Конституційний Суд України

📚 Значення юридичних позицій КСУ для юрисдикційної практики: відбувся круглий стіл Питання впливу рішень Конституційного Суду України на єдність правозастосування та розвиток судової практики обговорили під час круглого столу „Юридичні позиції Конституційного Суду України та їх значення для юрисдикційної практики“, що відбувся 12–13 червня 2026 року. Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков, Оксана Грищук, Віктор Кичун, Василь Лемак, Алла Олійник, Сергій Різник, Галина Юровська, судді Верховного Суду та представники Ради Європи. Модераторами виступи суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Суду Оксана Грищук, керівниця Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“ Сюзанна Мнацаканян, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська. Із вітальними промовами до учасників круглого столу звернулися: суддя Конституційного Суду України Оксана Грищук, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Дашутін та керівниця Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“ Сюзанна Мнацаканян. Вони наголосили на важливості професійного діалогу між інституціями для формування узгоджених підходів до застосування Конституції України та утвердження її цінностей. ▪️У центрі обговорення – роль юридичних позицій Суду у тлумаченні та застосуванні положень Конституції України, їхній вплив на практику судів системи судоустрою України, а також забезпечення єдності правозастосування, узгодженості принципів правової визначеності, незалежності суддів і верховенства права. 🔸На питанні методології обґрунтування рішень Конституційного Суду України наголосив у своїй доповіді суддя Конституційного Суду України Василь Лемак. Він детально зупинився на значенні належної аргументації рішень органу конституційної юрисдикції, послідовності правових позицій Суду та їхньої ролі у формуванні передбачуваної й сталої судової практики. Окрему увагу було приділено взаємозв’язку між юридичними позиціями Конституційного Суду України та практикою Верховного Суду. У цьому контексті йшлося про важливість забезпечення єдності правозастосування та розвитку міжінституційного діалогу. 🔸 Із доповіддю на тему „Юридичні позиції Суду справедливості Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини у рішеннях Конституційного Суду України“ виступила суддя Конституційного Суду України Галина Юровська. У фокусі уваги були питання використання європейських правових стандартів у конституційному судочинстві, значення практики європейських судових інституцій для розвитку національної конституційної доктрини, а також посилення аргументації рішень Конституційного Суду України з урахуванням міжнародного та європейського правового контексту. Професійний діалог продемонстрував, що сталість судової практики значною мірою залежить від здатності судів діяти в єдиному конституційному вимірі, не лише сприймаючи Конституцію України як акт найвищої юридичної сили, а й рішення Конституційного Суду України – як безпосередній орієнтир щоденного правозастосування. 📎 Захід було організовано за підтримки Проєкту Ради Європи „Подальша підтримка реформ конституційної юстиції в Україні“, що впроваджується на виконання Плану дій Ради Європи для України „Стійкість, відновлення та відбудова“ на 2023–2026 роки.

▪️Промовець виокремив ключові напрями діяльності Суду. Зокрема, ішлося про здійснення абстрактного контролю (ex post) – перевіряння чинних законів та актів органів влади на відповідність Конституції. У цьому статусі Суд виступає як „негативний законодавець“, маючи право зупиняти дію нормативних актів. Також наголошено на превентивному контролі (ex ante), що передбачає оцінку конституційності міжнародних договорів до їх ратифікації та предмета референдуму до його оголошення. Особливу увагу лектор приділив механізму індивідуального захисту прав фізичних та юридичних осіб – конституційній скарзі. Суд має право скасовувати рішення державних органів та присуджувати належну фінансову компенсацію (справедлива сатисфакція). Водночас тут діє принцип суворої субсидіарності – скаргу можна подати лише після вичерпання всіх інших засобів правового захисту. 💬 Спікер також відзначив, що рішення Конституційного Суду Словаччини є остаточними й не підлягають оскарженню на національному рівні. Єдиним винятком для поновлення провадження є відповідне рішення міжнародного судового органу (зокрема ЄСПЛ), чию юрисдикцію визнає Словацька Республіка. Залежно від типу провадження, рішення мають як загальнообов’язкову силу для всіх (erga omnes), так і індивідуальну силу виключно для сторін конкретного спору (inter partes). На завершення суддя Галина Юровська, яка модерувала захід, висловила вдячність Ладіславу Дудічу за цікаву й інформативну лекцію, яка дозволила глибше осягнути словацький досвід конституційного контролю. Перегляд 👉 https://youtu.be/16-NpznuZEA

