УП. Кляті питання

Експорт зброї з України: як працює новий Fast track та чому він не для всіх? Відкриття експорту українського озброєння, як і водиться з українськими реформами, розвʼязало не всі проблеми, не ті проблеми та ще й трохи створило нових викликів. Що не так? Пояснюємо: 1. Рішення про надання експортного дозволу ухвалює Міжвідомча комісія, до якої входять 17 представників від 15 держструктур. Будь-хто з них може заявити про свої застереження, і цього достатньо, щоб процедура зупинилася. Зараз максимальний термін розгляду експортної заявки у МКВТС складає 90 днів. Перша запропонована новація – скорочення строків розгляду заявки до 30 робочих днів. 2. Інша важлива зміна – коло учасників міжвідомчого погодження зменшили із 15 до кількох: Міноборони, СБУ, Службу зовнішньої розвідки, ГУР МО, ДСЕК – і все. Ще одна принципова зміна – так звана "мовчазна згода". Якщо протягом 15 днів силовики, і 20 днів МОУ не надають своїх заперечень, автоматично вважається, що їх немає (окрема процедура – для продуктів, які підпадають під спеціальні обмеження). 3. Ще одна суттєва зміна стосується самого статусу спецекспортера. Якщо підприємство вже працює із Міноборони, має виконані держконтракти та підтверджену виробничу діяльність, цього достатньо, щоб претендувати на участь у Fast track без отримання спеціального статусу. 4. Раніше МОУ могло блокувати експорт, посилаючись на потребу ЗСУ. Але на практиці саме міністерство почасти не мало коштів, щоб закупити цю продукцію. У результаті виробник не міг продати продукцію ні Україні, ні за кордоном. Тепер якщо МОУ робить таку заяву, то протягом місяця повинно підтвердити її контрактом. Якщо цього не відбувається, виробник отримує право вимагати дозволу на експорт. 5. Найочевидніший недолік нового механізму експорту – компанія, яка хоче скористатися Fast track, має сплатити 20% вартості контракту, якщо йдеться про експорт готової продукції чи технологій, і 30% (!), якщо продаватимуть комплектуючі. Для тотальної більшості виробників класичного озброєння це означає або збитковість, або необхідність продовжувати працювати через МКВТС по старій схемі. 6. Зовсім інша ситуація у виробників дронів. Україна сьогодні фактично створює новий глобальний ринок, на якому конкуренція поки що обмежена кількома країнами. У таких умовах рентабельність окремих виробів може бути значно вищою за традиційні для оборонної промисловості показники. Саме тому для виробника інноваційних безпілотних систем додаткові 20% не стануть критичною проблемою. 7. Ба більше, згідно з новим регламентом, компанія має сплатити відповідний збір у 20% чи 30% уже на етапі подання документів, ще до того, як отримає чи не отримає дозвіл на експорт. При цьому механізму повернення цих коштів документ не передбачає. 8. Але головна проблема нового механізму полягає в урізаній географії експорту. Fast Track прив'язаний до країн, які підписали з Україною рамкові угоди Drone Deal, а станом на початок липня таких держав – менше десятка.

Як Україна використовує та водночас марнує літо можливостей на фронті? Паралельно з ерою мідлстрайків в інфопросторі почали з'являтися заяви про перехоплення Україною ініціативи на деяких напрямках фронту та гальмування російського наступу. Піддавшись на цю ейфорію, УП пішла до військових різних рівнів запитувати, як у них проходить те саме "поліпшення". Отже: 1. Самі собою мідлстрайки не стали чимось революційним. Новинкою є дещо інше – це "спуск" частини мідлстрайків з рівня елітних спецслужб і підрозділів СБС до корпусних батальйонів БПЛА. З початку 2026-го року до червня включно кількість уражень БПЛА на глибину 20+ км зросла майже в 13 разів. На глибину 50+ км – у 44 рази. 2. Ефект від роботи мідлстрайків, імовірно, наразі відчутний лише тим, хто з ними безпосередньо працює. А це лише 20 підрозділів (виносимо за дужки спецслужби). 3. Для справді відчутного ефекту – поки росіяни в принципі не зможуть доїжджати до своїх позицій, а ті, хто на них уже є, не матимуть доставки БК та їжі, – потрібен час. Імовірно, про відчутний ефект від роботи мідлстрайків лінійними підрозділами та підрозділами СБС можна буде говорити в кінці літа – на початку осені. 4. Ситуація на лінії зіткнення переважно залишається без істотних змін. Відповідно до наявних в УП даних з Краматорського та Слов'янського напрямків, з квітня по червень Сили оборони відповідали на штурми росіян, а не ініціювали їх самостійно. І щоденна кількість цих штурмів з боку росіян лише зростала. 5. Сили оборони, наскільки відомо УП, ведуть, з різною інтенсивністю, наступальні дії на двох напрямках – Олександрівському та Лиманському. На всіх інших – від Сумщини до Херсонщини – стоять в обороні, місцями контратакують та "гасять пожежі" штурмовими полками. 6. Найбільш "гарячими" напрямками, за даними УП, нині є Слов'янський, Костянтинівський, Покровський (по факту – Добропільський) та Гуляйпільський. Оточення Костянтинівки, попри всю складність ситуації та заяви Путіна, за даними УП, немає. Водночас, за даними УП, у місто просочилося до 130 росіян. Нагадаємо, що у випадку Покровська росіянам достатньо було вибити позиції дронщиків, зайти в місто та почекати. 7. У лінійних бригадах "на землі" залишаються всі ті ж проблеми, що й були на початку року. Брак нових людей, виснаження "старих". Величезний дефіцит НРК та черга на їхнє виготовлення у виробників. Розростання кілзони та 100–200-денне перебування людей на позиціях. Детальніше – у тексті за посиланням.

