sea(rch)

Відкрити в Telegram

«пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю, коли ми, поминувши східці до порту, біжимо просто по стежці,» — яновський

Україна39 440 Мотивація та цитати22 425

150

Підписники

Немає даних24 години

+27 днів

-430 день

Перегляди допису

~ 3624 години

~ 4248 годин

60.67%

Коефіцієнт залучення

Немає даних

Дописів на день

Ads index

beta

Триває завантаження даних...

Схожі канали

Немає даних

Виникли проблеми? Будь ласка, оновіть сторінку або зверніться до нашого support-менеджера.

Вхідні та вихідні згадування

---

Залучення підписників

червень '26

в 0 каналах

травень '26

+13

в 0 каналах

Get PRO

квітень '26

+12

в 1 каналах

Get PRO

березень '26

в 0 каналах

Get PRO

лютий '26

в 0 каналах

Get PRO

січень '26

в 0 каналах

Get PRO

грудень '25

в 0 каналах

Get PRO

листопад '25

+23

в 1 каналах

Get PRO

жовтень '25

в 0 каналах

Get PRO

вересень '25

+13

в 0 каналах

Get PRO

серпень '25

+11

в 0 каналах

Get PRO

липень '25

в 1 каналах

Get PRO

червень '25

в 0 каналах

Get PRO

травень '25

+17

в 0 каналах

Get PRO

квітень '25

+28

в 1 каналах

Get PRO

березень '25

+30

в 3 каналах

Get PRO

лютий '25

+366

в 3 каналах

Дата	Залучення підписників	Згадування	Канали
27 червня	0
26 червня	0
25 червня	+1
24 червня	+1
23 червня	0
22 червня	0
21 червня	+1
20 червня	0
19 червня	0
18 червня	0
17 червня	0
16 червня	0
15 червня	0
14 червня	0
13 червня	0
12 червня	0
11 червня	0
10 червня	0
09 червня	0
08 червня	0
07 червня	0
06 червня	0
05 червня	0
04 червня	0
03 червня	0
02 червня	0
01 червня	0

Дописи каналу

а давайте ви мені почитаєте мої літери і скажете пару слів про них, а я вам дякую @janethewindbot

2	Немає тексту...	56
3	серед гуркоту трамваїв і стукоту кроків, що поспіхом ідуть бруківкою, раптом вирізняється лише одне подих вітру, який несе щось більше, ніж шум міста. іноді здається, що вітер знає більше за мене. він торкається обличчя й тихо нашіптує про щось, що я ще не вмію розуміти. у його подихах - і спогади, й очікування, і якась чітка певність, що все мине, навіть тривога. місто за моєю спиною гуде своїм ритмом, але саме в цю мить я відчуваю: справжній дім — це не стіни і не адреси, а ті моменти, коли я можу вдихнути на повні груди й повірити, що життя нікуди не поспішає. згадую, що я тут — і це вже неабиякий результат. може, дім — це не місце і не люди, а прохолодний легіт усередині, коли перестаєш чинити опір світу. тоді і мокра бруківка, і безкрає море стають прихистком: ми належимо природі, а не навпаки. євгенія вітер — "вітер"	117
4	Немає тексту...	56
5	о да, видаляти двадцять вісім тисяч сторінок у браузері після іспиту	164
6	о да, видаляти двадцять вісім тисяч сторінок в браузері після іспиту	1
7	sticker.webp	30
8	sans de vent je ne suis pas moi	291
9	+1 Немає тексту...	283
10	Don t Say You Love Me - Depeche Mode.m4a	242
11	sticker.webp	0
12	a good long walk can help you think things through	254
13	sticker.webp	227
14	sticker.webp	0
15	запах свіжовипраної постільної білизни й міцного чаю	229
16	вечір, коли місто ще не стихло, але вже відпускає, і ти йдеш швидше, ніж потрібно, ніби є куди поспішати, хоча насправді — ні. рух тримає тебе зібраною, не дає розсипатись по дорозі; вітрини відбивають обличчя уривками, і ти не дивишся довго, бо там нічого нового, тільки трохи втомленіші очі, ніж зранку; світло ліхтарів лягає на асфальт рівними плямами, хочеш ступати саме в них, як у якісь умовні межі, де все зрозуміліше, ніж поза ними; телефон у кишені мовчить, і це навіть краще, бо жодне повідомлення не виправить того, що всередині все ще незрозуміло, і водночас нічого не вимагає негайної відповіді; ти неспеціально рахуєш кроки, помічаєш, як вони складаються у ритм. думки намагаються зачепитись одна за одну. вітер торкається обличчя, холод повільно витягує з голови зайве. руки автоматично ховаються в рукави, десь поруч сміються люди, і цей звук лише проходить повз, залишається на фоні. ти доходиш до перехрестя і на секунду зупиняєшся — можна перейти, можна звернути, можна піти далі прямо, і будь-який варіант сьогодні нічого кардинально не змінить, але сам факт вибору трохи повертає відчуття, що ти ще тут; коли нарешті доходиш додому, ключ довго не потрапляє в замок, рука ніби забула просту дію, і тільки з n-ого разу двері піддаються. всередині тихіше, ніж до чого вуха встигли звикнути на вулиці; ти не вмикаєш світло одразу. зняти взуття, поставити його рівно, ніби від цього щось залежить, пройти в кімнату, сісти, не придумуючи планів на завтра, не намагаючись підсумувати день. нічого не потрібно виправляти — дозволити собі кілька хвилин не пояснювати нічого, поки думки не почнуть знову збиратись, але вже повільніше, втомившись від власної напруги	232
17	sticker.webp	156
18	sticker.webp	0
19	+1 Немає тексту...	0
20	субота — день між звичністю, за це її і ціную! не поспішати, приділити увагу собі й своїм почуттям. прогулялась великим парком — блукала між деревами й тінями. повітря свіже й довгочікувано тепле. дійшла до кавʼярні, що постійно лишалась «треба якось зайти». флет і чизкейк підняли рівень цукру й настрою. субота	204

Переглянути всі дописи