Видавництво Beagle

Юнак, який повернувся на рідний острів після навчання в мистецькій школі в Единбурзі, змінився — він більше не вписується в батьківські очікування та уявлення місцевих про мужність, віру й «правильний» спосіб жити Хлопець приховує власну сексуальність, але з часом виявляється, що він не єдиний у цьому домі, хто щось ховає Що легше — ховати себе від чужих чи від своїх? І чи зможе твій власний дім прийняти тебе справжнього? Вирішили, що цей номінант на Букера нам тооочно потрібен 🙂‍↕️

«Вибір Елоїз» Олени Мулик максимально пасував до моєї короткої подорожі 🩵 Коли я прочитала дівчатам вголос сторінку, де герої вставали о 4.30 ранку і кудись їхали, щоб отримати незабутні враження, а потім говорили, що воно того було варте — всі були в шоці 😅 Книга написана дуже красиво! Авторка прекрасно складає слова у вишукані речення. Влучні, чуттєві метафори, красиві описи і дуже до місця. Мені навіть складно обрати одну цитату, бо весь текст такий. Дуже природній і не штучний Але оцей абзац — абсолютно неймовірний:

Найбільше хотілося піти додому, закритися в кімнаті і зникнути. Вимкнути всі органи чуття, щоб зупинитися. Світ занадто настирний, страшенно навʼязливий. А він ловив мене. Однокурсниками, професорами, курсовими роботами, відчуттям голоду. Нерегулярними місячними, дірками в зубах. Світанками й заходами сонця. Зустрічами, дзвінками й повідомленнями. Стоптаним взуттям і зношеними футболками. Світлом вуличних ліхтарів і звуками за стіною. Змінами сезонів, вірусами й світловими новинами. Виборами, голосуваннями, опитуваннями. Запитаннями незнайомців на вулиці, усмішками і зверненими поглядами. Навколо було так багато життя, що я опинилася спиною впритул до глухої стіни.

Я буквально відчула це. Вона не захоплює так, що ти не можеш її відкласти, але читається дуже легко. Це література, яка змушує рефлексувати над власним досвідом школи, університету і загалом дорослішання. А ще «Вибір Елоїз» нагадує нам, що наше щастя залежить виключно від нас і що не можна зменшуватися заради інших людей.

Я намагалася бути тихою і комфортною. Стираю себе, щоб він мав удосталь місця

Не стирайте себе! Ніколи ❤️ 8/10 ⭐️і я вважаю, що це прекрасний дебют! Рекомендую вам і чекаю наступних книжок авторки.

За яким критерієм формується наш видавничий портфель та яку місію намагається нести видавництво Beagle? Про це та про багато іншого розповіли у новому матеріалі Максима Настелєєва для Українського Тижня Читати повністю тут: https://tyzhden.ua/iak-nyni-vyzhyvaiut-malenki-vydavnytstva-krapky-bihl-espaniia-i-vydavnytstvo/

Хто що НЕ читає? Сьогодні заглядаємо не тільки на книжкову полицю Пола Мескаля, а і в його «стос сорому» 👀 Stack of shame — це книжки, які ми давно хочемо прочитати, але постійно відкладаємо «Улісс» Джеймса Джойса — це головний літературний борг Пола:

Я боюся цієї книжки

Колись Мескаль навіть удавав, що прочитав її. У 2018 році він грав у театральній адаптації іншого роману Джойса — «Портрет митця замолоду». Коли люди навколо почали обговорювати «Улісса», Пол просто підтримував розмову так, ніби теж прочитав цю книгу 😁 Та попри це, актор любить читати. Однією з книжок, що найбільше вплинули на нього у школі, була «Вбити пересмішника» Гарпера Лі:

Ця книга була чимось більшим за ту культуру, у якій я виріс

До списку улюблених потрапив і «Гамнет» Меґґі ОʼФаррел — історичний роман про родину Шекспіра, але в центрі сюжету не знаменитий драматург, а його дружина Аґнес та їхні діти, читачу пропонують зовсім інший погляд на життя відомого драматурга 🎭 А яка книжка роками лежить у вашому «стосі сорому»? 👇🏻