🔹Конституційний контроль у Словацькій Республіці: суддя Ладіслав Дудіч поділився практичним досвідом з українськими правниками Конституційний Суд України продовжує розвивати співпрацю з європейськими конституційними юрисдикціями та міжнародними інституціями. Такий діалог відкриває можливість долучення до найкращих практик конституційного правосуддя, вивчення досвіду країн ЄС у сфері захисту прав і свобод людини та врахування ефективних підходів щодо адаптації національного законодавства до європейських стандартів. У межах цієї співпраці 11 червня 2026 року відбулася онлайн-лекція на тему „Конституційне судочинство у Словацькій Республіці“. Основним спікером просвітницького заходу виступив суддя Конституційного Суду Словацької Республіки Ладіслав Дудіч. Участь у зустрічі взяли судді Конституційного Суду України Оксана Грищук, Віктор Кичун, Петро Філюк, Галина Юровська, а також представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, викладачі, аспіранти, студенти правничих факультетів та наймолодші дослідники – учні Малої академії наук. 💬 Суддя Конституційного Суду України Петро Філюк висловив вдячність словацькому колезі за готовність поділитися досвідом із питань конституційного судочинства Словаччини, який є надзвичайно цінним для нашої держави. Він наголосив, що Словаччина та Україна мають багато спільного у питанні розвитку правових систем. Петро Філюк зазначив, що у межах візиту до Конституційного Суду Словацької Республіки, який відбувся у квітні цього року, українські та словацькі судді обговорили актуальні питання конституційного правосуддя, та підкреслив, що подібні заходи зміцнюють міжнародну співпрацю і допомагають знаходити ефективні відповіді на сучасні правові виклики. 💬 Суддя Конституційного Суду України Віктор Кичун також відзначив вагомість вивчення європейського досвіду, що є важливим кроком на шляху України до Європейського Союзу. ▪️Під час просвітницької лекції суддя Ладіслав Дудіч зосередив увагу на історії та розвитку конституційного правосуддя у Словаччині, статусі й повноваженнях Суду, складі та порядку призначення суддів, а також поділився досвідом організації внутрішньої діяльності інституції та окреслив ключову практику органу конституційного контролю Словацької Республіки. Він зазначив, що словацька модель конституційного контролю базується на класичній європейській концепції відомого правознавця Ганса Кельзена щодо створення спеціалізованого конституційного суду. Історія інституції бере початок ще із 1920 року (часів першої Чехословацької республіки). Сучасний етап розвитку розпочався після ухвалення Конституції Словацької Республіки 1 вересня 1992 року, яка заклала правові основи для незалежної системи конституційного правосуддя. На цій основі 1 січня 1993 року було створено окремий орган конституційного контролю – Конституційний Суд Словацької Республіки, який розпочав свою роботу і продовжує її до сьогодні в місті Кошице. Судовий орган складається із 13 суддів, які призначаються на 12-річний термін без права повторного переобрання. Доповідач акцентував на вимогах до кандидатів на посаду судді та суб’єктах, які обирають суддів.

⚖️ Суд розглядав справи за конституційними поданнями Омбудсмана і Верховного Суду та постановив низку ухвал Велика палата КСУ 11 червня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань розглядала справи за конституційними поданнями: ✅Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності абзацу двадцять другого пункту 10-2 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положенняˮ Закону України „Про виконавче провадженняˮ; ✅Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI. 📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань. ▪️Велика палата подовжила до 9 липня ц.р. строк постановлення колегіями суддів Суду ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Казьмірова Б. Ю., Циганенка О. П., Ващенка С. Є., Масляніцина В. І., Шалухіної В. В., Гончарука П. Д., Захарової І. В. ▪️Перша колегія суддів Другого сенату на засіданні постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату. ▪️Третя колегія суддів Другого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Дутова Юрія Вікторовича щодо конституційності пункту 2 частини першої, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

