Храм поезії (🖤)

Твій поцілунок став моїм причастям Схилю голову до ніг, як до вівтаря Порву свої колготки Розіб'ю ті окуляри Щоб тебе лиш блище притягнути І всю зацілувати Причасти мене моло- Ком в горлі давно зник Кайданки розлетілись як пелюстки. Цілуй мої синці Прибери кров з вуст Танцюй поки можеш рухатись. Ти — моє стихійне щастя Заспокійливе без рецепту Сонця сяйво після бурі. Світ до ніг твоїх схилю І чесно я з розуму сходжу, Бо мені тебе завжди треба

#нейравенс

сни про Крим завжди починаються однаково: спершу з'являється світло на камінні потім чуєш Азовське море і ти йдеш уздовж берега назустріч тим кого втратив наче саме повітря пам'ятає форму берега лінію пагорбів і колір води Крим сниться часто як сниться солдату дім як сниться берег як сниться світло як сниться те чому неможливо знайти заміну ніби пам'ять раз по раз повертається сюди щоб переконатися: море залишилося морем і перед світанком воно відступає в темряву залишаючи тільки вітер і запах полину здається що пам'ять має власний берег власне море і власне світло і вітер який стільки років носив над півостровом наші імена нарешті перестає чекати Валерій Пузик #валерій_пузик

🎯 Збір на НРК для розвідників 80 ОДШбр Після невеликої паузи в зборах повертаюся з новою важливою потребою. Цього разу відкриваю збір на наземний роботизований комплекс (НРК) для розвідників 80 окремої десантно-штурмової бригади. НРК допомагає виконувати завдання там, де кожен зайвий ризик може коштувати надто дорого. Він використовується для підвозу боєкомплекту, води, їжі та спорядження на позиції, евакуації поранених, а також роботи на небезпечних ділянках, де звичайна техніка не може проїхати або стає легкою ціллю для ворога. Там, де раніше доводилося відправляти людей, сьогодні частину роботи може виконувати роботизований комплекс. А це означає менше ризику та більше шансів зберегти чиєсь життя. 🎯 Ціль збору: 355 000 грн (8 000 доларів США) 💳 Банка: https://send.monobank.ua/jar/7iRP7sNFF5 Буду вдячна за кожен донат та кожне поширення. Працюємо далі. Для тих, хто щодня працює на нашу перемогу.

🌿 Еко-Літературник до Дня Захисту Довкілля Любиш читати, писати, або ж просто слухати хороші тексти? Тоді, ми з нетерпінням, чекаємо тебе на вечорі 🫶 Регламент: Поезія ‒ 3 твори Музика ‒ 2 композиції Проза ‒ 1 твір Ведучий: Андрій Буремний Коли? 🗓 05.06 ☹️ 19:00–21:30 Де? 📍 Stories Cafe вул. Костянтинівська, 20/14 Вхід за донат від 200 грн Запис артистів та слухачів: Андрій Буремний ✍️

А колись це закінчиться, знаємо, точно закінчиться, але поки що це почалося, лише почалося... Але поки весна – наша спільна заплакана спільниця – розпускає на плечі каштанів холодне волосся. Але поки про нас розказали знайомим околиці, і збирає екран наші подихи, спогади, мрії, і дорога у нас під колесами радісно молиться, і у нас є пальне, чорна кава і трохи "Марії". Так, закінчиться. Вічним нічому не бути ніколи. Можна було би плакати, тільки на це ми не згодні. Потяг вирушить знову на схід із четвертої колії, але добре, що це не сьогодні, іще не сьогодні. #ольга_криштопа

