УП. Кляті питання

Як локальне перемир'я в Олешках стало тестом для великої угоди? Перемирʼя в Олешках стане важливим військово-політичним експериментом – першою спробою перевірити, чи здатні Україна та Росія не лише домовитися про припинення вогню, але й забезпечити виконання політичних рішень безпосередньо на ділянці фронту. Як готувалися і чого чекати від перемир'я в Олешках? Розповідаємо: 1. Як розповідає співрозмовник УП, долучений до організації перемир'я, на практиці реалізація навіть такої обмеженої за масштабом домовленості виявилася надзвичайно складним завданням. 2. Причому проблеми виникають не лише з російського боку, але й усередині української військової системи. За словами співрозмовників, сам по собі політичний наказ про припинення вогню ще не означає його автоматичного виконання на фронті. Військове командування має навчитися не лише віддавати відповідні розпорядження, але й забезпечувати їхню реалізацію всіма підрозділами на визначеній ділянці. 3. Якщо експеримент з Олешками виявиться успішним, його організатори розраховують повторити подібну операцію через певний час на іншій ділянці фронту. "Якраз для того, щоб військові навчилися це робити: зупинятися, гарантувати безпеку проходу і тому подібні речі. Щоб потім, якщо буде якась велика домовленість, ми могли її одразу реалізувати", – пояснює співрозмовник УП. 4. У самих Олешках людей найбільше непокоїть маршрут виїзду. Як свідчать сторінки угоди, оприлюднені Fox News, виїзд в Україну передбачений саме через Росію. Українська делегація разом із людьми вирушить з Олешок до Анапи в супроводі російського угруповання військ "Дніпро". Звідти 31 жовтня літаком Міноборони Росії їх доправлять до Гомеля в Білорусі. Цим рейсом мають летіти й Дмитро Лубінець та представники його офісу. 6. Волонтерка, з якою спілкувалась УП, розповіла, що наразі у списки на виїзд записались кілька сотень людей. Нагадаємо, що в Олешках досі залишаються приблизно 1,5 тисячі осіб. 7. Списки охочих збирають волонтери, хоча раніше людям казали записуватись у місцевій лікарні, яку контролюють росіяни. У лікарні окупанти вдаються до залякування людей та нагнітання. Охочих евакуюватись окупанти запевняють: всіх вивозитимуть до Росії, де доведеться проходити фільтраційні табори та інші перевірки. У розмові з УП волонтери запевнили, що фільтрація – це чергові ворожі фейки. 8. Олешківці не вірять у те, що евакуація може відбутись успішно. Люди у страху моделюють різні ситуації, зокрема і ймовірність удару по колоні. Недовіру посилюють і заяви окупантів. Росія пообіцяла сама доставити гуманітарну допомогу в Олешки, і ця новина спровокувала нову хвилю страху серед місцевих. Раніше були випадки, коли окупанти під виглядом "гуманітарки" завозили боєприпаси.

Чому військові втрачають довіру до державних нагород? За словами заступника командира одного з батальйонів, деякі військовослужбовці відмовляються від нагород через те, що ці державні відзнаки були знецінені. Що не так з українською нагородною системою і чому військові втрачають до неї довіру? Пояснюємо: 1. Присвоїти звання Героя України просять Зеленського в шести із семи звернень на сайті електронних петицій. Найпоширеніше обґрунтування таке: боєць віддав за Батьківщину своє життя, тож країна має належно його вшанувати. Критики вбачають у цьому нерівність – визнання держави не має залежати від того, чи вдалося родині назбирати 25 тисяч підписів. 2. Серед військовослужбовців розповсюджена думка про те, що багато нагород отримують «друзі комбата» – люди, наближені до командира. Вектор особистого ставлення буває й протилежним. Командир може не подати на нагороду людину, яка опинилася в немилості – хай якими значними були її заслуги. 3. Відсутність чітких критеріїв. Приміром, боєць 5 місяців утримував позицію на нулі, але нагородою його не відзначили. Він дивиться на суміжника, який пробув у бліндажі менше часу, але свій орден отримав. Іншому військовому так само важко зрозуміти, чому високу нагороду комусь дали за вчинок, який він і його побратими повторювали багато разів. 4. Бюрократичні шлагбауми. Кілька військовослужбовців розповідають УП про негласне правило: не можна подавати людей за операції, від яких минуло понад 4–5 місяців. А таких операцій для державної нагороди зазвичай має бути кілька. Тож, приміром, на орден «За мужність» бійця подадуть, якщо протягом останніх 5 місяців він мав 4 результативні бойові виходи. 5. Рознарядки. Наприклад, до бригади надходить розпорядження: до Свята Покрови нагородити певну кількість військовослужбовців. Командир визначає, як розподілити ці відзнаки. Наприклад, 5 – на штаб, 5 – на батальйон і ще 5 – на бійців на позиціях. І нагороди, які мали б все-таки потрапляти до тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях, можуть до них доходити в меншій кількості через це квотування. 6. Непомітні спеціальності. Наприклад, військові, що підвозять боєкомплект. Або, приміром, споттери, що відповідають за роботу з боєприпасами – часто їх оминають під час розподілу орденів. Один із офіцерів розповідає про пілота БПЛА, який з нагоди свята отримав звання Героя України, а інші члени його екіпажу залишилися без нагород. Хоча вони воюють не поодинці, а злагодженою командою.

