Потішная Кліо

Найкращий єгер - колишній браконьєр У липні 1974 року мексиканська поліція накрила банду контрабандистів зі штату Веракрус, у якої зберігалася колекція вкраденої доколумбової кераміки. Такі речі, зрозуміло, охороняються державою як національне надбання, але високі ціни чорного ринку та всяких Крістіс-Сотбіс лише стимулюють контрабанду старожитностей. На суді над обвинуваченими археологи з Національного інституту антропології та історії (INAH) заявляли, що кераміку було вивезено з регіону Семпоали, міста тотонаків. Банду посадили. Один із ув'язнених, Бріхідо Лара, попросив глину і зліпив незаперечний доказ своєї невинності - точні репліки предметів, за які він у в'язницю і сів. Виявилося, що він зовсім не грабіжник, а майстерний наслідувач древніх стилів! Двадцять років він виготовляв копії стародавньої кераміки та спеціалізувався саме на тотонакському стилі. Репліки з в'язниці показали тим же експертам INAH, і ті знову сказали: ого, та це теж давнину із Семпоали! Лара був виправданий та звільнений. Його взяли на роботу до Державного антропологічного музею в Халапі (другий за величиною в Мексиці) для реставрації артефактів та перевірки колекції на наявність підробок. У наступні десятиліття роботи на офіційну археологію Лара почав дізнаватися про долю приблизно 40 000 предметів, які, на його думку, він виготовив до арешту. Одного разу губернатор Веракруса неабияк витратився (у тому числі і на аукціоні Sotheby's у Нью-Йорку), щоб повернути на батьківщину стародавні предмети. Після повернення губернатора Лара виступив із драматичною заявою: це його кераміка. Почали «копати» далі, дедалі більше предметів Лари виявлялися по всьому світу у престижних міжнародних колекціях: у Далласському музеї мистецтв, колекції Мортона Мея у Музеї мистецтв Сент-Луїса, Метрополітен-музеї у Нью-Йорку та колекціях у Франції, Австралії, Іспанії та Бельгії. Виходить, Лара, можливо, був настільки плідним, що у певному сенсі сформував те, що сьогодні вважається класичним стилем тотонаків. За словами Лари, визначити справжність його робіт складно з кількох причин: глина не піддається термолюмінесцентному датуванню; радіовуглецевий аналіз ненадійний через масштабні реставрації багатьох доколумбових предметів; нарешті, сам масштаб («багато тисяч» виробів) робить атрибуцію непосильно дорогою. Сьогодні Лара, як і раніше, ліпить у доколумбовому стилі, але підписує кожну річ і продає з печаткою Інах. Друк, пояснює він без тіні іронії, захищає його від підробок. Я чув, що ти не любиш підробки? Я додав друк на підробки, щоб ти міг розпізнати підробки, поки ти розпізнаєш підробки»

Адмін @potehaklio вирішив повернути Польщі забутий пропуск до Варшавського університету за 2017 рік

Дуб Робіна Гуда, одне з найстаріших, найбільших відомих, стародавніх дерев Європи, загинуло. Дерево, яке росло в Шервудському лісі в Ноттінгемширі, Англія, якому щонайменше 1000 років, цього року не дало листя через стрес, спричинений низкою спекотних, сухих років Тисячі відвідувачів щороку милуються дубом, його поважний вік, величезний 11-метровий обхват та 28-метрова крона надихають на створення фольклорних переказів. Хоча за часів Робін Гуда дуб не був дуплистим, кажуть, що він надавав притулок злочинцю та його банді, коли вони тікали від тиранічного шерифа Ноттінгема. https://www.theguardian.com/environment/2026/jun/18/most-famous-tree-world-sherwood-forest-ancient-major-oak-dies

Сьогодні в Польщі було вбито сатиричного художника з Алтая Роберта Кузовкова (Семена Скрепецького (скрепи)), що нещадно критикував режим путіна. Не думаю, що багато хто затним слідкував, але думаю, це один з небагатьох росіян, з яким можна було би будувати діалог щоло майбутнього постпутінської росії, чи того, що від неї залишиться.

