Moviegarden

​​#ЩоПодивитись Для всіх моїх дівчат. І не тільки звісно, але для дівчат в першу чергу. Справжній прихований скарб — Girlfriends/Подруги Клаудії Вейл 1978 року. Без цього фільму не було б “Френсіс Ха” Грети Ґервіґ або навіть Shiva Baby Емми Селігман. 🖤 Щирий, зухвалий та смішний фільм про жіночу дружбу та загалом про те, як це бути молодою дівчиною. 📌"Подруги" -- історія стосунків Сюзан, молодої єврейської фотографки з Нью-Йорку та її найближчої подруги Енн, яка з'їжджає з їх спільної квартири, бо виходить заміж за старшого, дещо зверхнього і неймовірно душного чоловіка. Чи це не справжня зрада? Більше ніяких фотосесій і вина серед ночі, ніяких мрій та жартів лише на двох, раптово необхідно прийняти, що близька людина рухається в іншому напрямку. Звісно, коли тобі трошки за двадцять, ти амбітна, недосвічена та розгублена, то відчуваєш себе покинутою, а на шляху прийняття робиш безліч трагікомічних помилок. У цих помилках легко впізнати юність та тепло посміхнутись тому, як наївно та егоїстично реагують на доросле життя Енн та Сьюзен. 📌На фоні маємо фактурний Нью-Йорк кінця 70-х, раббі та бар-міцви, фотогалереї та дивакуватих персонажів. Режисерка фільму Клаудія Вейл --- маловідома частина Нового Голлівуду. Вона торувала собі шлях в кіно, коли всі навколо говорили тільки про Скорсезе та Копполу, а Клаудія знімала про таких як вона: зухвалих дівчат, яких не брали на головні ролі тендітних красунь.

📌Якщо ви в Лондоні, обов’язково приходьте або порадьте вашим лондонським знайомим. З 5 по 7 квітня в Bertha Dochouse відбудеться сезон українського документального кіно, який представляє Ukrainian Institute London у партнерстві з Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA. 📌Чотири важливі стрічки, об’єднані темою People Power, розповідають про болісні, глибокі та надихаючі зміни, яких зазнало українське суспільство, щоб сформуватися у незалежну політичну націю після Майдану 2014 року та на початку злочинної агресії Росії. 📌Квитки тут: https://dochouse.org/ukrainian-season-people-power/ 📌Буду рада побачити кожного, і особливо рекомендую Синдром Гамлета -- пронизливе кіно про шлях нашого взаємопорозуміння та зростання. Стільки щемкої надії в одному фільмі ❤️

Як ви розумієте відносно нещодавно я передивлялась "Довгі проводи" Кіри Мурітової. І раптово для себе вперше побачила цю сцену — румунський (молдавський?) ансамбль грає народну музику на березі моря. Що він там робить? Навіщо? Просто тому що режисерка так захотіла відзначити своє румунське коріння? Чи в ті часи подібну річ можна було зустріти в Одесі на пляжі? Я б хотіла знати. Мене це дуже потішало, ось такий Бессарабький привіт наприкінці фільму

⚡️Увага всім хто базується в Лондоні, або у кого друзі лондончата. В понеділок, 18 березня у мене в The Garden Cinema показуємо "Довгі проводи" Кіри Муратової в межах української ретроспективи, за підтримки Українського інституту в Лондоні. Інтро онлайн робить Богдан Жук -- програмер кінофестивалю Молодість. 📌Таке буває не часто, тож мершій за квиточками, поки є https://www.thegardencinema.co.uk/film/the-long-farewell/

