КІСПП | KIMPP

🎬 Нові викладачі, нові лекції, нові записи! В інституті тривають зйомки нових лекцій для нашої дистанційної освітньої програми «Психологія забезпечення ментального здоровʼя». До створення навчального контенту долучаються нові викладачі, які привносять власний досвід, знання та сучасні підходи до навчання. Дистанційний формат дає змогу здобувати освіту з будь-якої точки світу – без необхідності залишати роботу, змінювати звичний ритм життя 🌍💻 Ми оновлюємо лекції, розширюємо можливості для навчання й разом створюємо сучасну освіту, доступну кожному, хто прагне професійного розвитку

🇺🇦 #КІСПП долучився до конференції та церемонії нагородження «Лідерство рівних можливостей» 22 вересня у Національній філармонії України в Києві відбулася конференція та церемонія нагородження «Лідерство рівних можливостей» – подія, що об’єднала представників бізнесу, державного сектору, культури, освіти та громадських організацій навколо теми рівності, різноманіття та інклюзії. Цьогоріч організатори отримали понад 300 заявок від компаній, організацій, громад і лідерів та лідерок, які впроваджують принципи рівних можливостей у своїй діяльності. Серед учасників і гостей події був і наш Інститут, який також подавав свою заяву на участь. У межах заходу говорили про сучасні підходи до лідерства, корпоративну культуру, різноманіття та інклюзію, ділилися практичними кейсами й обговорювали, як створювати середовище, у якому різні люди мають можливість реалізувати свій потенціал. Для КІСПП ця тема є особливо близькою, адже освіта та психологія безпосередньо пов’язані з формуванням культури прийняття, поваги до відмінностей та рівних можливостей.

💬 «Сьогодні розмова про гендер і різноманіття в суспільстві стає дедалі ширшою. Психологія та освіта допомагають нам краще розуміти особливості людського досвіду, потреби та погляди різних людей. Саме тому культура рівних можливостей починається з поваги, освіти, відкритого діалогу та створення безпечного середовища, у якому кожна людина може розвиватися й реалізовувати себе», – зазначила проректорка КІСПП.

У КІСПП значну частину академічної та адміністративної спільноти становлять жінки, які щодня працюють в освіті, психології, науці та управлінні. Для інституту це ще один важливий аспект розмови про лідерство: рівні можливості – це не лише про представництво, а й про можливість професійно розвиватися, брати відповідальність, впливати на зміни та реалізовувати власний потенціал. Продовжуємо розвивати культуру рівних можливостей через освіту, психологію та професійну спільноту.

🩶 А що, якби старіння мало свій колір? Rochester Institute of Technology та Pantone вирішили дослідити це питання не метафорично, а науково. Дослідники вивчали, як люди пов’язують кольори з різними етапами життя, здоров’ям, емоціями та старінням. І тут з’явився цікавий нюанс. Молодші учасники часто уявляли пізній вік через те, що людина втрачає. Натомість люди старшого віку частіше пов’язували цей період із тим, що накопичується: досвідом, мудрістю, стійкістю, адаптивністю та перспективою. Тобто старіння виявилося не лише історією про зміни тіла. Це ще й історія про те, як із роками змінюється наше сприйняття себе та світу. Одним із найцікавіших результатів став теплий відтінок сірого – колір, який учасники пов’язували зі спокоєм, прийняттям, мудрістю та адаптивністю. Pantone перетворив ці дослідницькі висновки на спеціальний відтінок – Genentech Gray. І тут сірий стає цікавішим за звичайний колір. Він символізує не відсутність яскравості, а поєднання всього пережитого: цікавості й відкриттів, радості й складних моментів, стійкості й рефлексії. Усього того, що з часом перетворюється на досвід. Цікава деталь: цей експеримент став частиною 50-річної історії компанії Genentech. Як кожне наукове відкриття спирається на попередні знання, так і людське життя з роками набуває нових шарів. Тому головне питання тут, можливо, навіть не «як довго ми живемо?», а «що ми робимо з роками, які отримуємо?» 🩶 І якщо колір може змінити наше уявлення про старіння, то, можливо, нам варто уважніше подивитися й на саме слово «старіння».