Як Київ намагається зламати російську формулу переговорів? Як і чому Путін послухав Віткоффа, чого чекати від нових переговорів і чому Україна та США намагаються провести першу сесію перемовин бодай на тиждень раніше, ніж оголошені Путіним 10-ті числа листопада? Розповідаємо: 1. Новий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією планується провести в Абу-Дабі. Перші озвучені росіянами дати були уже згадані 10-ті числа листопада, тобто тиждень після американських проміжних виборів до Конгресу. Однак, за даними УП, Київ разом із Вашингтоном зараз намагаються переконати росіян погодитися на зустріч хоч на тиждень раніше. 2. Станом на вечір 25 жовтня остаточного підтвердження переносу дати від Москви ще не було. Але сам факт, що росіяни повертаються до переговорного процесу, українська сторона вважає мінімально необхідним успіхом останніх контактів, які відбулися між американськими представниками й Путіним. 2. У Києві не розраховують, що перша ж зустріч принесе прорив. “Є відчуття, що у складах груп будуть оновлення. Тому на першій зустріч нові делегації притруться. На другій почнеться предметна робота. Ну і десь на третю можуть бути вже якісь реальні рішення”, – пояснює УП один із членів команди Зеленського, який уже брав участь у таких переговорах. 3. У росіян у голові залишається формула “земля в обмін на мир”. Тому наразі українські переговорники намагаються шукати, як розширити цю рамку розмови. Частина команди, як-от Буданов, шукають варіант рішення на землі, який би міг задовольнити обидві сторони. 4. Арахамія взагалі пропонує дивитись не на Донбас, а моделювати ситуацію, яка буде “після Донбасу”. По суті, українська сторона пропонує не обговорювати спочатку, кому дістанеться те чи інше село, а поставити питання: яким буде мир після завершення війни? 5. За словами джерела УП, залученого до переговорних процесів, Путін ставиться до Віткоффа помітно краще, навіть ніж до Кушнера: «У нас тут усіх від цього розриває, але він десь там «гуманістом» Путіна назве, десь розкаже про те, що буде розповідати онукам про ці зустрічі. Якась своя харизма у Стіва є, і Путін часом погоджується під її впливом зрушити з якихось своїх мертвих точок». 6. Є й інша обставина, яка робить роль Віткоффа важливою для України. За словами джерел УП, саме він допоміг повернути взаємини Києва з адміністрацією Трампа до відносно робочого стану після загострення останніх днів.

Чому Росія не взяла Київ? Фактчек заяв Дональда Трампа 20 жовтня під час виступу в Білому домі американський президент лише за кілька хвилин спромігся видати одразу три дивні твердження про початок повномасштабної війни України з Росією. У цьому матеріалі пояснюємо, чому "дурний російський генерал", "шалені дощі" та "швидкісні танки на бетонних шосе" в розповідях американського президента мають мало спільного з реальністю: 1. "У ніч перед початком війни в Україні, там пройшли найсильніші дощі за останні 10 років. Земля була повністю просочена водою". Погода 23–24 лютого 2022 року на більшості території України була переважно сухою. Хіба що на заході та півночі України спостерігався невеликий атмосферний фронт. Якщо ж говорити про Київську та Чернігівську області, то 23–24 лютого спостерігалась мряка з мінімальною кількістю опадів. 2. "У Росії була тисяча танків, які їхали бетонним шосе. Вони були б в Україні через 4 години, якби йшли на максимальній швидкості, яка, якщо бути точним, становить 48 миль на годину. Ніщо б їх не зупинило". За свідченнями бійців 80-ої бригади, колона російської техніки потрапила в "грязеву ванну" не сама, а через дії ЗСУ, які підірвали міст через річку Тетерів поблизу Іванкова. 3. Армія РФ втратила багато часу на побудову понтонів, а коли колона повернулася на асфальт, то її дорогою на Київ почали систематично "розбирати" артилерією, переносними протитанковими ракетними комплексами і "коктейлями Молотова". Тож переїзд на "бетонне шосе" ніяк не посприяв вирішенню завдання, а навіть навпаки. 4. Ну і маленька деталь – танки типу Т-62, Т-72, Т-80 і Т-90, які використовувалися при нападі росіян, мають максимальну швидкість 65–70 км/год. Наче не сильно відрізняється від заяв Трампа, але якщо вже президент США вирішив так точно говорити про 48 миль/год, то це 77 км/год. 5. "І цей дуже дурний російський генерал – поняття не маю, хто він такий, сумніваюся, що він усе ще з нами, сумніваюся, що він усе ще живий – вирішив повернути праворуч, на сільгоспугіддя, а потім повернути ліворуч і піти на Київ". За наступ на Київ відповідали двоє російських топкомандирів – Олександр Лапін і Олександр Чайко. 6. Попри інформацію Трампа, обидва генерали лишилися на керівних посадах в армії РФ. Лапін після відступу з Сумщини і Чернігівщини відзначився на посаді начальника Головного штабу, першого заступника головнокомандувача Сухопутними військами РФ і був призначений командиром угруповання "Північ". Він також відповідав за Курську область, коли туди успішно зайшли ЗСУ. 2025 року списався з армії й тепер стане віцепрем'єром Татарстану. 7. Олександр Чайко, так само як і Лапін, усе ще живий. Щобільше, його "дурість" позитивно оцінюють у Кремлі, оскільки тепер він очолює Повітряно-космічні сили РФ.