Польська істерика. Чи може Україна пожертвувати героями заради євроінтеграції? Сьогоднішня фіксація польського інфопростору на темі УПА викликає тривожні асоціації з тим, як історія свого часу стала одним з інструментів російського тиску на Україну – з тією відмінністю, що йдеться про одного з ключових союзників під час війни. Чи можливо зняти гостроту моменту, в чому її істинна природа і до чого це може призвести – говоримо в інтерв'ю з Володимиром В'ятровичем. А ось – кілька ключових тез: Про те, чи повинна Україна узгоджувати з партнерами власний пантеон героїв: Ні Краківський Вавель, ні Пантеон у Римі, ні в Лісабоні, ні деінде не були предметом міжнародних дискусій. Це виключно внутрішнє національне питання. Про те, чому це питання стало критичним: Ми звиклися з тим, що нашу історію писали інші і давали нам установки, як оцінювати наше минуле. Ситуація змінюється, ми дорослішаємо. Кажуть, що історію пишуть переможці. Зараз той момент, коли ми починаємо писати власну історію. Зокрема тому, що можемо перемогти в цій війні. Про те, чи варто йти на поступки: Переконаний, що жодна українська реакція не стримає того, що відбувається у Польщі. Спроби піти на поступки Україна робила дуже довго. Ці поступки тільки розбещують польських політиків. Ми не маємо інструментів тиску. Тому єдине, що можемо робити – чекати на якесь протверезіння польського суспільства від дурману. Про те, як така риторика впливає на саму Польщу: Своїм зануренням у минуле, Польща сама себе відкидає за борт важливих політичних процесів, які відбуваються тут і зараз. У побудові нової архітектури безпеки Польща та Україна мали б стати центральною віссю. Відбуваються зустрічі у форматі Україна – Німеччина – Франція – Велика Британія – мінус Польща. Це їхній вибір геоісторії замість геополітики. Хибний вибір, але вони мають через це пройти. Про те, чи буде Бандера на Пантеоні українських героїв: Переконаний, що має бути. Якщо говорити про УПА, то, відповідно до закону Про національний пантеон, підпадають під цю категорію лише двоє – Шухевич і Кук. Стосовно ж ОУН, це очевидно, Коновалець, Бандера, Мельник. Про те, у що можуть вилитися польські дискусії: Те, що зараз відбувається з так званою Волинню-43, мені справді нагадує побєдобєсіє. Воно вже перейшло із розряду якихось історичних дискусій у квазірелігію, де нічого дискутувати не можна, де відбуваються певні ритуали, якісь священні слова, священні цифри, на які не можна в жодному випадку зазіхати. І це насправді ми бачили, що в результаті сталося з російським суспільством, в результаті такої хвороби, я боюся, що таке може статися і з польським суспільством.

Як бійці 1 ОЦ БпС розчищають шлях для ударів по нафті й знищують операторів "Шахедів"? Чи не кожного дня в Росії палають НПЗ, оборонні підприємства та логістичні вузли. В медіа часто пишуть про операторів далекобійних дронів, які завдають більшу частину уражень, але рідко про тих, хто знищує на їхньому шляху російську ППО та радари. Як Сили безпілотних систем системно знищують російські радари та ППО? Розповідаємо: 1. Брянська область РФ, один з ключових напрямків прольоту українських діпстрайків, тривалий час була дуже складною ділянкою маршруту для українських глибинних повітряних ударів. Російська мережа радарів виявляла будь-які далекобійні дрони на ранніх етапах. Крім того, через цей район окупанти запускають "Шахеди" по Україні. 2. Саме в цьому районі працювали бійці 1 Окремого центру СБС. Головною ціллю для українських військових стали російські малогабаритні радари системи контролю повітряного простору. Ці пристрої легко маскуються і розгортаються на цивільних чи військових об'єктах. Саме завдяки їм росіяни створили суцільне радіолокаційне поле на низьких висотах. 3. Для нейтралізації цієї мережі радарів 1 Окремий центр СБС задіяв лише одну ударну групу "Роні", що складається з 6 бійців. За кілька місяців українські оператори дронів знищили близько 20 радарів СКВП. 4. Результат: мінімальними ресурсами СБС створили та утримують повітряний коридор у Брянській області. Росіяни на тривалий час втратили контроль над небом на цьому напрямку, що дозволило українським дронам Deep Strike пролітати у глибокий тил РФ. 5. Бійці підрозділу також системно працювали по Донецькому аеропорту (ДАП), який росіяни ще у 2024 році почали перетворювати на майданчик для запуску "Шахедів". Близько пів року тому 1 Окремий центр СБС розпочав операцію з планомірного виведення з ладу цього аеродромного хабу та взяття його під вогневий контроль безпілотниками. 6. На початку червня цього року військові центру оголосили про взяття Донецького аеропорту під вогневий контроль: російська техніка та логістика на цій ділянці перебувають під постійними ударами, тому противник не може безпечно пересуватися летовищем. 7. Попри атаки БПЛА та авіаудари Повітряних сил, ворог продовжує будувати склади для ударних безпілотників і позиції для запуску реактивних дронів "Герань-3". Утім, операції з послідовного знищення інфраструктури вже плануються та реалізуються на інших ворожих дронопортах.

Удар за ударом. Як "Нова пошта" виживає під обстрілами? Росіяни систематично б'ють по логістичних вузлах "Нової пошти". У ніч на 15 червня вони поцілили в найбільший інноваційний сортувальний термінал компанії в Києві. Під удар росіян вночі 2 липня потрапив логістичний центр на Оболоні, а вдень був атакований термінал у Запоріжжі. Як постійні обстріли вплинули на операційну складову бізнесу? Розповідаємо: 1. Київський інноваційний термінал (КІТ) "Нової пошти" був найбільшим технологічним сортувальним центром в Україні. Першу його чергу компанія відкрила у 2018 році, другу – на початку 2021 року, удвічі збільшивши його потужність (до 50 тис. посилок на годину). 2. У будівництво другої черги та його обладнання "Нова пошта" інвестувала близько 14 млн євро. Після введення другої черги комплекс розширили до 24 тис. кв. м. Для порівняння: у 2024 році Укрпошта запустила свій перший автоматизований сортувальний термінал, який може обробляти до 18 тис. посилок на годину. 3. КІТ "Нової пошти" оснащений обладнанням, яке автоматично зчитує штрих-коди, визначає напрямок доставки та відправляє на відповідну лінію. Крім того, на початку 2025-го на даху КІТ компанія побудувала електростанцію потужністю 1 МВт, у яку інвестувала 14 млн грн. 4. Внаслідок атаки знищена частина будівлі термінала, сортувальне обладнання та частина вантажів, що перебували на території об'єкта. Попри значні руйнування та удари трьох балістичних ракет, компанії вдалося уникнути зупинки логістики. 5. За попередніми оцінками, було пошкоджено близько 10 тис. посилок. "Нова пошта" почала здійснювати компенсацію за втрачені відправлення відповідно до оголошеної вартості. 6. Загальна сума компенсацій клієнтам за пошкоджені або знищені відправлення з 2022 року перевищила 147 млн грн. Вартість відновлення майна, яке було пошкоджене чи зруйноване в результаті російської агресії, перевищує 1 млрд грн, повідомили ЕП в "Новій пошті". 7. Компанія генерує достатній дохід, щоб тримати удар. У 2021 році доходи компанії становили 20,8 млрд грн і з тих пір щорічно зростали. Найбільший стрибок компанія продемонструвала у 2023 році, коли дохід збільшився майже на 54%. У 2025 році дохід "Нової пошти" становив 54,2 млрд грн, а чистий прибуток – 2,6 млрд грн.

