повинна дбати про здоров'я бійців прямо зараз, обертаються повільно, з натугою. З перспективою на якесь далеке і розмите майбутнє. Держава не дивиться навіть на ті прогресивні корпуси й бригади, які навчилися добре лікувати своїх бійців - і можуть передати досвід. Як з медициною у війську - і як повинно бути? Ми поспілкувалися з військовими, медиками та іншими причетними. Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117492/ne-lyshe-poranennya-yak-vijna-rujnuye-zdorovya-vijskovyx-i-chomu-neobxidna-profilaktychna-medycyna/

Здається, в дискусії про мігрантів мали б уже бути поставлені всі крапки над "і", але ні. Тож ми вирішили показати, звідки взялася і кому вигідна хвиля маніпулятивного контенту, яка змушує українців сперечатися про наплив мігрантів. А напливу насправді немає. І навряд чи буде. Про це яскраво свідчать дані Державної міграційної служби. Чому тоді є розмова, і чому є суперечка? Хто спонукає українців сперечатися? Кому це вигідно? Як визначити, що перед вами маніпулятивний контент, який експлуатує ваші емоції? Як на нього реагувати? Розповідаємо у нашому відео: https://www.youtube.com/watch?v=wMJi5kNXBmg

Не тільки встигнути ухопити квитки на поїзд, а ще й доїхати без затримок - і так, щоб без евакуації з вагонів. Схоже, таким буде челендж цього літа для українців, які поїдуть Укрзалізницею по справах і у відпустки, якщо Росія продовжуватиме обстрілювати цивільне сполучення. Після того, як вона почала це робити - у поїздах запровадили зупинку та евакуацію на час небезпеки. Спочатку пасажирів висаджували в полях, над ними літали дрони, було незрозуміло і страшно. Пізніше алгоритм дошліфували. Що змінилося? Про це - в нашому сьогоднішньому матеріалі. Також розповідаємо і показуємо на інфографіці, на яких маршрутах поїзди найчастіше спізнюються через російські атаки, і яка типова тривалість зупинки. Читайте або слухайте аудіоверсію, і дивіться інфографіку за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117503/yaki-poyizdy-najbilshe-spiznyuyutsya-cherez-tryvohy-i-yak-pracyuye-alhorytm-evakuaciyi/