є вільні номерки, долучайтесь

Демони помсти народжуються в хрущовках, в панельках, які складаються від прильотів – Із тих, хто не хоче підставити ліву щоку, Із тих, хто не може ненáвисть тримати у плóті, Бо кількість ненависті більша за смертне тіло, Більша за згарища та клуби диму чорні. Із всього, що так нестерпно йому боліло, Формуються крила і кігті його потворні. Демон говорить до Бога. Помилуй, Боже, Я замисел Твій не знаю, і знать не можу, Але ж Ти з лиця землі моїх вбивць не зтер – Як мені з цим у серці жити тепер? Громом ревучим у небі звучать барабани, Полум’я дощ тестує терпіння межі. Хлопчик, який чудові робив ікебани, Згорів, як пелюстки горять в лісовій пожежі, Або як на вогнищах тануть сторінки книжні. Коли ж це було? Нещодавно, на тому тижні, тоді ж відспівали у храмі малих сестер. То як мені з цим у серці жити тепер? Із цвинтарем, що обростає щодня хрестами, З контуженими собаками і котами, Із воєм сирени і воєм сусідки Каті, В якої малий загинув у добробаті? Тепер я огидне, із пазурями, крилате, А що мені ще лишилося? Та нічого, Кафе, де я їв, і кав’ярня, де пив свій лате, Репбаза, метро… розтрощені… скільки, вп’яте? Тут люди говорять, що більше не вірять в Бога, Але я ще вірю, я вірю у Твоє диво, що буде в кінці все чесно і справедливо, Тому мені в рай, як мученику, не треба, не хочу я співу янголів, блага, неба, Я вже надивився на пекло, здається, доста: Дай мені бути демоном помсти просто. Не хочу я бачить світанок нової епохи, Мені би хоча би трошечки, трошки, трохи світлої, темної – пофіг, в цілому, – сили Віднести назад тим, хто з нами оце зробили, віднести їм те ж, що із нами вони зробили, аби вони так, як сусідка моя, завили, аби розмітати усе, що вони любили, Аби у них, як у мене, кровило серце… Інакше я, чесно, не знаю, навіщо все це. Сьогодні вночі за прогнозами знов тривога, Якщо я помру – знаю, що попрошу у Бога. Не пропуск до раю, не бути безплотним димом, Не стати у воїнстві Божому херувимом, мені не потрібні красиві янгольські лати, Я просто і чесно в Ньогó попрошу відплати. Хай буду я чортом галімим, убогим, лисим, Лише б повернути все горе потворам ницим, Аби у них, як у мене, кровило серце. Інакше я, чесно, не знаю, навіщо все це. t.me/SanchezKladbone #skladno

Нагадую, що у вас є чудова можливість отримати портрет від мене за вигідною ціною.💌☺️ ( Донат від 170 грн)

⚡️ Збираємо на ремонт автівки Ельки для роти розвідки 21 ОМБр 💪 До мене звернулись бійці 21 ОМБр із запитом на ремонт їх бойової машини Mitsubishi "Ельки". В процесі експлуатації в польових умовах авто зазнало значного зносу і потребує капітального ремонту двигуна, турбіни, заміни щеплення та ремонту переднього моста. Елька одна із головних машин, на якій хлопці виїжджають на завдання і вона вкрай потрібна в робочому стані. 👉 Ціль збору: 110К. Ремонт вже проводиться (в борг). Прошу вас підключитися донатами, репостами, допоміжними банками, добрим словом🫂 Насправді, будь-яка допомога вітається. 💰 Донатити сюди: Банка: https://send.monobank.ua/jar/8hQq6sUvLc Номер картки: 4874 1000 3772 8865 Paypal: veronikamovchann@gmail.com "на ремонт Ельки" 🙏 Ай нід йор хелп!!!

