Храм поезії (🖤)

🌚 Одне зі значень слова rock — гірнича порода 13 квітня — Всесвітній день рок-н-ролу 🤘 Тож Кривий Ріг відзначатиме як слід — музикою й донатами ҐіҐ — перший стовідсотковий рок-концерт від Породи. Але різножанровий, як завше. Гратимуть: МОРТИДО (post-punk/deathrock) | Дніпро Dogs and Factories (indie) | Дніпро 33 (alternative rock) | Кривий Ріг 13.04 | 16:00 КГЦ ШELTER+ (вул. Джона Маккейна, 28) 200₴ Для військових і ВПО вхід безоплатний Прибуток від продажу квитків іде на допомогу Силам Оборони України та постраждалим цивільним Давненько ми з вами не танцювали 💔 Інформаційні партнери: Перший Криворізький Експерт КР Кривбас Сіті 0564.ua

Всередині кожного з нас сяють тисячі ламп. Ми нітами, люксами, стильбами гріємо шлях, Де втома пекельна загасить неони реклам, І на перехресті вівторка з чужим каяттям Розгубимо мрії. Повірили мандрівникам З космічного пилу воскреслим учора, й взуття Своє розтоптавши, каміння збирати пора? На світу околицях шрами ховають міста – Проміння маскує у штучному світлі баланс Надії та страху, що в ранок не витече час, Спинившись відбитками марень, де зорі бринять. Життя вже не влазить, як завше, до міхів-бисаг: Зібралося досвіду, речі – дрібниці, бо втрат, Що болем печуть, що лишають сітки метастаз У серці, у мозку, у спогадах, у почуттях Багато. І кожна у лампочку – влучний кругляк. 10.04.2024 © @olesya13r

коли я бував на Світязі чи Пісочному - я любив ловити поглядом хвилю за хвилею, особливо коли був штиль, а сонце вечірнє рухалося на захід, голублячи озеро на прийдешній сон я любив зливатись із дрібними хвильками, пізнавати мурашине карате, поки пальці грузли в пісках часу, що невпинно тікав то може й ти, хвиле, теж від мене тікаєш?

Результати набору на плейлист за квітень 🍞Юлія Вротна — Буханець, 33 бали 🌞Діана Онофріюк — Сонцепоклонник, 32 бали 📰Артем Сергієнко — Тиша, 30 балів 🎞Олеся Репа — Оскар, 30 балів 💊Аліса Шампанська — Фансервіс, 30 балів 🤍Тео Кирста — Давай залишимось удвох, 30 балів 🧘‍♂️Петро Лашин — Медитація, 29 балів ✅Таблиця з оцінками суддів 👉 тиць Суддівські коментарі: Дарина Гладун, Олег Коцарев, Аля Гулієва Вітаю переможців і переможниць цього місяця! До 1 травня опублікую аудіодекламації на ваші чудові вірші. До речі, Мур Каметов теж став переможцем конкурсу за балами, однак мені довелося обирати між ним і Петром, оскільки місць лише 7, а переможців 8. Я вибрала Петра, оскільки він ще не перемагав. А чудовий вірш Мурки буде теж продекламований на каналі в рамках Грандбатлу, який відбудеться влітку. Якщо ви не виграли цього разу, то є хороша новина: 12 квітня на каналі буде оголошений наступний набір на плейлист (уже з новими суддями), тож готуйте віршики. @virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки

того весняного дня лисиця сховалась за твоєю пазухою називаючи її домом можливо так називають дім ті хто кочує від місця до місця?

