Pagan folklore
Kanalga Telegram’da o‘tish
Фолкслоп
Ko'proq ko'rsatishMamlakat belgilanmaganToif belgilanmagan
238
Obunachilar
+124 soatlar
+27 kunlar
+2030 kunlar
Postlar soni
Ma'lumot yuklanmoqda...
Reaktsiyalar
Izohlar
Telegram Yulduzlari
Eng yaxshi postlar bo'yicha
Ma'lumot yuklanmoqda...
Nashrni tahlil qilish
Postlar | Ko'rish dinamikasi | |||||
 А далі нас чекає трагічне продовження:
Так у Києві відбуваються два весілля одночасно: князь Володимир одружується з Опраксією, а Дунай Іванович — з Настасьєю.
Після весілля влаштовують великий бенкет.
І саме тут починається трагедія.
Дунай напивається і починає хвалитися своєю силою, хоробрістю та майстерністю стрільби з лука. Він заявляє, що в усьому Києві немає рівного йому богатиря.
Настасья не витримує й відповідає чоловікові, що він надто багато про себе думає. Вона стверджує, що сама стріляє краще за нього.
Це страшенно зачіпає гордість Дуная.
Він пропонує влаштувати змагання.
У різних варіантах умови відрізняються. Найвідоміший варіант такий: на голову ставлять золоте або срібне кільце, а стрілець повинен із великої відстані влучити стрілою саме в нього.
Настасья стріляє першою.
Вона бездоганно влучає в ціль. У деяких варіантах її стріла проходить через кільце або навіть розсікає його/ніж навпіл.
Дунай не може змиритися з тим, що дружина перевершила його.
Настасья просить його не продовжувати змагання. Вона навіть повідомляє страшну таємницю: вона вагітна і носить під серцем майбутнього богатиря. У деяких варіантах вона просить Дуная почекати хоча б до народження дитини.
Але гордість Дуная бере гору. Він не хоче визнавати себе слабшим за дружину.
Настасья стає мішенню.
Дунай натягує свій тугий лук і стріляє.
Стріла влучає Настасьї в груди й убиває її.
Дунай одразу усвідомлює, що зробив.
Він підходить до мертвої дружини й дізнається, що вона справді була вагітна. У деяких варіантах дитина описується як надзвичайна майбутня дитина-богатир — із золотими руками, срібними ногами та зорями у волоссі.
Тоді Дунай розуміє, що власною рукою вбив не тільки кохану жінку, а й ненародженого сина.
Від відчаю він накладає на себе руки, кинувшись на власну зброю. Так Дунай гине поруч із Настасьєю.
І тут билина переходить від героїчної історії до легенди про походження річки.
За одним із найвідоміших варіантів, із крові Дуная виникла річка Дунай, а з крові Настасьї — інша річка, пов'язана з її ім'ям. Саме тому загибель героя стає поясненням назви великої річки.
Збірка билин Гільфердінга: https://t.me/jshsvsvskskd/1998 | 53 | 1 | 0 | 1 | Loading... | |
 +1#міфи
Дунай
Князь Володимир зібрав у своїх палатах хоробрих дружинників і влаштував великий бенкет. Усі добре їли, пили й під час застілля почали вихвалятися. Один хвалився своїм золотом, інший — силою, ще хтось — спритністю. Розумні люди хвалилися своїми батьками та матерями, а нерозумні — молодими дружинами.
Сам князь Володимир був веселий і ходив по світлиці, хизуючись своїм вбранням. Він звернувся до князів, бояр і богатирів та сказав, що всі вони в Києві вже одружені, усі дівчата-бояришні теж повиходили заміж, а він один залишився неодруженим. Тому князь запитав, чи знають вони, де йому знайти собі наречену.
Тоді перед князем виступив богатир Дунай Іванович.
— Государю наш батечку, я знаю, де тобі знайти наречену. У польській землі, у короля-ляховина, є дві доньки. Старша — Марія Королевична, але вона тобі не підходить. А молодша — Опраксія Королевична. Вона була б достойною княгинею для Києва, і перед нею могли б схилятися всі люди Києва.
Князь Володимир дуже зрадів цій звістці й наказав Дунаю вирушити до польського короля сватати Опраксію від його імені. Він запропонував Дунаю взяти скільки завгодно князівського золота та війська.
Але Дунай відмовився від багатства й великого війська. Він попросив лише двох товаришів — хороброго Олексія Поповича та Добриню Микитича.
Троє богатирів сіли на добрих коней і вирушили в дорогу. Вони навіть не стали виїжджати через міські ворота, а перестрибнули через міську стіну, так що за ними здійнялася хмара пилу.
Невдовзі вони прибули до землі польського короля. Приїхавши до його двору, богатирі прив'язали коней до прикрашених стовпів і зайшли до білокам'яного палацу.