⭐️ Сублімація у сучасній психологічній науці трактується як зрілий, адаптивний механізм психологічного захисту та саморегуляції, що полягає у трансформації внутрішньопсихічного напруження, неусвідомлюваних імпульсів або соціально небажаних спонукань у конструктивну, соціально прийнятну та продуктивну діяльність. Вона забезпечує екологічний перенаправлений вихід енергії, перетворюючи потенційно деструктивний афект на творчий, інтелектуальний або соціально корисний продукт. Історична генеза поняття: ✨Зиґмунд Фройд: запровадив цей термін у психоаналіз у 1900 році. На думку Фройда, сублімація є головною ознакою психологічної зрілості та цивілізованості, адже саме завдяки їй людство створило культуру, релігію та науку. Він розглядав її як єдиний повністю «вдалий» захист, що змінює первинну ціль потягу на соціально ціннісну без невротичного витіснення. ✨ Анна Фройд: у своїй фундаментальній праці 1936 року класифікувала сублімацію як один із базових, найбільш інтегрованих та ефективних захисних механізмів Еґо, що свідчить про високий рівень адаптації особистості. ✨ Карл Густав Юнг: розглядав сублімацію ширше – як майже містичний, алхімічний процес перетворення та інтеграції особистості, критикуючи Фройда за надмірне фокусування лише на сексуальній енергії (лібідо) та наголошуючи на трансформації архетипових змістів психіки. Структурно процес сублімації включає: ✨ динамічний компонент (наявність вільної психічної енергії чи внутрішнього конфлікту) ✨ когнітивно-вольовий компонент (переформатування смислів, зміна цільової спрямованості імпульсу) ✨ поведінковий компонент (реалізація енергії у формі мистецтва, наукового пізнання, професійних досягнень чи спорту) #КІСПП_довідник

ВІДКРИТО НАБІР НА КУРС «ОСНОВИ СЕКСОЛОГІЇ ТА СЕКСОПАТОЛОГІЇ» Запрошуємо психологів, психотерапевтів, медиків, а також студентів випускних курсів спеціальностей «Психологія», «Медична психологія» та «Медицина» до глибокого вивчення феномену сексуальності. Курс поєднує біопсихосоціальну модель, психоаналітичний ракурс та сучасну клінічну практику. Формат: online За сприятливих умов можливі додаткові виїзні семінари 🗓 Початок занять: 30 жовтня 2026 року Тривалість: 2 роки — 10 триденних семінарів Обсяг: 210 академічних годин / 7 кредитів ECTS 🔖Вартість: 7 800 грн за один 3-денний семінар Перша оплата — одразу за 2 модулі, надалі — помодульно. 📎 Документ: свідоцтво про підвищення кваліфікації державного зразка Свідоцтво видається за наявності диплома про вищу психологічну або медичну освіту рівнів «бакалавр» / «магістр». Студенти випускних курсів спеціальностей 053 «Психологія», 222 «Медицина» та 225 «Медична психологія» отримують свідоцтво після пред’явлення диплома про закінчення ЗВО. 📌 ПРОГРАМА КУРСУ 1. Предмет, історія та методологічні підходи сексології. Критерії та диференціація «норми» й патології в сексології та сексопатології. 2. Цикл сексуальної взаємодії. Сексуальні диз’юнкції та дисфункції: класифікація та методи психокорекції. 3. Тілесні та пренатальні аспекти розвитку сексуальності. Психотерапевтична робота з тілом, агресією, сексуальною травмою та наслідками інцесту. 4. Феноменологія сексуальних фантазій. Вплив порнографії й віртуального середовища на сексуальність. Психоаналітичний аналіз любовних трикутників у парі. 5. Відтворення порушень ранніх об’єктних стосунків у сексуальній сфері. Залежна поведінка та клінічна картина сексуальних дисфункцій. 6. Психодинамічний підхід до розуміння перверсій: перверсивні механізми захисту та садо-мазохістичні альянси. Діагностика парафілічних розладів за DSM-5 та МКХ-11. Вплив психопатології на зріле партнерство. 7. Психологія зрілих любовних і сексуальних стосунків: межі, часовий вимір та феноменологія міжстатевого порозуміння. 8. Психодинаміка любовних стосунків: вибір партнера, несвідомі конфлікти, психосоматичне партнерство, криза інтимності та травма сепарації. 9. Стать, гендер і психоаналіз: фалоцентричний, гіноцентричний та феміністичний підходи. Проблематика норми й маргінальності гендерної ідентичності. 10. Психологія вибору сексуального об’єкта. Сучасні підходи до дослідження гомосексуальності, бісексуальності та асексуальності. Групи ведуть групові аналітики, які мають європейську сертифікацію у сфері групового психоаналізу. РОЗКЛАД НА 1-Й НАВЧАЛЬНИЙ РІК 1 модуль: 30.10 - 01.11.2026 2 модуль: 11.12 - 13.12.2026 3 модуль: 22.01 - 24.01.2027 4 модуль: 12.03 - 14.03.2027 5 модуль: 14.05 - 16.05.2027 6 модуль: 02.07 - 04.07.2027 ПОРЯДОК ЗАРАХУВАННЯ Випускники та студенти КІСПП / УШГА, зокрема слухачі курсу з теорії психоаналізу, можуть одразу звертатися до адміністрації КІСПП для укладення договору. Якщо ви не навчалися в КІСПП або УШГА, вступ передбачає проходження співбесіди. Для цього надішліть лист на [kispp@kispp.com, зазначивши: — ПІБ; — контактний номер телефону та e-mail; — назву курсу — «Основи сексології та сексопатології»; — намір пройти співбесіду. Після успішної співбесіди вас буде внесено до списків слухачів для подальшого укладення договору з КІСПП. ДЕДЛАЙН УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ: 23 ЖОВТНЯ

