1⃣ Майстерня_КR
الذهاب إلى القناة على Telegram
Канал пише про загрози виключно для м.Кривий Ріг та громад. Любіть Україну, їжте кашу та вірте в ЗСУ🇺🇦 📱🖥️ Реклама на каналі 👇 https://t.me/Reklama_ta_pitannja_bot Бот виключно для повідомлень якщо Ви чуєте БПЛА👇 👉 https://t.me/chatMasterok_bot
إظهار المزيد📈 نظرة تحليلية على قناة تيليجرام 1⃣ Майстерня_КR
تُعد قناة 1⃣ Майстерня_КR (@ims_kr_tm) في القطاع اللغوي أوكراني لاعباً نشطاً. يضم المجتمع حالياً 134 500 مشتركاً، محتلاً المرتبة 1 621 في فئة الأخبار والوسائط والمرتبة 359 في منطقة أوكرانيا.
📊 مؤشرات الجمهور والحراك
منذ تأسيسه في невідомо، حقق المشروع نمواً سريعاً وجمع 134 500 مشتركاً.
بحسب آخر البيانات بتاريخ 23 أكتوبر, 2026، تحافظ القناة على نشاط مستقر. خلال آخر 30 يوماً تغيّر عدد الأعضاء بمقدار 5 095، وفي آخر 24 ساعة بمقدار 64، مع بقاء الوصول العام مرتفعاً.
- حالة التحقق: غير موثّقة
- معدل التفاعل (ER): يبلغ متوسط تفاعل الجمهور 33.77%. وخلال أول 24 ساعة من النشر يحصد المحتوى عادةً 33.60% من ردود الفعل نسبةً إلى إجمالي المشتركين.
- وصول المنشورات: يحصل كل منشور على متوسط 45 418 مشاهدة. وخلال اليوم الأول يجمع عادةً 45 185 مشاهدة.
- التفاعلات والاستجابة: يتفاعل الجمهور بانتظام؛ متوسط التفاعلات لكل منشور يبلغ 659.
- الاهتمامات الموضوعية: يركز المحتوى على مواضيع رئيسية مثل chat_bot, загроза, 1ms_kr, вибух, ріг.
📝 الوصف وسياسة المحتوى
يصف المؤلف القناة بأنها مساحة للتعبير عن الآراء الذاتية:
“Канал пише про загрози виключно для м.Кривий Ріг та громад.
Любіть Україну, їжте кашу та вірте в ЗСУ🇺🇦
📱🖥️ Реклама на каналі 👇
https://t.me/Reklama_ta_pitannja_bot
Бот виключно для повідомлень якщо Ви чуєте БПЛА👇
👉 https://t.me/chatMasterok...”
بفضل وتيرة التحديث المرتفعة (أحدث البيانات بتاريخ 24 أكتوبر, 2026) تحافظ القناة على حداثتها ومستوى وصول مرتفع. وتُظهر التحليلات تفاعلاً نشطاً من الجمهور، ما يجعلها نقطة تأثير مهمة ضمن فئة الأخبار والوسائط.
134 500
المشتركون
+6424 ساعات
+1 1227 أيام
+5 09530 أيام
أرشيف المشاركات
134 500
Завтра обов'язково продовжимо публікувати,далі треба чергувати!
На зв'язку, тихої всім ночі 🫂
134 500
21 серпня цього року -день,який би я хотіла викреслити з памʼяті,але це неможливо.Трагедія сталася в ТРУ»Сонячна Галерея»,був приліт,там я працювала.Те,що я побачила та пережила того дня,важко описати словами-страшні картини.Я постраждала,загинула моя колега та подруга,ще багато знайомих людей.Це біль,який неможливо забути.Бережіть себе та своїх рідних та близьких!Цінуйте кожну мить!
134 500
Ми теж з Херсонської області,коли все почалося не могли виїхати до Дніпропетровська,з третього разу получилось.На слідуючий день їхала теж колона і її розтріляли😭.Теж їхали на пару неділь,брали тільки нудне,і все тут так і залишилися,а хати вже немає і вертатися нікуди
134 500
Я заради дівчини змінив повністю своє життя, переїхав до кривбасу , бо вона з цього міста, покохав з першого погляду , усе робив заради неї, адже після розлучення зі свою доужиною з якою я прожив 15 років, я гадав що ніколи більше так не покохаю. Виявилось дуже важко донести до людини що заради неї людина може піти на будь що, а у відповідь ти чуєшь : а я тебе не просила. На цьому все🥺
134 500
2017-2018 десь рік , зима я на вокзалі Запоріжжя. Знайомлюсь з хлопцем з Маріуполя. Спасав мене від алкашів😅 Ми почали спілкуватися в тел.режимі. Ніколи не забуду, як він мене кликав у гості до Маріуполя. На той час я не змогла приїхати , це був 2021 рік. Я і досі жалкую, що не поїхала, не побачила його , не побачила прекрасне місто-Маріуполь. Коли почалась війна я стала частіше згадувати і жаліти, що так ми і не зустрілися 😢😢😢Знаю який ад він пройшов зі своєю родиною, втратили дім, друзів , рідних.