Росія вербує ще більше іноземців. Що про це треба знати? Рік тому, помітивши суттєве збільшення кількості іноземних найманців в російській армії, ми почали досліджувати цю тему. Найбільше нас зацікавило те, як РФ працює з країнами Африки і конвертує свій вплив у рекрутів. Вчора ми випустили епізод, який показує, що зусилля Росії тільки посилились. За даними проєкту “Хочу жить” кожен 10-й полонений – це іноземець. Загалом йдеться про майже 45 тисяч іноземців, що служать у російській армії. Для того щоб розібратись як це відбувається, ми поїхали в табір для військовополонених та поспілкувались з громадянами Єгипту, Іраку та Гани про те, як вони потрапили в російську армію. Ми також поговорили з представником Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петром Яценком та вивчили ряд досліджень щодо того, як влаштований російський рекрутинг. Ми дуже вклались в це відео, вважаємо цю тему дуже важливою, тому, будемо вам вдячні за ваші перегляди, оцінки та коментарі. Якщо буде змога поділитись цим відео з друзями та знайомими також будемо вдячні. https://youtu.be/LO_bRlPC7zw?si=uV8Lx3zlvPI0bH2G

Що відбувається в Офісі президента напередодні найскладнішої зими? Попри політичну турбулентність центральною у всіх конструкціях є фігура Володимира Зеленського. І доступ до нього все ще залишається одним із головних факторів впливовості тієї чи іншої персони в Україні. Хто сьогодні має найбільший вплив на Зеленського, чи справді Єрмак остаточно втратив свою всесильність і хто піднявся в статусі після серії скандалів? Розповідаємо: 1. Андрія Єрмака після відстаки не бачили в будівлі на Банковій. Утім, одразу кілька джерел УП в команді президента запевняють, що "Єрмак залишився у смартфоні Зеленського". Уся всесильність Єрмака трималась на його близькості до президента. "Дистанційно впливати так, як він впливав, нереально. Так, він, може, й спілкується з Першим, але дзвонити людям зі своїм дебільними ідеями, комусь ставити задачі – точно ні", – коментує не під запис один із високопосадовців на Банковій. 2. Після звільнення Єрмака чи не найчастіше в кабінеті президента перебуває його радник Дмитро Литвин. Він повністю курує "медійку" Зеленського, пише тексти для ключових виступів, радить, як відповідати на випади з боку світових лідерів. Литвин перебрав на себе функцію Єрмака в тому, щоб знаходити все нових і нових ворогів навколо Офісу. Він інтерпретує події та вислови інших політиків на власний розсуд, а Зеленський до нього дослухається. 3. Суттєво виріс і вплив голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. Окрім справ парламентських, Арахамія активно займається і переговорними треками. Ще в Арахамії зберігаються приязні контакти з російським олігархом Романом Абрамовичем, який на прямому зв’язку із Путіним. І ще один цікавий контакт Арахамії – білоруський диктатор Олександр Лукашенко. 4. Арахамія активно думає і про створення нових політичних сил. За останні пів року УП неодноразово доводилося чути від різних джерел, що голова правлячої фракції серйозно замислюється про запуск майбутнього політичного проєкту, який зможе зайняти нішу колишніх партій ОПЗЖ чи «Опоблок». Публічними лідерами такої політсили можуть стати Віталій Кім та мер Харкова Ігор Терехов, які мають хорошу впізнаваність. 5. Голова ОП Кирило Буданов проявляє інтерес до кількох треків за межами Банкової. За словами співрозмовників УП у Раді, він допомагає Арахамії збирати голоси й особисто веде переговори з депутатськими групами. Причому його цікавить не лише фракція "слуг", а весь парламент. Ще один напрям його роботи – комунікації з бізнесом. 6. Проте головним завданням керівника ОП залишаються переговори щодо завершення війни з РФ. Він побудував неформальні комунікації, щоб здійснювати швидкий обмін інформацією та узгоджувати позиції. Так, раніше він багато спілкувався з Кітом Келлогом, а зараз – із Джаредом Кушнером.

