Щось на літературному
Kanalga Telegram’da o‘tish
Літературний блог про українську літературу☕ Проводимо безкоштовні онлайн книжкові клуби (переглядайте в закріплених) ❤️ Tik Tok: rhae.tae Rork: VESSA
Ko'proq ko'rsatish2 857
Obunachilar
-324 soatlar
-67 kun
-1230 kun
Ma'lumot yuklanmoqda...
O'xshash kanallar
Ma'lumot yo'q
Muammo bormi? Iltimos, sahifani yangilang yoki bizning qo'llab-quvvatlash boshqaruvchimizga murojaat qiling>.
Taglar buluti
Kirish va chiqish esdaliklari
---
---
---
---
---
---
Obunachilarni jalb qilish
Oktabr '26Okt '26
Oktabr '26
+2
1 kanalda
Sentabr '26
+47
7 kanalda
Get PRO
Avgust '26
+61
26 kanalda
Get PRO
Iyul '26
+14
1 kanalda
Get PRO
Iyun '26
+24
5 kanalda
Get PRO
May '26
+40
4 kanalda
Get PRO
Aprel '26
+21
2 kanalda
Get PRO
Mart '26
+43
1 kanalda
Get PRO
Fevral '26
+35
2 kanalda
Get PRO
Yanvar '26
+170
98 kanalda
Get PRO
Dekabr '25
+124
21 kanalda
Get PRO
Noyabr '25
+155
25 kanalda
Get PRO
Oktabr '25
+115
7 kanalda
Get PRO
Sentabr '25
+82
11 kanalda
Get PRO
Avgust '25
+82
18 kanalda
Get PRO
Iyul '25
+24
3 kanalda
Get PRO
Iyun '25
+46
9 kanalda
Get PRO
May '25
+121
7 kanalda
Get PRO
Aprel '25
+153
4 kanalda
Get PRO
Mart '25
+231
6 kanalda
Get PRO
Fevral '25
+226
8 kanalda
Get PRO
Yanvar '25
+351
16 kanalda
Get PRO
Dekabr '24
+1 990
8 kanalda
| Sana | Obunachilarni jalb qilish | Esdaliklar | Kanallar | |
| 05 Oktabr | +1 | |||
| 04 Oktabr | 0 | |||
| 03 Oktabr | +1 | |||
| 02 Oktabr | 0 | |||
| 01 Oktabr | 0 |
Kanal postlari
Поки соцмережами поширюється новий серіал від Netflix "На схід від Едему" хочу нагадати, що автор роману за яким було знято серіал Джон Стейнбек у 1947 році відвідував Україну і навіть обіймався з головою Спілки письменників України Олександром Корнійчуком.
*Фото зробив Роберт Капа
| 2 | Тримайте ще портрет Миколи Хвильового роботи Олександра Довгаля😍 | 398 |
| 3 | Спогади Григорія Костюка про першу зустріч з Миколою Хвильовим⬇️
«Десь наприкінці серпня 1929 року Терень Масенко сказав мені, що відбудеться незабаром зустріч усіх прихильників нової організації "Пролітфронт"… У невеликій вітальні ДВУ було вже багато людей, коли ми увійшли. Я з цікавістю спостерігав цей рухливий людський бедлам. Раптом, якось непомітно, зайшла непоказна, середнього зросту, щупленька, зі смуглявим обличчям, людина. Присутні заворушилися й відразу обступили її. Масенко штовхнув мене і мовив: – Хвильовий.
Я глянув і остовпів. Оцей непомітний маленький чоловічок, у темній "косоворотці", з вихрястою чуприною – оце Хвильовий? Оце той грізний полеміст, що потрясав і потрясає українським культурним і політичним світом? За якусь мить я кажу тихо Масенкові: – Я собі не таким уявляв Хвильового…
Потім ми всі обідали в одному з ресторанів "Укрнархарча". Під кінець обіду до мене підійшов Масенко і шепнув: – Нікуди не йди. По обіді йдемо до Хвильового їсти кавуна.