Як Зеленський відмовляє генералів від політики? У середині червня на одній із державних резиденцій біля Києва було несподівано людно. Стратегічна розмова Зеленського з топами влади звелася до трьох ключових питань: чи проводити вибори; якщо так, то коли; хто може стати учасниками потенційної виборчої кампанії. Що саме обговорювали і яких висновків дійшли? Якщо коротко: 1. Через наочний успіх Сил оборони почав змінюватися і рейтинг президента. Позитивна динаміка так сильно надихнула Зеленського, що під час зустрічі в резиденції команда всерйоз обговорювала можливість провести президентські вибори вже наприкінці осені цього року. 2. Але на шляху проведення такої спецоперації існують дві доволі габаритні проблеми. Йдеться про Залужного та Буданова. В озвученому на зустрічі опитуванні, зробленому на замовлення Банкової однією з українських соціологічних компаній, для президента склалась позитивна динаміка першого туру. Зеленський має начебто 34% підтримки (Залужний – 28%, Буданов – 12%). 3. Але от моделювання другого туру навіть у цій соціології виглядало для чинного глави держави не так райдужно. У парі з Залужним президент поки програє – приблизно 32% проти 37%. Але динаміка на користь Зеленського, він постійно додає. Проти Буданова Зеленський поки що перемагає, але лише в межах статистичної похибки – приблизно 34% проти 32%. 4. Усередині владної команди існує впливова група на чолі з Арахамією та іншими, яка вважає оптимальним сценарій, за якого Зеленський переобирається на другий президентський строк, а Буданов, скажімо, очолює Раду. Мовляв, важливо, щоб Зеленський міг із західних партнерів вибивати ті ресурси, які вони йому обіцяли. 5. Втім, кілька співрозмовників УП стверджують: Буданов уникає будь-яких прямих відповідей на питання щодо політичних перспектив. Він не каже "так", але й не каже "ні". Відмовлятися від власних політичних перспектив на користь Зеленського Буданов міг би лише в тому разі, якщо аналогічне рішення ухвалив би й Залужний. 6. У розмові з Залужним Зеленський сказав, що ситуація на фронті останнім часом розвивається позитивно, суспільство залишається достатньо консолідованим, а тому з'явилося вікно можливостей для проведення виборів. Однак головне завдання – провести їх так, щоб країна не отримала нового внутрішнього розколу. 7. Врешті президент поставив Залужному пряме запитання: "Якщо вибори відбудуться восени, чи будете ви балотуватися?". І, за словами співрозмовників УП, отримав однозначну відповідь: "Так. Буду". 8. Невдовзі до Залужного, поки він був у Києві, відрядили Умєрова і Арахамію. Відповідь Залужного не змінилась. Після цього навіть у найдосвідченіших переговорників Банкової аргументи закінчилися. Але на прощання вони таки попросили у Залужного: "Брат, але ти подумай ще раз".

Що нам розповів колишній міністр закордонних справ Вадим Пристайко? В новому інтерв'ю УП колишній міністр закордонних справ пояснює, чому повернення до "стамбульських домовленостей" є небезпекою для України, згадує персональні уроки "мінських угод", а також прогнозує, коли Путіну доведеться ухвалювати болючі рішення щодо подальшого перебігу війни. Всі подробиці – у відео, а ось – дуже коротко: Про цілі Путіна: Наразі політично він уже досяг того, що хотів. Путін ЗАЕС забрав, воду в Крим і сухопутний коридор забезпечив. А далі йому треба буде захищати окуповані території, які він сам собі записав у Конституцію. Тому приблизно десь у кінці літа наступить той момент, коли йому треба буде ухвалювати рішення, що робити далі. Про те, чи Зеленський і Путін узагалі здатні про щось домовитися: Все буде нормально. Якщо ми дійдемо до моменту, коли треба буде реально вести переговори, особистий фактор – це останнє, що буде заважати лідерам сісти і домовитися. (…) Коли ситуація на фронті або економічні питання, або політична ситуація складуться таким чином, що всім стане зрозуміло, що ресурси вичерпалися і більше вести війну безсенсово – все складеться, побачите. Про те, на які компроміси Москва реально може піти: Я думаю, що вони скоро підуть на всі компроміси. Дійсно, боляче для них Луганськ, Донецьк, важко усвідомити, яким чином буде виковирюватися із Конституції Запорізька і Херсонська області, але нічого неможливого в такій ієрархічній диктаторській системі, як у Росії, немає. Про те, як російський народ може сприйняти підписання мирної угоди: На відміну від нас, вони можуть зупинитися без особливих політичних втрат для себе в будь-який момент. Путіну треба тільки прийняти рішення. (…) Він тільки вірить чомусь, що йому вдасться без всяких компромісів перемогти нас. Але цього не відбувається, тому він має це рано чи пізно усвідомити. Я підозрюю, що це усвідомлення буде в кінці цього літа. Про наступне вікно можливих переговорів: Я думаю, що точно вікно переговорів – це осінь. І якщо воно буде невдалим, то тоді, напевно, весна. Тому що радикально нічого не зміниться. Росіяни очікують довибори в американців – ну, окей, ну, довибори, з'явиться більше демократів. І що? Про те, чи можуть відбутися докорінні зміни у перебігу війни: У нас вибори не відбуваються, тому розраховувати на зміну внутрішньо-політичної ситуації в Україні немає сенсу, нових видів зброї не з'являється, і ми будемо випускати ще більше й більше дронів. Технологічний скачок уже завершився. І далі ця війна вже не побачить радикальних змін. Якщо вони цього ще не зрозуміли, хтось мав би прибігти в Кремль, постукати в двері і сказати: "Царю, щось результат ніякий. Можемо продовжити сточувати наших ваньків, але результату не буде".