Історична подія, на яку чекали всі — перший нацвідбір на європейський слем 🔥 Великий шлях, що почався зі співпраці Літературної агенції OVO та LitSlamUA — і 150 заявок з усієї країни. 16 найкращих учасників та учасниць 🤩 Сцена київського Книжкового Арсеналу, на якій переміг Крим (Юлю, ми віримо, що ти розʼїбеш і Європу). Дякуємо, що були з нами. Дякуємо нашим партнерам: «Акант Київський», «Арт А» (Хмельницький), «Оголені поети» (Одеса), «Плем’я Тверде» (Львів), «Преримовані» (Київ), «Порода» (Кривий Ріг), «Сад Деформацій» (Кам’янське) та поетичній спілці Owl Hub — усім, хто допоміг обʼєднати країну під одним гаслом: «Все буде слем». Любимо вас 🫶🏻 Далі буде ще гарячіше. Фото: Олександр Ткаченко Більше фото

поетичний конкурс Роза вітрів вітаю, наші переможці: 1 місце — @sephirayne 2 місце — @Lady_Y_poetry 3 місце — Та, що говорить з тишею 3 місце — @a_ya.poetry 3 місце — @roman.myronov777 3 місце — @sun_with_saturn 3 місце — @sun_with_saturn 3 місце — Анатолій Касперський судили Mitchy та Олександр результати вірші #конкурс #поезія #вірші #храм

Вхопи її за капелюху! Швидче! Бо пудра розповзається бліда, Маскує у шляхетність красий відчай Відтінками пісочних сповідань. Віспини – круглі пластирі на скронях – Подряпини приховують грибні, Обірваними стрічками у жовтні Чіпляються за кінчики брехні. Я побачив її серед хащів у лісі величному. Аманіта мускарія – мускус оманливих спор. Мускарин в поведінці, в очах – ореоли чутливості. Мус зі смутком. Смугаста кутикула. Ніж. Мухомор. Мушу, мушу поранити здобич безгрішну – знедолити. Нерухома зворушлива постать – грибниця свята. Затягнула у пастку міцелієм, звабила поглядом. Гостре лезо навскіс – і в обіймах навіки відтак. Вхопи її, вдягни в червону сукню! Серпанком танго. Розчинився ґрунт. Провалююсь, лише краси відлуння У голій правді, саморідній. В ню. Гірка на смак. До тіла доторкнувся. Нове створіння невиразних барв У танці зла тенетником отруйним Сплітає чорний траурний рукав. Оксана Мовчан @sarahwatsonrhymes Вірш на 3й тур ВМ7. P.s. Завданням було написати грибний вірш за однією з чотирьох картин. Я обрала картину Валентини Мартинюк «Ню».

Вірш-засновник марафону «Вино надихає»🍷 Не надихає навіть дороге вино. На роздоріжжі зараз «до» чи «після». Без домішок смакую і давно Спостерігаю за пожовклим листям. І вже на скронях в‘ється сивина, Пальці безбарвні цокотять по буквах. Знов залишаюсь сам на сам – одна. Тривожать уночі порожні дивні звуки. А дотепер здавалось, що пусте, Всі дотики, слова, забуті часом люди, Але образа в серці все росте І знов лунає голос звідусюди. Не пишеться і майже не до сну, І в тому, знаю, лиш моя значна провина, До ранку, може, все ж наздожену, Без домішок смакуючи безсило… Ольга Ритик #винонадихає

Дякую всім хто долучився! вже зовсім скоро чоловік стане на позиції тому в кого є можливість будем вдячні 🫶

