TastyDrive

11 вересня, 2020 рік Вперше в Херсоні. Приїхали з подругою на театральний фестиваль «Мельпомена Тавріі» Ранок. Ринок. Сніданок. Вʼялене м’ясо, домашня ковбаса, вершки, бринза, кавун, груші, місцеве вино і перше в житті молозиво. ❤️‍🩹

✡️ Вітаю всіх хто святкує з 5787 роком! Солодкого року! Шана това!

Програма

Може комусь із підписників буде цікаво приєднатися до науково-практичної конференції «Локальність як ресурс та акцент розвитку виробника»,яка об’єднає науковців, виробників, представників крафтового сектору, HoReCa, гастрономічного туризму та локальних спільнот. 📅 10 вересня 2026 року ⏰ Початок о 10:00 год. Говоритимемо про те, як локальні ресурси, традиції, наука, сучасні харчові технології та партнерство можуть створювати нові можливості для виробників і розвитку регіонів. 🔹 Підключитися онлайн: https://us02web.zoom.us/j/87348043750?pwd=SkJ1RWgvdFdmMGl4aHR2bTdjZHdSUT09 Будемо говорити про локальне, яке має потенціал ставати сильним, сучасним і впізнаваним далеко за межами свого регіону.

Осінь - час збирати Гранати) Для тих, хто не з Одеси - нарешті демонтували площадку, яка років десять як займала майже весь тротуар, а останні пʼять років стояла пустою. Про інші «достоінства» цього закладу я промовчу) це вже не так і важливо. Цікаво, що Гранат був завжди переповнений, але в 2024 він остаточно зачинився.

А ще я вчора зранку спекла фокачу з бринзою, помідорами і звісно, солеросом.

Ось так вчора виглядав Куяльник. До речі, солі цього року значно менше ніж в минулому. Не має цих соляних стовпчиків і вода не рожева. Але все одно - прекрасний.

Вчора з подругами та колегами поїхали на Куяльник. Заїхали до місцевого дуже маленького виробника козиного сиру . Хочу, щоб замість прованських трав скоро зʼявився сир з солеросом)

До речі, сьогодні згадала, що в 2024 я спочатку досить скептично поставилася до Пирога Незалежності. Але «ніщо не може зупинити ідею, час якої настав».

Куяльницький пиріг з солеросом переміг в номінаціі Визитівка регіону у конкурсі Пиріг Незалежності! Дякую всім, хто надихав, вболівав, допомагав. Щиро радію за переможців у всіх інших номінаціях і Гран Прі ( учасниця з Білгород Дністровського, теж одеськоі області) До речі сьогодні іду на Куяльник, буду віддавати йому шану.

Годую борщем знайомого фотографа)

У неділю потрапила на фестиваль «Пан Борщ» в Подільску На свій сором не знала, що цей фестиваль існує з 2007 року. І вперше його провели в селі Борщі) потім подія мандувала іншими селами району. Потім були паузи на ковід та перші роки повномасштабного вторгнення. В 24 році фестиваль відновили і цього року він відбувся в Подільську. Що сказати, я була вражена кількістю учасників і кількістю страв. Борщів наварили 20 видів - холодні, зелені, з квасом, яблуками, сливами, вишнями, карасями … Також приготували борщ - рекордсмен. На цей раз спробували відновити сімейний рецепт родини Чикаленко. Єдине, рябого буряку не знайшли. Памʼятаєте, я навесні також шукала для Білого подільського борщу. А так, навіть любисток біля колишнього маєтку Чикаленків нарвали) Було ще багато плацинд, фаршированого перцю, вертут. А гроші за вхід та з продажів на ЗСУ зібрали. Майже всі потяги на Одесу зупиняються в Подільську. Ну і на ніч є де залишитися. Як думаєте, скільки борщів я спробувала?

Куяльницький лиман, це не лише вода та цілющі грязі. Це ще й смачне місце.  Це унікальний теруар з ароматом моря, степних трав та солі.  Солерос – трава, яку можна знайти навколо Куяльницького лиману. Він росте не лише навколо Куяльнику, а й біля інших солоних озер, але саме куяльницький набуває особливого смаку завдяки місцевості.  Солерос можна вживати в їжу. Але на жаль, він не дуже відомий як продукт харчування. В Одесі лише у ресторані Dyzingoff солерос подають як гарнір до риби, мʼяса, додають в салати.  Я, звісно, не кухар і не кондитер, але дуже хочу й далі попрацювати з солекорнією. Я вже намаринувала іі , далі хочу посушити. Що ще?

Мій Пиріг Незалежності. Ідея створили щось справжнє «куяльницьке» з використанням локальних продуктів народилася у мене ще минулого літа. Але я не розуміла, що це має бути поки не побачила оголошення конкурсу Пиріг Незалежності. Тоді моя уява відразу побачила і навіть відчула смак - з ніжним тістом та легкою солонуватістю пиріг. І так, начинкою для нього мала бути саме солекорнія, солерос або морська спаржа. Все літо я експериментувала з тістом та начинками. І ось, нарешті, я його показала публіці. Це відбулося в нашій Науковій бібліотеці де ми з колегами проводили День Куяльника в рамках наукової конференції «Україна: Історія. Культура. Ідентичність». В цьому пирогу я вирішила поєднати все те, що можна знайти навколо Куяльника – солерос, коровʼячу бринзу, вершки та масло з молока корів, які вільно пасуться навколо, яйца, борошно, і, звісно, куяльницьку сіль.  Основа – кіш. Чому саме кіш? Не знаю, можливо тому, що першим, хто детально описав Куяльницький лиман був Гійом Лавассер Боплан – французький інженер. Саме він в 1639 році створив першу карту, на якій закріпив назву “Україна”, а в 1660 видав книгу “Опис України” де розповідає і про Куяльник також. А можливо і тому, що кіш не може не вийти навіть у людини, яка вперше береться за випічку)

На відео - один з конкурсів Miss Universe Thailand 2026 На фото я на святкуванні нашого «Дня вареника», 23.12.23. Як говориться, знайдіть 10 відмінностей 😂😂😂

Друзі з Одеси, хто може дати поганяти на пару днів сушарку ?

Головний художній музей Молдови. Ошатний, маленький але змістовний. Цікаво було познайомитись з митцями Молдови. Нічого про них не знала. Але окрім місцевих тут є й невеличка, але цікава колекція європейського мистецтва 17-19 ст. Як завжди, зібрала найсмачніше. Якщо будуть цікаві автори, питайте - записала всі імена)