✈️ Онбординг і організаційна соціалізація У психології організаційна соціалізація – це процес, під час якого людина поступово освоює норми, ролі, цінності та способи взаємодії в новій спільноті. Вона допомагає перейти від стану «новачок» до стану «повноцінний учасник». Онбординг – це структурована частина цього процесу. Традиційно його сприймають як короткий вступний етап: знайомство з правилами, людьми та середовищем. Але науково доведено, що психологічна адаптація не обмежується першими тижнями чи місяцями. Вона триває стільки, скільки людина проходить через нові ролі та очікування. Дослідження показують, що успішна соціалізація формує кілька важливих відчуттів: ▪️розуміння, «як тут усе працює» ▪️чітке бачення своєї ролі ▪️відчуття підтримки та приналежності ▪️здатність діяти самостійно ▪️бачення подальшого розвитку Коли ці елементи відсутні, зростає ризик відчуження, зниження мотивації та втрати професійної ідентичності. Саме тому сучасний підхід розглядає онбординг не як разовий захід, а як безперервний супровід через ключові переходи. У КІСПП ми розуміємо онбординг ширше, ніж просто знайомство з розкладом і аудиторіями. Психологічно адаптація до освітнього середовища – це тривалий процес, який триває протягом усього навчання. Онбординг часто сприймають як щось для першокурсників: показати, де аудиторії, пояснити розклад, познайомити з викладачами, дати доступ до платформ. Але кожен новий етап навчання приносить нові ролі, очікування і внутрішні виклики. Що потрібно людині на різних етапах: • Бакалаврат – орієнтація та зростання автономії – «Як тут усе працює і як мені бути студентом?» та «Як стати самостійнішим і зрозуміти, куди рухатися далі?» • Магістратура – перехід на новий рівень – «Як змінити спосіб мислення і професійну ідентичність?» • Аспірантура – становлення дослідника – «Як перейти від навчання до самостійної наукової роботи?» • Після випуску – збереження зв’язку – «Як залишатися частиною спільноти, коли навчання вже завершилося?» Саме тому ми говоримо не просто про онбординг, а про супровід. І нам важливо, щоб студент міг сказати: ▪️Я розумію, як тут усе влаштовано ▪️Я відчуваю свою роль і відповідальність ▪️Я знаю, до кого можу звернутися ▪️Я можу діяти самостійно ▪️Я бачу, куди можу розвиватися ▪️І зрештою: «Я є частиною цієї професійної спільноти» Тому студентський шлях у КІСПП – це не просто «вступ → навчання → диплом». Це послідовність переходів, і на кожному з них надається підтримка.

