⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

Пісяти, донатити і спати. Іздрик is watching you. 🌟

Діва Марія була зґвалтована. Діва Марія була зґвалтована. Діва Марія була зґвалтована І тримала свого убитого сина в своїх руках. Жіночність – це біль, огорнутий в святість І непочутий ніким страх. Жіночність – це невимовний біль І недозволений страх. Жіночність – це смерть на твоїх руках, Це підтікаючий дах, Біль і страх всіх жінок, що жили у минулих віках, Жіночність – удар у пах, Виделка у сонну артерію, проти крольча артилерія, проти дитя кавалерія. Жіночність – отрута в бинтах. Діва Марія була зґвалтована Й бачила кривдника в Спасителевих очах. Діва Марія була зґвалтована, Ці очі дивляться з стін у церквах, Зі старих картин і сторінок у книжках. Діва Марія була скривджена І тримає дитину з очами свого кривдника На тих сторінках На своїх теплих руках. Сокира у скроні 2024

Так от, про алюзію. Алюзія - це згадування /ні, не колишнього/ якогось художнього твору в іншому творі, але прямо не називаючи його (ага, всі знають що буває, якщо прямо згадати про колишнього будучи з теперішнім) Навіщо? Бо таке життя) А ще для того щоб відбудувати зв'язки, збагатити твір глибиною допоміжного сенсу. Іншими словами, це як фразеологізм, але той, що стосується мови в цілому. якщо бажаєте щоб вас вважати естетом та інтелектуалом, натякніть про фолкнера, і побачите Алюзія є проявом інтертекстуальності /не плутати з сексуальністю/, відображенням цитатності постмодерністського мислення. Тобто, все вже було сказане, і ми лише комбінуємо почуте, прочитане, побачене, але надаючи йому нових сенсів, обертаючи іншим, неочевидним боком, або поміщаючи у іншу реальність/обставини. Алюзія - це спосіб будувати зміст, використовуючи мінімум засобів — адже ми можемо лише натякнути читачеві на сенси, обставини, атмосферу - і не треба довго розповідати. /це як сидиш на даху з кимось, і поміж іншим кидаєш у простір фразу із улюбленої пісні, а хтось поруч викупає, бо теж таке слухає, і ось ви вже маєте спільну атмосферну таємницю, і відчуваєте те саме "клацнуло". І вже не треба розповідати, питати, що слухаєш, засовувати слухавки у вухо/ Коротше, алюзія нам потрібна. А кому ні - вєлком в комуністичний реалізм. хіхі Тепер, про суто технічні аспекти. Як ми можемо її використати і де, щоб працювало? 1. Просте згадування (фраза з твору, рядок з пісні, вислів назва парфумів які вона любила) /до речі, в серіалі Шерлок леді носить "Clair de la Lune", і в інших серіях ті парфуми вже символ жіночої згубної сили/ 2. Згадування певних реалій, подій твору ..."а ми з тобою лежали на снігу, закохані, і робили янголів.." /хто вгадає до якого фільму ця алюзія?/ 3. Алюзивні імена (та сама Герда, Аліса і інший неймдропінг, тут без розписувань, ви всі їх добре знаєте) 4. Алюзивні сюжети . Це ті самі перекази серіалів, міфів на сучасний лад, еврідіки орфеї та ікари. Щось згадуєте, таке?) І на підсумок, алюзію слід відрізняти від ремінісценції, бо остання - це несвідоме (віримо, що так) запозичення автором ритмів, прийомів, засобів прочитаного/побаченого, без посилання на конкретний твір. Тоді як алюзія - завжди має відсилку до чогось конкретного. Алюзія відсилає нас не лише до тексту, але й до сенсу, що вкладений в цей текст. Звичайно, що читач повинен мати певний багаж фонових знань, щоб бачити інтерпретувати та співставляти, саме тому алюзії як засіб поширилися в наш час, начитаність та шлейф фонових знань необхідні, як вміння тикати пальцями по екрану, якщо вас звісно не забанили у гуглі Алюзії не зло, але з ними, як і з всьоголишнакаву з колишнім, треба бути обачними;) Смачного вам капучіно))

Друзі, давайте трішки шось закинемо на наш основний збір. 🌟

* Нескінченні галактики палають сузір'ям дотиків. Мерехтять поцілунками, шкіру деруть кігті котиків. Розпашіла весна розцяцьковує вишні- черешеньки. Розкуйовджує, гримає, цокає здалеку вершником. Громовицями бавиться, грюкає, плескає, ляскає! Розлітається дзиґою, хмарка стає знов пухнастою. Розбухає бурхливо, напруга зростає до обертів. Вилітає салютом, притиснувшись до дивообрію. Веселкові дощі розтікаються радісним стогоном. Стиглі ягоди падають в руки, їм зовсім не соромно. Дозріває до думки таємної тихо шовковиця. Надзвичайне до неможливості сьогодні щось коїться. Оксана Лихогляд

Вечоріє Мороз покриває обличчя інеєм Прискорений пульс Прискорені кроки Мова напружених шийних хребців - це хруст Мова твого обличчя - почервонілі щоки Цей день недаремно з тобою відбувсь Це сонце недаремно повстало проти нічної пітьми Якщо хочеш подивитись на все моїми очима Ось мої очі - візьми Для всього є власна першопричина Для всього є власні хореї та ямби Я в тебе стільки всього не навчився А мав би Будиночок під деревами слів

Рився в своїх старих архівах шукав музику і надибав це ви ж тільки не кажіть Заюшкіній, шо я це виклав, бо вона мене вб'є 😁

самотність мабуть, блумскорда все ж були праві – вся ця вечірка таки на одного. спати самому в високій траві, в храмах пустих сповідатися богу. слухати щось типу редіохед, інколи навіть і потанцювати, файндити різон ту гет аут оф бед, в небо рожеве дивитись крізь ґрати. грати з собою – і ставити шах, якось бороти нав’язливу втому, знати, що весь цей лавкрафтівський жах певно, прийдеться здолати самому. в цьому є щось невимовно просте — рідне, знайоме — й вороже воднóчас. клясти свободу й молитись на те, що тиху темряву літньої ночі раптом розсіє приблудна зоря, в теплім промінні ти знайдеш розраду. пані Самотність, кохана моя, врешті, колись ти лишишся позаду. Даймонд Сраний