Що нам розповів Арсеній Яценюк? Яценюк – рідкісний колекціонер найвищих державних посад. У 27 років він став міністром економіки Криму, в 30 – в.о. голови Нацбанку, потім – очолив Верховну Раду, Мінекономіки, МЗС та двічі був прем'єром. Як діяти нинішньому уряду і що стоїть за американськими спробами домовитися з Москвою – в інтерв'ю Арсенія Яценюка "Українській правді". А ось – тезово: Про те, чи віддали Крим без бою: Ми могли відправити туди усі боєздатні сили і втратити і Крим, і Україну, або втримати Україну і сподіватися на дипломатичне врегулювання. На всю Україну було 5 тисяч боєздатних військовослужбовців, – це офіційні дані Міноборони. Звичайно, армія тоді налічувала понад 100 тисяч, але тільки 5 тисяч військовослужбовців були здатні виконувати бойові завдання. Про фінансове становище ЗСУ на той час: Не було форми, не було чим годувати військових. Коли я прийшов, на рахунку було 108 тис грн на всю державу, а зарплата військовослужбовців-строковиків становила чи то 600, чи то 800 грн. Потім ми підняли її до 2–3 тисяч, а тим, хто брав участь в АТО – до 6 тисяч. Росія про все це чудово знала. Про роль західних партнерів: Білий дім, канцелярія та "Велика сімка" загалом не були готові діяти. На жодній зустрічі мені навіть не натякнули, що Україні даватимуть зброю. Зате на кожній доводилося по 150 разів чути: "Ми робитимемо все для дипломатичного врегулювання". Чи казали мені відкрито: "Ви не маєте права обороняти Крим"? Ні, не казали. Тільки не дали жодного цента на те, щоб купити зброю й обороняти Крим. Про бюджетну економію: Це треба було робити 25 лютого 2022 року. Для мене картинка Покровська, коли москалі вже під містом, а там латають асфальт і садять клумби – відображення безвідповідальності, розтрат, тупості. Не розумію, як можна робити популістські програми: тисячу туди роздавати, кешбеки сюди. Мені це в голову не вкладається! І не тільки мені – цього не поясниш тим, хто дає гроші зі свого бюджету – нашим західним союзникам. Капітальне будівництво треба було зупиняти в 2022 році, залишивши лише те, що стосується військових цілей. Крапка. Про нинішнього премʼєра: Корецький – на електричному стільці. Парадокс у тому, що струм по ньому буде йти навіть без електрики. Увійти в історію цей прем'єр може лише в один спосіб – як людина, яка в найскладніші часи ухвалювала найскладніші рішення. Інші опції – ганебні. Про те, чи були вікна можливостей для мирних домовленостей: Були періоди, коли теоретично можна було спробувати. Не публічно і не у форматі, що "ми дотиснули росіян". Путін у жодному разі не може піти на мирні переговори з позиції слабкого. І ресурсів у нього достатньо. Говоритиме що завгодно, але дотискатиме. Про те, як поліпшити економічну ситуацію в Україні: Чарівної пігулки для пожвавлення економіки країни, що воює, бути не може. Може бути лише життя в кредит і мобілізація усіх ресурсів на війну. Ті, хто розповідають про економічне диво – брехуни, нахабні брехуни. Економічне диво в сучасних умовах – узагалі вижити в цій війні.

📺"Оборонка" тепер на YouTube! У першому випуску розповідаємо про нові повітряні загрози і показуємо з чого складаються російські "Герани". – Як виглядає протидія реактивним дронам з боку операторів перехоплювачів? – З чого складається реактивна "Герань" і як локалізують китайські двигуни? – Чи готувалась Україна до таких загроз і як буде захищатись? Все у новому матеріалі за цим посиланням. Дивіться нас і підписуйтесь на канал!

Що відбувається в Луганську та чому про нього так мало говорять? Звернувшись до луганчан, які не забули про свій дім, УП розповідає, яким був Луганськ до вторгнення РФ, чому залишається на задвірках колективної свідомості та як його змінює російська окупація: 1. Ситуація в обласному центрі схожа на те, що відбувається в Києві, каже головред "Реальної Газети" Андрій Діхтяренко. Горять підстанції, енергетичні об'єкти, АЗС. Люди живуть без світла, з графіками. Часто без води. 2. Збільшується терор проти тих, хто зберіг зв'язки з Україною. Людей переслідують за критичні коментарі в соцмережах про Путіна, Росію. Журналісти нарахували 45 повідомлень ЗМІ про переслідування мешканців на окупованій Луганщині до повномасштабного вторгнення. А після 24 лютого 2022 року їх було вже 131. Тобто кількість таких випадків зросла приблизно на 191%. 3. Якщо вірити окупаційній владі, цього року в перший клас у Луганську пішло до 2,5 тисяч дітей. У 2010 році їх було 3,5 тисячі. Тобто кількість першачків скоротилась десь на третину. Звісно, цього параметру не достатньо, щоб підрахувати, скільки зараз живе в Луганську людей, але він може бути якимось базовим орієнтиром. Якщо до війни населення складало більше як 450 тисяч, то тепер це може бути 250–300 тисяч. 4. Умовно тиловий статус міста, розташованого на достатній відстані від лінії фронту, перетворює Луганськ на таку собі казарму, базу для російських військових. Сюди переїжджає багато їхніх родин, бо тут працюють дитсадки, школи, є громадський транспорт. І ця міграція росіян поступово змінює етнічний склад населення. 5. В Луганську, як і на інших окупованих територіях, росіяни багато років проводять планову індоктринацію. Школи, вулиці перейменовують на честь або радянських, або якихось "героїв" вже цієї війни. Нещодавні "вибори" в Луганську також частково легалізували людей, які представляли окупаційну адміністрацію з початку війни. 6. "Я не думаю, що можна стверджувати про повну інтеграцію Луганська в РФ, але вся ця інфраструктура окупації, індоктринації вже побудована. І далі вона буде тільки масштабуватися. Війна триває вже 12 років, ще років 5–6, і там виросте покоління, яке взагалі не знає, що таке Україна", – каже журналістка Марина Воротинцева.

