Храм поезії (🖤)
Kanalga Telegram’da o‘tish
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Ko'proq ko'rsatish1 415
Obunachilar
-124 soatlar
+17 kun
+1930 kun
Postlar arxiv
1 415
Repost from 🍂Маркітний гербарій🍂
Настоятель Храму.
Чудовий організатор.
Цікавий митець.
Колекціонер ключиць.
Поціновувач творчості.
Уважний критик.
Харизматичний своїм гумором чоловік і просто паштєтик з помідоркою святкує сьогодні Днюшку🔥
Приєднуйтеся до привітань.
Підписуйтеся на його сторінки, бо там багато віршів, конкурсів і постів від Джессі, які завжди дивують і піднімають настрій)
Люблю цю молоду мармизку, нехай буде щасливий )
Окрім Храму поезії
ще є Собор поезії
але ви і так всі знаєте )
25 Yan 2025, 04:56
1 415
Двоє хранителів шиють м'які обійми
Нова дитина візьме в долоні іній
Дитина зіткана із імли і світла
Сновида-батько святитиме ночі літа
Веслує в гори велика і вічна Гра
І цятки зірок розбрискані на губах
Нова дитина візьме в долоні страх
І пустить його клубок у далекі далі
Долатиме покоління, які мовчали
Долатиме покоління, які жахались
А ти говори, мій янголе, не мовчи
Нова дитина затисне в долонях ключі
Відчине двері, що видимі тим, хто достиг
І тане страх у синьому попелі криг
Зашиті подерті люстерка іграми літа
@zona_turbulentnosti
#марія_косян
24 Yan 2025, 14:56
1 415
🪙 ▸ Монетка
Три звірятка поміж днини спір вели завзято,
Рішень купа, та єдине треба їм обрати.
"Хай монетка нам підкаже", — так зійшлись малята.
Вмить знайшли сріблясте коло — чим були багаті.
Вечір. Всі спішать додому. "Стій, а де ж монетка?"
Стали разом скарб шукати, сум в очах з'явився.
Тільки лисик поміж справи видав усміх злéгка:
Спільний грошик вглиб кишені вклав зі справжнім хистом.
Радість зникла перед домом — випав десь срібляник,
Дірка сяє, тож звернувся хутко лис до мами.
Нитка й голка танець водять: "Сину, ти ж слухняний?"
"Звісно, ненько!" — вперто бреше, хоч його спіймали.
"Все, готово", — мовить врешті. — "Як тобі робота?"
Лапка миттю шурх по штанях: "Мам, кишеня зникла!"
— Тож бо, сину! Чар жадоби ти не зміг збороти.
Взяв чуже, сорока каже, тож накликав лиха.
Гроші — плинне в цьому світі. Друзі — це опора.
Знаєш, все воздасться вдвічі. Нащо злочин скоїв?
Слухай, сину, перед Богом правда більш вагома.
Статки зникнуть, вчинки — зважать. В них лишиться спомин.
— Добре, мамо, я вже певен — не в багатстві сила!
Шов на штанях - буде пам'ять, як мене навчили.
@liliums_swamp
#yrboo_вірші
24 Yan 2025, 13:09
1 415
проводжу маленький літературний вечір, доєднуйтесь
24 Yan 2025, 11:44
24 Yan 2025, ~15:15
1 415
Repost from N/a
Нагадуємо, що рівно за дві години ми з вами зустрінемося в прямому ефірі🫶🏻
24 Yan 2025, 11:44
24 Yan 2025, ~11:44
1 415
А зараз я розповім тобі, як зустрічався з дияволом.
Диявол, Маріє, керується єдиним правилом —
він вводить тобі під шкіру мед і олово,
він пришиває тобі до тіла своє серце й голову.
Ходи тепер з його головою, дивися його очима,
Лови тепер сонце в небі, думай, у чому причина.
Все одно нічого не зрозумієш, нічого не упіймаєш.
Залишишся з тим, у що віриш, себто, із тим, що маєш.
Диявол, Маріє, — чорний кравець із Бронкса,
в легені йому залито вогонь, в очах йому тане бронза,
шиє святкові костюми, виміряє коштовну тканину,
влаштовує перестрілки й вуличну різанину.
Приводить до себе вночі золотих китаянок,
топить в затоці їхні тіла на ранок,
вкладає тобі до рук пакунки й ранкову пресу,
просить віднести, записує на шпалерах адресу.
І я, Маріє, розносив спраглим ці передачі,
ці невагомі згортки, ці конверти гарячі,
зношував серце під улюбленою футболкою,
пробивав собі шкіру його циганською голкою.