Що отримала Україна від "сімки" в Ев'яні і як змінив позицію Трамп? Рік тому саміт G7 завершився без спільної позиції щодо України після того, як Трамп поїхав достроково. В Ев'яні він залишився до кінця і двічі зустрічався з Зеленським. Чого варто очікувати Україні за підсумками саміту і чи виконають країни G7 свої обіцянки? Розповідаємо: 1. Декларація G7 містить більше, ніж ритуальні формулювання. Крім збільшення постачання засобів ППО, додаткових систем і перехоплювачів та далекобійних озброєнь зазначено про готовність розглянути надання ліцензій, які дозволили б Україні розширити власне військове виробництво. 2. Документ обіцяє подальшу підтримку енергетичної стійкості України напередодні наступної зими та посилення тиску на російську воєнну економіку. 3. Аргумент Макрона полягав у тому, що G7 нарешті прийняла реальність, про яку Київ говорить уже місяцями: Росія не веде серйозних переговорів, бо вважає, що час досі грає на її боці. Трамп, за словами французького президента, тепер поділяє цю оцінку. 4. Франція не домоглася американського переходу на європейське стратегічне мислення. Вона отримала дещо більш негайне: підпис США під текстом, який визначає Росію як проблему, Україну – як партнера, якого варто озброювати, а тиск на Москву – як незавершену справу. 5. Декларація саміту G7 пропонує політичний напрям, а не операційні деталі. Для країни, яка стикається з черговим сезоном російських ракетних і дронових атак, ця різниця є суттєвою. Україна має стати частиною промислової бази, що виробляє озброєння, яке знадобиться і самій Європі. Ев'ян визнав цю можливість. Але не закріпив її. 6. На що дивитися після Ев'яна? Перший тест – ППО. Другий – оголошення про ліцензії мають перетворитися на контракти, передачу технологій і виробництво. Третій – санкції. Чергового пакета обмежень буде недостатньо, якщо виконання залишатиметься вибірковим. 7. І нарешті – сам Вашингтон. Франція досягла успіху в тому, щоб утримати США в коаліції. Складніше завдання – зробити безпеку України менш залежною від цього зв’язку.

Чому наземний громадський транспорт у Києві деградує? Політика міської влади у сфері громадських перевезень полягає в "підтриманні штанів" замість якісного розвитку. Чиновники лише періодично замінюють застарілий рухомий склад новим. Але це – тільки верхівка айсберга. Що відбувається з громадським транспортом і хто в цьому винен? Якщо коротко: 1. Кількість транспортних засобів. У 2016 році на дороги Києва виїжджали 450 тролейбусів щодня. Зараз цей показник майже вдвічі менший: близько 240. Війна – не причина, адже у 2021 році їх було 250. 2. Низька культура ремонту рухомого складу. До скорочення випуску призвела недостатня заміна старих машин: їх списують більше, ніж купують нових. При цьому тривалість експлуатації тролейбусів у Києві суттєво менша, ніж в містах ЄС: 10-12 років. "Київпастранс" не купує запчастини в необхідних кількостях, тож часто поламані машини стоять в очікуванні списання. 3. Недотримання графіків руху. У разі заторів або ДТП громадський транспорт починає йти "паровозиком", намагаючись наздогнати графік. У "Київпастрансі" не адаптують рух у ручному режимі і не розподіляють машини рівномірно по маршруту. Це відбувається частково через лінь, частково – через брак диспетчерів. 4. Зарплати водіїв трамваїв становлять 48,4 тис. грн, тролейбусів – 52,3 тис. грн, автобусів – 54,1 тис. грн. Ці суми – до сплати податків і суттєво залежать від кількості відпрацьованих годин. Насправді ж розмір місячної зарплати водія без додаткових годин та премій становить 20 тис. грн. 5. Умови праці водіїв. На багатьох маршрутах водіям у кращому випадку встановлюють біотуалети на кінцевих зупинках. На весь Київ в експлуатації є 11 об'єктів для відпочинку водіїв на території філій підприємства та ще 17, розташованих поза межами підприємства. 6. Дефіцит кадрів. Наразі в КП не вистачає 30% кадрів, а в окремих автопарках є лише половина необхідної кількості водіїв. Загалом у штаті КП в травні 2026 року було 640 водіїв автобусів, 347 – трамваїв, 517 – тролейбусів. 7. Продаж землі. Трамвайні і тролейбусні депо в середмісті переносили на околиці, а звільнені ділянки передавали під забудову. Це збільшило пробіг транспорту, а через переміщення Лук'янівського депо місто втратило дизельну електростанцію, яка могла живити трамваї під час вимкнень струму.

Нафтова імперія Путіна у вогні. Чи може Україна залишити Росію без пального? Чи здатні українські "далекобійні санкції" перетворити локальні перебої на паливну кризу в Росії і залишити без ресурсу одного з найбільших виробників нафти у світі? Розповідаємо: 1. Росія заборонила експорт бензину та авіаційного гасу, обговорює ембарго на продаж дизельного пального, вивезення якого і так квотується. 2. Переробка на НПЗ впала в травні до мінімуму за 16 років (4,58 млн бар. на добу), простоює майже третина потужностей. Через це Москва вимушена експортувати більше нафти замість її переробки. З початку 2026 року експорт чорного золота зріс до 3,49 млн бар. на добу, це найвищий показник з початку великої війни. 3. Дефіцит бензину торкнувся майже третини країни (25 регіонів), включаючи Москву та Санкт-Петербург. На деяких АЗС продають лише по 20 літрів. Є перебої з постачанням пального для аграріїв та обмеження на заправки літаків. 4. З початку 2026 року бензин в РФ подорожчав на 28-34%, дизельне пальне – на 43%. При цьому вартість авіагасу злетіла до історичного максимуму: 110 тис. руб. за тонну. 5. На цьому тлі російська влада дозволила НПЗ тимчасово випускати низькоякісне пальне, щоб покрити дефіцит. Окремим заводам можна продавати нафтопродукти класу "Євро-5" з фактичними показниками "Євро-3". Особливо складна ситуація на окупованих територіях України. 6. Попри суттєві проблеми, Росія має запас міцності. Велика територія, надлишкові потужності НПЗ, державне регулювання та адміністративний розподіл ресурсів дозволяють Кремлю не допустити колапсу. Хоча проблеми вже очевидні всім та наростають з кожним днем. 7. "Поки що Росія гасить "пожежі" в ручному режимі, перекидаючи пальне між регіонами та запроваджуючи обмеження. Якщо удари не припиняться, до кінця 2026 року точкові збої можуть перерости в системну кризу для всього ринку пального", – підсумовує співрозмовник ЕП в Кабінеті міністрів.