Russia delenda est

Заборонене обличчя Бога Ця мініатюра з голландського молитовника XVI століття демонструє рідкісний тип християнської іконографії, який згодом був офіційно заборонений католицькою церквою (хоча й не надто успішно: заборону всі постійно порушували). У центрі композиції зображено Ісуса Христа з трьома обличчями на одній голові. За допомогою такого стрьомного для сучасного глядача образу, середньовічні художники намагалися візуально пояснити найскладніший догмат про Святу Трійцю - єдиного Бога у трьох іпостасях, і чому це не є багатобожжям. Три іпостасі єдиного Бога було логічно візуалізувати як три особи на одній голові або три голови на одній шиї. Саме у такій формі Трійця згадується вже у IV ст. у баченні патріарха Олександрії Петра, а V-VI в., у єпископа Вігілія Тапсійського, який критикував «безглузді» зображення Трійці у вигляді трикутника, чотирикутника чи триголової істоти. Тут образ триликого Бога накладено знамениту логічну схему «Щит Трійці». Латинські написи у ній читаються як суворий теологічний ребус. Лінії від зовнішніх кіл до центру пов'язані словом "est" (є): Батько є Бог, Син є Бог, Святий Дух є Бог. Але лінії по периметру містять заперечення "non est" (не є): Батько не є Син, Син не є Святим Духом. По кутах схему оточують крилаті символи чотирьох євангелістів, а розкішний реалістичний бордюр із квітами, птахами, равликами та павуком нагадує про красу створеного земного світу.

Так хорошо як колись вже точно не буде..!🥹 З початком найдорожчого чемпіонату світу, товаріщі🤠

Карл Густав Юнг, 1935:

«До Великої війни всі розумні люди казали: "У нас більше не буде війни, ми надто розумні, щоб допустити це, а наша торгівля та фінанси настільки переплетені на міжнародному рівні, що війна абсолютно виключена". А потім ми влаштували найграндіознішу війну, яку коли-небудь бачили. І тепер вони починають говорити цю дурну нісенітницю про розум і мирні плани тощо; вони засліплюють себе, чіпляючись за дитячий оптимізм, а тепер подивіться на реальність! Звісно, ​​архетипові образи вирішують долю людини. Несвідома психологія людини вирішує, а не те, що ми думаємо і говоримо в мозковій камері на горищі».

сьогодні в нашій нерегулярній рубриці «сови, які бачили чимало лайна», — сова з рукопису кінця хіі століття (f. 46v), яка аж подружку привела на це лайно подивитися. тепер їх таких двоє, еммм, вражених. #совоньки

Відтворення первісного виду давньоєгипетських ієрогліфів за допомогою поліхромної світлової інсталяції, Метрополітен-музей, Нью-Йорк

Сучасна людина розкопує досягнення давнини. І якось не спадає на думку, що давні-то й самі могли бути свого роду археологами. У серпні 2023 р. при розкопках Темпло Майор у Мехіко, археологи виявили кам'яну скриньку, всередині якої лежали 15 антропоморфних фігурок (фото 1). Виявилося, що вони належать культурі Мескала, яка жила в 700-200 роках. до н.е. Тобто вже на момент підношення ацтеками фігуркам було понад тисячу років! Ацтеки справді захоплювалися збиранням іноземних та стародавніх предметів, вони навіть проводили розкопки на руїнах великих столиць: Шочікалько, Тули та Теотіуакана. В останньому, наприклад, ацтеки копались у тому числі в головних релігійних спорудах міста: Пірамідах Пернатого Змія, Сонця та Місяця, у їхніх стінах знайдено потривожені ритуальні поховання, але не з ціллю розорення, а переосмислення. Невідомі, однак, ні обставини, за яких проводилися такі дослідження, ні ким були ті археологи. Можливо, це були жерці чи хтось ними спрямований. У Темпло Майор насправді ціла купа знахідок у різних місцях та з різних часів (фото 2) Все, що добувалося, ацтеки так чи інакше використовували у своїх цілях. Деякі виявлені в Темпло Майор теотіуаканські артефакти відносяться до періоду між 100 та 250 pp. н.е., тобто на момент перепоховання в Теночтитлані їм було вже не менше 1200 років. Якісь знахідки допрацьовували ацтекські уммільці: на маски, наприклад, наносили тонкий шар фарби або смоли, зображення людських або божественних атрибутів, гліфи (символи). Ацтеки високо цінували артефакти тольтеків, давнішої цивілізації, їх попередників. ІДавні речі у виставі ацтеків були священними, створеними богами, велетнями чи легендарними героями. Цінувалися вони, отже, не тільки за їхню естетику, а за магію, енергію. Але саме, мабуть, вражаюче, що знайшли в Темпло Майор - це ольмекська маска (фото 4), якій, ймовірно, від 2 до 3 тисяч років було на момент перепоховання у складі ритуального підношення в Теночтитлані!