Дежавю, віщі сни, брейнрот, залежність від соцмереж — звідки все це береться? Інтерв'ю з нейробіологинею Вікторією Кравченко розкладе все по поличках (у мозку, у прямому сенсі) 😅 Як працює мозок людини? Як наука пояснює щоденні "затупи" мозку та чи зможуть люди читати думки одне одного? Дивіться вже на каналі!

Організаційна культура є складним багатовимірним феноменом, тому в організаційній психології та менеджменті не існує однієї універсальної моделі її опису. Різні теоретичні підходи акцентують увагу на різних рівнях і характеристиках культури. Модель Едгара Шейна Один із найбільш впливових підходів розглядає культуру як багаторівневу систему. На поверхневому рівні знаходяться артефакти – видимі прояви культури: мова, символи, ритуали, організаційні практики та способи взаємодії. Наступний рівень – проголошені цінності та норми, які організація вважає важливими. Найглибший рівень становлять базові фундаментальні припущення – часто неусвідомлювані уявлення про людей, владу, взаємодію, успіх, конфлікт і способи функціонування організації. Ця модель дозволяє побачити різницю між тим, що можна безпосередньо спостерігати, і тим, що лежить в основі поведінки. ⭐️ Модель конкуруючих цінностей Кіма Камерона та Роберта Куїна Цей підхід описує культуру через два виміри: орієнтацію на внутрішнє або зовнішнє середовище та фокус на гнучкості або стабільності. У результаті виокремлюють чотири культурні типи: – кланова культура – співпраця, залученість, розвиток і приналежність – адхократична – інновації, гнучкість, експериментування та готовність до змін – ринкова – конкуренція, результативність і досягнення цілей – ієрархічна – формалізація, контроль, стабільність і передбачуваність Важливо, що організація не обов’язково належить лише до одного типу. Модель дозволяє аналізувати співвідношення різних ціннісних орієнтацій ⭐️ Модель Теренса Діла та Аллана Кеннеді У цьому підході культура пов’язується з двома характеристиками організаційного середовища: рівнем ризику та швидкістю отримання зворотного зв’язку щодо результатів діяльності. Це дозволяє досліджувати, як специфіка середовища формує характер поведінки працівників, способи прийняття рішень та ставлення до ризику. ⭐️ Культурні виміри Герта Хофстеде Підхід Хофстеде переносить аналіз на ширший культурний контекст і дозволяє досліджувати такі характеристики, як дистанція влади, індивідуалізм – колективізм, уникнення невизначеності, довгострокова орієнтація та інші виміри. Це особливо важливо для аналізу міжнародних організацій і міжкультурної взаємодії. Таким чином, різні моделі не стільки суперечать одна одній, скільки дозволяють розглядати організаційну культуру з різних аналітичних позицій. Для організаційного психолога вибір моделі залежить від дослідницького питання: що саме ми хочемо зрозуміти в організації – її глибинні припущення, цінності, поведінкові патерни чи культурний контекст?

