Храм поезії (🖤)

Дрібні невдачі потрібні. Дрібні невдачі поблажливі до сліз і люті. Гірко жити всією країною у свинцевому однострої. Дарма, що його власноруч розкроєно і зістрочено, щоб не змішувати різні відтінки болю і смаків особистих трагедій. Новини продряпують дірки до м'якого і чутливого. Шпарко ставимо латки і затуляємо рота, щоб запобігти вибуху відчаю, бо здається що й так забагато. Вся країна горефікована. Гореактивні ми. Фонимо нещастям, нерадістю, несміхом. Але кожен тліє всередині свого саркофага, не випускаючи рвучкий розпач назовні. Бо не знає чи зможе спинитися. Гарячий клекіт ранкового гніву закипає у горлі. Після обвалу новин. Дрібні невдачі потрібні, щоб стравити надмір безнадії. Кава втекла. Зараз можна. Кричи! @lysychkazlisu #лисичка

Сідай під замерзлим деревом, Амазонко, Відпускай коня, вішай на гілку свій лук і щит Ти полювала довго, але не вполювала нічого Крім місячного сяйва над змерзлою землею Здичавілої зорі, що пʼє з брудних калюж На околицях зруйнованого міста, Тремтіння гілок у відлунні весняної лихоманки. Тепер ти бачила, Амазонко, Атлант допалив цигарку, закинув тримати небо і стрій Його підхопив хтось інший, бо завжди є хтось інший, не ти Тож для тебе нічого не змінилось. Тепер ти знаєш, Амазонко, Те, що живить артерії цієї планети Не має витоку, джерела і гирла І точно ніяк не поєднане з ритмом твого серця Попри те, що ви з рікою маєте одне імʼя на двох. Ти не виборола це знання мечем на краю світу Не спускалась у пекло, велетень не забрав за це твого ока Ніхто не вимагав у жертву твого первістка. Тому про тебе не буде жодної згадки в легендах. Хай це зробить тебе прозорою, Амазонко, Як колишня шибка в чиємусь колишньому домі Як ранкове повітря перед ракетним обстрілом. Хай це зробить тебе тихою, Амазонко, Як вулиця тилового міста о другій ночі Як відсутність відповіді «я тебе теж» на східному кінці слухавки. Хай твоїми обладунками граються діти у лицарів Поки їх не покликали батьки вечеряти І коли вітер розвіє тебе на частинки, не впаде жодна краплина крові, не виросте жодна квітка І по тобі не лишиться нічого. Ні памʼяті Ні імені Ні гордості Ні безіменного прапорця на центральній площі. @Ma_ri_ua #марися

сприйняття дійсності пов'язане з прийняттям рішень а двері між "абстракцією" і "реальністю" лишаться без кріплень. якщо життя дає лиш іскру вона не краще ніж дешева запальничка і я збираю в мозку сірку з іншої голови яка дрантива. табачному джину потрібна лише жарина щоб на мої бажання забити алкогольному потрібна щоб я йобнувся з драбини /яку я взяв щоб вкрутити лампочку/ так витісню весь кисень осиплю себе попелом щоб думати що згорів. на мене всі обов'язки скине й подивиться знеможено й випише діагноз хронічний. тепер світло тримається до останнього люмена а в голові зосталися судження що будуються на лиш мені зрозумілих речах. пізнавання світу веде до ескапізму а метастази проростають вгору і несуть полум'я щоб зробити ванільний крем. тіло гниє але розум живе більше не просить спиртне тепер воно для мене бридке. тепер охрестив клятою не вкручену лампочку. якщо все-таки існує іскра життя то попросіть смерть спалити мою гниль. /а вам дали мертву руку щоб крутити коліщатко мишки прочитав? молодець перешли другу а я вийшов/