Це так ми тоді жили? То було звичайне життя. Усі так жили, переважно. Те, що відбувалося, було звичним тоді. Те, що є зараз, звичне для цих часів. Ми жили звично, ні на що не зважаючи. Незважання — не те ж саме, що невігластво: тут треба докладати зусиль. Ніщо не змінюється в одну мить: якщо поступово підігрівати ванну, зваришся до смерті, перш ніж зрозумієш. Звісно ж, у газетах були статті, у канавах та в лісах знаходили тіла, побиті до смерті, скалічені жертви насильства, як тоді казали, але то все стосувалося інших жінок, і чоловіки, які все це робили, були іншими чоловіками. Статті в газетах були для нас, наче сни, погані сни, які снилися іншим. «Який жах», — казали ми, і так воно й було, але було хоч жахливо, та без вірогідності. То все було надто мелодраматично, щось не з виміру наших життів. Ми були людьми, які не потрапляли до газет. Ми жили в порожніх білих відступах на краях сторінок. Це давало нам більше свободи. Ми жили в проміжках між новинами. — «Оповідь служниці», Марґарет Етвуд

Ми, коли читаємо ваші відгуки на «Оповідь служниці» 😁

Новий навчальний рік почався тривожно, але попри все, всіх дітей зібрали…а дехто має доєднатися трохи згодом 👀🎓

Скільки правильних відповідей у вас? Обіцяємо, що оцінку ставити не будемо 😁

Перший урок у розкладі — «Під палітуркою». Підготували для вас кілька цікавих питань 👇🏻

Що стається, коли люди, чиї рішення впливають на мільйони, не звикли відповідати за наслідки? 👉🏻 «Недбалі люди» Сари Вінн-Вільямс — погляд зсередини на одну з найбільших компаній світу Очікуємо з друку вже цього місяця 👀

Чому варто прочитати «Оповідь служниці» та «Заповіти» Дилогію Марґарет Етвуд про свободу, владу й жіночий досвід У матеріалі Marie Claire Ukraine розповідається про Гілеад та чому дилогія стала настільки впливовою у феміністичному русі, літературі й політичних процесах Найяскравіший приклад — рішення судді Роберта Макберні з окружного суду Фултон-каунті штату Джорджія, який 2024 року скасував закон про заборону абортів після виявлення серцебиття, написавши:

«Не належить законодавцю, судді чи Командору з «Оповіді служниці» вирішувати, що цим жінкам робити зі своїм тілом».

Читати далі тут 👉🏻 https://marieclaire.ua/life/chomu-varto-prochytaty-opovid-sluzhnytsi-ta-zapovity/

Перечитала (переслухала) «Оповідь служниці» та думаю, наскільки книжка (а згодом ще більше серіал) стала символом. Загалом Етвуд каже, що нічого не вигадала (все це вже було, просто не в одному місці), а ми сподіваємося, що вона не все передбачила. Поки я дослуховувала, Олівія Родріґо несподівано випустила нову пісню Serena Joy. Серена Джой в «Оповіді служниці» — дружина одного з високопоставлених командорів Ґілеаду. Вона допомагає підтримувати патріархальну тоталітарну систему, яка позбавляє жінок прав, хоча зрештою сама потерпає від встановлених нею порядків. Серена Джой — дуже цікава персонажка в серіалі, у книжці її якось замало. Але тема того, що жінки підтримують знущання над іншими жінками, стара як світ. Десь це самозахист (мімікруючи під сильну сторону, ти ніби почуваєшся в безпеці), десь прагнення влади. Думаю, що Родріґо звертається насамперед до американських інфлюенсерок, які підтримують Трампа і є частиною так званої «вуманосфери» — жіночої альтернативи консервативним інфлюенсерам, яких об’єднує опозиція до фемінізму. І ще один момент, який у цьому контексті нагадав «Оповідь служниці». Є таке подружжя — Бріттані та Габріель Гьюґобум. Вони мають успішний консервативний журнал Evie та не менш успішний femtech-стартап: застосунок для відстежування менструального циклу, зокрема щоб завагітніти. Застосунок, що називається «28», фінансується праворадикальним мільярдером із Кремнієвої долини Пітером Тілем, який вважає, що виборче право для жінок нашкодило Америці. Зниження народжуваності, на його думку, становить загрозу економічному зростанню та добробуту суспільства — саме тому він інвестував два мільйони доларів у «28». Засновники застосунку пообіцяли розв’язати цю проблему. Тут можна поговорити про те, як застосунки для відстежування менструації збирають дані, але то вже теорія змови. Яку б Етвуд, напевно, використала для своєї книжки, якби писала її зараз. Коротше, у нас буде дуже цікавий клуб за «Оповіддю служниці».