Кластер наш! Що означає рішення ЄС щодо України? У понеділок представники урядів 27 держав-членів ЄС та віцепрем’єр України Тарас Качка офіційно відкрили змістовну частину вступних переговорів. Що це означає і чому поки йдеться лише про один кластер? Пояснюємо: 1. По-перше, для ЄС відкриття кластера перевело процес вступу України з політичної площини в юридичну. А по-друге, це стало важливою точкою неповернення у цьому процесі, вигідною для України. 2. Відкриття кластера робить "бенчмарки" офіційними та незмінними. Тож зустріч у понеділок 15 червня "зацементувала" вимоги до України. 3. Утім, наразі можна говорити про фіксування проміжних та кінцевих (залежно від глави) критеріїв лише для першого кластера. Щодо решти кластерів – певна невизначеність зберігається. Перелік вступних вимог до України у цих сферах зацементує лише відкриття усіх кластерів. 4. Чому ми відкрили лише перший кластер? У квітні, коли впало угорське вето – питання було саме в позиції Будапешта. Новий (тоді ще майбутній) уряд Угорщини спершу наполягав, що голої обіцянки України буде достатньо для відкриття лише одного або частини кластерів. А щоб рухатися далі – Київ має ухвалити якісь закони щодо прав угорської меншини. 5. Але друзі України в ЄС – і перш за все президенти Єврокомісії та Європейської ради – змогли переконати Угорщину, що ця затримка буде штучною і є неприпустимою. У підсумку Будапешт погодився дати зелене світло "авансом". 6. Інший елемент затримки – це те, що у Брюсселі почалися розмови між іншими державами-членами ЄС – мовляв, а чи не варто нам переглянути деякі попередньо схвалені критерії вступу України. Ідея була в тому, щоб додати певні винятки або відтермінування для долучення України до спільного ринку ЄС у розділах щодо сільського господарства, транспорту тощо. 7. Те, що тепер є згода, підтвердила Марта Кос. Ба більше, на рівні ЄС вже узгоджена дата відкриття п’яти кластерів. Це відбудеться 14 липня, на засіданні Ради ЄС (станом на час написання цієї статті її немає у календарі Ради ЄС, але дата запланована і обговорювалася європейськими міністрами раніше).

Як Україна відрізає Крим від російської логістики? Багатогодинні черги на автозаправках, де навіть після виснажливого очікування ніхто не гарантує наявності бензину – лише найпомітніший прояв "логістичного локдауну" Криму. Що саме зламало звичні маршрути постачання палива і як події можуть розвиватися далі – в нашій статті. А ось дуже коротко про те, як виглядає паливна криза в Криму на практиці: 1. Вже 22 травня окупаційна адміністрація Севастополя запровадила перші обмеження на продаж пального: не більше як 20 літрів на один автомобіль. 30 травня ліміт у 20 літрів для бензину А-95 поширили й на решту півострова. 2. 4 червня окупаційна влада заборонила продаж пального за готівку. Щоб продемонструвати, що посадовці страждають не менше за населення, у кримських відомствах скоротили використання службового транспорту – до одного авто на "міністерство". 3. Паливний дефіцит швидко вдарив по громадському транспорту. З магазинних полиць почали зникати цукор, крупи й соняшникова олія. Частина торгових точок запровадила обмеження на продаж окремих продуктів. Поки ще тримаються великі мережі, які мають власні склади й бази, але й у них уже дефіцит. Дрібні магазини масово закриваються – товару немає. 4. 8 червня повідомлення про перебої з бензином почали надходити вже з Краснодарського краю Росії. Місцеві швидко знайшли винних: кримчан, які їдуть заправлятися до них через Керченський міст. Утім, великий запас пального таким чином у Крим не завезеш: на мосту вже давно діє заборона на транспортування легковими автомобілями понад 100 літрів рідини. 5. За даними російських медіа, за два тижні після початку проблем із паливом бронювати номери в кримських готелях стали на третину рідше, ніж в аналогічний період минулого року. А частка скасованих бронювань у цей період сягнула 79%. 6. Один із готелів у Саках спробував урятувати сезон акцією: за бронювання від двох діб гостям обіцяли 10 літрів бензину в подарунок, від трьох діб – 20 літрів. Пропозиція протрималася недовго – у власників закінчилися не порожні номери, а бензин. Власники іншої вілли запропонували ще більш винахідливий варіант: продати їм 100 літрів бензину в обмін на безкоштовне проживання.

Як Зеленський готує Путіна до осінніх переговорів? Під час зустрічей із депутатами та керівниками парламентських фракцій президент Зеленський анонсував низку військових і політичних кроків, які протягом найближчих місяців мають підвести Кремль до усвідомлення простої думки: альтернативи серйозним переговорам немає. У чому полягає нова стратегія "подвійного наступу" України, і які ключові завдання необхідно виконати для її успіху? Пояснюємо: 1. З початку року Україна поступово перехоплює ініціативу в окремих доменах війни. Насамперед – за рахунок нарощування кількості та ефективності далекобійних ударів по Росії. Другою важливою зміною стало позбавлення росіян доступу до Starlink. Ця перевага посилилась стрімким нарощуванням виробництва дронів середньої дальності (30–200 км). 2. Україна крок за кроком рухається до реалізації логістичного локдауну Криму: йдеться про поступове перерізання військової, транспортної та енергетичної логістики. Якщо цей задум вдасться реалізувати, Крим і південне угруповання російських військ можуть опинитися в умовах оперативної дронової блокади. За словами співрозмовників УП у вищому керівництві Сил оборони, цей процес уже триває: "Почекайте липня – і ви побачите, що таке українська сила". 3. На цьому тлі Зеленський вирішив активізувати і дипломатичний контрнаступ. На початку червня президент надіслав листи у Вашингтон, Берлін і Брюссель, а також послання Путіну. Стратегія полягає в тому, щоб не реагувати на інформаційні операції Росії, а самим задавати порядок денний і заганяти Кремль у наперед підготовлені інформаційні коридори. Інше завдання війни дронів та листів – повернути увагу США до українського питання. 4. Прямий контакт із Путіним став очевидним після того, як російський диктатор розкрив факт приїзду в Україну і розмови з Зеленським свого довіреного олігарха Романа Абрамовича. До послання Зеленського був ще один невеликий додаток від української переговорної команди. Зміст його зводився до тези, що російські військові вводять Путіна в оману щодо реального стану справ на фронті і ні до кінця літа, ні восени весь Донбас не візьмуть. 5. Ніхто на Банковій і не розраховував, що Путін погодиться завершувати війну вже в червні чи липні. Натомість серед українських співрозмовників дедалі частіше звучить інша дата – жовтень – листопад. "Саме тоді, от за сукупністю всього: і військових, і дипломатичних, і міжнародних факторів – може відкритися певне вікно можливостей для переговорів", – розмірковує співрозмовник УП в дипломатичній команді президента. 6. Тоді можна буде спробувати не одразу домовитися про остаточний мир, а хоч би дипломатично зафіксувати новий баланс сил на полі бою, досягти поетапного припинення бойових дій і після цього переходити до пошуку політичних рішень щодо остаточного завершення війни. Головна задача Києва – не змусити Путіна сісти за стіл переговорів уже завтра, а використати літо для посилення власних позицій.