Що відбувається з людиною, коли вона приходить працювати в нову організацію? Вона потрапляє не лише в систему посад, функцій і формальних правил. Вона потрапляє у певне психологічне середовище, де вже існують уявлення про те, як правильно поводитися, кому можна довіряти, як проявляти ініціативу, що вважається помилкою, як виражати незгоду і що відбувається з тими, хто порушує неписані правила. Саме це середовище значною мірою формує організаційна культура. ⭐️ У психологічному контексті її можна розглядати як систему спільних смислів, цінностей, норм, переконань і моделей взаємодії, через яку члени організації інтерпретують події та регулюють власну поведінку. Культура не просто існує «навколо» людини. Вона поступово засвоюється. Новий працівник спостерігає за колегами, отримує реакції на власну поведінку, помічає, що винагороджується, а що викликає осуд, і поступово формує уявлення про те, «як тут усе працює». Наприклад, якщо працівник бачить, що помилки обговорюються як можливість для навчання, він може поступово формувати більшу готовність говорити про труднощі. Якщо ж помилки супроводжуються публічним осудом, психологічною загрозою або покаранням, більш імовірними стають приховування проблем, уникнення відповідальності та обережність у висловлюваннях. Тобто культура впливає на те, яку поведінку людина вважає безпечною, прийнятною та можливою. ⭐️ Важливим є і співвідношення між особистими цінностями працівника та цінностями організації. Людина може цінувати автономію, але працювати в середовищі тотального контролю. Може надавати великого значення співпраці, перебуваючи в системі, де винагороджується індивідуальна конкуренція. Може прагнути розвитку, але опинитися в культурі, де ініціатива сприймається як загроза усталеному порядку. Така невідповідність не обов’язково одразу призводить до проблем. Проте за тривалого існування вона може бути пов’язана зі стресом, зниженням залученості, емоційним виснаженням та зменшенням задоволеності роботою. ⭐️ Водночас відповідність між особистими та організаційними цінностями може підтримувати відчуття належності, автентичності та суб’єктивної значущості професійної діяльності. Тому з позиції психології організаційна культура – це не абстрактний набір корпоративних цінностей. Це середовище, у якому люди навчаються взаємодіяти, формують уявлення про себе та інших, регулюють власну поведінку й переживають свою професійну реальність. І саме тому, досліджуючи психологічний стан працівника, важливо запитувати не лише: «Що відбувається з цією людиною?», а й: «У якому організаційному середовищі це відбувається – і яку поведінку воно формує?»

Альфред Адлер – один із засновників індивідуальної психології, який змінив погляд на людину, її мотивацію, стосунки та життєвий шлях. Його психологія – про те, що ми не просто «маємо» певний характер чи долю. Ми формуємо власний спосіб життя, ставимо перед собою цілі, шукаємо своє місце серед інших і можемо змінювати те, як живемо. 🗯️ “Understanding Human Nature” (Розуміння людської природи) – одна з найкращих книг для знайомства з психологією Адлера. Він пояснює, як формується характер, як на нас впливають дитинство, сім’я, порядок народження, почуття неповноцінності та прагнення до значущості. Адлер вчить дивитися на поведінку не ізольовано, а як на частину цілісного життєвого стилю людини. 🗯️ “The Science of Living” (Наука жити) – книга про те, як психологічні закономірності проявляються у повсякденному житті. Адлер розглядає три фундаментальні сфери – стосунки з іншими, роботу та любов – і показує, що психологічне здоров’я значною мірою пов’язане зі здатністю співпрацювати, відчувати свою приналежність і робити внесок у спільне життя. 🗯️ “The Practice and Theory of Individual Psychology” (Практика і теорія індивідуальної психології) – більш ґрунтовна й професійна книга для тих, хто хоче глибше зрозуміти адлеріанський підхід. Тут Адлер детально розкриває поняття життєвого стилю, комплексу неповноцінності, компенсації, цілеспрямованості поведінки та соціального інтересу. Особливо цінна для психологів і тих, хто хоче перейти від загального знайомства з теорією до її практичного застосування. 🗯️ “What Life Should Mean to You” (Що для тебе має означати життя) – одна з найбільш доступних і водночас глибоких книг Адлера. Її центральне питання – яким має бути життя, щоб воно було не лише успішним для нас, а й корисним для інших. Адлер говорить про сенс, цілі, мужність, стосунки, виховання та відповідальність за власний життєвий вибір. 🌀 Разом ці книги можна читати як своєрідний маршрут у світ індивідуальної психології: від розуміння людини – до розуміння того, як вона живе; від теорії – до практики; від питання “чому я такий?” – до питання “як я хочу жити?” Адлер нагадує, що психологія – це не лише про пошук причин наших труднощів. Це також про можливість змінювати життєвий стиль, будувати стосунки, розвивати соціальний інтерес і надавати власному життю сенсу. #КІСПП_бібліотека #KIMPP_librarium