Енергетичне кільце стискається. Чому Київ ризикує провести зиму без світла? Місто вже втратило значну частину власної генерації, а ударами руйнуються підстанції, через які електрика надходить з інших регіонів. За сильних морозів та нових влучань сценарій із 20-ма годинами без світла не виглядає неймовірним. Що таке київське енергетичне кільце, які ризики несе його пошкодження та до чого готуватися мешканцям столиці? Пояснюємо: 1. Ще минулого року, до масштабних зимових обстрілів, внутрішня генерація відігравала ключову роль у забезпеченні міста електроенергією. Передусім йшлося про Київські ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницьку ТЕЦ (ТЕЦ-4). Зараз ці станції повністю втратили можливість виробляти електрику. Тож тепер столиця вимушена більшою мірою покладатися на електроенергію, яку потрібно доставляти з інших регіонів через енергокільце. 2. При цьому, щоб створити серйозні проблеми, росіянам не обов'язково повністю зруйнувати енергетичне кільце. Достатньо пошкодити кілька критичних вузлів, через які проходить значна частина потоків електроенергії. У результаті може виникнути ситуація, коли електроенергія в енергосистемі загалом є, але мережі не можуть передати її до столиці в потрібному обсязі. 3. Якщо одну ділянку цього "кільця" пошкоджено обстрілами, потоки електроенергії можна перенаправити іншими лініями. Саме можливість використовувати альтернативні маршрути і допомагає підтримувати електропостачання після пошкоджень. 4. Тривалість відновлення безпосередньо залежить від характеру пошкоджень. Частину обладнання можна відремонтувати відносно швидко. Заміна великого силового трансформатора або іншого складного устаткування може потребувати значно більше часу, особливо якщо потрібного обладнання немає в резерві. 5. Головний ризик для Києва – одночасний збіг трьох чинників: низької температури, високого споживання та обстрілів з обмеженням можливості передачі електрики до столиці. За такого поєднання навіть справна генерація в інших регіонах не гарантує, що Київ отримає достатньо електрики. Тому можливі різні сценарії.

Удар по "Яндексу". Чи вплинули атаки на дата-центри РФ на російських ботів? З 8 по 11 жовтня Україна атакувала три дата-центри "Яндекса". Чи справді тепер поменшало російських ботів і якщо так, як надовго? Зʼясовуємо: 1. Щоб масово запускати ботоферми, росіянам потрібно багато акаунтів з історією, яким довіряють і соцмережі, і користувачі. Cоцмережі постійно збирають детальну інформацію про пристрій користувача, щоб виявляти підозрілу активність. Щоб обійти цей захист, ботоферми створюють унікальні "цифрові зліпки" за допомогою спеціальних програмних комплексів, повністю імітуючи роботу реальних людей із різних пристроїв. 2. Інфраструктура "Яндекса" відігравала ключову роль у розміщенні керуючих потужностей для цих ботоферм. Керуючі вузли ботоферм розміщувалися саме в цих дата-центрах. Удари фізично пошкодили або знеструмили обладнання, тож ботоферми втратили зв'язок з акаунтами, якими керували, і мережа ботів перестала працювати. 3. Потрібно бути реалістами: суттєвого загального зниження активності російських бот-мереж наразі не спостерігається, проте їх координацію було значно ускладнено. 4. Графік Cloudflare, через який заговорили про зникнення ботів, показує передусім ботів, які індексують сайти. Про ботів-коментаторів у соцмережах він нічого не каже. Найбільший спад активності ботів зафіксовано у Франції та США, де різко впали перегляди у тих, хто просуває російську пропаганду. 5. Для України зменшення активності ботів в першу чергу стало помітним у соціальній мережі Х. Однак детальний аналіз ЦПД аналіз показує, що загальна інтенсивність антиукраїнської пропаганди залишається високою, оскільки ворог має дублюючі канали комунікації. 6. Удари по дата-центрах "Яндекса" показали головне: Росія використовує цивільну ІТ-інфраструктуру як зброю в кібервійні. А ще вони підтвердили, що саме Москва стоїть за антиукраїнськими інформаційними атаками в Європі та США. 7. Крім цього удари по ЦОДам країни-агресорки мали й інший побічний ефект: мільйони звичайних росіян, які зіткнулися зі збоями в роботі таксі, доставки та навігаторів "Яндекса", раптово відчули, що війна може торкнутися їхнього повсякденного комфорту навіть глибоко в тилу.