Одна у хащах. Загубилася, бідося? Тобі здалося це найкращий шлях? Тріпоче серце, налягає страх, І зрадницьки сідає зимне сонце. Тебе не вчили, що у лісі вовк? Ти вдягнена немов на поховання: І сукня, й шапочка підібрані старанно, Червоним окликом приманюють мій крок. Синіють губи. Змерзла. Так, дитя, Мороз — страшний хижак, чатує здобич, Повільно пазурі встромляє у свідомість, Стискає диким болем. Краще я... (Хай краще я твоїм побуду катом, Тобі не доведеться ніч страждати.) // Не плач. Твій плач дратує хоч волай. Та витри сльози. Йди до мене, шапко, Не вб'ють, а лиш зігріють ці звірячі лапи, А вранці підеш з лісу до села. // ...Ну добре, я сам відведу тебе. Сподіваюсь там не буде мисливців, спи вже... ...Чому в мене такі великі вуха? А грець його знає, у батька мого такі ж були... ...Як мене звати? Хм, та просто Вовк. А тебе як? Бірґітта? Ну й ім'ячко, хай йому чорт ... @lyubabas #червиве_сонце #космонавт #панілюбов

Якщо сьогодні добʼємо 3к покажу фото в купальнику Завтра збираємся на озеро😏 -парний донат за зелений купальник -непарний за лиловий https://send.monobank.ua/jar/7iFs6f8u2Z Зараз ситуація наступна

Через пів годинки етер з жеребкуванням конкурсу «Червона троянда» в інсті https://www.instagram.com/uapoets?igsh=bjRzeTFvdmZsM3E0 🌹

OWl HUB пропонує долучитися до великого благодійного розіграшу "крутецьких ніштячків" від @ola_poetry:

Алгоритм дій: робите донат на баночку або картку банки (якщо донат робиться не з картки монобанку, то пишете коментар де вказуєте свої контактні дані). Розіграємо всі лоти одразу через моно, як набереться потрібна сума! Баночка: https://send.monobank.ua/jar/7iFs6f8u2Z Картка банки: 4441111125234736 Дуже сподіваюсь на вашу активність у розіграші і його поширенні🙌 Не проходь повз – бери участь обовʼязково! по всім питанням пишіть мені @ola_poetry

Детальна інформація щодо розіграшу тут. Долучаймося!

у місті, де сніг не лягає на землю, а зависає в повітрі, як не виговорені вибачення, я шукаю місця, де нічого не болить. реклама «завтра» на білбордах — уже з відтінком плісняви. вітрини світяться порожнім, наче вивіски магазинів, що давно закриті, але світло ще не вимкнули. тільки іноді здається, що мене можна прочитати, як стару газету: жовта, зморщена, але дата на ній — точна. і тому хтось зупиняється, щоб поглянути. моє море — це калюжа після бурі. в ньому не втопишся, але можна застудити пам’ять. ти на старті. а я — в лавці запасних. не з тих, хто пробігає. з тих, хто переглядає трансляцію і вимикає перед розв’язкою. але якщо побачиш мій тіньовий контур на узбіччі — не зупиняйся. я не той, хто чекає. я той, хто залишив знаки для когось іншого.

У липовий вихор ускочую стиха, хай лихо зітреться в молекули. Із полиску звиті полуденні миті, посічені смутком подекуди. Вся область червона. Із цвітом півоній пройшла б Світлофор без прискорення. А зараз би швидше дістатися тиші, де спокій під пледом приховано. Зв'язок ненадійний — тривожне бродіння думок поміж серцем і розумом. Та чи випадково рядок на півслові неначе квачем заморозило? Хай смузі з ілюзій хлюпоче в калюжі, вона ж мініморем хвилюється. Одні знов застигнуть зірками морськими, а хтось розпочне революції. В дитячій кумедно стирчали намети, невже це було передбачення? На варті у Стéпу в умовах нестерпних стоять не лише помаранчеві. Ідейногарячим нестачу удачі нерідко запал відшкодовує. І сотні побачень зі справами, наче для цього лиш ночі є довгими. Бажання незмінне — повітряним змієм летіти собі під Стожарами. Але додалося, щоб дронові кості до простору не наближалися. Стираються грані часів, коли рв'яно несешся клітинками класиків, Чіпаєш проміння. Та навіть кармінні роки не дала би привласнити. @literospletinnia #мтб #приходченко