Зазвичай всі чекають літа і всі очікують від нього приємних вражень. Але часто буває, що літо минуло і лишило відчуття, що нічого не встиг, не набувся теплою порою. Тому, сьогодні, у перший день літа, пропонуємо вам скласти свій список справ, які б ви хотіли зробити до осені. Одне прохання: не сприймайте цей список, як рамки чи обов'язок, в лише як орієнтир до щасливого проживання літа. Список Лисички: 🧡Поїсти черешні, сидячи на дереві 🧡Влаштувати пікнік 🧡Пройтися кам'яною стежкою вздовж річки Рось 🧡Зустріти світанок 🧡Помилуватися заходом сонця 🧡Покупатися у річці 🧡Потрапити на презентацію збірки Саші Хопти у Києві 🧡Відвідати ботанічний сад 🧡Подути мильні бульки 🧡Не пропустити сезон чорниць і наїстися досхочу 🧡З'їздити у подорож(можна маленьку) новою дорогою на авто 🧡Полежати у садку і почитати захопливу книжку 🧡Зробити зарядку на вулиці 🧡Відвідати нове місто 🧡Написати вірш на якийсь з конкурсів Джессі) Список Зеленої Коті: 💚 Покататися на дитячому атракціоні 💚 Помалювати крейдою на асфальті 💚 Сходити на літній майстер-клас 💚 З'їсти/випити щось із сезонного меню в улюбленому та новому закладі 💚 Покупатися у фонтані 💚 Пограти з друзями в гру «Продовж історію, пов'язану з літом» (з згортанням папірця та питаннями: Хто? Де? Коли? Як? Навіщо? Куди пішли? Що робили? Чим завершилось? ) 💚 Наїстися солодкої вати різних кольорів 💚 Знайти й сфотографувати тваринку/пташку/рослину/комашку — рідкісну або таку, якої раніше не зустрічав 💚сплести віночок з польових квітів для себе чи для дорогої людини 💚 Подивитися новий фільм у назві якого є слово «літо» 💚 Зробити перший крок у примиренні з тим, з ким не наважуєшся помиритися, але дуже хочеться або спробувати відновити спілкування з тим, з ким добре спілкувався раніше але без вагомої на те причини цей зв'язок обірвався 💚 Порозглядати з другом/коханою людиною/дитиною хмарки і пофантазувати, на що чи на кого вони схожі 💚 Розгорнути важливу/цікаву/нову для вас книгу, пов'язану з літом, навмання тицьнути на рядок/речення і написати вірш на тему цього рядка/речення 💚 Декорувати власноруч пляшку для лимонаду, приклеївши фісташкові шкаралупки й розфарбувати як заманеться: або це будуть полунички, або квіти, або, може, химерні гілочки 💚 На початку літа написати листа собі осінньому/осінній, а в перший день осені відкрити 💚 Зробити фото першого червня й першого вересня в тому ж одязі, з тією ж зачіскою, на тій же локації 💚 Взяти на перетримку/завести (звісно, за можливості та бажання) котика, цуценя чи якогось іншого домашнього улюбленця. Якщо завести, дати йому ім'я, так чи інакше пов'язане з літом 💚 Змінити (на тимчасовій чи постійній основі, звісно, як забажаєте) назву поетичного каналу чи нік в соцмережі на красиве псевдо, пов'язане з літом, або взяти участь під таким псевдо в якомусь поетичному конкурсі 💚 Зібрати колекцію світлин графіті, пов'язаних з літом 💚 Придбати та скласти з друзями велику картину з пазлів, пов'язану з літом 💚Здійснити три мрії інших людей, про які знаєш і які можеш здійснити У коментарях до цього допису лишайте ваш список. Він може бути маленьким або грандіозним. Містити серйозні цілі і пустотливі забави. Може містити пару пунктів, а може бути довжелезним. Головне, щоб там були речі, виконавши які(хоча б частину), ви відчули — оце круте було в мене літо!

Білизна – додолу. Багаття – до неба! Тікає з-під дотиків, мов навісне. Ми рідні. Ми вірні. Ми ніжні. То все, бо Кохаємо. Дуже. Десь вислизнув день. Спокусниця-ніч, в зорях-родимках тіло, Прийшовши, відклала всі справи за нас. Штовхнула в обійми, і ми полетіли, Бо то не обійми – чотири крила! Білизна згубилася в темряві стиглій, Служила нам одягом ковдра м'яка. Негода у серці й за вікнами стихла, Не стало ні сліду від скарг-нарікань. Такий, що до неба, вогонь насолоди. Цілунковий струм – до тремтіння клітин. Ми пісня без слів, котрій авторка – доля. Ми те, що у Всесвіті більш не знайти. @tettios #інтимнірядки