Що нам розповів комбриг 66-ої бригади Крот? Однією з бригад, яка починала операцію "Вівальді", була 66-та ОМБр імені Мстислава Хороброго. В інтерв'ю УП комбриг 66-ої бригади Ростислав Силівакін розповідає, як його бригаді вдалося відбити один із населених пунктів без жодної втрати і чи справді операція "Вівальді" кардинально змінює розклад сил на Донеччині? Якщо тезово: Про те, як звільнили село Середнє без жодної втрати: У першу чергу ми могли це зробити завдяки підготовці наших людей. (...) Ми вирішили, що будемо наступати дрібними групами піхоти по 2–3 людини. Таку групу важче виявити, уразити, їй легше знайти або ж вирити собі укриття. Загалом до відбиття Середнього було задіяно 30 людей (це вражаюче мало для наступальних дій – УП). Але не можна сказати, що це суто ці 30 людей, бо захоплення – це комплекс заходів. Під час планування ми розраховували на фактор раптовості. Звісно, були випадки, коли противник чинив спротив, але завдяки нашій підготовці, усі стрілецькі бої були на нашу користь. Про оцінку рішень командирів цивільними: Особисто я б не хотів, щоб мої рішення потім оцінював якийсь пареньок з латешечкою, який не був на моєму місці. Я думаю, що той же генерал Сирський не заслужив на те, щоб його рішення і дії оцінювали покоління "пепсі і золотого дождя". Тим більше – на загал, на всю Україну. Чи навіть ті самі полковники, які не були командирами угруповань, сидять і критикують рішення Сирського чи Залужного, а в подальшому будуть критикувати рішення Драпатого. Оцінювати і критикувати має тільки той, хто має на те компетентність, відповідний досвід і рівень освіти. Про те, як зберегти людське життя на полі бою: Цінувати людське життя в умовах нашої війни можна тільки якісною підготовкою, вимогливістю і дисципліною. Більше ніяк. Якщо ти будеш вічно берегти життя своїх солдатів, постраждають сусіди ліворуч, праворуч, якщо ти весь час бережеш своїх, гине хтось інший. Якщо ми будемо втікати від кожної небезпеки, вибачте мене, але фронт завтра буде за Дніпром. Про вплив операції "Вівальді" на оборону Донецької області: Операція "Вівальді" як мінімум заставить противника зменшити тиск на Слов'янськ і Краматорськ, тому що йому доведеться перекидати звідти резерви на Лиман, щоб зупинити наше подальше просування. По-друге, це величезний удар по ілюзії росіян, що вони вже на завершальному етапі цієї війни. Про те, чи можуть росіяни захопити Донеччину: Ми воюємо з величезною державою, у якої безкінечний мобілізаційний ресурс. З цим ресурсом вони можуть реалізувати все, що хочуть. Питання в тому, що з їхнім підходом вони неспроможні це зробити. Війна триватиме роками, і важливішу роль у кінцевому результаті відіграють такі питання, як боєздатність армії та її технічний розвиток. Ми можемо втратити певні території, але потім, за рахунок того, що збережемо боєздатність армії і будемо розвиватися швидше, ніж росіяни, зможемо звільнити ці території. Про те, чи зайшла війна в глухий кут: З військового погляду – у війні немає глухих кутів. Рано чи пізно за кимось буде успіх. Якщо не буде досягнуто перемир'я політичним шляхом, війна триватиме до тих пір, поки у якоїсь із сторін не з'являться нові технологічні рішення, які забезпечать їй суттєву перевагу.

🔴 Чи домовляються Вашингтон і Москва за спиною Києва? Що означає послаблення санкцій на російське пальне? І як розмови про «енергетичне перемир’я» пов’язані із заявами щодо виборів в Україні? Ці питання обговорили головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва та кореспондентка УП у США Катерина Лісунова: 👉 https://youtu.be/a9NyxD3nhlk У відео — коментарі членів Палати представників США: • Дона Бейкона (Don Bacon), республіканця; • Джима Кости (Jim Costa), демократа 📰 підписатися

Як працюватиме водопостачання за тривалих блекаутів у Києві? Щоб зрозуміти майбутнє водопостачання столиці, слід думати, як Київводоканал, у санвузлах центрального офісу якого вже зараз стоять п'ятилітрові бутлі з водою. Чи варто киянам взимку очікувати проблем з водою? Розповідаємо: Про те, чи буде в Києві вода за теперішньої інтенсивності обстрілів: Як буде з подачею води в квартири? Не знаю, от чесно кажу. Можливо, у крані швидше не буде, ніж буде. Але те, що вода для пиття буде підвозитися і вона буде, це я вам гарантую. Про важливість водовідведення: Не буде каналізації – через три дні буде епідеміологічна катастрофа. Чим вище поверх, тим простіше, а першим поверхам буде горе. Тому в пріоритеті – зробити все, щоб відводити стоки. Про те, чи є резервний план функціонування каналізацї: Буде відкачуватися, буде перевозитися, над цим працюють. У будинках система каналізування працюватиме. Тобто вигрібні ями в Деснянському районі скасовуються. Каналізаційну систему зроблено так, що стоки від житлових будинків будуть відводитися незалежно від наявності електроенергії. Про те, чи буде вода в Києві за тривалих блекаутів: Технічно це буде виглядати так: зникає світло, водоканал зупиняє подачу води, але зберігає воду в мережах. З'являється світло, ми запускаємо насоси, вода вже стоїть під будинком, ми гонимо воду, вода з'являється в будинку. Про замерзання труб: Труби, які прокладаються за межами будинку, не замерзнуть. Замерзають труби, коли вже йде ввід в будинок. Але це зона відповідальності керуючої компанії, ОСББ, власників будинків. Отут є проблематика. Якщо 20 годин немає електроенергії, при мінус десять дуже великий ризик замерзання системи в самому будинку. Про те, що варто зробити вже зараз: Обов'язково зробити утеплення водопостачання, водовідведення підвальних приміщень, перевірити роботу всієї заборної арматури внутрішньобудинкових систем, перевірити вводи в будинок з вулиці. Якщо це все буде зроблено, воно набагато понизить ризик замерзання системи.