Ходімо зі мною попереду запах дощу і проміння сонця, що ніжно огортає обіймами живе й неживе на підвіконні твої тюльпани розпускають пелюстки і гинуть за тиждень але ти їх любиш бо вони гарні і до того ж дарують бажане відчуття свіжості хоча б на маленьку вічність у сім веселкових днів ти любиш квіти більше ніж березень або квітень і точно знаєш більше за інших чому вони гинуть віддавши усе, що мали ти шкірою ловиш сонячних зайчиків поки я мовчки дивлюся на тебе і омиваю душу теплими березневими дощами знову співають птахи і вуличні музики знову коти починають вигинати спини і ліниво про щось нявчати діти заливають сміхом раніше порожні вулиці хтось знову жаліється на нестерпну алергію а інші п'ють чай на балконах і нарешті можуть вільно дихати ходімо зі мною скоро цвістимуть твої улюблені вишні а запах бузкового цвіту нагадає молодість п'янку та мінливу як та погода, яку ми досі не можемо передбачити та приборкати ходімо, я знаю стежку де немає твердого каміння де всі кольори веселки стрічками малюють шлях не лякайся нічого ті хмари над нами — лише діряві парасольки чиїхось забутих мрій крізь які сочиться декілька сотень крапель — джерельно прозорих сліз ходімо на мить зі мною туди, де можна обіймати старі дерева ходити босоніж і чути кожен подих густого лісу ти більше не можеш сидіти в цегляній коробці якщо у мене в долонях твоя ледь вагома душа ходімо, вже час і попереду день в якому я досі на тебе чекаю загублена твоя весна Марта Садлова

Усім привіт! 💚💚💚 Прийшли до вас з крутою новиною! 13.04 на лівому березі, у винбарі Clever, ми плануємо провести музично-поетичний вечір!💥💥💥 Де: м. Кам'янське, винбар Clever, бульв. Будівельників, 8а Коли: 13.04, 18:00 Скільки: вільний донат від 100 гривень Увесь прибуток за вечір піде на збір на ЗСУ, а саме на авто для 43 ОМБр! ⚡⚡⚡Щоб записатися, ставте + у коментарях до цього поста! Чекаємо на вас!💚

А місто дитинства шумить соковитим березовим листям, Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі. Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся ― У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.  А в місті дитинства усміхнена мама настійливо будить: «Гей, соне, давай піднімайся хутчіше, на кухні сніданок». «Збирайся до школи, бо знову спізнишся, ти ще не обутий»,― Мене підганяє стурбовано батько у дверях всіляко.    А в місті дитинства вода у калюжах цікава і тепла, Потроху залазиш у них, по коліна піднявши холоші І бачиш, що хтось побував тут навколо до тебе у метрах: Сліди голубів, наче зґарди маленькі, в багнюці розмоклій. А в місті дитинства у парку гуляти ніяк не набридне, Де кожний куточок цікавий, хоча і надмірно знайомий. Злітаю на гойдалці вище у небо прозоро-блакитне, Сміюся, а серце у грудях чомусь безтурботно тріпоче. @kostiantynvatulyov

Поринаю в минуле, де словом лякали тиранів, Де за правду підвівшись без страху пірнали в пітьму. Так бувало з початку століть, що когось не лякали поранення, Ну а хтось поламався і зрадив, не витримав муки. По краплинах вичавлюю з себе старі норативи совкові, Як з болючих наривів білесою кров'ю – страхи. Поколінню начхати, що швидше - горілка чи ковід, Забере за шкабірки у пекло. Бо рай не світив. Метастазами в нутрощі думки залізе держава, Що нічого мені не дала, із народження бравши лише. Нас привчили вельможі, з дитинства очікую жатви, Бо людина – ресурси, як нафта чи в'ялена шерсть. Все дурня, наративи ворожі, казки для рабів, Бо держави будує людина. Держава будує людей. І важливо усе. Як говориш і мова, і віра, Залишатись собою. У слові та діях відвертим.