Тепер не пригадую ні адреси, ні розпланування квартири Хвильового. Пригадую тільки, що було це дво- чи трикімнатне мешкання, в якомусь старому будинку за оперою. Прийшли не всі, що були на обіді. Пригадую, що були присутні Куліш, Досвітній, Яловий, Епік, Тичина, Яновський, Любченко, Дніпровський. З молодших пригадую Вухналя, Момота, Мисика, Масенка. На столі лежало два величезних кавуни. Я не так їв, як приглядався й прислухався до цього для мене нового й цікавого товариства. Тут не було ніякої церемоніальності чи субординації. Всі були дружні й рівні.Хвильовий навіть не виглядав господарем. Він був, як і всі, ніби в гостях. Їв кавуна і жартував. Говорили гуртом, один одного перебиваючи. Про що ж говорили ці вибрані мистці слова? Про все – тільки не про літературу. Про якісь веселі, комічні епізоди з життя й побуту когось із письменників. А найбільше – про рибальство й полювання. Тут уже кращого знавця від Хвильового не було. На стіні висіло дві чи три рушниці. Хвильовий відразу почав пояснювати вартість кожної з них. Він знав еволюцію кожної рушниці від давніх часів до наших днів. Від рушниць мова перейшла на мисливських псів. Тут Хвильовий загорівся ще більше. Він знав різні породи псів, їх особливості, здібності, характери. Його коментарі були на рівні кращого вченого тваринознавця. Я цього всього не розумів. Але мене вражала його глибока обізнаність у цих справах, просто таки дослідницька заглибленість у предмет. Я вдивлявся в його постать, у його вигляд зблизька. Смаглявість обличчя була ще виразнішою. Рухливі брови й глибоко всаджені розумні, вникливі карі очі. Говорив він швидко, ніби нервово. Сміявся щиро, по-хлоп’ячому… Це була моя перша участь у ширшому товаристві майбутніх пролітфронтовців і перша моя зустріч із Хвильовим» | 417 |
| 4 | ПАВЛО ТИЧИНА
"КВІТЧАСТИЙ ЛУГ І ДОЩИК ЗОЛОТИЙ..."
Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі…
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле цілунок
Такий чудовий та сумний.
Стою я сам посеред нив чужих,
Немов покинута офіра.
І слухає мій сум природа. Люба. Щира.
Крізь плач, крізь сміх.
Вона сама — царівна мила
Не раз свій смуток хоронила
В самій собі, в піснях своїх.
Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь,
Мов перед образом Мадонни.
Лиш від осель пливуть тужні, обнявшись, дзвони,
Узори сліз
Лише з-над хмар часом прилине
Прощання з летом журавлине
Погасле, як грезет із риз…
Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба…
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.
1915 р.
*Фото з музею-квартири Павла Тичини | 406 |
| 5 | Юрій Смолич, Остап Вишня та Андрій Малишко біля могили Івана Петровича Котляревського в день 150-річчя виходу його поеми «Енеїда». м. Полтава, грудень 1948 р. | 408 |
| 6 | Великий український поет ХХ століття і етнічний німець, який при народженні дістав ім’я Освальд Екарт Бурґгардт. Один з київських неокласиків, якому судилось вирватися з окупованої більшовиками України на Захід і — під псевдонімом Юрій Клен — розбудовувати державу українського слова на нечужій чужині.
Учора минуло 135 років від дня його народження, тож пригадуємо, за що ми цінуємо Юрія Клена.
#потрети_видатних
🔖Підписатися | 👉Стати частиною Клубу Читомо | 444 |
| 7 | Для хорошого понеділка тримайте такого гарного Максима Рильського, 1938 рік♥️ | 449 |
| 8 | 5 жовтня 1909 року у селі Новиця на Лемківщині народився Богдан-Ігор Антонич 🥳🥳🥳
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з Євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
1935 р.
*На фото портрет Богдана-Ігора Антонича намальований Марією Янко | 537 |
| 9 | Українські письменники Олександр Мар'ямов, Павло Радзіховський та Микола Трублаїні на криголамі "Літке", 1929 рік. | 437 |
| 10 | ВАСИЛЬ СТУС
"ДОВКОЛА МЕНЕ - ЦВИНТАР ДУШ..."
Довкола мене — цвинтар душ
на білім цвинтарі народу.
Пливу в сльозах. Шукаю броду.
Над вишнями літає хрущ.
Весна. І сонце. І зело.
Стоять сади, немов кульбаби.
