перцепція

Отруєння Цвітень 86-го дихає привіллям крізь пагіння свіжо-зеленої покрови, випинається повівом духмяного моріжка, клекоче водоймищами, тане слюдою на полях. Невиразний голос із радіо виголошує: мирний атом вносить супокій, а наші реактори настільки надійні, що їх хоч посеред червоної площі будуй, бо совєтський ум наймудріший у світі, бо наші науковці нічною порою не сплять, а пантрують, не кохаються, а штудіюють, і їм краще знати, що є кресало, а що є вогонь! Та незгасний вогонь не відвідує партійних кабінетів, не зважає на пролетарські заклики і, на всеохопний жаль, не читає газету «Правда». (1:23) Б А Х В И Б У Х (РВПК-1000¹ розривається) Г Т Р І А Ф П Л О Т Ь ( — Алло. Це ВПЧ-2² ? — Так. — Що у вас там горить? — Вибух… на головному корпусі… між третім і четвертим блоком. — А люди там є? — Так!) Цієї ночі іонізований тріск без стуку заходить в прочинені вікна і гіркими губами цілує тіла, розчиняє в серпанках луги та поля, безслідно зникає. Сонмище ізотопів — вже всоталось. крап крап крап крап (падає радіонуклідний дощ) Та червоний стяг височить чорною золою над найвищою позначкою «зони М³ », що ще кілька місяців тому була вщерть засіяна багряними уламками пречорного графіту, який дихав дванадцятьма тисячами рентгенів щогодини, і………. Плекав, кохав, пестив, голубив кожного з 3828⁴ чоловіків, що вийшли на цей дах, оперезані саморобними свинцевими спідничками, задля захисту стегон і паху, аби власними руками скидати в розпечене жерло реактора пречорний графіт… (країна втомилась чекати!) 1 — реактор великої потужності канального типу. 2 — воєнізована пожежна частина. 3 — зона максимального випромінювання на покрівлі ЧАЕС, де рівні радіації сягали критичних позначок. 4 — саме стільки військовослужбовців та ліквідаторів («біороботів») було залучено для очищення найнебезпечніших зон даху станції. Славко Баляндрасник #поезія #СлавкоБаляндрасник задонатити на розвиток проєкту

ЧОМУ ВІРШ ТАКИЙ терен теж не багатослівний і має колючки ягоди терпкі для нікого ЧОМУ ВІРШ НЕ ТАКИЙ терен багатослівний і має колючки ягоди солодкі після заморозку приходь у потрібний час Андрій Даньків #поезія #АндрійДаньків задонатити на розвиток проєкту

згрубів столітній бетон в обіймах весняних долонь ховаюся за чужими словами мовами мов за чужими обличчями весняні долоні навколо і полум'я тисячобарвних очей стигну не як ті яблука вишні стигну як став у полоні зими коли всі річки вже як місяць кудись побігли Маґне Калінсен #поезія #МаґнеКалінсен задонатити на розвиток проєкту

Памела Курсон пішла від Джима Моррісона до французького графа Памела пішла від Моррісона до французького графа, Тепер у Джима сумна біоГРАФія, Вона залишила по собі лише нескурені грами. Йому лишилося докурювати і ГРАФоманити. Він зненавидів фотоГРАФів і автоГРАФи, Сонячне світло, епіГРАФи й строфи, Тепер ранки починаються не з кави чи рафу, А з віскі в ГРАФіні із домішком содової. Він заблукав у часі, забив на концертні ГРАФіки, Плоть на землі, та очі дивляться крізь потойбіччя, На ангела, чия шкіра блищить як кераміка "Insane, we'll meet again, моя мила, бо у житті все циклічно". Із ним судилися через концерт у Маямі, Він все заперечував, та відмовився від поліГРАФа. Він переїхав в Париж попри кількість отриманих шрамів. Тепер у Моррісона сумна геоГРАФія. Софія Скоропадська #поезія #СофіяСкоропадська задонатити на розвиток проєкту

Друзі, будинку «Смолоскипа» потрібна допомога. Нас затопило П'ять годин нас заливало окропом, поки нарешті Київтеплоенерго перекрило теплотрасу і ми змогли бодай почати відкачувати воду. Біда в тому, що в підвалі ми зберігаємо всі наші книги. Велика частина з них просто знищена. Інші ми спробуємо врятувати і просимо допомогти нам в цьому - книги треба підняти на вищі поверхи. Завтра, в середу 10 червня, на 13:00 ми просимо прийти на Межигірську, 21 на толоку. Візьміть рукавиці, взуття, яке не промокне, і налобний ліхтарик. Фінансово підтримати можна коштами на банку: https://send.monobank.ua/jar/2CMkYtnAcz Номер картки банки: 4874100039325983 … або переказом за реквізитами Міжнародний Благодійний фонд «Смолоскип» IBAN UA403003350000000026008105121 UAH в АТ «Райффайзен банк », Призначення: БЛАГОДІЙНИЙ ВНЕСОК НА ДІЯЛЬНІСТЬ ФОНДУ