/повіки прокволисто затуляють обрій реальності. провалююсь у безодню думок, що мандрують скрушною свідомістю. втопаю в обіймах Морфея./ бринять у повітрі мелодії шовкових косиць. чарують малевом цноти бадьорі дівиці. зацікавлений погляд красовитої жінки воскресив мою пам'ять. /спалах/ будинок покійної. полиця. фото у позолоченій рамці/ /спалах/ турботливі руки одягають купальський вінок. запахи мальв і ромашок огортають скалічену душу. жваво біжу у танок за прекрасною музою й на стомленому обличчі безтурботно оживає                                          радість. /спалах/ /я лечу. знизу на холодному ліжку видніється тіло. моє тіло з мертвою посмішкою./ Каріна Коваленко #каріна_коваленко

переспавши з жінкою про яку мріяв думаєш – що робити далі? у які світи у які виміри крутити педалі здавати медалі як їй сказати про головне чим її в безладі цьому втримати коли листя засипає мене гомінкими римами… просто у простір робиться рух і там де літають теплі цитати хочеться не розтискаючи рук з нею під музику засинати Дмитро Лазуткін #лазуткін

світ на спині черепахи у стилі диско називається Дискосвіт і смерть ходить по ньому вітаючись із пшеницею віскасом підгодовуючи котів і збираючи душі з точністю рівно на три удари серця і чвари змовкають і маги вперто перечакловують на воду вино і на землю сльози і грози розбиваються до пірамід на друзки вивільняючи дискоЄгипет і як безглуздо розуміти що цьогосвітні слони повтікали й черепахи щезли й ні слова не сказали у пресі що наш світ ані диско не має, ані навіть легкого джазу, допоки в тиші до кроку шепіт, наче Назґули поза спиною, чути стукіт копит і вершників що стовпами вростають і стеляться що фундаментом вистилаються і тримають на собі землі ці і тримають у собі смертності і ніколи ні з ким не вітаються не годують котів, не дивляться на вистави чи арт-відвертості і можливо у цьому й сенс - ми живемо доки не понесе й після цього іде кінець @in_gal_night #софія_волкодав

Ночі такі – здається, аби підважувати наші любові, наші знання про себе. Щоби уламками тліли усі слова, щоби збоїло на небесному сервері. І хитається світ, наче чумна каюта на кораблі, що поборює Трансатлантику. Але послухай: ні, я не віддаю тебе, тільки поріз новий затуляю латкою, тільки вслухаюся, що у мені живого ще і – де тобі заболіло – питаю двічі. Нижуться дні на нитку сувору, вощену, пишеться невимовне словами звичними. Перший літній реп'ях чіпляється до холоші, довго пливе тривога над вулицею, над віршем. Рветься – де тонко. А любиться – де найтонше. Липи, вдихнувши диму, стоять іще золотіші. Катерина Калитко #марор

Один з найулюбленіших віршів, що поки маю: Я пам'ятаю про тебе, мій брате! Сонце сьогодні вкладалося спати Кольору стиглого "Річі" томату, у тебе за вікнами теж? Пилом вкриваються тихо гантелі? Пильно вдивляєшся в очі пустельні Сірості буднів, де сирістю стелить зі скрипом в колінах без меж? Контурні лінії вляжуться в карти. Хочеш-не-хочеш, а треба чекати. Я пам'ятаю про тебе, мій брате! футбол ми зіграємо ще. Падають стіни уламками в сіно, Листя летить, завиває постійно Вітер тривожно. Налякані всі ми. чи досі бентежить плече? Хай не малює багата уява - Ліки-малинки вживаю до кави, Ти напиши як у тебе йдуть справи. агаву саджаю вночі. Сум від сповіщень складається в кратер. Стільки бажаю тобі ще сказати: Вибач за весни без цвіту, мій брате. проміння обіймів лови. Помовчим.

