Храм поезії (🖤)
Відкрити в Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Показати більше1 416
Підписники
Немає даних24 години
+17 днів
+1330 днів
Архів дописів
1 416
Repost from Записки Кудлатого Самасшедшого
Ти далі слухаєш російську музику
І тут вже настільки похуй на твої виправдання
Докази і контрзвинувачення
Ладно слухай собі під ковдрою в навушниках Нойза й ЛСП
В перервах між млявою дрочкою
Так ні ж блять, ти навмисно врубаєш ванючого Лєпса і обісраного Моргенштерна
На всі децибели, які дозволяє твоя колонка
І глушиш навколо всі звуки й сигнали
Нахуя? У тобі самому нічого глушити
У твоїй голові і так пусто
І ти ще смієш пиздіть, що українська музика
Це для раґулів?
І ти великомучениця, просто страждаєш слухаючи її у таксі й ресторанах?
ПРОСТО ЙДИ НАХУЙ
ПРОСТО НАХУЙ ПОДІНСЯ
Я російську мову не вчив ні разу в житті
Але я сука її знаю
Через колоніальні впливи і повністю знищений смак співвітчизників
Через пройобані ефіри, забиті руснею і мімікрованими манкуртами
Ненависть до якої, ваша правда, мені нав'язали
Батьки та їхнє оточення
Я слухав Ранкове сонечко з Назаром Савком
І збирав диски Галицьких хіт-парадів
Щоб у школі мою наївну реальність
Переїбав рускій реп і шансон
Переїбав АК-47 та МС Пох
Коли кожна "крутезна" туса це водка в стапаріках і руске музло
Це вже після того, як небесну сотню розстріляли на майдані
Це вже після того як відбувся Крим та Донбас
Це в той час, як знову у злиднях помирає наша музика
А то що виживає попсується
І це мене обпльовують коли включаю щось наше і одразу хочуть переключити
Бо совок навчив і русня закріпила, що наше це уриганське дно
І у крутій компанії обйобаних шмар і пациків що хочуть стати АУЕ настільки,
Що пєтушать себе вже сьогодні
Включати українське недорочно, непристойно
І знаєте, зараз я скажу що це правда
Бо вони були її недостойні
Ви, уїбани малороси, просто недостойні
Того коріння, що тягнеться крізь віки
Коріння що вп'ялося у землю просочену кров'ю
Убитого Леонтовича, повішеного Івасюка, побитого до смерті Білозора
Ваші недорозвинуті нейрони навіть не можуть осягнути величі
Вас не промурашить "Пісня буде поміж нас"
Ви не будете плакати під "Ми помремо не в Парижі"
Ви навіть не постарались просто пошукати
Послухайте блять 5 вимір? Хтось з вас слухав?
Чому це не грає з ваших машин на всю гучність?
Це просто диво, блять, що паліндром воскрес з глави
І ти, йобана сука з інсти
Перш ніж пиздіти на українську музику і що хто її слухає - рагулі
Переслухай всю "Піраміду" Другої Ріки
А за тим просто нахуй піди
(Я канєш неймдроплю по горобцях і куцо
Але це йобаний емоційний потік думок а не плейлист на Спотіфаї)
Ну і наостанок ще веселе
На одній п'янці мій друг напився настільки
Що хотів мене відпиздити, бо я не слухаю порнофільми
Але був настільки п'яний що не знайшов мене лежачого у спальні
І я собі лежу, ловлячи дикий ор з тієї ситуації
А душу розриває від несправедливості і ахуя
Але слава отцю, і сину він покаявся
І слухає такий андер, що вже і я кажу
Ну його нахуй
Повторю лиш рядки українського класика
І баті Птахи Фреда
Ригайте на все російське
Плекайте своє - українське
Або просто йдіть тихенько нахуй
© Кудлатий
10 бер 2025, 16:25
1 416
Хай тане біль у полум'ї свічок.
Як сльози – віск, а відблиски – мов тіні.
У тиші храму всі крихкі та рівні –
До кожного у душу йде Різдво.
Горить свіча. Трикирій шле добро,
Благословення неба і прасвіту.
Можливо, не в усе я вірю сліпо –
Шліфують втрати та війни вогонь.