Дунай сказав Олексію Поповичу залишитися на подвір'ї й чекати, а Добрині — стояти на ґанку. Сам він увійшов до палат.
Перед королем Дунай зробив належні поклони й сказав:
— Здоров будь, королю польський! Ми приїхали до тебе з доброю справою — просити руки твоєї доньки Опраксії для київського князя Володимира.
Королю така пропозиція не сподобалася. Він не захотів віддавати Опраксію за князя Володимира. Дунай відповів, що Опраксія все одно стане княгинею Києва й дружиною Володимира.
Король розлютився й ударив Дуная по обличчю.
Дунай не стерпів образи й одразу вдарив короля у відповідь. Король упав на кам'яну підлогу. Дунай схопив його за ноги, почав розмахувати ним і бити королівських воїнів.
Добриня почув страшний шум у палатах. Він прибіг до дверей, вирвав їх разом із одвірком і теж почав розмахувати ним, відганяючи королівських воїнів.
Почувши бійку, Олексій Попович також кинувся до палацу. Він вирвав вісь із великого татарського воза — величезну, оковану залізом, вагою сорок пудів — і почав нею бити воїнів.
Зрештою троє богатирів вибралися з палацу на широкий двір. Дунай сказав своїм товаришам, що вони зробили велику справу, але короля перемогти остаточно не вдалося.
Тоді на подвір'я вийшла Опраксія Королевична. Вона схопила Дуная за могутні плечі й сказала, щоб він залишив татар хоча б для насіння, бо вона сама хоче їхати до Києва — до князя Володимира.
Дунай і його товариші посадили Опраксію на коня й вирушили разом із нею до Києва.
Довго вони їхали чистим полем. Раптом назустріч їм виїхала Марія Королевична, старша сестра Опраксії. Вона була такою ж хороброю й войовничою, як і богатирі.
Марія наскочила на Дуная, збила його з коня й опинилася зверху на ньому. Вона витягла кинджал і вже хотіла вдарити ним Дуная в груди, але спочатку сказала, що він, мабуть, не знає жіночих хитрощів і прийомів.
Дунай запитав, що це за жіночі прийоми.
Марія пояснила, що під час боротьби треба однією рукою вдарити супротивницю в груди, а ногою штовхнути її ззаду. Дунай зробив саме так: ударив Марію рукою й відкинув ногою так далеко, що вона відлетіла на три поприща.
Тепер Дунай опинився зверху на Марії й хотів уже вдарити її кинджалом. Але Марія попросила не вбивати її. Вона пояснила, що сама їде до Києва, щоб віддати свою рідну сестру Опраксію за князя Володимира.
Почувши це, Дунай не став її вбивати, і вони продовжили шлях до Києва разом. | 45 | 0 | 0 | 1 | Loading... | |
 #міфи
Вольга і Микула
Билина розповідає про молодого богатиря Вольгу Святославича, сина князя Святослава. Ще з дитинства Вольга має надзвичайні здібності: він може перетворюватися на щуку, сокола й вовка. Коли Вольга виростає, він збирає навколо себе дружину з тридцяти хоробрих воїнів.
Його дядько, київський князь Володимир, дає Вользі три міста — Гурчовець, Оріховець і Крестьяновець. Вольга вирушає туди разом із дружиною, щоб отримати данину.
По дорозі вони проїжджають через чисте поле. Вольга раптом чує, як десь далеко людина оре землю: чути скрип сохи та удари по камінню. Вольга їде цілий день, але ніяк не може наздогнати оратая. Лише наступного дня він нарешті бачить його.
Це виявляється звичайний на вигляд селянин. Він оре поле на невеликій кобилі, але працює з надзвичайною силою: вивертає з землі величезні камені й кидає їх у борозну.
Оратай розповідає Вользі, що нещодавно був у тому самому місті, куди вони прямують. Тамтешні мужики поводяться як розбійники й вимагають гроші з подорожніх. Вольга пропонує оратаю приєднатися до нього та їхати разом.
Перед від'їздом селянин просить не залишати його соху посеред поля, бо її можуть украсти. Вольга посилає кількох своїх воїнів забрати її. Але ті не можуть навіть відірвати соху від землі. Тоді він посилає десятьох, але й вони нічого не можуть зробити. Нарешті вся тридцятка Вольгової дружини намагається витягнути соху — і теж безуспішно.
Тоді сам оратай під'їжджає до сохи, бере її однією рукою, легко витягує із землі, очищає від землі та кидає далеко за кущі.
Вольга ще більше дивується силі селянина. Вони продовжують їхати разом. Незабаром Вольга помічає, що кобила оратая біжить швидше за його доброго князівського коня. Вольга запитує, що це за дивовижна кобила. Оратай відповідає, що придбав її ще жеребчиком за п'ятсот рублів і що кращого коня годі шукати.
