експедиція ані по

i used to live alone before i knew you

зі звук

було...

ходила в поліклініку оце аби почути що у мене вже гаразд і моя сімейна так єхидно посміхається коли я приходжу і кажу що у мене БУЛО а вона така «але зараз я нічого не бачу 🙂‍↕️» і я нічо не докажу 😀 здам аналізи побачу що все норм ну шож

мені так багато карамелі в максанді поклали, я королева

буває, бачу на вулиці добряків. обличчя видається добрим, чи посмішка. і чомусь завжди саме їхню раптову смерть мені найлегше уявити

якось напишу книжку і випущу в друк. як тільки думаю про це, то уявляю кукурудзяне поле на задньому дворі будинку, джонні деппа і той фільм де..... він..... ну ви поняли.... і собака ще там... ех. подивіться 😁 там не смішно. просто моя реакція така

я вдячна всім хто в мене вірить, це вчить мене вірити в себе, не зупиняйтесь! 😁 вірити в мене. і я теж не зупинятимусь

іноді мені здається, що я чогось не можу. а як тільки зробила – уже бачу, що можу. але тоді нашо так багато і сумлінно сумніватися? чи це той трамплін, без якого я не стрибну? цікаво. думаю, треба більше в себе вірити і довіряти, а не тільки бути прискіпливою. в міру

так важко...... про щатись

якщо скейтер без футболки Thrasher, то це не скейтер 🛹

якщо у скейтера не зламана рука то це не скейтер 🛹

– that is your fuckin*g job, isn’t it?? location: вулиця

метро. повернулась праворуч ліворуч. там особа читає книжку, що починається з «Христос сидит по правую руку Бога». цікаво