Але мене завжди рятувала твоя увага,
тримала твоєї любові липнева спрага,
боронили твої дерева, що снігом покрилися,
наповнювала теплом родимок твоїх кирилиця.
Диявол, Маріє, не знає, що має робити з нами,
з нашими голосами, з нашими снами.
Він має справу з шовком, він тримається суші.
Що йому наші біди, що йому наші душі?
Йому ніколи не знати, як ламається голос
від розмов із тобою, як висихає горло
від того, що ти мовчиш, як виростають рослини
й гояться шрами від твоєї світлої слини.
Що він може знати в своїй майстерні?
Наші співи для нього — такі нестерпні.
Наша запеклість для нього — така противна.
Відсутність віри для нього особливо дивна.
Сергій Жадан
#жадан
24 Yan 2025, 09:05
1 415
життя в стилі урбан
велика подорож маленької людини
сповнена подарунків під ялинкою в торговому центрі —
таких же блискучих і привабливих
але
наповнених порожнечею
тримай мене за руку, крихітко
як завжди
мій Цахес росте вдвічі швидше за
неперевершений досвід
і я росту разом з ним —
сніговик під вікном дитинства,
тану разом із танками
/так, Матісс але/
червоний в них не тримається за руки,
а скрапує з гусениць
липко повільно невідворотно
наступає на п'яти
фарбуючи рожевим ранок
не лагідне сонце, а сніг,
змішаний з кров'ю
let it snow
летить знову навалою бліх
сніг
із перцем та сіллю
сніг
перетрушений холодом
сніг
чорний від горя
сніг
сніг
сніг
сніг....
місто ще спало, коли
я пересипав у торбу
міста розтрощену урбаністику
і попрямував за скур(вл)еною травою
на захід
@maLvaaaaaaaaa
#мальва
24 Yan 2025, 05:05
1 415
пісні Сирен
вітаю, наші переможці:
1 місце - Саша Хопта
2 місце - Оксана Мовчан
2 місце - Олеся Репа
2 місце - Лана д'Арк
2 місце - Ліля
результати
судила баба Катря
#конкурс
#поезія
#вірші
#храм
24 Yan 2025, 02:54
1 415
Привіт, вітер стих, як мої сподівання.
У мороці пальці застрягли так липко,
так сліпо, що хочу знайти зорі Брайля,
читати майбутнє чи вірші Калитко.
Хрестами папіруси скотчу на вікнах
приємно б зірвати безслідно й навіки.
Шляхи не до Риму ведуть — у вітальню,
засіяну фразами з культових фільмів,
освячену спогадом — першим, останнім —
і вірою в те, що думки — світловільні.
Вони нас дістануть з холодного льоху
побитих емоцій, повільно, потроху.
«Химерні двадцяті», — колись про нас скажуть
нові світлоносці в цій самій вітальні.
Привіт, ми розтали, як масло у каші,
та в пам’яті вашій ми наче зі сталі.
Минуле читайте за зорями Брайля:
ми дім збудували — ви стіни тримайте.
Олена Галунець (@virshoplitkarka)
#олена_галунець
24 Yan 2025, 01:05
1 415
Repost from OWL HUB channel
Вітаємо!
Запускаємо набір на командний конкурс #OWL_teams, який подарує вам купу нових емоцій.
На вас чекатимуть:
– Дуель 2 на 2
– Дуель аудіодекламацій
– Дуель завдань з колеса челенджерів
– Дуель візуальної поезії
Менеджерами команд будуть Андрій Мальва та Гортензія, і саме вони розглядатимуть ваші заявки на вступ.
Детальніше з умовами можна ознайомитися тут.
Буде прикольно!
24 Yan 2025, 00:03
1 415
слизерин малює золотих змій
гострить кинджал отрутою в серце
чесно скажу я так би не зміг
принесіть
льоду
відерце
принесіть воду свіжу як сколе
розпаліть ватру
над ріками хмиз
чорна гора душу розколе
птахи летять вниз
вниз
вниз
падають трони під королями
крутиться смерть коло наших зіниць
все що було і буде між нами -
то політ птиць
політ птиць
Роман Коржик
#романкоржик
23 Yan 2025, 16:25
1 415
Ми жили вдвох у кімнаті
площею дев’ять квадратів.
Це була наша вітальня,
кухня і спальня,
зала прийому гостей.
Все було дуже просте.
Столи із хиткими ніжками,
шафа, двоповерхове ліжко.
У шафі — по дві полички,
і на вішаку одні плічка
тримали багато речей.