"Нова пошта" стає банком. Що відомо? "Нова пошта" планує купити найменший банк за розміром активів в Україні з єдиним відділенням біля станції метро "Нивки". Яку установу придбає компанія і навіщо? Розповідаємо: 1. Виходити на банківський ринок група "Нова" вирішила поступово. Хоча компанія купує банк із повноцінною банківською ліцензією, вона планує її здати та отримати обмежену – на створення банку фінансової інклюзії. 2. БФІ – це нове поняття в українському законодавстві, а відповідний закон має запрацювати наприкінці цього місяця. За задумом, стати БФІ зможе будь-яка компанія, яка має велику мережу відділень по всій країні, досвід обслуговування великої кількості клієнтів, а також відповідає вимогам Нацбанку, зокрема до капіталу чи репутації власників. 3. Обмежена банківська ліцензія надає майже всі права та можливості, які мають звичайні банки, крім кредитування великого бізнесу (з доходами у понад 5 млн євро); купівлі цінних паперів (крім ОВДП та депозитних сертифікатів Нацбанку) та посередницької діяльності на фондовому ринку. Крім цього, для БФІ діють обмеження на максимальний розмір кредиту, який може видати така установа. 4. Однак, схоже, "Нова" спершу придбає повноцінний банк. За даними співрозмовників ЕП на банківському ринку та в НБУ, мова йде про "БТА банк". Після купівлі цієї установи "Нова пошта" здасть її повноцінну ліцензію та отримає нову – на діяльність банку фінінклюзії. 5. "БТА банк" – найменший в Україні за розміром активів та капіталу. 1 травня 2026 року його активи становили 294,9 млн грн, з яких 170 млн грн – це ОВДП. Капітал становив 204,3 млн грн. У 2025 році банк отримав 623 тис. грн чистого прибутку, а за перші чотири місяці 2026-го – майже 7,1 млн грн збитку. Свої рахунки в установі мають лише 640 українців на загальну суму 25,9 млн грн. 6. Формально "Нова" ще не подавала документи на купівлю БТА. Однак співрозмовники редакції зазначають, що логістична компанія підписала з банком меморандум, у якому йдеться про подальшу купівлю та створення на основі установи БФІ. Цей процес планується завершити в серпні 2026 року.

Хто з працівників "Росатому" допомагав в окупації ЧАЕС? Російські безпілотники нині чи не щодоби пролітають над зоною відчуження. Втім, ядерним тероризмом росіяни займаються ще з першого дня повномасштабного вторгнення. У цьому тексті нагадуємо, як розвивалися події навколо ЧАЕС у лютому 2022-го. А також розповідаємо, що змогли дізнатися про частину працівників "Росатому", які допомагали російським військам. Повна версія – за посиланням, а ось дуже коротко: 1. Перші російські військові з'явилися на станції 24 лютого 2022 року. Окупанти зайшли на територію через КПП № 2, звідти рухалися до сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-1. Вже майже о 16:00 до адміністративного корпусу під'їхали БТР, БМП і танк росіян. 2. Після переговорів бійці Нацгвардії України, які перебували на станції, були вимушені здатися в полон, оскільки прямий бій на території ЧАЕС міг нести ризики ядерного інциденту. Атомна станція фактично перетворилася для окупантів на логістичний хаб, через який рухалися російські війська. При цьому персонал у зоні відчуження продовжував працювати понаднормово, не пускаючи росіян на ключові об'єкти. 3. З 9 березня 2022 року станція лишилася без електрики через обстріли енергомережі. Російський окупаційний контингент пропонував під'єднати ЧАЕС до Білорусі, проте інженери станції запропонували використовувати дизельні генератори. 4. Під час відступу росіяни вкрали з території Чорнобильської зони відчуження різне обладнання на понад $135 млн. Окрім комп'ютерів, дозиметрів і автомобілів окупанти забрали з собою сервери, з Центральної аналітичної лабораторії зник спектрометр за 6 млн євро та кілька хроматографів. Програмне забезпечення для вкраденого лишилося в Україні, а кожен пристрій мав трекер, який дозволив деактивувати обладнання, тож росіяни, по суті, не могли ним скористатися. 5. Також із собою окупанти вивезли автомобілі для перевезення радіаційних відходів і пожежні авто, які передавали до зони відчуження під час пожеж у 2020-му. І найважливіше: під час відступу російські окупаційні війська забрали з собою в полон 169 нацгвардійців, шестеро з яких досі перебувають у російських тюрмах. 6. Росіяни в розмовах із персоналом станції хвалилися тим, що доволі легко захопили ЧАЕС. І однією з причин стали попередні тренування на Курській АЕС в місті Курчатов. За СРСР Курську АЕС запустили у 1976-му, тоді як Чорнобильську АЕС – у 1977-му. Якщо дивитися на загальні фотографії обох станцій, то в око дійсно впадає схожість у плануванні. 7. Попри схожість атомних станцій, є суттєва відмінність: територія ЧАЕС радіоактивно забруднена. Тому окупантам необхідні були експерти, які пояснять, що можна, а що не варто робити. Кого російські окупаційні війська взяли з собою захоплювати ЧАЕС? Розповідаємо у тексті