Комплекс неповноцінності: що насправді мав на увазі Альфред Адлер? «У мене комплекс неповноцінності» – вислів, який давно вийшов за межі психології. Але в теорії Альфреда Адлера це поняття мало значно складніше значення. Адлер вважав, що почуття неповноцінності саме по собі є нормальною частиною розвитку. Дитина маленька, залежна від дорослих, багато чого не вміє – і природно помічає власні обмеження. Це може стати стимулом: «Я поки не вмію — отже, можу навчитися». 🔽 Коли це стає проблемою? Комплекс неповноцінності – це вже не просто невпевненість у певній ситуації. Воно може проявлятися по-різному: людина починає уникати ситуацій, де може зазнати невдачі, або, навпаки, стає надмірно конкурентною та постійно намагається довести свою перевагу. 🔽Компенсація: «Я доведу, що можу» Для Адлера важливим було поняття компенсації. Якщо людина відчуває себе слабкою в одній сфері, вона може намагатися розвинути інші здібності. Проблема виникає тоді, коли компенсація перетворюється на постійне доведення власної цінності. Саме тут Адлер говорив про «комплекс переваги» – перебільшене уявлення про власні здібності та досягнення як можливу надкомпенсацію почуття неповноцінності. Тому демонстративне «я кращий за всіх» не завжди означає справжню впевненість. 🔽Не обов'язково бути кращим за інших Це важливе уточнення. Коли Адлер говорив про «прагнення до переваги», він не мав на увазі бажання домінувати над іншими. Йшлося про розвиток власного потенціалу, рух до повноти й реалізації себе. Що говорить сучасна наука? «Комплекс неповноцінності» сьогодні не є окремим діагнозом. Це передусім концепція адлеріанської психології. Водночас сучасні дослідники продовжують вивчати почуття неповноцінності. Дослідження 2023 року за участю 1046 людей показало зв'язки між почуттям неповноцінності, рисами особистості та комплексом переваги. Автори, зокрема, виявили, що нейротизм мав найбільшу прогностичну силу щодо почуття неповноцінності. Інші сучасні дослідження також розглядають, як люди компенсують відчуття власної недостатності — зокрема у навчанні, зовнішності, фізичних здібностях, спілкуванні та самооцінці. 💡 Головна думка Адлера Почуватися недостатньо хорошим – ще не означає бути слабким. Важливіше те, що людина робить із цим почуттям. Воно може змусити нас уникати життя й постійно порівнювати себе з іншими. А може стати точкою розвитку: визнати свої слабкі сторони, навчитися нового, попросити про допомогу й поступово сформувати реалістичніше ставлення до себе.

#Видатні_Психологи 🔆 Альфред Адлер – австрійський психолог і психіатр, засновник індивідуальної психології та один із найвідоміших критиків Зигмунда Фрейда. Він вважав, що поведінку людини визначає не лише несвідоме й минулий досвід, а й її прагнення до мети, стосунки з іншими людьми та бажання знайти своє місце у світі. Адлер із дитинства часто хворів і багато розмірковував про те, чому люди відрізняються одне від одного. Він закінчив медичний факультет Віденського університету, але поступово його дедалі більше цікавило не лише фізичне здоров'я, а й психологічні причини людської поведінки. Професійний шлях Адлера розпочався в період бурхливого розвитку психоаналізу. Деякий час він був членом кола послідовників Зигмунда Фрейда, але згодом їхні погляди суттєво розійшлися. Після гострої суперечки на засіданні Віденського психоаналітичного товариства Адлер залишив організацію. Невдовзі він сформував власний напрям – індивідуальну психологію. На відміну від Фрейда, Адлер вважав, що людину не можна пояснити лише через несвідомі процеси та події дитинства. Він наголошував на ролі соціального середовища, особистих цілей і прагнення людини розвиватися. Одним із найвідоміших понять, пов'язаних з Адлером, став «комплекс неповноцінності». Учений вважав, що в дитинстві людина часто відчуває власну слабкість або залежність від дорослих. Це почуття може стати поштовхом до розвитку – людина намагається компенсувати свої слабкі сторони та досягти більшого. Цікаві факти: � Увів поняття «життєвого стилю». Він вважав, що ще в дитинстві людина формує певне уявлення про себе, інших людей і світ. Ці уявлення впливають на те, як ми будуємо стосунки, реагуємо на труднощі та приймаємо рішення. � Після Першої світової війни активно займався питаннями дитячої психології та освіти. У Відні за його участю було створено понад 30 консультаційних центрів для дітей і підлітків. � Свої погляди виклав у працях «Зрозуміти природу людини», «Практика і теорія індивідуальної психології» та «Наука про характер».