Чи знають зірки, як вони прекрасні, Про безкінечність поглядів німих? І як на ранок я в долонях власних Тримаю з ніжністю одну із них. Чи я прокинулась, чи це все досі сон? Яскраве золото світанку на моїй стіні, Не мій на тумбочці лежить кулон — Я ніби досі плаваю в солодкому вині. Гарячим водоспадом ллється ейфорія, Хвилини в вічність хочу розтягнути. Невже сьогодні це не просто мрія? Невже тебе нарешті можу я... ...відчути... Твій подих теплий, тихий на моїй щоці, Волосся срібло поміж моїх пальців, Зефірні губи на моєму сонному лиці, Як щоки наші наливаються рум'янцем... «Як це можливо?» — я запитуюся в бога. «Чим смертна заслужила такий дар?» Як крила не перетворилися на спогад, Коли я доторкнулась сонця, як Ікар? Я хочу, щоб ця мить тягнулась вічно, Цю посмішку магічну бачити щодня, Твій голос чути ніжний, кристалічний, Який шепоче в вушко тихо — «Ти моя». #квірш

Не показувала тут цей вірш: Горпина, яка виїхала з Ізюму, Зголила на голові волосся Зробила то без жалю чи суму, Бо нащо оте волосся здалося Ходить тепер по місту чужому лиса Дивиться не на людей, а ніби крізь стіни Думає: "Жила би собі у лісі, мала б ручного лиса Не виходила би на сонце із тіні Чула би, як співають шпаки і скрекочуть сороки Вирили би із лисом нору собі десь на схилі. Не бачили би людей, не мали б мороки А, чорт. У тому лісі тепер могили" Уявний Горпинин лис ловить уявну гуску Уявний Горпинин ліс відрощує довгу хвою Горпина в'яже щоранку на голову хустку В Горпини недобре щось із головою Горпині кажуть: "How're you doing, darling? Давай не про війну, скільки можна, Горпино, Забудь ті жахи, живи собі далі!" Горпина мовчить. В уявному лісі Горпини – ніч горобина А вечорами Горпина знімає хустку І відчуває, як на голові клубочаться змії Змії ростуть, як волосся, пишно і густо Горпина згадує дім – і змії на голові сивіють Горпина зрізає змій, ніби набридле волосся І думає: "Ну, коли ж я уже перетворюся на камінь?" Уявний Горпинин лис чує пташине багатоголосся Уявний Горпинин ліс лишається недоторканним Марина Пономаренко #пономаренко

він знає, де вона буде за сотню років говорить про довге життя, мов читає книгу у цьому житті церкви і повільні кроки міста, де вона сміється у білій сукні вона ж його просто запитує про вівторок: а в цей вівторок ти спробуєш подзвонити? і десь на тому кінці країни він завмирає вглядається в чорну тишу в чужій зеленці вглядається в імовірності, фарт, бінокль і пише: я завжди тобі дзвонитиму у неділю в неділю вона зупиняється в середмісті дзвін котиться містом, вібрує в кишенях сукні в її животі, у ногах, голові і грудях і жінка сміється раптом з любові й люті:     це він їй дзвонить в неділю — як говорив Victoria Amelina #амеліна