Як ЄС хоче змінити правила прихистку українців та що чекає на чоловіків? Держави-члени ЄС одностайні: захист для українців буде продовжений. Але його правила можуть змінити. І це, швидше за все, станеться. Які є варіанти розвитку подій? Якщо коротко: 1. Почалося все з березня 2026 року. Тоді було внесено зміни, за якими українці, які вже отримували тимчасовий захист в одній з держав ЄС, не можуть автоматично претендувати на такий статус в іншій державі ЄС. Держава має право відмовити і запропонувати українцю повернутися туди, де він отримав прихисток початково. 2. Поза тим, у столицях з’явилося розуміння, що у разі повного завершення дії тимчасового захисту багато українців просто подадуть заяви на отримання притулку – тобто підуть за тією стандартною схемою для біженців з інших держав. 3. Наразі розглядаються два варіанти дій: перший – продовження тимчасового захисту без змін, а другий – продовження тимчасового захисту з обмеженнями. Це може передбачати виключення з-під дії Директиви про тимчасовий захист чоловіків призовного віку або осіб, які залишили територію України в обхід правил. 4. Зараз у ЄС розглядають варіант рішення, за яким право на тимчасовий захист матимуть лише ті особи, яким Україна дозволяє виїхати за прихистком за кордон відповідно до українського законодавства. Це означатиме "легальність" надання статусу жінкам, чоловікам поза призовним віком, чоловікам, виключеним з військового обліку, тощо. 5. Такий підхід, навіть якщо буде затверджений, лишає низку невизначеностей. Наприклад, якщо чоловік призовного віку перетнув кордон ЄС легально для короткострокової поїздки, але порушив правила виїзду. Наприклад, коли йдеться про українців, що виїхали у відрядження за разовими дозволами (як "волонтери" тощо), а після цього попросили в ЄС тимчасовий захист. 6. Ще один важливий момент: майбутній статус чоловіків, які вже проживають в ЄС під тимчасовим захистом. Поки що неясно, що саме буде написано з приводу цієї категорії українців у пропозиції від Єврокомісії, але більшість опитаних дипломатів заявили, що для таких людей умови перебування в ЄС не зміняться. Ніхто їх висилати назад в Україну не буде. 7. Остаточне ухвалення рішення очікується у липні 2026 року. Проблем з його схваленням не очікується, адже для цього не треба одностайності – достатньо кваліфікованої більшості. Якщо ж бюрократичні процедури не встигнуть завершити до літньої перерви (відпустки в європосадовців починаються вже з середини липня), то остаточне рішення можуть перенести на вересень 2026 року.

Хто може стати новою опорою Зеленського? На кого у владі зараз може опертися Зеленський? І хто з "безпечних своїх" вже має власні політичні амбіції? Зʼясовуємо: 1. Дуже умовний вододіл між "безпечними" і "конкурентами" в команді Зеленського пролягає по межі наявності / відсутності у них політичних амбіцій і рейтингів. Скажімо, у Буданова чи Федорова в різній мірі але є і суспільна довіра, і впізнаваність. Глава ОП не приховує амбіцій у разі виборів спробувати себе. Федоров такі амбіції приховує, але на Банковій всі свято переконані, що він їх має. 2. Натомість той же Давид Арахамія ніяких власних політичних рейтингів не мав і навряд чи матиме. І це робить його безпечною і наразі просто незамінною фігурою для Зеленського і влади загалом. "Нагорі" змирились, що Давид веде якусь свою гру, але вона зазвичай іде у фарватері інтересів президента і його команди, а не проти них. 3. Секретар РНБО Рустем Умєров, попри фігурування на "плівках Міндіча", зберігає певний кредит довіри від Зеленського. Він продовжує закривати на собі питання переговорів, домовленостей із країнами Перської затоки та інших частин світу щодо "дронових угод" тощо. 4. Тиху і спокійну роботу зі строгим рівнянням на ОП і далі провадить Денис Шмигаль. Він обрав для себе роль "рук президента", які можна прикласти до будь-якої сфери. В політичному плані Дениса Анатолійовича як явища не існує, і це його свідома настанова. 5. Прем'єрка Юлія Свириденко обіймає найвищу посаду у виконавчій владі, але суб'єктом ухвалення політичних рішень, так виглядає, і не прагне бути. Прем'єрка більше намагається займатися економікою, написанням стратегій розвитку і пошуком грошей на чергові ідеї "тисяч Зеленського", а от політичних розбірок сторониться, як може. 6. Ще однією фігурою, яку варто згадати в колі впливових але безпечних для президента, є заступник глави ОП Олег Татаров. В останні місяці на посаді Єрмак системно працював, щоб нівелювати вплив Татарова на правоохоронну систему. І мав успіх. Значну частину своїх можливостей силовий заступник глави ОП таки втратив. 7. Соціологи переконують: першу хвилю негативу після "Міндічґейту" Зеленському вдалося пережити значною мірою завдяки тому, що він оточив себе людьми з високою суспільною підтримкою. Передусім ідеться про Буданова та Федорова. Люди побачили ці призначення і повірили не стільки президенту, скільки тим фігурам, яким довіряють. Утім, якщо придивитися до внутрішньої ситуації уважніше, то вона значно складніша. Про це – у повній версії тексту.

Як діалоги Міндіча й Умєрова розвалили роботу Міноборони мінімум на пів року? Минув майже місяць відтоді, як УП оприлюднила частину матеріалів зі справи "Мідас". Але якщо по "Династії" ми навіть побачили підозру Єрмаку, то в частині оборонки почалися дискусії про те, що це "не на часі". Чому розслідування про оборонку корисні навіть під час війни? Пояснюємо: 1. З оприлюдненого УП уривка стає зрозуміло, що Міндіч зацікавлений в тому, щоб бронежилети були прийняті. Плюс він домовляється з міністром оборони про те, щоб компанія Fire Point отримала якомога більше фінансування. Також вони обговорюють продаж компанії покупцеві з ОАЕ і те, що половину отриманих грошей можна буде потім вивести в кеш. 2. Паралельно з цим вийшов матеріал видання "Babel", який представляє позицію постачальника: що вони хотіли як краще, а їхні хороші бронежилети не прийняла зла прийомка, бо вони не пройшли по габаритах. У ці габарити входить, зокрема, і площа плити бронежилета, і те, скільки в ній гуми. А вдруге ці бронежилети не пройшли балістичну експертизу взагалі. 3. На засіданні ТСК 5-го травня Ярослав Железняк зачитав свій витік зі справи "Мідас", і там фігуранти взагалі в розмові визнають, що привезли бракований продукт. І радіють, що не виграли тендер на 1,6 мільярда. 4. Колишній заступник міністра оборони часів керівництва Умєрова і Шмигаля Микола Шевцов підтвердив, що міністр кілька разів давав йому доручення щодо бронежилетів і натякав на те, що їх треба прийняти. Шевцов натомість зібрав велику робочу групу, на яку винесли результати другого відстрілу бронежилетів компанії "Мілікон". І бронежилети знову не були прийняті. 5. Центральне управління розвитку матеріального забезпечення, яку видавало акт відповідності компанії "Мілікон", раптом ліквідували і передати його функції Командуванню сил логістики. Уже згодом, коли вибухає "Міндічґейт", у міністерстві ходять чутки про те, що це зробили для того, щоб заховати хвости у справі бронежилетів. 6. Фактично Державний оператор тилу заклав дуже небезпечний прецедент: є компанія з низьким статутним фондом – і вона контрактується, нічого не поставляє, а потім ще й не зможе виплатити штрафи. А значить, міністерство не отримає грошей за втрачений час і ризикування життями військових. 7. Так само спроба заховати хвости призвела до дуже поганих наслідків для самого міністерства. ЦУРМЗ перекинули під Командування сил логістики. Новий наказ про розподіл повноважень має запрацювати лише з червня. Лише тиждень тому нові технічні специфікації (40 штук) представили до обговорення – хоча деякі з них головнокомандувач вимагав ще в 2024 році. Тому навіть у цій частині видно, що це не просто справа Міндіча, а значно ширший кейс.