Горить ставник. Спасителю горить.
Нехай врятує душі та домівки,
Щоб стигми й рани більше не боліли,
Щоб повернулось... хто кому боржник?
Горить.
Болить.
Пече.
І світить знов.
Чи є надія на нове і тихе?
Чи досить сліз?
Наново можна дихать?
Відродимось.
Бо Бог –
То
Є
Любов.
@olesya13r
#репа
10 бер 2025, 14:07
1 416
Скіл
куди подіти здертий зойк вітрил,
в кишенях корабель розбитий вщент
а з гір біжать струмки іще й іще
ламати натщесерце що є сили,
здіймати вир недбалих пелюсток
люстрацій, гірших за невільніх клерків
свобода охрінінна та нестерпна,
коли ти сам, як тінь, як первісток
загублений між серцем і собою
пече у грудях, та й додаток спить -
не знаєш, як уламками доби
зібрати дім, ба навіть щось із зброї.
і хейтить колумніста клятий шлунок
відлунням миру в вибухах тепла
і вічний лиш гарячий поцілунок
чужої кави, поки спить мала
@viknapoetry
#верле
10 бер 2025, 10:02
1 416
Жінки, що не записують адрес,
раніше прокидаються й шукають
не цигарки не одяг і не каву,
а вихід – він же має бути десь.
Жінки, що не лишають номерів,
ніколи не вовтузяться з ключами,
зникають так, щоб їх не помічали
у світанкових сутінках дворів.
Ідуть назад – і струшують луску
рясних пліток на виставлені сіті,
ідуть тихіше за війну піску
із часом – і за все на світі,
що не звучить, не заважає йти.
А потім – знову виринають звідкись
жінки, що не бояться висоти.
Бо просто вниз їм ніколи дивитись…
Анна Малігон
#малігон
10 бер 2025, 06:03
1 416
І якщо подивитись, то зовсім не все так погано.
Ти казала: «Не зможеш без мене і місяць прожити».
Я погодився, вилетів. Вись непокоїла страхом,
Усвідомленням дійства, утрати комфорту і критик…
Так, хотілось незносно писати десятки листівок.
Та твердінь уночі викрадала запаси чорнила.
Я на боці лежав і дивився на зорі постійно,
Як стара ведмедиця маленьке з собою водила.
Прокидаюся рано і звільна крокую на море,
Де старіють нутром кораблі між бетонних причалів.
І в моментах таких відчуваю принаймні не хворість:
Налаштовує вигідно штиль на релакси тривалі.
А рибалки сміються: «Тримаєшся начебто стійко».
Ще хотіли закластися навіть, коли я все кину,
Та вернуся додому, але побалакавши з Beamом
Я надумав залишитись тут і побачити зиму.
@kostiantynvatulyov
#ватульов
10 бер 2025, 02:04
1 416
Repost from артилерія!
кудись зовсім губляться літери й правильні жести
із дорослого чоловіка у твоїй присутності стаю меншим
мені наче знову 16 і я ходжу на протести
при цьому не знаюся ні на політиці ні на суті конституційних текстів
мені наче знову 13 і я називаю себе Гефестом
ніхто не виганяє мене з дому та я і без того накульгую звідси
у межах єдиного романтичного інтересу
мені знову 2 і я ледь ледь повзу до тебе навколішки
мені знову 1 і я одномоментно стаю католиком
мій третій десяток увінчано фактом розпачу
в якому я обводжу твоїм нетлінним легким контуром
кожну карту
кожнісіньку станцію метрополітену
я почав казати
чи вийдеш ти
і ти вийшла
на зеленій
09 бер 2025, 15:51
1 416
Repost from N/a
------------------
Пурпуровий пунктир березневим іскрить,
Контур неба яскравий наносить на
вилиці.
Перфорована стрічка... Роздерта блакить...
Бірюзові метелики квітами
хиляться.
Ясноока весна розплела зав'язь
снів,
Міцно стріху тримає, стискаючи
пальцями.
Кожен дотик любові жертовно
ряснів,
Залишивши на згадку відбитки днів
глянцевих.
Муркотіння м'якого клубочка –
кота
Розпорошує тишу подушками-
лапками.