Друзі, запрошую вас взяти участь у книжковому клубі у вересні🔥 В програмі: 1. Читаємо книгу «Оповідь служниці» Марґарет Етвуд 2. Слухаємо лекцію Макса Нестелєєва про книгу та авторку 3. Дивимось та обговорюємо фільм «Справжній біль» разом з кінокритиком Ігорем Кромфом 5. Слухаємо лекцію Макса Нестелєєва про книги vs екранізації (550 350 грн для учасників клубу) Про що «Оповідь служниці» Марґарет Етвуд Дія розгортається у майбутньому на території колишніх США, де владу захопили релігійні фанатики. Через екологічну катастрофу більшість жінок стали безплідними. Новий режим встановив жорстку касту «служниць» — небагатьох жінок, здатних народжувати дітей, яких силоміць утримують у сім’ях високопосадовців для продовження роду. Головна героїня веде щоденник свого виживання. Вона пам'ятає колишнє життя: чоловіка, доньку, роботу та власне ім'я. Тепер її єдине завдання — виносити дитину для Командора та його Дружини Роман-застереження, який став класикою сучасної літератури та символом боротьби за жіночі права. Марґарет Етвуд малює моторошно реалістичний портрет тоталітарного суспільства, де людське життя зведене до функції, а свобода є лише спогадом Участь: • читаємо з 3.09 – 24.09 • лекція та обговорення: 24.09 о 19:30, Google meet • буде тг-група для обговорення книги, цікавинок від літературознавця та просто спілкування • вартість участі: 400 грн (тариф «активний читач»: тг-група + стрім засідання) 550 грн (тариф «активний учасник»: тг-група + участь в засіданні) • буде відеозапис лекції та обговорення Для запису пишіть в особисті @krilistva

Хочемо висловити співчуття та підтримку нашим партнерам Readeat та Book.ua і колегам-видавцям 🫂 Відбуваються дуже тяжкі події, під час яких, на жаль, легко зневіритися Але всі ми відповідальні одне за одного, усі ми здатні простягнути руку допомоги в потрібний момент. Якщо маєте змогу, підтримайте видавництва та книгарні покупкою паперової, електронної чи аудіокнижки Але найголовніше: бережіть себе, дбайте про власну безпеку і безпеку близьких Незалежність дається важко, але вона варта того, щоб її захищати

За 140 сторінок проживаємо ціле людське життя: як роман «Сни і поїзди» допомагає проживати горе У медіа Суспільне Культура вийшла цікава стаття про книгу «Сни і поїзди» з коментарями Максима Нестелєєва Чому саме художня література іноді допомагає краще прожити горе, як роман говорить із читачем про цей досвід та як Максиму Нестелєєву вдалось зберегти тональність Джонсона? «Джонсон пише неквапно, але за цією неквапністю ховається шалений темп — за 140 сторінок ми проживаємо ціле людське життя. …майстерність письменника саме в тому, що він нічого не підказує, а створює "реалістичний" світ із персонажем, у якого віриш, — і простір виникає сам собою, а ти вже існуєш у ньому разом із Ґрейньєром», — пояснює Максим Нестелєєв Читати статтю тут: https://suspilne.media/culture/1388972-za-140-rokiv-prozivaemo-cile-ludske-zitta-ak-roman-sni-i-poizdi-dopomagae-prozivati-gore/

Ділимось: нарешті «Як ми їмо» вийшла з друку! Книжка вже у нас в офісі, а незабаром зʼявиться і у продажу 🙌🏻

Серена Джой — персонажка з «Оповіді служниці» чи… нова пісня американської акторки та співачки Олівії Родріґо? Лімітована серія CD-дисків із піснею вийшла напередодні музичного фестивалю Daisy Chain Fields 🎶 Пісня Олівії — нагадування Серені про те, що Гілеад, до створення якого вона доклала власних зусиль, не місце мрії Система зробить із нею те саме, що й з іншими — забере її голос 🗣️ І все, що їй лишилося — «rotting in the sunshine» гнити у сонячний променях Пісню вже можна послухати на стрімінгових майданчиках 👇🏻 Тиць 🎧