пекельне скельце серед брухту свинцем просякнута земля сирена дихає над ґрунтом наступна станція — "Салтівська" архітектура тоне в попелі кінцем сповита атмосфера дитя колишеться в куделі наступна станція — "Левада" посічені серця шрапнеллю а стіни — шарпані вогнем а вікна плетені із хмілю наступна станція — "Держпром" снарядів корпуси на звалищі, і горе нам за звичку позаяк музеї та театри — згарище наступна станція — "Ботсад" в долонях праведника віра як бастіон земної стійкості а там за обрієм — ударна хвиля наступна станція — "Київська" уламки й вирви навсібіч когось несуть крізь шум вагони щось пишуть монітори нам на ніч наступна станція — "Перемога" Fariono #поезія #Fariono задонатити на розвиток проєкту

елегія і розбиті колючим асфальтом пляшки і ось це цигарками пропалене небо світ великий і так колисково плаский світ такий що тверезіти вже і не треба у цій темряві не розібрати доріг в них корінням вростають сліпі пішоходи кольоровий туман обіймає заводи між будинками злизує сніг щоб зігріти забуті трамвайні шляхи щоб не падали з неба тремтячі птахи щоби памʼять могла говорити крізь пляшки й цигарковий вітер - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - і коли по містах вимикається свято відьми палять монахів на площах чорний попіл летить винувато перетворюється на дощ ܡܳܪܝܰ ܚܰܝܠܳܐ ܗܰܒ ܠ ܡܳܪܝ ܣܰܢܶܕ݂ܢܝ Данко Пташиний #поезія #ДанкоПташиний задонатити на розвиток проєкту

* самозбереження стає на заваді заглиблення коли кисень обмежений сенс руйнує сталь впускає краплі червоне зникає першим а далі — по веселці ближче до тебе до твого серця все холоднішаєш і холоднішаєш атмосфера напружена чим глибше тим дужче стискає її множина простір наповнений краплями ти вже у легенях стану назавжди твоєю перлиною моя ультраабісале Анатолій Касперський #поезія #АнатолійКаспарський задонатити на розвиток проєкту

Вірний дим крил провадив сон Чи форма як зір а чи слух Їх проймає чуттям Довірився ворон оглушності снігу Емпірик серед асфоделі Чи йняв іще квіт Назар Корчемкін #поезія #НазарКорчемкін задонатити на розвиток проєкту

Помер Володимир Вакуленко старший — батько вбитого росіянами дитячого письменника Про це повідомила режисерка та авторка документальних фільмів Аманда Бейлі. За її словами, він так і не зміг оговтатися після втрати сина. Бейлі згадала, що її знімальна група багато часу провела з Вакуленком-старшим під час роботи над документальними матеріалами. 

«Його смерть — одна з тих, що не буде врахована в офіційній статистиці загиблих, але він, безсумнівно, був би живий, якби не війна, якби Росія не стратила його сина, якби горе не знесилювало його. Він так і не оговтався. Він був чутливою душею»

* Дуже скоро Слова вимруть Я відчуваю це під нігтями І в коренях волосин Там вариться і остаточно Плавиться сутність Магічно-виліковного Слова Якщо першим Було слово Нехай і останнім удавленням В матерії нашого часу Теж воно лишиться Хоч обрати не вдаться Що саме вкарбується У вічній літературній Туманності Слова Вже скупчились під очима Мішками й падають пагорбом Валунами Ми (знаю я але бачу ти теж) Все одно будем за ними Спускатися Бо як же іще Нам с тобою жалітись Як ми втомились Якщо не словами ріна лір #поезія #ріналір задонатити на розвиток проєкту

* * я бачу далеке море. велике море. це велике трухляве небо. воно сіре, синє, біле, сухе. воно схоже на божий скелет. і хмари: піна у золотій чаші з-під вина. я хочу, аби замість атомів наді мною висіли вишні. Марахало Забожинський #поезія #МарахалоЗабожинський задонатити на розвиток проєкту

*** Зимовіє. Пташивіє полум'я в очах У того, хто дивиться на полум'я. Закрий вуха. Не дихай. Те саме старе, вічно знайоме Музичне лібрето Всередині пам'яті серця Почує тесляр, Готуючи нову труну Для мого кохання. Микита Рижих #поезія #МикитаРижих задонатити на розвиток проєкту