Парашутні цілунки грайливих
кульбаб
Розкидають листівки слідами
неквапними.
Знов для тебе я дім, заховаю від
зла,
Зодягну молитвами у захист від
ворога.
Бог – твердиня моя, напуває
вуста.
Час розлуки, коханий, нам коштував
дорого.
Оксана Лихогляд
09.03.2025
В підтримку проєкту "Плейлист" від Віршопліткарки FM
@virshoplitkarka
#плейлиствіршопліткарки
Назва вірша: Молитва весни
Тема: Я буду твоїм домом
Пісня, альбом: Навіть коли
Renie Cares — Легка нестерпність буття.09 бер 2025, 13:29
1 416
Repost from N/a
+4
Чомусь завжди вважала, що маю сірі очі.
Уявляла себе такою в думках.
Малювала на артах.
Роздивлялася в дзеркалі.
І, мабуть, справді запевнила себе, що маю цю сірість.
Всередині.
В легенях.
Судинах.
Кістках.
І все чому?
Через очі.
Так, звучить виправданням того, що весь світ ніби в тумані.
Далекий, але водночас близький.
Незрозумілий. Недоторканий.
Одноманітний.
Не яскравий.
То може я не яскрава? Сіра миша, у свої власних очах, у якої навіть не виникає бажання подивитися на себе в дзеркало.
Тепер доводиться дивитися на фото.
Знайомитися зі справжньою собою.
Ще ж не пізно?
То які очі?
Ні..
Який цей світ?
*і трошки травневих фото*
09 бер 2025, 11:42
1 416
Хвилька за хвилькою гонить реплеєм Плейлисти по колу.
Відьма Олена натхненно писала верлібри із року у рік,
складали свої перемоги, звитяги, хейтерський гомін та з часом вона народила другу дитину — Плейлист.
За декілька років тиша набулася гоміном, нерозбірливе слово поетів — набралося голосу.
галицька відьма зранку бруківкою котиться в пошуках кави і нових ідей на Грандбатл.
Джессі Галлівел
#джессі_галлівел
09 бер 2025, 05:31
1 416
🦋 Набір поезії та короткої прози у весняний випуск у Літературний журнал «Легіт»
Набір триває до 11 березня
🍀 У повітрі ще не відчувається весна, але все одно конкурс "Плейлист" відчиняє двері для поетичної весни!
Набір віршів для весняного альбому декламацій триватиме до 15 березня включно!
🦉 Набір на текстово-поетичний турніру МТБ-2
Терміни здачі: 01.03.2025 — 01.04.2025 включно
🎒 триває набір на воєнний поетичний конкурс імені Вікторії Амеліної
Набір триває до 31 березня
09 бер 2025, 04:41
1 416
Набір на текстово-поетичний турніру МТБ-2
Терміни здачі: 01.03.2025 — 01.04.2025 включно
09 бер 2025, 04:41
09 бер 2025, ~04:51
1 416
Дар'я Лісіч
зі святом краси, ніжності, квітів, дівчата!
🌷💐
video by: @r.chi_
priest: @mulenko.roman
dress by: @starchak_official
#лісіч
09 бер 2025, 03:11
1 416
Repost from OWL HUB channel
Представляємо вам добірку віршів з нашого інтерактиву "Жінки, що змінюють світ"
Сучасні жінки завдячують своїм попередницям за право здобувати освіту, бути фінансово незалежними, мати право голосу. Але хочемо нагадати, що далі ваша доля лише у ваших руках. Жінки, що змінюють світ зараз — саме ви. Нехай ці зміни будуть на краще.
Ваш OWL HUB 🦉
@yr_lilium — Кіноспогади
@oksana_prykhodchenko — Присвята Розалінді Франклін
@Olesya_Ostapenko — Хвилі зірки
@devilfromthehell — Скажи мені
@tumofia_bagranytska — Ім'я
@MiroslavManyuk — Хвилі Геді Ламар
@valeri_journ — Христина Алчевська
@jessihalliwell — Плейлист
#добірка_віршів
08 бер 2025, 23:52
1 416
Якби у Бога, замість Ісуса, була донька,
Чи обрізали б чорне волосся сотні жінок:
Ті, що скидають і топчуть сатин та шовк,
Ті, що тамують подих, бо він прийшов,
Ті, хто прийняв на груди кулю й удар кийка?