Btw, до мого сорому, повз мене пройшов дуже крутий канал https://t.me/thousandfacednobody Він дуже влучно відповідає моєму відчуттю світу, де в перепитії постійних змін хочеться відчути якусь сталість! :) та й взагалі, кілька днів тому відкривши його, я підлип на добрі пів години читаючи душноцікаві лонгріди😉

👆 ну що ж, щодо моєї простенької вікторини😉 @flyzerf , дійсно на картинці зображений торговець інтимними перуками з Лондона,середина ХІХ ст. Взаналі, у ХІХ столітті попит на такого роду перуки був дуже стійким. Здебільшого купували повії з дуже простої причини: щоб замаскувати сліди сифілісу. Справа в тому, що ліки від цієї хвороби в ті часи робили на основі ртуті, і через ртуть випадало волосся в інтимних місцях. У ті часи епіляція була не надто популярною, тому відсутність волосся вважалося вірною ознакою венеричних захворювань😋

Що ж, давно на моєму каналі не було розіграшів, вікторин, та вєсьолих шарад😄 що ж, цього разу я розігрую книгу «Йоль. Ніч богів і людей (антологія)», співавтором якої є класний дослідник і наш друг, Віталій Щепанський, автор каналу @obranciduchiv. Це до нього в квартиру прилетіло пару тижнів тому https://t.me/potehaklio/3372, коли він вдруге народився🫡 Так от, його книга - це запрошення до надзвичайно захопливої мандрівки темними лакунами Йольських ночей, де можна зустрітись з богами, одвічно повертаючись до власного коріння https://plomin.club/product/jul-anthology/ Як завжди, розіграш простий як борщ, просто треба найбільш детально розповісти, що відбувається на картинці, і автору найбільш точного та вечерпного коментаря полетить на Нову Пошту історія про першопричини нашого тупцювання в цьому світі😉 P.S. Ну і цей, як його, не користуйтесь всякими сучасними богомєрзкіми гуглами та ейяями.. конєш, я цього не перевірю, але буду заочно засуджувати📵

В Австралії, на стоянці Науваламбіла I у національному парку Какаду на півночі країни, знайшли, можливо, найдавніші у світі свідчення термообробки кременю. Патрік Шмідт і Пітер Хіскок переглянули кілька сотень залишків сколів з печерної стоянки, і виявили на них сліди термічної обробки віком від 45 до 60 тисяч років. Це близько вдвічі старше, ніж вважалось раніше. В чому ж сенс? Технологія така: шматок кременю закопують у гарячий пісок під багаттям чи прямо у вугіллі, повільно прогрівають приблизно до 250-350 градусів, витримують і залишають остигати в золі. З каменю виходить волога, мікроструктура кремню злегка перебудовується, і матеріал стає піддатливішим: легше колеться в потрібну сторону, дає тонкі гострі пластини, наприклад, для акуратних наконечників чи ножів. З цього випливають дві гіпотези. Або термообробку кремені винайшли в Австралії незалежно, що малоймовірно. Або технологія пішла з Африки разом із сапієнсами південним маршрутом розселення, а на стоянках Аравії, Індії та Південно-Східної Азії її досі просто не шукали. Якщо вірна друга версія, перегляду може зазнати весь верхній і значну частину середнього палеоліту Євразії. Виходить, що сучасна людина вже на виході з Африки несла з собою повноцінну пірокультуру і застосовувала її на різних матеріалах.