навіть розчиняються в реальності, милий, всі по-різному. холодна стіноопора. breathe in. і забудь ту кляту англійську — на твоє “awesome” знайдеться моє «фосо», маленький позере. козирем тягаєш дівочі коси? чути тебе? не хочу. зовсім. * краще пускати до вух абсолютне ні-чо-го, за кордони світу човгати, впираючися в стіночку, поки реальність фейкує-фарбує кров у блакитний префіксом «де», дефактно — виходить дефектною. (я в ній маленький гвинтик), у мене взагалі є руки? лапки? псевдоподії? псевдо-події повзком поволі проносяться повз ком крапок/тире зі знаками оклику, повз світ, повз мене. повзи! мине… чи ні? стіночка тримає у солодкій ізоляції. рожева хмаринка цукрової вати, вона перетворилася на скловату вже у роті, скрипить на зубах, ріже язик; спльовуєш і не відчуваєш болю. стіночка не зсунеться, тримає на межі, і скоро тобі заллють замаскованим під карамельний сироп бетоном ноги, руки. і вуха… * вибач, про що ти говорив? прослухала… @poetkapilotka

Припини! Лише припини чарувати мене. Я ледве відійшов від любовних мук, Я ледве відійшов від стану печалі, Нарешті відчув я себе вільним. Ти маниш своїм танцем знову в ці чари, Твої карі очі заполонили мене. Зачинила мене бар'єром прозорим, Яке розбити не в змозі зараз. Воно тисне, тисне серце моє І чую Лібертанґо Піяцолли. Знову прокляття у моїй душі. Відчуваю я недостатність кисню. Повітря, повітря. Потребую повітря. Вода. Вода. Потребую води. Холод. Холод. Потребую холоду. Земля стає гарячим піском. Чому це пеклом знову стало? Чому голос ваш тортурами стали? Чому любов'ю Люцифер сховався? Чому любов прокляттям стало? Ти - хитра лисиця пухнаста, Що обіцяла мені лише спокій, Але ти танцюєш танґо чарів З Лібертанґо Піяцолли. Знов забув про минуле темне, Серце тиснути припинило. Жар перестав відчуватись. Бар'єр прозорий вже зник. Дихати стає легше і легше. Та що ж за відчуття таке, Що після пекла ти в раю? Ніяких мук і болі. Не припиняєш чарувати мене. Гаразд. Станцюю танґо з тобою. Карі очі чарівними стали, Голос твій бальзамом стало. Притуляємось ми одне до одного. Шкіра ніжнішою стала. Стала ти більш різнобарвною. Стала ласкавою до мене. Чи це план твій злий? Чи це дійсно почуття? Та дізнаюсь про це пізніше. А зараз лише відчувай. @poetry_2022

Poetry Clash відбувся! Дякую Муру Каметову та Яні Фіщенко за організацію та запрошення. А Мері вдячна за фото на пам'ять про чудовий вечір.

Мені вернутись хочеться туди, Де спить ріка в обіймах очерету. І місяць з неба яблуком рудим Впаде в долонь розстелену верету. Там помолока у сріблисту ніч На землю ляже дотиком вологим. І два зайцí в порепанім човні. І жменька зір, що стелиться під ноги. Де не бояться окуні ножа. І ллється сон в горня, як медовуха. І ти чекаєш здійснення бажань, Котрі хтось добрий потайки підслухав... Мені б вернутись... Та нема куди... І грає арфа видиво мінорне. Розтане сон. Як тінь. Як білий дим. І в чорноті під віями потоне... Оля Голущук

Дякую за організацію Poetry clash. Це був мій перший літературний слем, я вилетіла в другому турі, але подія була на рівні. Радію, що змогла долучитись. Та дякую Мурці і Яні за організацію цього дійства.