Увага! Увага! Поети і не тільки!‼️ Стартує великий розіграш крутецьких ніштячків, виручені кошти з якого підуть на два важливі обʼємні збори: Вероніки Мовчан на реб (інфо тут https://t.me/c/1718515598/3050) та Олі Новак на реабілітацію жінок військовослужбовиць, які повернулися з полону (інфо тут https://www.instagram.com/p/DJcIEXsoje0/?igsh=MWJkN3F1ams1eWhxcg==) Отже розігруємо: Лот 1: збитий ворожий дрон надісланий з Донецького напрямку 81 аемб бригадою мого брата. За донат від 200 грн є можливість отримати цей неймовірний трофей🔥 Лот 2: набір книг письменника Дена Брауна з 3 шт любʼязно наданий поетом і військовим Сашком Негричем https://t.me/sashkonehrych за донат від 100 грн📚 Лот 3: великий набір шоколаду Millenium з 22 шт(пастила, арахіс в шоколаді, банановий мармелад в глазурі, молочні і шоколадні батончики, шоколад із начинкою, желейки зі смаком коли і кислі в цукрі, батончики з начинкою кранч, кожного виду по 2 шт) також наданий для розіграшу Сашком Негричем за донат від 100 грн😋 Лоти 4 і 5: сухпаї ЗСУ надіслані мені братом(строки до кінця липня, строки на продуктах всередині можуть бути довші) за донат від 30 грн🥄 Лот 6: книга Олі Лавриченко https://t.me/muzahuyuza «Стилет волі" — захоплююча історія про незламну боротьбу українських повстанців у часи війни та окупації. Це історія про тих, хто не здався, навіть коли надія згасала. Буде надіслана авторкою з підписом. Можна отримати за донат від 40 грн📗 Лот 7: неймовірної краси силянка від майстрині Анастасіі https://www.instagram.com/saffron.ua_art?igsh=M2drYzR0MDQ5bW9q (подарункове пакування+ стікери з котиками) за донат від 50 грн🧚‍♀️ Лот 8: яскраве літнє намисто з метеликами від мене https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=cTVwc2kzNmpqYW8w (з додаванням натурального перламутру, нержавіюча фурнітура, подарункове пакування+ стікери з котиками) за донат від 50 грн☀️ Тобто 30 грн = один шанс/60 грн = два шанси, 40 грн = один шанс/80 грн = два шанси, 50 грн = один шанс/100 грн два шанси і так далі за нарастаючою. Алгоритм дій: робите донат на баночку або картку банки (якщо донат робиться не з картки монобанку, то пишете коментар де вказуєте свої контактні дані). Розіграємо всі лоти одразу через моно, як набереться потрібна сума! Баночка https://send.monobank.ua/jar/7iFs6f8u2Z Картка банки: 4441111125234736 Дуже сподіваюсь на вашу активність у розіграші і його поширенні🙌 Не проходь повз – бери участь обовʼязково! по всім питанням пишіть мені @ola_poetry #збір

Чи мрієте ви про звільнення? Звільнення від роботи, від турбот, від метушні міста? Чи, може, душа просить старого доброго фестивалю на природі, у компанії музикантів і творчих однодумців? Тоді вам до нас, на “Простір  свободи”— благодійний дводенний музфест поблизу Жовкви! 📆 Коли? 12-13 липня 📍Де? Біля Жовкви, база відпочинку "Сонячні озера" Адреса - Чистопілля, 2, с. Блищиводи (Львівська область) 🎟 Квитки 1 день - 400 грн 2 дні - 600 грн 🎤 Хедлайнери фестивалю: • Yagody • Роман Лисенко • Квітень • Циркуляр • Тетяна Войтович • Шана • Мореґуро • Крокіс • Дев'ятий поверх • YAD Band + додатково: 🛍 Ярмарок з військовими й творчими товарами 🇺🇦 Розіграш прапора з підписом Залужного 🎧 DJ-сет 🎸 Живі виступи ⛺️ Наметове містечко 🎁 Аукціон 🍭 Забави для дорослих і дітей 🥘 Бограч 🔥 Ватра Зануртеся разом з нами у справжнє літо! 🌊 🎯 Усі зібрані кошти — на РУБпАК “Дикі ґазди” і виробництво дронів ГО “Простір Свободи” 🕓 Графік: Субота: 12:00 – 22:00 Неділя: 12:00 – 22:00 🆓 Безкоштовний вхід для: • дітей до 12 років • пенсіонерів • військових з УБД • людей з інвалідністю 1–2 групи 🔗 Квитки -https://zhovkva.kontramarka.ua/uk/prostirsvobodi-106606.html

Ну що тут казати — він мав всі шанси прожити спокійне життя із будиночком у передмісті, машиною, сином - відмінником. Це коли тебе турбує лиш твоя прибуткова стаття, а людей ти сортуєш за вартістю краватки й годинника. І сьогодні він їде із власним водієм через місто-мільйонник, по одній з головних вулиць, які зазвичай перекривають коли їде кортеж, або спецномери, а тут — п'ятитонник… Герой повернувся з війни! Героя ховають. @nemaNideNi4ogo #холодно