Дуже скурпольозний, і від того неймовірний проект від "Медиазона"! Станом на зараз, відповідно до OSINT, вони ідентифікували 221 206 тисяч імен загиблих росіян. Коли ви відкриєте карту, побачите купу крапок, але це не значить, що кожна крапка означає походження загиблого, це лише населений пункт, з якого може бути кілька десятків тисяч загиблих! Короче, якщо зазумити, можна побчаити фотку і матеріал OSINT, що підтверджує персональні дані та місце відправки відповідного росіянина в ще гіршу залупу, ніж з якої він виліз, підписавши контракт на сво! Короче, крутий матеріал! https://200.zona.media/?fbclid=PAZnRzaASNQf1leHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZA8xMjQwMjQ1NzQyODc0MTQAAad7apCVP56OwbJzIa1vy3ghvrn8rUcXxBHE77vBqy0-wM2OdqTkySBc4hvQEw_aem_YWdncwDDUrnmyY8v7U_npn_4foZu&brid=YWdncwFG4K5ZSe-H5K96yKVR8alo

Трохи про циклічність історії: У ході масштабної операції, ЦАХАЛ (Армія оборони Ізраїлю), форсувала річку Літані у південному Лівані, та захопила середньовічний стратегічний замок Бофор, а над ним було піднято прапор Ізраїлю. Завдяки розташуванню на висоті понад 700 метрів над рівнем моря, з території фортеці відкривається панорамний вид на великі території Лівану та північного Ізраїлю. Традиційно це робило її ідеальним опорним пунктом для контролю над регіоном. Фортеця була побудована хрестоносцями на початку XII ст. Вона багаторазово переходила з рук в руки: ним володіли султан Саладін, орден тамплієрів, мамлюки та Османська імперія.

Моє повернення від українських буднів до робочих трудовиєбуднів відбувається під акомпонемент чергового масованого обстрілу, тому трохи відстороненої інформаційної повістки про Мезоамериканські кодекси! Є одна особливість давніх мезоамериканських цивілізацій, про яку майже не говорять: у них були справжні книги. Книжка була фундаментом культури: невипадково на науатлі Мезоамерику називали Амоштляльпан (Amoxtlalpan, «країна книг»). Створення цих рукописів, тлакуілóллі, було заняттям почесним, вважалося мистецтвом: майстри-художники тлакуїло зображували складні релігійні уявлення, пророцтва та історію свого народу. Кодекси створювали навіть знатні жінки: у Кодексі Теллеріано-Ременсіс (фото 1) зліва сидить жінка-художник. Після іспанського завоювання мистецтво тлакуіоллі не тільки не згасло, воно розквітло: корінні громади потребували нових документів для відстоювання своїх прав у соціальних, правових та економічних умовах, що змінилися. Кажуть, конкістадори, побачивши «розписні книги» у Тлашкалі, Тескоко, Тлателолько та Теночтітлані, були вражені. Однак це не завадило їм влаштувати їх варварське їх знищення. До речі, не лише іспанці спалювали кодекси: бібліотеки Тескоко, наприклад, розорили тлашкальтеки, союзники Кортеса. Свою роль відіграла і крихкість матеріалів, з яких було зроблено книжки. У результаті до наших днів дійшло не так багато оригінальних документів. У Мексиці сьогодні зберігається лише один доіспанський кодекс: Коломбіно з Тутутепека (фото 2), що в прибережному штаті Оахака. З 1520 року, як у листі Кортеса імператору Карлу I вперше згадані «розписні книжки», й упродовж наступних століть кодекси масово вивозилися зарубіжних країн. Тепер їх можна зустріти у державних та приватних колекціях у всьому світі. Лише наприкінці ХІХ століття Мексика перейнялася питанням повернення стародавніх книг на батьківщину. Досі неясно, коли саме в Мезоамериці почали виготовляти книги з оленячої шкіри, паперу яматль чи великих тканинних полотен. Кодекси могли бути ще у ольмеків в епоху розквіту їхньої культури (бл. 1250–600 рр. до н.е.). Один із найдавніших відомих зразків був знайдений у похованні майя в археологічній зоні Мірадор у Чьяпасі, однак у такому жалюгідному стані, що розкрити його та прочитати вміст так і не вдалося (фото 3). Артефакт відносять до періоду 250-500 років. н.е.

Друзі, російська ракета вщент зруйнувала житло мого друга та колеги-релігієзнавця Віталія Щепанського. Буду вдячна кожному, хто зможе долучитись до допомоги🙏🏻