Спізнілі зорі, наче краби,
вп'ялися в небо. Творять тло.
Свіча горить. Горить свіча,
а спробуй — віднайди людину,
обжив, самотній, домовину.
Блукають тіні з-за плеча.
Безмовні тіні. На лиці
лиш очі і уста безгубі
шепочуть: ми підданці згуби
і мерзнуть сльози на щоці.
Ми розминулися з життям.
Не тим, напевно, брались шляхом,
заприязнилися із жахом
під буряних віків виттям. | 3 |
| 11 | 2/2
Враження від подорожі лягли в основу його книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», „«Ф.Літке» — переможець криги“.
У 1930 році він вирушив у подорожна криголамі «Сибіряков» до далекої, суворої й таємничої Землі Франца-Йосифа.
У 1932 році він зумів здійснити ще один рейс Арктикою на криголамі "Русанов", а потім поїздку на Кольський півострів, де у Хібінських горах був знайдений апатит.
*На фото Микола Трублаїні з колегою Олександром М'ямовим на облавку криголама «Літке», літо 1929 року. | 448 |
| 12 | 4 жовтня 1941 року осколок німецької бомби смертельно поранив письменника, журналіста та мандрівника Миколу Трублаїні, який добровільно пішов на фронт та помер у поїзді, який віз поранених до ростова. Його поховали в степу, невідомо біля якої станції🕯️
У свою першу дальню подорож взимку 1927 року, Микола вирушив як штатний кореспондент газети "Вісті". Це була двомісячна поїздка на Далекий Схід. Про поїздку до владивостока, він написав і надрукував у газеті "Вісті" кілька великих нарисів.
Вже у 1929 році він вирушає у нову подорож, він потрапив на криголам «Ф. Літке», який ішов від Севастополя до владивостока через Суецький канал, а звідти мав вирушити в полярний рейс до острова Врангеля. Нариси про подорож він надсилав ще по дорозі з Севастополя до владивостока. То були розділи майбутньої книги «До Арктики через тропіки», їх друкував окремими публікаціями харківський журнал «Молодняк». | 413 |
| 13 | Сьогодні перечитувала "Мир(Жива вода)" Юрія Яновського і натрапила на слова які на мою думку зараз варто почути кожному:
"Не втрачати надії, ні за яких обставин не втрачати надії! Раб — не той, кого схоплено в неволю, а той, хто втратив надію, не бореться." | 423 |
| 14 | Автографи Гео Шкурупія подрузі Інні Ліщинській
Інні Ліщинській, -
розумній людині але нерозумній жінці
15/X 29 р. Гео Шкурупій
Інні, від якої я не можу дочекатись, на що безперечно заслуговую
Гео
Інні Ліщинській, що в неї знаходиться гудзик од цього романтичного фрака
17/ІІ 29 р. Гео Шкурупій
| 388 |
| 15 | Михайло Гречуха, Максим Рильський, Микола Бажан, Леонід Булаховський та Юрій Яновський. Біля Харкова, 1943 рік. | 325 |
| 16 | Павло Тичина та Юрій Яновський підписують книжки читачам села Нагуєвичі, 1945 рік.
*Фото з кав’ярні Пока в Літмузеї | 368 |
| 17 | Павло Тичина в колі друзів
*Фото з музею-квартири Павла Тичини | 405 |
| 18 | Павло Тичина і Максим Рильський на визволеній українській землі, 1943 рік.
*Фото з музею-квартири Павла Тичини | 410 |
| 19 | Павло Тичина з членами Чернігівського літоб'єднання, 1929р. | 434 |
| 20 | ПАВЛО ТИЧИНА
"ПАСТЕЛІ"
II
Випив доброго вина
Залізний день.
Розцвітайте, луги! —
: я йду — день —
Пасітесь, отари! —
: до своєї любої — день —
Колисково, колоски!
: удень.
Випив доброго вина
Залізний день.
✍️ Одна з чотирьох частин "Пастелей" Павла Тичини, написаних у 1917 році та виданих у 1918 році у складі збірки "Сонячні кларнети". Кожна з чотирьох частин присвячена ранку, дню, вечору та ночі.
🎨 На фото автопортрет Павла Тичини.
Підпис:
"27.V.1922. Дуже старий вийшов" | 507 |