В сумнівах губляться дороговкази, як пазли в хурделицю. Сотнями вулиць проводить життя. І для кожного стелиться Килимом, витканим зі сподівань і обставин незвіданих. Кидаю виклик собі і рушаю рішуче з болідами Крізь нескінченність. І темінь пізнанням настирно осліплюю. Ризик пече. Та жага до пригод — міцнодійне підкріплення. Впевненість наче кибалку ношу і на неї намотую Вперто удачу. І змалку просотуюсь разом із нотами Радості-смутку крізь решето зграї завдань часопростору. Правиться гуркотом настрій тепер і чуття-леза гостряться. Сипляться сходинки-миті — від вибухів знову надтріснуті. Пильно приховую тирсу тривоги від полум'я дійсності. Знову скажу: "Промине! Залишиться жаринкою споминів." Та в абажурі з проблем хто із нас ще по вінця не втомлений? Плани сплітаю в косу, щоби поки чекали, не плутались. Часом частково лиш бачиться суть, бо усипана лусками Тверджень суспільства. Та вчуся думки від непотребу чистити. В ґратах затісно не тільки красі, а і способу мислення. Іноді теми торкнешся — і сумом штрикне, наче струменем. Чи не даремно усе? Лиш у марах зустріну заврунені Спокоєм зарослі? Біль нависає достиглими гронами. Буде вгризатися яро у сни, що дорогою зронені. Досвід, фантомний багаж, мені з курсу не дасть уже збитися. Серед бетону невдач будуть квітнути успіху китиці. P.S. Дуже рада пройти з цим віршем до фіналу. #віршометрія, #півфінал, #поезія

🐱🦊: Офіційний розіграш книги «Пиши сильно» — цікавий ворк-бук для тих, хто пише. У книзі є теорія, поради від митців і практичні вправи. Підійде і для прозаїків, і для поетів. Чому ми розігруємо цю книгу? Ми збираємо на мотор для човна для брата Олі Ритик, який з самого початку служить у найгарячіших точках, ще й без ротації. Мотор допоможе для швидкої евакуації поранених та перевезення припасів через річку, що часто відбувається під обстрілами. Донати рятують життя. І ваші теж🙏🏻 Отже, буде 30 номерків по 30 гривень. Коли збереться потрібна кількість, то Оля у прямому етері розіграє книгу, а ми оплатимо доставку. Список учасників будемо публікувати у наступному дописі. 🧡💚Скидайте донати на благодійну котолисячу мікробанку, а скріни платежів мені у ПП @e_foks 🧡💚 https://send.monobank.ua/jar/A8MnH6pJFz 🟡 Ціль: 5000 грн із 250 000 🟡 Просимо максимальних репостів! Репости реально працюють навіть, якщо у вас 3 підписника🙏🙏🙏

⛰️🌲 Черемошева буря 🌲⛰️ – Туманна кресаня нечутно вкриває долину, За криси повстяні не вийти сліпому до часу, Коли срібносяйне дитя  промайне та погасне, Коли золотаве окілля покотить на спину Зеленого виру – виходь, моє диво живильне! Почнем викрутаси! – Не вийду, не вийду, коріння впеклося у камінь, Зіниці готур заклював, саламандра забрала  З-під ребер моїх сердолік. Непрозорі дзеркала Твоєї брехні обіцяють безодню. Під нами Болотяні млаки, облуди в березовій брамі.  Тобі ж усе мало! – Дивись-но, дитино, он гайстер кричить на верхівці Твоєї сосни, хоча рине темніша година, Вона досхочу дозволяє кружляти невпинно, Нестримно в обіймах веселих, веселих – дурниці Тобі говорили, клянуся, бо слово, як криця. У танець пориньмо!    – Ти – хитра куниця, облудливий лис прудконогий, Танцюй із дівчатами, пане, що ходять по купіль Блакитну, прозору. То кров моя. Ні, непідкупна!   Мелодії линуть, бринять, як серпанок вологий, Не вийду, не вийду! Облиш недолугу облогу! Не візьмеш, підступний! Селяни боялися сунути ніс в перелісся,   Де буря кричала між скель Черемошевих гучно, Де блискавки ніж у соснове заплетення влучив, Упали смоли халцедонові краплі. Підвівся Лелека вугільний. Вже видно долинові криси.  Пройшло неминуче. Березень 2024 р. ***