📝 Другий сенат визначив письмову форму конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами: ➖Петренко Любові Борисівни щодо конституційності абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні“ від 20 вересня 2019 року № 132–ІХ; ➖Куляса Аркадія Васильовича щодо конституційності частини четвертої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України. 🔸Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах. ▪️ За результатами розгляду Перша колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами: ☑️ Циганенка Олександра Петровича щодо конституційності частини першої статті 353, пункту 4 частини п’ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України; ☑️ Нестеренко Вікторії Василівни щодо конституційності частин другої, третьої статті 7, частин другої, третьої статті 10 Закону України „Про судову експертизу“; ☑️ Мацевка Богдана Володимировича щодо конституційності частини десятої статті 78 Закону України „Про прокуратуру“; Коломійця Володимира Івановича щодо конституційності частини сьомої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII. ▪️ Друга колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами: ➖Дубаса Сергія Дмитровича щодо конституційності статті 335, частин першої, другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України; ➖Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо конституційності пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“; ➖Коломійця Володимира Івановича щодо конституційності абзацу сьомого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“»; Комахи Дмитра Юрійовича щодо конституційності частини третьої статті 369 Кримінального кодексу України. ▪️ Третя колегія суддів Першого сенату розглядала питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами: ☑️Гриновця Маркіяна Володимировича щодо конституційності підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“; ☑️Шалухіної Вікторії Вікторівни щодо конституційності приписів абзацу шістнадцятого частини першої статті 1, підпункту „в“ пункту 2 частини першої статті 3, частини першої статті 45, частини першої статті 51-1 Закону України ,,Про запобігання корупції“, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. 📎Розгляд цього питання у цих справах колегія суддів продовжить на наступному засіданні. ▪️ Друга колегія суддів Другого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами: ➖Коломійця Володимира Івановича щодо конституційності підпункту 2 пункту 1 розділу I Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“; ➖Юрчука Юрія Миколайовича щодо конституційності першого речення частини першої статті 520, першого речення частини третьої статті 541 Митного кодексу України.

📑 Результати роботи за 10 червня: Суд розглянув низку справ за конституційними скаргами та постановив 14 ухвал 🔸Перший сенат КСУ 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Клімчука Василя Антоновича щодо конституційності частини п’ятої статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“. 📎Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання. 📝 Перший сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційними скаргами Лінкевич Олени Павлівни, Ковальчук Людмили Петрівни, Карася Сергія Анатолійовича, Барановського Миколи Васильовича, Ліпейко Марії Василівни, Стременко Лариси Олександрівни, Багінської Ірини Володимирівни, Тимченко Валентини Володимирівни, Гриб Любові Василівни, Іванцова Михайла Вячеславовича, Барановського Миколи Павловича, Багінської Людмили Іванівни, Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни, Сарнавського Ігоря Миколайовича, Фалендиш Світлани Миколаївни, Родака Віталія Вікторовича, Шваб Віри Олександрівни, Литвинової Лілії Олександрівни, Ковальчук Людмили Артурівни, Першка Ігоря Петровича, Кондратчука Богдана Сергійовича щодо конституційності пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII. 📎Розгляд цієї справи Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань. Перший сенат на засіданні продовжив розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Денисенка Бориса Миколайовича щодо конституційності пункту 9 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України. 📎За результатами розгляду постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження. 📝У справі за конституційною скаргою Мінченка Івана Андрійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“, підпункту 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження. 🔸 Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами: ✅Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУР“ щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“; ✅Чорноморця Станіслава Сергійовича, Коломійця Володимира Івановича щодо конституційності частини п'ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“; ✅Андроннікова Євгенія Сергійовича щодо конституційності окремих приписів частини другої статті 33, частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до закритих частин пленарних засідань. ▪️Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами: ☑️Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України; ☑️Генієвського Євгена Анатолійовича щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України; ☑️Гудиренка Сергія Володимировича щодо конституційності частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України; ☑️Трейзуба Володимира Михайловича щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України. 📎Розгляд цих справ буде продовжено на одному з наступних пленарних засідань Другого сенату.

поінформував, що для забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи направлено листи щодо висловлення позицій по суті конституційної скарги, зокрема, до Президента України, Верховної Ради України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду, а також Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Громадської організації „Міжнародна Федерація захисту прав водіїв“. 📍Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційним провадженням у цій справі. Участь у пленарному засіданні взяв представник суб’єкта права на конституційну скаргу – адвокат Дмитро Федоров. 📽 Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_3.mp4

