DD shit and other

Ашан: чому я здався у 2023-му і чому сьогоднішня націоналізація — це поразка для всіх Ви ж помітили, що я зараз пишу дуже мало. Голови не підіймаю. Але сьогодні добрався до готелю не в свинячий голос, тож напишу. За останній тиждень я отримав буквально сотні повідомлень із проханням прокоментувати події навколо Ашана. З одного боку, не вистачало часу. З іншого — я не хотів коментувати, доки не отримав коментарі від інсайдерів. Але ви пам'ятаєте: я здався. Не тому, що не бачив перспектив узагалі, а тому, що проаналізував усе і вирішив не витрачати ваш і наш ресурс на те, у що не вірю. Спочатку нагадаю контекст У 2022–2023 роках економічні волонтери херачили європейські та американські компанії, які залишились у мордорі. Хтось виходив сам. На когось достатньо було просто звернути увагу — і вони розуміли, що пересидіти не вийде, та вистрибували. Когось пресували довго. А хтось займав жорстку позицію і не виходив узагалі. У цих активностях було багато вдач — як, наприклад, список НАЗК. І багато речей, які нам інституційно заважали — як списки KSE та Єля. Костяк руху: до 500 команд, від 3 до 20 людей у кожній. Плюс гігантська підтримка. Саме проти Ашана ми виводили на вулиці Європи до 100 тисяч людей, а за деякими оцінками — до 200 тисяч. Ашаном я займався особисто і дуже ретельно. Залучав великі ресурси: від державних до волонтерських, від українських до французьких і міжнародних організацій. Були тижні, коли з мордора «виходило» більше 200 компаній. Хтось там фактично і не був, тому просто декларував. Хтось згортав діяльність по-справжньому. Були і великі, але здебільшого це невеликі компанії, тому їх було багато. У нас був досвід і десятки тисяч рук. І мені стало шкода того ресурсу, який витрачався на Ашан. А він стояв як глиба. Тоді я занурився в рісьорч ЛЛМів не було. Я шукав інформацію просто по інтернету і витратив на це ще 200+ годин, доки не сформував собі картинку. На той момент про цю компанію в Україні точно ніхто не знав більше за мене. Проти мене грали два фактори. Перший: більшість інформації була французькою, а гуглити цією мовою, не знаючи її, — те ще задоволення. Другий: компанія непублічна, звітності не подає, керується родиною. Тобто навіть якби я знав мову, централізовано шукати не було де. Мені тоді дуже допомогли двоє французьких журналістів, які спеціалізувалися на місцевих мільярдерах, і двоє топів достатньо високого рівня в самій компанії. Вони підказували, куди копати. Усього інсайдерів у мене було кілька десятків, до 60, якщо не помиляюсь. І ми задали їм достатньо багато геморою: удар по ревеню на основних ринках (переважно через пікети гіпермаркетів у суботу — день масових закупів, у деякі тижні ми знижували виручку на 20%+), геморой їхнім ейчарам, тиск на їхні банки та страхові, копняки підрядним логістичним компаніям і постачальникам. Плюс ми били по репутації родини Мульє. Трохи історії, щоб розуміти, з ким ми мали справу Луї Мульє одружився з Маргаритою Люстьєн у 1900 році й отримав доступ до капіталу — вона була з буржуазної родини. За версією самої AFM, стартовим капіталом першого бізнесу став саме посаг дружини. У 1904 році Луї заснував текстильне виробництво під Рубе — тоді одним із головних центрів європейської текстильної промисловості. Уже у 1920-х він заклав принцип, який працює донині: родичі фінансують бізнеси одне одного і мають перехресні частки. Пізніше це оформилось у формулу «Tous dans tout» — «всі в усьому». У 1943 році Жерар Мульє-старший відкрив текстильний магазин. У приміщенні цього магазину в 1961 році відкрили перший Ашан — на гроші від текстильного бізнесу, у якому на той час уже було виробництво, роздріб, дистрибуція і франшиза, а працювало там 1 400 людей. Далі на прибутки від текстилю й Ашана розвивали решту: 1967 — Saint-Maclou, 1971 — Flunch, 1976 — Decathlon, 1978 — Kiabi, 1979 — придбання Leroy Merlin. Усе це досі розвивається, керується родиною і