Підготовка до зими. Що нам розповів ексочільник Держагентства з відновлення Сухомлин? Більшість типових проєктів захисту енергетичної інфраструктури в Держагентстві з відновлення та розвитку інфраструктури затвердили саме за головування Сергія Сухомлина. Наскільки готові міста до найгірших сценаріїв розвитку подій, чому Київ залишається найслабшою ланкою і що влада може зробити, щоб допомогти столиці пройти зиму? Дуже радимо читати повну версію нашої розмови, а ось – тезово: Про захист обʼєктів критичної інфраструктури: Будівництво понад 120 захисних об'єктів ми розпочали в листопаді, а до квітня виконали роботи на 95%. У деяких районах Донецької та Херсонської областей продовжувати будівництво вже було неможливо, тому рівень захисту змінили на "1+" і завершили роботи в такому форматі. Про те, наскільки ефективним може бути фізичний захист об'єктів: В Одесі було багато влучань у 110-і трансформатори, захист яких ми збудували взимку – вони продовжують працювати. Тиждень тому в Житомирі сталося пряме влучання у велику підстанцію – вона також працює. Є підстанція у прифронтовій області, яка витримала понад 60 прямих влучань: трансформатори не знищені. Про ситуацію з теплопостачанням у Києві: В деяких мікрорайонах, зокрема в зоні ТЕЦ-6, ситуація, за моїм прогнозом, буде відносно нормальною: Київ виконав там значний обсяг робіт. Набагато складніше із зоною ТЕЦ-4. За графіком до 1 січня мають збудувати понад 300 мегаватів теплової генерації для цього району. Це вже не буде повторенням минулорічної ситуації, але лише за умови ритмічного фінансування. Роботи відбуваються за графіком. Система має захистити зону Дарницької ТЕЦ і частково проблемну зону ТЕЦ-5 – Русанівку та Березняки. Але якщо ТЕЦ-5, не дай Боже, буде знищена, на значній частині цієї території може повторитися торішня ситуація. Про те, наскільки реально збудувати альтернативні переправи через Дніпро у Києві: У травні ми розробляли план будівництва альтернативних переправ і мостів. Разом із військовими опрацювали ділянки й під'їзди, подекуди навіть розпочали підготовчі роботи. План існує, але до заявлених зараз строків я ставився б дуже обережно. Це проєкт щонайменше на рік. Про наміри Росії щодо енергетики: Завдання РФ – відрізати лівобережну частину країни від електропостачання. Українські атомні станції розташовані переважно на Правобережжі, і це головне надійне джерело енергії для Лівобережжя. Те саме росіяни намагаються зробити з логістикою, і це стане серйозною проблемою.

🗣 8 жовтня керівника відділу журналістських розслідувань УП Михайла Ткача та його колегу Ярослава Бондаренка затримали у Відні під час виконання редакційного завдання, повʼязаного з пошуком ексгенпрокурора Кравченка. Михайло розповів, що сталося з ним і як постраждав Ярослав 👉 https://youtu.be/iMl_8dGDeG0 📰 підписатися

Життя без мостів. Чи можливий транспортний колапс у Києві та як його уникнути? Чи є альтернативи київським мостам, як уникнути транспортного колапсу і чи може щось, окрім засобів ППО, зберегти столичну логістику? Пояснюємо у тексті, а ось – тезово: 1. За словами експерта з транспортного планування Дмитра Беспалова, кількох влучань реактивних дронів-камікадзе недостатньо, щоб зруйнувати чи сильно пошкодити міст, оскільки ці споруди мають дуже великий запас міцності, та їхні конструкції, як правило, захищені від подібних ударів. 2. Водночас монтувати фізичний захист у вигляді додаткових металевих конструкцій, сіток чи "мангалів" для розсіювання ударних хвиль від дрона на київських мостах вкрай небезпечно. Через перевантаженість та поганий технічний стан мости не розраховані на додаткову вагу і від такого навантаження можуть обвалитися. 3. Якщо ж подібний інженерний захист все ж встановити, мости доведеться закрити для автомобілів і зробити виключно пішохідними, оскільки транспортне навантаження стане для них критичним. 4. Одним із варіантів вирішення проблеми є будівництво понтонних переправ, про що казав міністр Калашник. Однак інші співрозмовники УП в уряді зазначають, що Дніпро має швидку течію, через неї насипний матеріал просто повимиває. Крім цього будувати понтону переправу під постійними атаками "Шахедів" дуже небезпечно. 5. Понтони та насипні дамби не здатні забезпечити нормальне функціонування міста та його економіки. Міст складається не лише з переправи над водою, а й зі складних багаторівневих розв'язок на обох берегах. Якщо просто підключити понтон до вуличної мережі зі світлофорами, його пропускна здатність буде мізерною, а машини їхатимуть на дуже низький швидкості до 20 км/год. 6. Якщо під час удару на залізобетонному мості головною загрозою є сам вибух, то у випадку атаки на понтонну переправу існує великий ризик, що люди разом із транспортом опиняться під водою.