біле сонце у дзьобі тримає оголений птах, як останню картеч, що не впала від пострілу в небо, як зорю, що згасає над брамою зморених шахт, що колись повесні самоцвітами барвили стебла. нумо, кидай зірницю у лоно, розтерзане псом, як у чорну діру, що затягує подихом зорі, як останню зернину, що спотайна вижила в шторм, і шукає в тумані безглуздя загублену прорізь. поповзе поміж тіл, поміж щедрих сердець та гнилих, у глибини, де води наповнені покликом роду, там, де задум життя заховався в колиску й затих, одягнувся у мантію, в зародку посвіту, пóдув. вже й коріння міцне, заживила ядро іпостась, прорізає отавою памолодь зоране поле, біла зірка у дзьобі пташини лазур'ю взялась, наче марево: поглядом смерть затамовує олень. Юрій Іванов #поезія #ЮрійІванов задонатити на розвиток проєкту

варто кліпнути й на мапі знов перемішуються точки неповернення тривожні вогники віджитих кольорів ось дім звідки йдемо зачинивши всередині зачерствілі корінці здобних історій із маком пересипаним на порох вихудлий відгомін найповнокровніших брехень що відтак скавчатиме під дверима ось земля в яку кладемо найдорожче запечатавши зверху суворим зграніченим серцем ось рана на темно-зеленій спині ріки що її лишив камінь у шмаркатому березні як тримався ще тут льодоставу окраєць а тепер течія омина присоромлено ось покірний ліхтар догідливий під яким так нічого й не відбулося запустивши коріння у витіснені поклади вогню обдаровує нас відчайдушну окату нетлю і пописану начорно мапу залива бурштином Ірина Божко #поезія #ІринаБожко задонатити на розвиток проєкту

--- кава повільна мов богомол навіть волосся було швидше я щиро закинув голову дивився як на фронтоні будинку ворушаться на вітрі кущики і сказав що хочу написати про це вірш от і він але що за мурашка повзе тунелем руки? Олег Коцарев #поезія #ОлегКоцарев задонатити на розвиток проєкту

* спóхвату ніби впала  в розмáй кропиви  як колись у свої  безтурботні пʼять ти  вхопилася за сльозу мов за хвіст комети – це ж я – забула як хо́роше  опинитися знов у товаристві самої себе й бути певною що там  (чи не вкотре!) приймуть. Богдана Коваленко #поезія #БогданаКоваленко задонатити на розвиток проєкту

Особовий склад поліклініки шпиталю переводиться в бойові бригади прийом буде здійснюватися за дві коротких на позиціях Авіценна та Гіппократ памʼятай: міна може ховатися там, де не чекаєш: у новинній стрічці дзвінку коханої обіцянці старого друга допомогти родині рюкзаку біля корча залишеного місцевим підлітком клас двадцять шостого прямо з-за обгорілих парт вирушає нарізати кути вищої освіти окопів, універу життя та смерті де всі дипломи — червоні, а стабільний триста — найкраща оцінка в семестрі о девʼятій нуль нуль зупинись вшануй стань на коліно щоб вижити рухайся та завмирай проти логіки контр інтуїтивно населення країни відбуває на злагодження можливо навіть виграє в лотерею один к десяти та отримає виплату можливо залишиться без вісті зниклим засвітись: вдягни відбивач намотай скотч, розправ гордо блекаут, щоб його і тебе було видно з космосу всім стурбованим світу всі загиблі мають очікувати команди десант, земля від Петра у першого кола ця країна це ти це країна це я черговий прийом черговий прийом прийняв черговий прийом черговий прийом прийняв 30.04.26 Джей Бернадот #поезія #ДжейБернадот задонатити на розвиток проєкту

острівні уроки срібні брязкальця чайок над колискою моря – гойдається дзвінкий німб. ми – немовлятами в синіх пелюшках вчимося чесної мови і довгої несхибної памʼяті у великих мушель до того, як з них зроблять конхи; вчимось обережної сміливості чину – у хвилі, що набігає; терплячого бажання і палкої вірності – у червоного маяка з негаснучим ліхтарем на лобі; спокою і далекоглядності – у вкритих тонкою травою прибережних кучугурів. а найголовнішому вчимося в диких гусей – сторожкої уваги й реакції на чужинця: вміння швидко гайнути до сховку або, загостривши дзьоба, стати в захист. вчимося не заступати вогкі межі сипучих пісків і не грати надто довго на вертикальних мушлях, «морських ножах» (губи кровитимуть) вчимося довго і незграбно, з памороками плазуючи між висохлих крабів і пахких водоростей. аж ось – пейзаж починає повторюватися… острів закінчився. ми замкнули коло. а порому з батьками з материку все нема і нема. Липнева #поезія #Липнева задонатити на розвиток проєкту