годує родину. Тепер масштаб Кузенів, прямих нащадків засновників — близько 700. Акціонерів — близько 1 000. Уся родина — приблизно 1 600 людей. Родині належить 87% групи, решта — працівникам. Компанія на біржі не котирується. І ось цікаве: за французькими мірками вони — молоді нувориші. У знать і справжню еліту не входять, попри оцінку бізнесу в 20+ мільярдів. Перша засада: 20 мільярдів на 1 600 людей — це мало Поділіть. Виходить від 10 до 20 мільйонів на члена родини. Це капітал, а не доступні гроші. Якщо рахувати навіть банківський відсоток, у статусі багатої родини на це жити важко. Тому родина рубиться за кожен євро до останнього. Плюс, як у будь-якій родині такого розміру, всередині не без проблем. Друга засада: група генерить не так уже й багато чистого прибутку Останніми роками — небагато. Наприклад, два роки поспіль Decathlon своїм прибутком фактично дотував Ашан, який був у кризі. Третя засада: цифри по мордору З 2017 року — середня маржа менше 1%. Збитки і проблеми. Компанія цінами намагалася навіть не розширитися, а хоча б утримати покупців. За різними оцінками, група проінвестувала в мордор від 3 до 5 мільярдів євро з 2002 по 2021 рік. Одна велика докапіталізація задокументована публічно: у 2019 році материнська компанія влила 200 мільйонів євро в російський Ашан. На мордор припадало всього 9% ревеню Ашана. Але 30% усіх супер- і гіпермаркетів групи. Тобто це був перспективний ринок. А в умовах очікування зняття санкцій — класна база для зростання. Взяти й одночасно списати інвестиції розміром до 15% усього капіталу групи та зрізати собі шанс на швидке зростання в майбутньому — вони не могли. Четверта засада: їм завжди було насрати на суспільну думку Мульє варилися самі в собі й мало контактували з елітами. Економічний вплив у них був, політичного не було, і вони за ним не гналися. Про них говорить те, що вони мали проблеми з профспілками і ставилися до своїх співробітників дуже хреново. На репутаційні питання їм було чхати. Тому наш вплив на ревеню був важливим, але короткочасним. Не можна пікетувати магазини в п'яти країнах місяцями без результату. Плюс вони напирали на тему, що провізія — це гуманітарна історія, що вони не приведуть голод у країну і несуть свою гуманітарну місію. П'ята: Ле Пен Були чутки, що за домовленістю з мордором вони фінансували Ле Пен. З одного боку, це чутки без підтвердження, і я їх підтвердити не зміг. З іншого — реакція Ле Пен на указ Кабаєва була дуже красномовною. Тому хто зна, що там було. Що я з усім цим зробив Проаналізував і здався. Зусилля волонтерів, українців у різних країнах, керівництва держав, спецслужб — заради зрозумілої історії, у якій результату очікувати марно? Я перестав координувати цю діяльність і дав можливість використати ці ресурси на більш ймовірні цілі. Правий я був тоді чи ні — зараз відповісти неможливо. Люди підтримували весь цей рух, доки бачили результати, а ковбаса навколо Ашана була малопродуктивна. З цього почався захід руху. Так збіглося чи це справді мало вплив — не знаю. За це я, звісно, вигріб. Наслідки все ж були Leroy Merlin якось відбулось саме собою. Decathlon — не без нас: ми блокували логістику через транспортні компанії та страхові, плюс санкції. Це було просто. А Ашан був замкнений на 90% на локальних постачальників і на власний вайт лейбл. Інструментів проти нього не було. Тепер про 18 вересня Росія ввела російські активи Ашана під тимчасове державне управління: близько 229 магазинів і понад 24 тисячі працівників. Власність формально не обов'язково переходить державі, але контроль над операційкою передано призначеному адміністратору. Ми, звісно, очікували націоналізації. Але очікували її у 2024-му. Тоді це було б прямо класно. Зараз у нас ситуація луз-луз. Вони таки зроблять повний райт-оф, і це на них вплине — суттєво. Але для нас це теж невдача. Бо, крім того, що ми їх не виштовхали, цей урок уже не піде як урок для ринку. Там усе закінчено.