якби твоє серце не було таким блакитним — я б сказала, що воно позичене. якби твої очі не дивилися так сумно — я б повірила, що вони вкрадені. якби твої вуста не губили слова ненародженими — не сумнівалася б, що старішої мови за твою не існує. якби любов твоя не всохлася равликом на моїх грудях — я б вірила, що новий день настане. якби не ти — я б знала, що краще нічого не знати. @snih_n_g #тата_пі

Експресії Притоптавши гнилі рештки Вавилону, розколовши континенти, мов фісташки, людство створює новітні ескадрони і розкручує слова у triple axel! Символістські гарнізони мертвих предків, відшліфованих війною й мародерством; артилерія законів і памфлетів — то слова і звуки, виплеснуті в тексти. І різняться вони укомплектуванням, схожі між собою лиш одним, по факту: англіцизми, меми, зойки, нарікання — то єдина наша мова Есперанто. Я звернусь до тебе свистом від кушкеїв, діалектами британського акценту. Не важливо, що тече у твоїх венах — загорнися, подивися, відчуй тембр. Часом мови безперервні, як латина: трансформується, мутує іспанську. Часом мови вмить втрачають свої сили — мертві мови нищать рештки своїх націй Часом мови витісняють інші мови, милозвучність розтікається в ужитку, мчить у світі такий колообіг зброї: Хтось словом піднесений, хтось за слово вбитий… Залишається єдина мова смерті: 1. силаби пласких речень; 2. авантюри стерті задля втечі. Не чуємо склади, не розберемо сенси і втрачаємо тоді свої експресії. Я звернусь до тебе свистом від кушкеїв. Відгукнись на мій різновид діалекту, прочитавши у негідних звуках тон і тембр, відроди свою чутливість — мову мертву. #віршіPhoenix Віршик 4/5 голосів(перемога) на #Цюрих

рвана пісня все, що нам залишається посеред морозної пастки – кутатись в ковдру зі снів золотих і намагатись не впасти, ступивши на стежку слизьку. звісно, її не ми обирали, але тепер, об'єднавшись з вітрами, із ранами рваними, як прапорами ми будем стояти десь тут. саме там, де потрібно. із нами правда відлита зі срібла, гостріша за всі мечі. бачиш це чисте небо? воно для тебе – кричи! падай у сніг, ніби в райський пісок, мрій, як мала дитина, поки хтось боронить твій сон. щоб вони його не відібрали. десь на межі світів не встигли замкнути браму і наше блакитне заляпали кров'ю та брудом та знаю, в кінці цей колір нам ближчий до серця буде і ближчими станемо всі. а поки броня вкриває міцні золотисті груди й збігаються вірні пси, то будуть запекло битись місцеві джедаї під прапорами, що рвуться та не вицвітають і під вітрами, що вказують шлях вночі . чуєш цю пісню? підспівуй, прошу, не мовчи @virshok текст написано на конкурс "Плейлист" від Віршопліткарки за мотивами пісні "Золото і Блакить" (Zwyntar та Третя Штурмова) #карич #плейлист

Час перетворює потай нове на старе, Щоби змінити старе на нове згідно плану. Не обійняти посаджених нами дерев, В небі лопочуть крильми пташенята-каштани. Стрімко несеться життя в темпоритмі ріки. Ціни не ті вже й зарплати, машини й дороги. Ми вже не діти давно, є в самих малюки. Лиш продавець не старіє у ятці за рогом. Вже двадцять літ він лисіє. Хоч вір, хоч не вір: Ми посивіємо швидше, ніж він полисіє. Він не забув: я в дитинстві любила пломбір, Чистий, як сніг. І холодний, як жменя копійок. Попри усе дочекаюсь нової весни, І, прихопивши в аптеці дорогою маску, В черзі дітей постою, як в далекі ті дні. "Здрастуйте, дядьку! Фісташкове дайте, будь ласка." @talankavirshuje #таланна