Як Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса та Київ адаптувалися до реактивної війни 2026? Поки Повітряні сили шукають засоби, як зупинити російські реактивні удари, мегаполіси адаптуються до чергових викликів. У цьому матеріалі ми розкажемо, як тепер живуть люди в Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові та Києві та як люди, влада і бізнес адаптуються до нових викликів війни. Одеса: Люди і далі ходять по покупки в магазини й ТРЦ. Школи намагаються максимально зберігати очне навчання, але тривоги порушують розклад уроків. Транспорту в місті не вистачає, але він не зупиняється під час тривог. Все більше заправок перестають працювати в тривогу. Укриттів в Одесі стало більше, зокрема мобільних. Але доступність до них все ще залишається нерівномірною по районах. Запоріжжя: Майже всі великі ТЦ у місті знищили росіяни. Але найбільш довгостроковий вплив матимуть атаки на великі промислові підприємства. Майже всі школи у місті функціонують у "змішаному" форматі, тобто коли учні відвідують навчальний заклад періодично. Крім того, діє 10 "підземних шкіл". Громадський транспорт потерпає від атак FPV-дронів. Із залізницею ще складніше – майже завжди треба їхати автобусом до Дніпра і вже там пересідати на потяг. АЗС працюють стабільно, багато з них тепер захищені сітками та габіонами. У місті працюють кілька кінотеатрів, театри, філармонія та багато іших закладів. Харків: ТЦ під час тривог продовжують працювати, однак частина магазинів закривається. Діти навчаються або онлайн, або у метрошколах / підземних школах. Транспорт під час тривог не зупиняється. У Харківській обласній клінічній лікарні створюють підземний госпіталь, з'єднаний з основним корпусом. Медзаклади обладнані укриттями, мають генератори та автономне живлення. В укриття люди майже не ходять. Дніпро: Частина ТЦ зачиняється повністю при будь-якій небезпеці, інші орієнтуються на рівень загрози. Складними для міста стали удари по промислових підприємствах. Громадський транспорт продовжує курсувати, найвразливішою залишається залізниця. Хоча формально діти вчаться офлайн, реально вони проводять по кілька годин на день у шумних підвалах. Державні лікарні скасовують прийоми лише за "червоного" рівня загрози, а приватні часто працюють і в тривогу. Укриттів критично не вистачає, а мобільні бетонні сховища часто перетворюються на смітники. Київ: Під час масованих атак дронів чи балістики всі великі ТЦ зупиняють роботу. Навчання в школах переважно йде в офлайн-форматі або змішаному режимі. Під час тривог Київ паралізує, а логістика між берегами розривається. АЗС під час повітряних тривог припиняють обслуговування. Медзаклади продовжують надавати послуги при "жовтому" рівні небезпеки, але за прямої загрози персонал і пацієнти мають спускатися в укриття.

‼️Керівника відділу журналістських розслідувань "Української правди" Михайла Ткача затримали у Відні під час виконання редакційного завдання. Редакція вважає це затримання незаконним і вимагає його негайного звільнення та офіційного пояснення дій австрійських правоохоронців. Михайло перебував в Австрії разом зі своїм колегою Ярославом Бондаренком. Наразі місцеперебування та доля Ярослава нам невідомі. Ми вимагаємо невідкладно встановити, де він перебуває, та переконатися, що він у безпеці. Прямого зв'язку з Михайлом редакція наразі не має. За наявною у нас інформацією, його доставили до місця тримання під вартою, з ним контактує адвокатка 📰 підписатися

Що нам розповіла найкраща вчителька України 2026? Вчителька англійської мови Світлана Меркулова вже 30 років навчає учнів в Ірпені. Цьогоріч Світлана стала переможницею Global Teacher Prize Ukraine 2026. Ми поговорили зі Світланою про вигорання педагогів під час війни, як навчити дітей не боятися помилятися та що для неї означає звання вчитель року. Отже: Про те, як це – бути вчителем у 2026 році в Україні: Напевно, найважче тримати внутрішній баланс. Ти живеш у тій самій країні, де й діти та їхні батьки. Я розумію, що зараз виснажені всі, але чомусь частина суспільства вважає, що вчителі – це якісь атланти й боги. Ти маєш прийти зранку зарядженим і проводити уроки. Нібито в тебе немає проблем, які є в інших. Зберігати баланс у цьому і, незважаючи ні на що, поповнювати свій ресурс – складно. Про те, як мотивувати дітей до навчання: Зараз основне завдання вчителів – все ж таки чутливе ставлення до учнів. Ми всі живемо в період постійного стресу і виснаження, тому когнітивні функції теж страждають. Звісно, ми не можемо знижувати вимоги до навчання, інакше взагалі втратимо покоління. На мою думку, має бути більш лояльний підхід. Подобається фраза: first connection then correction. Спочатку контакт з дитиною, розуміння її стану, і потім уже корекція поведінки, навчання. Це допоможе. Про те, чого найбільше не вистачає сучасній українській школі: Сьогодні інвестувати в українського вчителя – це інвестувати в національну безпеку. Вчитель працює з нашим майбутнім сьогодні. І від того, наскільки його стан буде стабільним і скоригованим, залежатиме, чого саме він навчить дітей. Про майбутнє української освіти: Часто кажуть, що українська освіта сильно просіла, маємо великі освітні втрати. Але я дивлюся, скільки українських дітей за кордоном продовжують триматися за наші школи. Це точно не про погану освіту, правда? Мені дуже імпонує, що зараз Міносвіти спростило варіант подвійного навчання. Завдяки цьому діти асоціюють себе з Україною, відчувають своє коріння і розглядають варіант повернення. На мою думку, це та освіта, яка дає стабільність, розвиває громадянські компетенції.