Треба бути сміливішими у житті поки є у нас така можливість і змога жити, подорожувати при нагоді , а особливо приділяти час рідним та друзям 🙏
134 500
Декілька років тому загинув мій близький друг, ховають в його рідному місті. Я не маю можливості попрощатись з ним. Через три роки в мене випадає можливість відвідати його місто, але за деякими обставинами я відкладаю поїздку знову. Пройшло майже 7 років, і я не зможу ніколи відвідати його. Його рідне місто Покровськ знищено.
134 500
23.02.2022 народила доньку,, син старший хотів сестричку, я хотіла донечку....24.02.2022 в пологовому паніка, всіх виписують ..ми їдемо додому, в Зеленодольськ, де через 2 дні починаються обстріли артилерією...місяць спимо в коридорі, діти навіть вдень не виходили ..потім Польща. В червні 2022 повернулися, там не змогли, додому хотілося. І ці 4 роки кожен день проходить з думками "завтра щось зміниться"....а воно не міняється...Надія потрохи вмирає 😭
134 500
Він був для мене всесвітом, я кожен тиждень до нього їздила.. у листопаді він зробив пропозицію у дії, у травні-липні він повинен був приїхати в відпустку і ми повинні були одружитись, 5 років разом... квітень місяць, він каже я на позицію на 2-3 тижні і потім скоріш за все відпустять додому... Ще декілька днів він писав мені, що вони дійшли, що все добре... І все, зв'язок обірвався... 21 квітня він загинув, 30-го квітня я дізналась що він загинув, а разом із ним всі плани на майбутнє, разом із ним загинула я, дякую хлопцям що змогли його вивезти, що змогли його поховати. Я не вірила нікому, що то був він, і не вірю досі... Він був всесвітом... Який наразі світить найяскравішою зіркою для нас із сином, оберігає нас звідти, а я й досі не вірю що бачила його тіло у труні... Я й досі не вірю що то був він, адже він обіцяв повернутись...
134 500
Коли росіяни зайшли в Крим.В ночи в 22-00 я думала що це якісь навчання.Машини без номерів.Солдати в критих машинах без номерів,але в амуніції і зі зброєю.Мене кинуло в жар.Але ще не вірила що це може бути війна.Серденько торохтіло.А на ранок вже по всему Криму висіли триколори по телевізору показують в Верховній Раді Криму на підлозі лежать військові з автоматами і не пускають сотрудників в приміщення.І всерівно думала що це такі серьозні навчання.А далі біля військових частин стоять БТРи і військові озброєнні в амуніції зі зброєю не пускають нашіх військових.Їх заблокували і даже поїсти не було що.Татари варили плов і розвозили по частинах.І тут я поняла що це не навчання.Така біль була в серці.В чоловіка інсульт.Я виїхала на материк.Потіряла кохану людину.
Але вірю що Крим повернемо...
134 500
Початок війни, відʼїжаємо с Кривого Рога, 6 людей на нижніх полицях, 2-3 на верхніх. Проїжджаємо білу церку, бабах. Окна повилітали, діти хто був на верхніх полицях повилітали з них, в мене була зламана рука та осколок у нозі, ось такі тоді були реалії (
134 500
Купила прабабусі листівку «коханій бабусі» коли мені було 9 років. Своїм дитячим почерком написала що дуже люблю її, хотіла віддати наступного дня, але вона загинула💔 берегу цю листівку вже 13 років
134 500
Жалкую , що не змогла вмовити маму виїхати з окупації . Так тримав її дім .
В результаті : дому немає , нічого немає і мами тепер поряд немає .
А мама сидить в російській тюрмі за любов до України 💔
134 500
21 августа пошла с дочкой в солнечную галерею. были возле сильпо. жалею что мой ребёнок и я пережили этот ужас. дочь на антидепрессантах перенесла легче этот кошмар. я тоже принимаю таблетки, морально тяжело это всё пережить снятся кошмары. не когда не забуду девочку которая кричала мама там ногу кому то оторвало.
думаю это останется в памяти на долго ( жалею что в тот день пошла туда…
134 500
В 2014 році через бойові дії і окупацію прийшлося виїжджати з Макіївки Донецька обл. З трьома маленькими дітьми, без речей, в нікуди, без роботи, підтримки, фінансів бо не хотіли жити в окупації і постійному страху. Життя наче почало налагоджуватися і в 2022 знов війна, знов невідомість, знову все з початку. Було дуже важко, ще й рідний брат пішов служити, отримав важке поранення, але я вдячна Богу, що всі ми живі і вірю, що все буде в нам всіх добре.
134 500
Я з Краматорська, коли поїхала навчатися в Харків казала що я більше не хочу повертатися до свого міста, тільки в гості до родичів
Бійтесь своїх бажань…
134 500
Історія від 01 лютого 2015 року. Концерт Скрябіна в Кривому Розі. Черга з ним пофоткатися. Мій на той час хлопець зняв мене на відео як беру автограф у Кузьми і почалася друга черга вже саме на фотки. А хлопець сказав в інший раз сфоткаєшся, поїхали давай додому вже, бо маршрутки не будуть їздити.
Наступного ранку Кузьма загинув.
Вже більше 11 років я нічого не відкладаю на «наступний раз».
