Потішная Кліо

Акведук Кавала в однойменному грецькому місті, неподалік Салонік. Акведук був побудований римлянами, за візантійців, використовувався як оборонна стіна, а потім, знову відновлений осаманами як акведук. Ще до середини ХХ століття він постачав місто питною водою з гори Панге

Цікавий зразок мезоамериуанстких кодексів - Кодекс Мендоса, створений, імовірно, в Теночтітлані (Мехіко) в 1541-1542 рр.. Це один з небагатьох документів, з яким пов'язане ім'я конкретного художника-тлакуїло: дон Франсіско Гуальпуйоуалькаль (або Уальпуйоуалькатль, якщо вам так легше 😄). Свою назву кодекс отримав від Антоніо де Мендоси, першого віце-короля Нової Іспанії (1535-1550): вважається, що він замовив виготовлення документа, щоб подарувати Карлу V. Але на шляху до Іспанії через Санто-Домінго кодекс перехопили французькі пірати, з Франції у 1580-х роках. кодекс потрапив до Лондона, остаточно осів у Бодліанській бібліотеці Оксфорда, де й зберігається сьогодні. Документ складається із трьох частин: 🌧Перша - історія військових завоювань правителів ацтеків від Акамапічтлі до Мотекусоми Другого у формі літопису з природними знаками років: áкатль 🌳 (тростина), текпатль 🦖 (кролик). На самому початку - знаменита сцена заснування Теночтітлана з чотирма кварталами та орлом на кактусі-нопалі в центрі (фото 1). 🐒У другій частині докладно описано данину 38 провінцій (кожна позначена своїм гліфом): продукти харчування, військові шати, золото, раковини, пір'я, каучук, смола, папір аматль, кошеніль. На фото 2 зображено 13 поселень (гліфи по периметру), кожне з яких має поставити на рік: по 400 пов'язок на стегнах і жіночих накидок зазначеного дизайну, по 400 кольорових накидок двох дизайнів і ще 6 разів по 400 простих білих полотнищ. Крім того, вийми та поклади по одному військовому костюму і щиту в кожному з чотирьох виконань. 🐯Третя частина - це енциклопедія повсякденного життя ацтеків від народження до смерті: виховання дітей (фото 3), торгівля, соціальні верстви та військові ранги, злочини та покарання. Сцени із подружнього життя. Закінчується розповідь сценою у палаці Мотекусоми Шокойоцина (фото 4) та доглядом за старими (фото 5). За допомогою такого «букваря» ацтекського життя іспанці вивчали уклад підкореного народу. Погортати Кодекс Мендоса можна тут.

Голбець - це надгробок у формі хати, що був особливо поширений серед угро-фінських та скандинавських народів. Колись, дуже давно, скандинави та угро-фіни робили поховання в невеликих рублених будинках серед лісу, часто на деревʼяних стовпах, що стало частиною фольклору про «хату на курячих ніжках» (приклад вам такої поховальної саамської хати у Стокгольмі на фото). Загалом, якщо вже говориму про «хату на курячих ніжках», то образ Баби Яги (румумнська Вижяга, угорська Богркан, болгарський Баб Яг) - це класичний покійник (костяна нога, сидить в ступі (домовині), ніс в стелю вріс), якого якийсь Іван, чийсь там син, знаходить серед лісу, і який допомагає йому, наприклад, дістатись в Тридевʼяте царство, що є потойбічним світом. Звісно ж, Баба Яга добре його кормить та поїть, адже небайдужі родичі та односельчани наповнювали оселю мертвого значною кількістю продуктів, хатнього начиння, щоб покійнику зручніше жилось на тому світі. Пізніше, з поширенням християнства, така поховальна хата еволюціонувала в «хрест з дашком», що також залишився поширеним у скандинавських країнах, на Карелії, в Румунії, Угорщині, Карпатах. Туди також люди продовжуьють носити їжу, складати під дашок, вʼязкти на хрести трави, стрічки, щоб відганяти нечисту силу.

Голбець (також «голубець») — надгробний пам'ятник у формі рубленої хатки[1]. У Російській імперії голубці на могилах офіційно були заборонені, але трапляються на старообрядських похованнях[6]. На Російській Півночі — надгробний пам'ятник типу хреста чи хрест зі схематичним дашком[7]. Символізм — дім померлої людини[5][8]. Дашки голубців-стовпів прикрашалися банями з хрестами і різьбленими причолинами на схилах. Іноді у верхню частину стовпця врізали мідну іконку із зображенням того святого, чиє ім'я носив покійний[9].

