ru
Feedback
sea(rch)

sea(rch)

Открыть в Telegram

«пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю, коли ми, поминувши східці до порту, біжимо просто по стежці,» — яновський

Больше
149
Подписчики
Нет данных24 часа
Нет данных7 дней
-530 день

Загрузка данных...

Похожие каналы
Нет данных
Возникли проблемы? Пожалуйста, обновите страницу или обратитесь к нашему support-менеджеру .
Входящие и исходящие упоминания
---
---
---
---
---
---
Привлечение подписчиков
июнь '26
июнь '26
+3
в 0 каналах
май '26
+13
в 0 каналах
Get PRO
апрель '26
+12
в 1 каналах
Get PRO
март '26
+9
в 0 каналах
Get PRO
февраль '26
+5
в 0 каналах
Get PRO
январь '26
+8
в 0 каналах
Get PRO
декабрь '25
+9
в 0 каналах
Get PRO
ноябрь '25
+23
в 1 каналах
Get PRO
октябрь '25
+8
в 0 каналах
Get PRO
сентябрь '25
+13
в 0 каналах
Get PRO
август '25
+11
в 0 каналах
Get PRO
июль '25
+8
в 1 каналах
Get PRO
июнь '25
+7
в 0 каналах
Get PRO
май '25
+17
в 0 каналах
Get PRO
апрель '25
+28
в 1 каналах
Get PRO
март '25
+30
в 3 каналах
Get PRO
февраль '25
+366
в 3 каналах
Дата
Привлечение подписчиков
Упоминания
Каналы
30 июня0
29 июня0
28 июня0
27 июня0
26 июня0
25 июня+1
24 июня+1
23 июня0
22 июня0
21 июня+1
20 июня0
19 июня0
18 июня0
17 июня0
16 июня0
15 июня0
14 июня0
13 июня0
12 июня0
11 июня0
10 июня0
09 июня0
08 июня0
07 июня0
06 июня0
05 июня0
04 июня0
03 июня0
02 июня0
01 июня0
Посты канала
а давайте ви мені почитаєте мої літери і скажете пару слів про них, а я вам дякую @janethewindbot

2
Нет текста...
56
3
серед гуркоту трамваїв і стукоту кроків, що поспіхом ідуть бруківкою, раптом вирізняється лише одне подих вітру, який несе щось більше, ніж шум міста. іноді здається, що вітер знає більше за мене. він торкається обличчя й тихо нашіптує про щось, що я ще не вмію розуміти. у його подихах - і спогади, й очікування, і якась чітка певність, що все мине, навіть тривога. місто за моєю спиною гуде своїм ритмом, але саме в цю мить я відчуваю: справжній дім — це не стіни і не адреси, а ті моменти, коли я можу вдихнути на повні груди й повірити, що життя нікуди не поспішає. згадую, що я тут — і це вже неабиякий результат. може, дім — це не місце і не люди, а прохолодний легіт усередині, коли перестаєш чинити опір світу. тоді і мокра бруківка, і безкрає море стають прихистком: ми належимо природі, а не навпаки. євгенія вітер — "вітер"
123
4
Нет текста...
56
5
о да, видаляти двадцять вісім тисяч сторінок у браузері після іспиту
170
6
о да, видаляти двадцять вісім тисяч сторінок в браузері після іспиту
1
7
sticker.webp
30
8
sans de vent je ne suis pas moi
291
9
+1
Нет текста...
283
10
Don t Say You Love Me - Depeche Mode.m4a
242
11
sticker.webp
0
12
a good long walk can help you think things through
254
13
sticker.webp
227
14
sticker.webp
0
15
запах свіжовипраної постільної білизни й міцного чаю
229
16
вечір, коли місто ще не стихло, але вже відпускає, і ти йдеш швидше, ніж потрібно, ніби є куди поспішати, хоча насправді — ні. рух тримає тебе зібраною, не дає розсипатись по дорозі; вітрини відбивають обличчя уривками, і ти не дивишся довго, бо там нічого нового, тільки трохи втомленіші очі, ніж зранку; світло ліхтарів лягає на асфальт рівними плямами, хочеш ступати саме в них, як у якісь умовні межі, де все зрозуміліше, ніж поза ними; телефон у кишені мовчить, і це навіть краще, бо жодне повідомлення не виправить того, що всередині все ще незрозуміло, і водночас нічого не вимагає негайної відповіді; ти неспеціально рахуєш кроки, помічаєш, як вони складаються у ритм. думки намагаються зачепитись одна за одну. вітер торкається обличчя, холод повільно витягує з голови зайве. руки автоматично ховаються в рукави, десь поруч сміються люди, і цей звук лише проходить повз, залишається на фоні. ти доходиш до перехрестя і на секунду зупиняєшся — можна перейти, можна звернути, можна піти далі прямо, і будь-який варіант сьогодні нічого кардинально не змінить, але сам факт вибору трохи повертає відчуття, що ти ще тут; коли нарешті доходиш додому, ключ довго не потрапляє в замок, рука ніби забула просту дію, і тільки з n-ого разу двері піддаються. всередині тихіше, ніж до чого вуха встигли звикнути на вулиці; ти не вмикаєш світло одразу. зняти взуття, поставити його рівно, ніби від цього щось залежить, пройти в кімнату, сісти, не придумуючи планів на завтра, не намагаючись підсумувати день. нічого не потрібно виправляти — дозволити собі кілька хвилин не пояснювати нічого, поки думки не почнуть знову збиратись, але вже повільніше, втомившись від власної напруги
232
17
sticker.webp
156
18
sticker.webp
0
19
+1
Нет текста...
0
20
субота — день між звичністю, за це її і ціную! не поспішати, приділити увагу собі й своїм почуттям. прогулялась великим парком — блукала між деревами й тінями. повітря свіже й довгочікувано тепле. дійшла до кавʼярні, що постійно лишалась «треба якось зайти». флет і чизкейк підняли рівень цукру й настрою. субота
204