⚖ Індивідуалізація юридичної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Суд розглядає справу Другий сенат Конституційного Суду України 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Андроннікова Євгенія Сергійовича. ▪ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав суть справи, перебіг розгляду відповідної справи в судах системи судоустрою та обґрунтування тверджень заявника. Суддя зазначив, що Андронніков Є. С. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 61 Конституції України частину другу статті 33, частину першу статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс) „щодо заборони врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, при накладенні стягнення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху“ та „щодо безальтернативності стягнення“. 📄 Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім, зокрема, випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. 📄 Частина перша статті 130 Кодексу встановлює, зокрема, що керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова від проходження огляду на стан сп’яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. 📝 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що стосовно заявника було складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу Андронніков Є. С. керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння було проведено з його згоди у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу. Бершадський районний суд Вінницької області постановою визнав Андроннікова Є. С. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 130 Кодексу, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погодившись із постановою районного суду, адвокат, який діяв в інтересах Андроннікова Є. С., подав апеляційну скаргу. Вінницький апеляційний суд скаргу адвоката залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін. 📃 Обґрунтовуючи своє рішення, Вінницький апеляційний суд указав, що санкція частини першої статті 130 Кодексу є безальтернативною, оскільки передбачає тільки „адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами“, і в такому випадку „загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 Кодексу, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення“. ▪Заявник вважає, що „законодавча заборона враховувати при накладенні стягнення характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху <…> (частина 2 ст.33 КУпАП) суперечить принципу індивідуалізації юридичної відповідальності“. На його думку, „безальтернативність стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, за умови відсутності дискреції суду звільнити правопорушника від додаткового покарання, або призначити більш м’яке покарання“ також порушує цей принцип. Суддя-доповідач також

Крім того, Чорноморець С.С. наголошує, що спірна виплата належить до системи соціального захисту, гарантованої статтями 17 та 46 Конституції України, а тому її законодавче регулювання має відповідати конституційним вимогам щодо змісту та обсягу соціальних гарантій. 📝 Коломієць В.І. вважає, що оспорювані приписи Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 звужують раніше встановлений законом обсяг соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни та передають Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення її сутнісних елементів. На думку автора клопотання, вилучення із закону конкретних розмірів щорічної разової грошової виплати та надання Уряду права самостійно визначати такі розміри в межах бюджетних призначень призвело до неконституційного звуження соціальних гарантій. Коломієць В.І. також стверджує, що оспорюване регулювання не відповідає принципу верховенства права, порушує принцип правової визначеності, гарантії соціального захисту та вимоги щодо визначення прав і свобод людини виключно законом. Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. 📽️ Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_2.mp4

⚖️ Соціальні гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни: Другий сенат КСУ розглядає справу за конституційними скаргами Другий сенат 10 червня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Чорноморця Станіслава Сергійовича та Коломійця Володимира Івановича. ▪️ Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що суб’єкти права на конституційну скаргу звернулися до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на конституційність частину п’яту статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 3551) та підпункт 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон № 2983). Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551 щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Законом № 2983 частину п’яту статті 13 Закону № 3551 викладено у відповідній редакції. 📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Чорноморець С. С. є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи, у 2024 році отримав щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 та постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ і „Про жертви нацистських переслідувань“ у 2024 році» від 2 квітня 2024 року № 369. Вважаючи, що має право на щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, Чорноморець С.С. звернувся до суду з відповідним позовом. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 9 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року, відмовив у задоволенні позову. ▪️ Коломієць В.І., який також є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у 2023 році отримав щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 та постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань“ від 21 липня 2023 року № 754. Вважаючи, що має право на таку виплату в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Коломієць В.І. звернувся із заявою про її перерахунок до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а після відмови – до суду з позовом. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 7 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, відмовив у задоволенні позову. Ухвалою від 2 лютого 2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою. 📝 Чорноморець С.С. вважає частину п’яту статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 неконституційною, оскільки законодавець фактично передав Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни, не визначивши її основних елементів у законі. Суб’єкт права на конституційну скаргу також стверджує, що оспорюване регулювання звужує раніше встановлений законом обсяг соціальних гарантій для осіб з інвалідністю внаслідок війни, не відповідає принципу правової визначеності та особливому конституційному обов’язку держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину.

Крім того, Чорноморець С.С. наголошує, що спірна виплата належить до системи соціального захисту, гарантованої статтями 17 та 46 Конституції України, а тому її законодавче регулювання має відповідати конституційним вимогам щодо змісту та обсягу соціальних гарантій. 📝 Коломієць В.І. вважає, що оспорювані приписи Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 звужують раніше встановлений законом обсяг соціальної гарантії для осіб з інвалідністю внаслідок війни та передають Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення її сутнісних елементів. На думку автора клопотання, вилучення із закону конкретних розмірів щорічної разової грошової виплати та надання Уряду права самостійно визначати такі розміри в межах бюджетних призначень призвело до неконституційного звуження соціальних гарантій. Коломієць В.І. також стверджує, що оспорюване регулювання не відповідає принципу верховенства права, порушує принцип правової визначеності, гарантії соціального захисту та вимоги щодо визначення прав і свобод людини виключно законом. Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. 📽️ Відеозапис пленарного засідання: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_10_06_2026_2.mp4