Всі, у кого синці на стегнах й під шию светр,
Сором “бути одною з них”, що між ніг пече,
Метушлива хода вночі та кулак з ключем.
Ти проміняла б душу на дружнє плече,
Просто, щоб бути (хоч якось) в безпеці тут і тепер.
Спогади наче піщинки в годиннику – з ним завжди,
І не вигнати їх з голови, не розбивши скло.
Хочеться снігом засипати все, що було,
Повернути себе і забути про цей полон,
Окупацію тіла і слизько-бридотне: Ходи сюди.
Спільний займенник святої трійці – Його чи Він.
В звіті спідниця коротка, в реальності – будь-яка.
Слідчий заяву не взяв, тож
терпи, з(в/н)икай...
Снилась Марія, казала: Якби донька,
Він би об двері розбив кулак: А чому не син?!
Таня Удод
instagram.com/krylata_poezia
#таня_удод
08 бер 2025, 10:56
1 416
'А Бога немає...
червоні троянди ростуть крізь легені.
Діти не палять,
лише дорослі нервово дихають спорами.
Межі стулками з'єднані,
ким-бо ми станемо, коли посивіємо?
А світ, який є, за вікном.
Наші молитви – у небо.
Наші молитви не варті нічого.
Час настає на спалені жнив'я,
а ріки — родимуть сіллю.
В далеку дорогу, легкість буття:
у світі не має більше нічого, лише вечірня зоря.
Діти граються в схованки
у парку на задвірках
великого міста
маленького смт
і, як завжди, про когось забули...
Джессі Галлівел
* якщо у вас є зауваги, як покращити вірш, перепишіть його і залиште свою версію в коментарі
#джессі_галлівел
08 бер 2025, 08:32
1 416
Repost from N/a
Не можу захостити хлопця: боюся.
— Постріл.
Вибач, мені не комфортно бути із хлопцем.
— Постріл.
Не можу ходити по вулиці без балончика.
— Постріл.
Не можу вдягти гарну сукню, бо...
— Постріл.
Вони знецінюють мій травматичний досвід.
— Постріл.
Ти не зрозумієш, бо народжений хлопцем.
— Постріл.
Постріл. Постріл. Постріл. Постріл. Постріл.
Крути барабан в українській рулетці.
Погляди, висновки швидші за постріл.
Кулі ХУ хромосом будують замість мене мій образ.
У дірах від куль лише недопалки образливих слів.
Що ж ви так тиснете переліком рис серійного вбивці.
Хочу наблизитися до стану «Чоловік — не ґвалтівник»
Хоча чим далі у ліс — тим зі мною страшніше.
Когнітивні хиби насичують сітку контенту.
Жарти про мою формацію статі руйнують
шанси жінці відчути себе у безпеці.
А ТЦ насичують одягом — чорним та сірим.
Рожевий — це по жіночному, а ти не жінка.
Ніби колір обирає собі гендер
перед початком гри.
Обирай все без вирізу, не носи сукні.
«Ти настільки нікчема, що не відрізниш
навіть вагіну від вульви.»
Говорить мені відсутність секс-освіти,
замість якої в нас — порно.
Хоч бери й ріж собі горло,
бо народився у світі,
де жертва — це кривдник.
Вислів, що діагностує
Трампізм* головного мозку,
який стікає образом жіночих віршів
про ґвалтування та досвід зцілення.
А що мені залишається...
Я лиш можу парувати
тривогу своїми діями,
словами та реченнями.
Доводити місяцями
кожній знайомій,
що зі мною безпечно.
Лиш одне питання залишилося
не завершеним:
коли перевірки
врешті завершаться?
Вона сховала свій перцовий балончик...
Та сказала: «привіт».
Ефектне знайомство без заперечень
проте, це рулетка, в якій я — безпека.
А десь в барабані чекають 9 мм.
І вже й звикаєш до перевірок,
контрольним пуском у скроні.
Додатки:
Трампізм* — звинувачення жертви яка захищалася від кривдника у тому, що жертва є агресором.
08 бер 2025, 02:41