Тоді Вольга запитує його ім'я. Селянин називається Микулою Селяниновичем.
Далі Вольга з Микулою та дружиною прибувають до міста. Виявляється, що Микула справді має величезну силу й авторитет серед простого народу. Коли вони приходять до міста, місцеві жителі виходять назустріч Вользі та визнають його воєводою.
Вольга ж не хоче залишатися там і просить показати йому пряму дорогу до Києва. Йому відповідають, що стара пряма дорога давно заросла й стала непроїзною: нею вже ніхто не ходить і не їздить. | 53 | 1 | 4 | 7 | Loading... | |
Планую в подальшому постити билини, які мене цікавлять, адже я не знав, що вони настільки круті.
А на рахунок цієї історії: я чомусь одразу згадав сюжет із Тором, який переодягнувся у весільну сукню і відправився на весілля йотунів, а також билину про Олексія Поповича та Тугарина. На основі цього можу припустити, що сюжет, де герой переодягається, відправляється на пирування своїх ворогів і розносить їм їбальники, достатньо популярний в епосах різних народів.
Причин може бути багато:
1. Це кочуючі історії, які переходять від народу до народу.
2. Це все рудименти від якогось праепосу.
3. Ці історії виникли незалежно, адже догадатися до такого достатньо легко.
Ну а мені байдуже на причини, адже це все вилами по воді писано, і навряд чи ми дізнаємося, що з цього істина, а що ні. Але зато від билин кайфуйте, вони реально круті. | 55 | 0 | 0 | 3 | Loading... | |
 #міфи
Ілля Муромець та Ідолище
Одного разу величезне й страшне Ідолище, татарський поганин, зібрало багатотисячне військо і вирушило на Київ. Воно оточило місто своїми військами на багато верст, а саме поїхало до київського князя Володимира.
Князь Володимир дуже злякався Ідолища та його татарського війська. У той час у Києві не було найсильніших богатирів — Іллі Муромця, Добрині Микитича та Михайла Потика Івановича. Вони поїхали в чисте поле полювати. Залишився тільки Олексій Левонтієвич, але він, хоч і був хоробрим, не наважився виступити проти страшного Ідолища.
Тоді Володимир вирішив не вступати в бій. Він поклонився Ідолищу та запросив його до своїх білокам'яних палат на великий бенкет.
У цей час Ілля Муромець перебував у Царгороді. Дізнавшись про те, що відбувається в Києві, він сів на свого доброго коня й вирушив додому. Дорогою Ілля зустрів старця-паломника, могутнього Іваніщу.
Ілля запитав його, чому той не піде до Києва, не переможе татар і не визволить місто. Іваніщо відповів, що Ідолище надзвичайно велике та страшне. Воно за один раз з'їдає цілий мішок хліба, а за раз випиває відро вина. Тому Іваніщо не наважується вступати з ним у бій.
Тоді Ілля вирішив сам пробратися до Ідолища. Він попросив у Іваніща старечий одяг, лапті, старечу шапку та величезну палицю вагою сорок пудів. Ілля хотів переодягнутися так, щоб ніхто не впізнав у ньому знаменитого богатиря.
Іваніщо дав йому все необхідне. Ілля переодягнувся, сів на коня та поїхав до Києва.
Коли він проїжджав повз князівські палати, Ідолище побачило його у вікно. Воно відразу помітило, що старець ходить і поводиться зовсім не як звичайний паломник, а як Ілля Муромець.
Коли Ілля зайшов до палат, Ідолище запитало його:
— Старче-паломнику, а який у вас Ілля Муромець? Наскільки він великий?
Ілля відповів, що Ілля Муромець зовсім не велетень і такий самий на зріст, як він сам.
Тоді Ідолище запитало:
— А скільки він їсть?
Ілля відповів, що небагато: лише три калачі.
Ідолище здивувалося:
— А скільки він випиває вина?
Ілля сказав, що лише одну чарку.
Ідолище почало вихвалятися своїми татарськими богатирями, які нібито за один раз з'їдають цілий мішок хліба та випивають відро вина. Воно насміхалося з Іллі Муромця, вважаючи його слабким богатирем.
Тоді Ілля розповів про величезну ненажерливу корову Левонтія Ростовського. За його словами, ця корова за один раз з'їдала цілий кубок соломи та випивала цілу лохань води. Вона їла й пила так багато, що зрештою луснула.
Ідолищу ця розповідь не сподобалася. Воно розлютилося, схопило кинджал і кинулося на Іллю.
Але Ілля був швидшим. Він відскочив, вискочив на піч і в польоті підхопив кинджал. Потім повернувся до Ідолища, схопив свою величезну палицю й щосили вдарив ворога по голові.
