at eternity’s gate

нещодавно відвідала виставку шотландського(!) живопису 1945-2000. колекція пречудова, картини ней-мо-вір-ні. шо ви думаєте? фото робити не можна, каталог виставки не зробили — арт центр не отримав авторські права на відтворення і поширення. скоріш за все з усіма нащадками не вийшло домовитися. у такі моменти почуваюся ґолумом без персня, адже проста світлина на телефоні — це не просто закарбована мить щоб не забути ім‘я автора, а й крихітна, розбавлена, прото-, але влада над зображеним.

делфтський фаянс, недооцінений приклад розкоші нідерландської золотої доби

#fuck21414

привиди теж мають свій дорожній рух

щоб ми всі так жили — «обсиратися зі страху» від йошітомо нари, і лабубу заодно

після 23к кроків дуже його розумію

біля мене тільки що пліч-о-пліч пройшов едріен броуді🫠

раптом хто в амстердамі буде🫂

Les Orgues de Flandre, 19th arrondissement, Paris

https://www.instagram.com/ksyyyer?igsh=NnZuNjA5eHM0bDc3&utm_source=qr ремісія всьо

kind of a current state

This Man Was Shot 0.9502 Seconds Ago, 2004 David Lynch The Piano Teacher, 2001 dir. Michael Haneke

Мистецький арсенал до 28 вересня розгорнув документально-містичну виставку «Херсон. Степ тримає». важливо підмітити, що перше визначення, яке дано проєкту на сайті — це простір. автохтонні матеріали — як натуральні (вапняк, глина), так і цифрові (архіви фото, здебільшого відео) — злилися разом зі звуковим наповненням для створенння простору. все це дало можливість мені побачити Херсонщину: вперше, здалеку, але водночас тут. всередині виру експозиції лежать три фільми Романа Бондарчука і Дар‘ї Аверченко («Українські шерифи», «Вулкан», «Редакція»), які були відзняті на їхній батьківщині. завдяки міцному зв’язку між суспільно-політичним життям та кіно, що є його відблиском, ця виставка підсвітила наскільки абсурдні елементи сучукркіно беруть корені з реальності: «погрібальна» яма для крадіїв посеред степу, передвиборча параферналія, фокусник-мазохіст… також важливими є: відеохроніка визволення Херсону у 2022, яка сполучається в один ряд з катастрофою Каховської ГЕС; фотоархів херсонського життя у 2000-х.

July 1st, 12:55 PM, Swimmer, 2024 Claudia Keep

рекомендую відвідати виставку «Бентежні роки. Митці з України в École de Paris» музею Ханенків (триватиме до 14 вересня). це рідкісне зібрання творів художників-вихідців з України, які перебралися до Парижа на початку 20-го століття. Серед них є здебільшого маловідомі, але неймовірно талановиті постаті. виставка розпочинається точкою об‘єднання — «La Ruche» (Вулик) — незвична будівля в районі Монпарнас, у якій знімали приміщення і працювали новоприбулі українські імігранти. лише десятиліттям тому, у схожій ситуації був молодий Пікассо, який приєднався до гуртожитку «Le Bateau-Lavoir» на Монмартрі. надзвичайно захоплюючою є мапа Парижу з адресами тодішніх галерей, арт-дилерів та спонсорів, які підтримували митців.

сьогодні відчула на собі велич непропрацьованого чоловічого лібідо укртеатрбуму… втекла під час антракту