Що ще вимагатиме ЄС від України за 90 млрд євро? У Брюсселі вирішили, що оскільки для України ця допомога є питанням виживання, то її надання – ідеальна нагода, щоб стимулювати можновладців схвалити ті закони, на які Київ вже давно не міг знайти політичної волі. Коли будуть гроші і яких реформ вимагає ЄС? Якщо коротко: 1. Пакет допомоги ЄС на суму 90 млрд євро на два роки містить дві головні складові. Перша – це допомога на військові потреби, на суму 60 млрд євро. Друга – бюджетна підтримка на 30 млрд євро. Країни ЄС відразу погодилися з тим, що "воєнна" частина допомоги має бути безумовною. А "цивільні" 30 млрд євро будуть прив’язані до конкретних змін.  2. Для отримання першого траншу у 3,2 млрд євро вимоги є найпростішими. Переважно від уряду вимагають "внести законопроєкт" або розробити ідею якоїсь реформи. Одна з небагатьох фінальних дій, які потрібні для розблокування 3,2 млрд – це "ухвалення Радою закону про продовження на три роки дії військового збору на рівні 5%", але тут рішення вже є.  3. Вже на другий транш на суму 3,7 млрд буде потрібно більше ухвалених законів, у тому числі "політично токсичні" закони про оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи (податок на OLX), а також оподаткування міжнародних посилок, за винятком товарів, призначених для цілей безпеки та оборони (податок на AliExpress). 4. Третій транш найменший, але також токсичний: навіть вимога про законопроєкт (без вимоги про його ухвалення) тут є непростою. Уряд буде змушений розробити реформу оподаткування ФОПів.  5. Ближче до кінця поточного року на Україну чекають новий меморандум і нові вимоги, які будуть чітко прив'язані до європейського фінансування. І це будуть виключно фінансові бюджетні умови. Без реформ на кшталт боротьби з корупцією. Зокрема, у питанні оподаткування ФОПів ЄС точно перейде від вимоги "подати законопроєкт" до вимоги його ухвалити. 6. Що як Рада або уряд не виконає якийсь із пунктів? У цьому разі ЄС буде готовий продовжувати терміни виконання для Києва. Тому передбачено, що транші за спізніле виконання вимог можна буде отримати аж до кінця 2028 року (хоча дії у рамках меморандуму розплановані лише на 2026 рік). 7. Загальна вимога до усіх траншів – про перерахування грошей Україні може йтися лише у разі "відсутності фактів скасування Україною будь-яких заходів у сфері боротьби з корупцією, вжитих у межах будь-яких інших поточних або попередніх інструментів підтримки, наданих ЄС або МВФ".

Як працюють київські ярмарки та хто на них заробляє? Від самого початку ідея щотижневих ярмарків полягала в тому, що фермери отримували прямий доступ до споживачів, а кияни – якісну та дешеву продукцію поруч з домом. Однак зараз на ярмарках торгують не тільки виробники, а й перекупники, ціни не надто відрізняються від магазинних, а люди з барсетками ходять і збирають данину. Чи потрібні реформа і перехід на відкриті торги? Якщо коротко: 1. Операторами ярмарків у 2023-2024 роках були два комунальні підприємства: "Світоч" і "Київська спадщина". У 2025 році "Світоч" поглинуло "Київську спадщину", а замість конкурентного ринку організації ярмарків зʼявилася система прямих угод з посередниками. 2. "Світоч" і "Київська спадщина" переказували до міського бюджету сміховинний 1 млн грн на рік. З 25 по 31 травня в Києві проведуть 52 ярмарки. Вони різні за розмірами, але, за підрахунками голови Громадської ради при КМДА Геннадія Кривошеї, зазвичай у них беруть участь по 60 продавців. Плата за право торгувати становить 800-1000 грн за день. Отже, дохід від збору плати з продавців мав би приносити щонайменше 150 млн грн на рік. 3. Торговці платять за місце ФОПу-організатору готівкою, зазначає депутат Київради від "УДАРу" Дмитро Білоцерковець. Через це міська влада не обліковує надходження. Після тиску громадськості міська влада у 2025 році створила електронний кабінет, де можна онлайн оплатити участь у ярмарку. Після цього прибутки КП "Світоч" суттєво зросли. 4. Якість роботи організаторів ярмарок попри зростання прибутків КП була і залишається на низькому рівні, скаржаться співрозмовники ЕП. Через відсутність конкурсних засад немає реальної конкуренції в цій сфері. 5. Наприклад, після кожного ярмарку залишаються купи сміття. Їх прибирають робітники шляхово-експлуатаційних управлінь, яких привозять автобусами пізно ввечері або навіть на наступний день. Можна було б поставити контейнери для збирання сміття, але організатори цього не роблять. 6. Ще одна претензія – склад учасників ярмарків. Первинну ідею фермерської торгівлі нівелювали перекупники. За словами Кривошеї, якщо раніше розподіл становив 80% фермерів і 20% перекупників, то зараз – навпаки. Посередники купують на оптовому ринку, везуть на ярмарок і продають.