Ну і що, що кран знову тече.
Гості приходили без попередження,
приносили тістечка і черешню,
і ми пили чай — не з пакетиків! —
як справжні англійські естети.
Таргани нахабніли, бувало;
ми на них полювали і знали,
де проходять ворожі доріжки.
А з другого поверху ліжка
до стелі рукою подати,
і до неба рукою подати,
хоч вікно було зовсім маленьке.
Ми поклеїли разом шпалери:
я хотіла білі, Маша — фіолетові,
а купили білі у фіолетові квіти:
сон-трава, медуниці і горицвіти.
Перед сном я дивилась на них і тоді
думала, що у мене колись буде дім,
просторий і весь у квітах,
там буде багато світла,
і кожна річ — на окремих плічках.
і вода тепла, а не одразу з річки.
А тарганів там не буде. Жодного.
І тепер я від жовтня до жовтня
у великій кімнаті пастельній;
вікна в ній — від підлоги до стелі.
І я думаю про людей,
що живуть у просторих оселях,
елегантних, але невеселих,
і до них не приходять гості,
не порушують їх власний простір,
і їх дім — як маленький острів,
майже безлюдний.
І тоді мені раптом хочеться поїхати за шпалерами,
паперово-сніжними, з медуницями і лілеями,
і ходити квартирами, наче свідок Єгови.
І у кожній великій кімнаті, де обмаль любові,
де бежеві стіни — непорушні, як мур, і порожні,
поклеїти фіолетові квіти — по смужці для кожного,
щоб вони проросли прямо в серце,
по одній смужці хоча б.
А тоді ще, можливо, лишитись на чай.
@buryanpoetry
#хопта
23 Yan 2025, 13:05
1 415
Дім - це там,
Де можна сховатись, коли сльота
Де валяється шерсть твого кота
І всіх попередніх твоїх котів
Це - дім
Дім - це щось,
Що для тебе саме обжилось
І на старому килимі лось
Дивиться так, наче з ікон святі
Це - дім
Дім - це те,
Що бере і просто росте
Проростає у річку, в гори, у степ
Проростає у час, у "тепер" і в "тоді"
Це - дім
Це дім
Це мій дім
Він дістався мені від бабів і дідів
Разом з умінням ходити в походи й шинки
Різати по живому і зшивати шматки
Стріляти з рушниць, вишивать рушники
Вішати рушники між ікон і картин
Рвати ці рушники на бинти
Влаштовувати вечірки й бунти
Знаходити істину у вині
Лишатись холодними у вогні
Вбивати ворога на війні -
І тоді
Встигати до холодів
Відбудувати дім
Цей дім мій
У найглибшій пітьмі
У найхолоднішій зимі
Стіни його теплі й тверді
Це мій дім.
Марина Пономаренко
#пономаренко
23 Yan 2025, 09:07
1 415
Масаж
Ти зморена. Знемоги перемога,
Турботний день копицю сил пожав.
Стомились ноги від доріг розлогих,
Лягай, нехай творитиму масаж...
Ввімкну дощі, хай ніжить душі лаунж,
Почну із шиї — там хребці малі...
Один Атлантом зветься — справу знаю,
Імпровізую клавішами пліч.
Спускаюсь нижче дотиками щастя,
Арома втому передасть вогню.
Едем на пальцях привідкрити вдасться,
Ти ж розслабляйся вдягненою в ню.
Кульмінаційно змінюю акорди,
Зусилля – в жмут, і рухи кругові
Знаходять дивні ноти. Ти не проти,
Щоб мій Пегас тебе в Парнас привів?
А далі трішки приголублю ніжки,
Слізьми ефірів стегна обведу.
Торкатимусь повільно, потім – різко,
Пригрію Ахілессову п'яту.
Життя — брехня. Лише інтим не бреше,
Тантрично-романтичним вечір став.
Розслаблена, здається чи не вперше
Цілуєш ти мої сухі вуста...
Іван Добруцький (@real_dobrutskiy)
#добруцький
23 Yan 2025, 05:07
1 415
вісім років казати: в мене вдома війна
щоб нарешті прийняти: мій дім – це війна
її потяг повільний зі сходу на захід країни
у якому смерть життя перевозить
ніч заходить у землю судомами квітів змарнілих
і лягає в роти нам гнилими зубами мовчання
наша мова тепер – волонтерсько-біженський чат
у якому сирени співають пісень Одісею
наша пам’ять тепер – брудна вишиванка свободи
її довга хода від серця до серця
Ія Кива
#ія_кива
23 Yan 2025, 01:06