Хмм, не поставив правильну відповідь в квізі, ладно треба буде описати відповідь в наступному пості:)

Відрадної вам ілюстрації до Романа про Розу, поеми 13 століття та підписи старофранцузькою мовою. Пісюни на мініатюрі, до речі, це і є "справжня" мандрагоса, а не та, що у Гаррі Поттері, і є вони символом багатства, плодовитості і доброго урожаю, та й взагалі, норм так символ! Тільки не кажіть православним попап про це, бо в них від придушеної енергії може і якийсь сосудік не витримати

Як створювались звукові ефекти для мультиків Діснея, 1941 рік

Нас настільки розбалували всюдисущим п*здєцом, що не так-то просто й ох*їти, знаєте..

Концепт підземного міста, захищеного від ядерного удару під Манхеттеном, 1969 рік. Оскар Ньюман

Не баян, а класика: Британскі вчені вбили кота Шредінгера бритвою Оккама!

Страшне, але відповів на все правильно..

Всіх читачів каналу вітають з п'ятницею ці бельгійські солдати за роздачею пива у Н'юпорті, Бельгія. 1914 рік

Обладунки самураїв, Музей Едо в Токіо

Чтиво від Критика від 2013 року, що актуальне як ніколи! Раджу

Давньоримська мозаїка віком 1800 років оживає завдяки дбайливій роботі італійських та лівійських реставраторів. Перегони на колісницях знаходяться в римській резиденції на віллі Сілін, яка була похована під піщаними дюнами біля моря поблизу Лептіс-Магни в сучасній Лівії.

Побудова "черепахою" на колоні Траяна

Найкращий єгер - колишній браконьєр У липні 1974 року мексиканська поліція накрила банду контрабандистів зі штату Веракрус, у якої зберігалася колекція вкраденої доколумбової кераміки. Такі речі, зрозуміло, охороняються державою як національне надбання, але високі ціни чорного ринку та всяких Крістіс-Сотбіс лише стимулюють контрабанду старожитностей. На суді над обвинуваченими археологи з Національного інституту антропології та історії (INAH) заявляли, що кераміку було вивезено з регіону Семпоали, міста тотонаків. Банду посадили. Один із ув'язнених, Бріхідо Лара, попросив глину і зліпив незаперечний доказ своєї невинності - точні репліки предметів, за які він у в'язницю і сів. Виявилося, що він зовсім не грабіжник, а майстерний наслідувач древніх стилів! Двадцять років він виготовляв копії стародавньої кераміки та спеціалізувався саме на тотонакському стилі. Репліки з в'язниці показали тим же експертам INAH, і ті знову сказали: ого, та це теж давнину із Семпоали! Лара був виправданий та звільнений. Його взяли на роботу до Державного антропологічного музею в Халапі (другий за величиною в Мексиці) для реставрації артефактів та перевірки колекції на наявність підробок. У наступні десятиліття роботи на офіційну археологію Лара почав дізнаватися про долю приблизно 40 000 предметів, які, на його думку, він виготовив до арешту. Одного разу губернатор Веракруса неабияк витратився (у тому числі і на аукціоні Sotheby's у Нью-Йорку), щоб повернути на батьківщину стародавні предмети. Після повернення губернатора Лара виступив із драматичною заявою: це його кераміка. Почали «копати» далі, дедалі більше предметів Лари виявлялися по всьому світу у престижних міжнародних колекціях: у Далласському музеї мистецтв, колекції Мортона Мея у Музеї мистецтв Сент-Луїса, Метрополітен-музеї у Нью-Йорку та колекціях у Франції, Австралії, Іспанії та Бельгії. Виходить, Лара, можливо, був настільки плідним, що у певному сенсі сформував те, що сьогодні вважається класичним стилем тотонаків. За словами Лари, визначити справжність його робіт складно з кількох причин: глина не піддається термолюмінесцентному датуванню; радіовуглецевий аналіз ненадійний через масштабні реставрації багатьох доколумбових предметів; нарешті, сам масштаб («багато тисяч» виробів) робить атрибуцію непосильно дорогою. Сьогодні Лара, як і раніше, ліпить у доколумбовому стилі, але підписує кожну річ і продає з печаткою Інах. Друк, пояснює він без тіні іронії, захищає його від підробок. Я чув, що ти не любиш підробки? Я додав друк на підробки, щоб ти міг розпізнати підробки, поки ти розпізнаєш підробки»

Адмін @potehaklio вирішив повернути Польщі забутий пропуск до Варшавського університету за 2017 рік