📌Сьогодні стільки важливих слів сказано про "20 днів у Маріуполі", але найголовніші слова сказав Мстислав Чернов зі сцени, коли отримував нагоду. Боляче, що перший український Оскар -- це фільми про нашу трагедію. Важливо, що цей фільм саме про неї. Бо тепер історію Маріуполя так просто не сховати, не зробити вигляд, що її не було і "не всьо так однозначно". Фільм Чернова і його колег це не лише пам'ятник загиблим, не лише документація воєнних злочинів росії, це ще й дослідження сучасних медіа. Значущість роботи журналістів, репутації, відповідальність в часи розквіту фейк ньюс -- актуальні питання для всього світу і сучасні українці показали, що мають в цьому експертизу. Заяви про те, що кіно може впливати на життя і змінювати його на краще -- зазвичай пуста банальність, але у випадку з "20 днів у Маріуполі" це абсолютна правда. Бо їх фільм вже вплинув на хід війни. Велика вдячність Чернову, Малолєтці, Степаненко та їх команді.

📌Сьогодні стартує Берлінський міжнародний фестиваль, а вже завтра на ньому відбудеться світова прем'єра нового ігрового фільму Романа Бондарчука "Редакція". На подію вже солд-аут, тож зовсім скоро ми отримаємо перші відгуки на стрічку. А поки що подивіться трейлер, та побажайте сил неймовірній команді фільму, яка вклала в його створення стільки зусиль. https://www.youtube.com/watch?v=TtPrLcSKnuA&ab_channel=moonmanproduction

📌Нещодавно подивилась “Зону Інтересів” Джонатана Глейзера і досі під враженням. Це 100% вайби фільмів мого улюбленого Міхаеля Ханеке. Холодний, відшліфований формалізм, за яким ховається сарказм, соціальний коментар та жахаючі символи смерті. З 22 лютого в прокаті в Україні. Цей непростий фільм про коменданта Аушвіцу, чия родина живе своє найкраще життя у будиночку з садом прямо під стінами концтабору, обов’язковий для перегляду, бо він влучно та беземоційно препарує банальність зла та справжнє “расчеловечивание”. 📌Дуже раджу в #ЩоПодивитись і пізніше напишу повноцінний відгук.

​​Раптово навіть для себе, я опинилася в таборі тих, хто після перегляду Poor Things відчуває здебільшого змішання почуття, ніж захоплення. Я щиро хотіла полюбити стрічку, але замість прогресивних ідей та вивільнення, отримала “старомодний” фільм прошитий мізогінією. Щиро вірю, Лантімос міг навіть не відчути “фальші”, але в здивована, чому Poor Things пропонує неоригінальні ідеї фемінізму другої хвилі, паралельно об'єктивізує головну героїню, говорячи про її еволюцію. Пригоди Белли захопливі, декорації та костюми красиві, світ навколо неї неймовірний та жорстокий, жінкам належать їх тіла, а тістечок можна їсти скільки заманеться. А ще жінка незбагненна стихія, а справжня свобода настає, коли Бог (творця Белли називають God) помре і ти займеш його місце. Ми все це знаємо та бачили, і не тільки через мейл гейз, як пропонує Лантімос. Рoor Things торкається багатьох важливих тем, але, як на мене, в жодну з них не занурюється глибоко. Він переграє як Марк Руффало, який безумовно кумедний, але при цьому двовимірний та передбачуваний. Про пероснаж непрописаного та зайвого чоловіка з "попереднього життя" взагалі мовчу. 📌Але що мені однозначно подобається у фільмі, так те наскільки він контроверсійний. Стільки дискусій та відгуків від людей різного віку, бекграунду та гендерів я не бачила давно, тому Рoor Things однозначно феномен, але для кожного свій. А що думаєте ви? #ЩоПодивитись

⚡️ breaking news⚡️ Оксана Забужко в міжнародному журі Берліналє. Щоб українські діячі культури були на таких позиціях фестивалю класу А, я не пам'ятаю (правте якщо шо). Оксано Стефанівно, покажіть їм усі польові дослідження ❤️‍🔥

Історична подія — «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова потрапив у номінанти премії Американської кіноакадемії у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм». Дякуємо команді і вітаємо із заслуженим і таким потрібним визнанням.