Від такого удару голова Ідолища відлетіла, наче ґудзик.
Після цього Ілля вибіг на широкий двір і почав бити татар своєю величезною палицею. Він перебив усіх поганих татар і повністю очистив Київ від ворожого війська.
Так Ілля Муромець урятував Київ і визволив князя Володимира з полону. Після цього люди почали прославляти Іллю Муромця та співати пісні про його подвиг.
*Скріни оригіналу билини в коментарях | 71 | 4 | 2 | 6 | Loading... | |
 ВОГОНЬ ПРАЩУРІВ
Вас вітає телеграм-канал про історію, традиції та культуру українського народу.
Ми розповідаємо про історію як і Русі так і сьогодення. Також ми розповідаємо про українську культуру та традиції.
Наша головна мета це повернення інтересу до власної історії, щоб показати світові: наша культура це набагато більше, ніж борщ і вишиванки.
Слава Нації!
Підписатися:
https://t.me/historytraditionsnation
https://t.me/historytraditionsnation
https://t.me/historytraditionsnation | 62 | 0 | 0 | 5 | Loading... | |
 +3Трохи погрався з нейронками на тему слов'янської міфології: русалки, Ілля і Святогор, домовик, Перун | 73 | 0 | 2 | 2 | Loading... | |
 #міфи
Берегині
Жіночі духи подібні до віл і русалок. Ім'я походить від слова «берег», по всій видимості були духами водойм і природи. В джерелах згадуються як тридев'ять сестриць:
Горе вам <…> человеки, забывшие страх божий [своим] небрежением, и отступившие от Крещения, и приступившие к идолам, и начавшие поклоняться молнии и грому, и солнцу, и луне, а другие — Перуну, Хорсу, вилам и Мокоши, упырям и берегиням, которых называют тридевять сестриц
«Слово Златоуста о том, как первые язычники веровали в идолы»
В інших джерелах згадуються в парі з упирями:
Слова о том, како первое погани суще языци кланялися идолом»:
Також и до Словен доиде се слово, и ти начаша требы класти Роду и Рожаницамъ, преже Перуна бога ихъ, а переже того клали требу Упиремъ и Берегинямъ
Слово о том, како первое погани суще языци кланялися идолом» в списку XIV сторіччя, яке приписують Івану Золотоустому свідчить:
инѣми (куры) въ водахъ потопляеми суть, а друзіи къ кладяземъ приходяще молятсь и въ воду мечють велеару жертву приносяще; а друзіи огневи и каменію и рѣкамъ, и источникомъ, и берегынямъ, и вѣ дрова, нетокможе преже въ поганьствѣ; но мнози и нынѣ то творятъ... и чересъ огнь скачють, мнящесь крестяны, а поганьская дѣла творятъ | 247 | 9 | 0 | 5 | Loading... | |
 +1#міфи
Віли, самовіли
В южнославянской мифологии женские духи, очаровательные девушки с распущенными волосами и крыльями, одеты в волшебные платья: кто отнимал у них платье, тому они подчинялись. В. могли летать, как птицы, обитали в горах. Они владели колодцами и озерами и обладали способностью «запирать» воды. Культ В. и их связь с колодцами известны по болгарским источникам с 13 в. Если отнять у В. крылья, они теряют способность летать и становятся простыми женщинами. Ноги у них козьи, лошадиные или ослиные, В. закрывают их длинной белой одеждой. К людям, особенно к мужчинам, В.относятся дружелюбно, помогают обиженным и сиротам. Если разгневать В., она может жестоко наказать, даже убить одним своим взглядом. В. умеют лечить, могут предсказывать смерть, но и сами они не бессмертны.
Лит.: Вакарелски X., Етнография на България, София, 1974, с. 503-05; Ъорбев Т. Р., Вештица и вила у нашем народном веровању и предању, Београд 1953. В. И., В. Т. | 75 | 3 | 0 | 3 | Loading... | |
 Matn yo'q... | 89 | 2 | 0 | 6 | Loading... | |
#література
1. Talko-Hryncewicz J. Zarys lecz-
nictwa ludowego na Rusi południowej.
Kraków, 1893.
2. Крупнейшее собрание сведений
по украинской народной медицине;
сведения приводятся по отдельным
болезням (названия, лекарственные
средства внутренние и наружные;
магические приемы лечения, загово-
ры и заклинания). +-300 заговоров | 168 | 8 | 0 | 0 | Loading... | |
 гавноооо | 163 | 8 | 2 | 0 | Loading... | |
 Matn yo'q... | 126 | 2 | 0 | 0 | Loading... | |
 Matn yo'q... | 104 | 1 | 0 | 6 | Loading... |