💬 Запрошуємо до груп психологічної підтримки Період навчання, входження у професію, перші кроки в практиці часто супроводжуються напругою, невизначеністю, сумнівами у собі, втомою та питаннями, на які складно знайти відповідь наодинці. У цей час особливо важливо мати простір, де можна зупинитися, бути собою та не «тримати все в собі». Група психологічної підтримки — це безпечний і приймаючий простір, у якому не потрібно відповідати очікуванням, демонструвати «стійкість» чи знати правильні відповіді. Тут можна бути з різними станами — тривогою, розгубленістю, злістю, втомою, сумнівами або, навпаки, з інтересом і натхненням — і бути почутими. У групі ви зможете: 🤎говорити про власний досвід і бути почутими без оцінювання; 🤎слухати інших і помічати, що багато переживань є спільними; 🤎відчути підтримку людей, які перебувають у схожих навчальних і життєвих умовах; 🤎ділитися думками та переживаннями щодо навчання, початку практики, професійної ідентичності та ролі психолога; 🤎навчатися надавати підтримку іншим і приймати її для себе. Особливістю групового формату є те, що він дозволяє не лише отримувати допомогу, а й поступово відновлювати відчуття опори, приналежності та контакту – з іншими й із собою. Після завершення груп студенти неодноразово говорили про важливість цього формату й просили про продовження – саме цей живий запит і став підставою для відкриття нових груп у цьому семестрі. 💗 Зверніть увагу! Група діятиме в двох форматах, раз на два тижні (треба обрати один формат):  • онлайн по четвергах 18:00-20:00 • наживо по неділях 10:00-13:00 🕐 Дати online: 8.10 22.10 5.11 19.11 3.12 17.12 Вартість участі в онлайн групі 3600 грн. Є можливість сплатити курс повністю або двома частинами по три зустрічі.  🕐 Дати offline: 11.10 25.10 8.11 22.11 6.12 20.12 Вартість участі в офлайн групі 6300 грн за 6 зустрічей.  Є можливість сплатити курс повністю або двома частинами.  Формат групи: • 8-12 учасників; • група є закритою; • перші три зустрічі - відкриті; • на третій зустрічі склад групи фіксується і далі працює без змін. Ця група – не про «виправити себе», а про можливість бути в процесі, ділитися, чути й бути почутими, знаходити підтримку та поступово формувати внутрішню опору у складному, але важливому періоді професійного становлення. ✏️ Реєстрація: https://forms.gle/Uf8TKEf8nX3AUiMs8

💛 Розпочався прийом статей до публікації в періодичному науковому виданні «Київський журнал сучасної психології та психотерапії» Прийом статей триватиме до 15 жовтня Керівництво для авторів 👉🏻 mpp-journal.com/index.php/journal/Submissions Сайт журналу 👉🏻 https://mpp-journal.com #КЖСПП #КІСПП_Наука

Якщо вже й хвалитися – то своїми студентами та досягненнями інституту 💙 Але й не можемо не показати вам ще одне наше маленьке поповнення 🌿 До 1 вересня студенти ІІ курсу ОП Психологія забезпечення ментального здоровʼя подарували Інституту нову орхідею – ніжну, особливого відтінку, яка поповнила нашу зелену колекцію 🌸 Кажуть, хороші речі мають властивість розростатися. Схоже, у нас це працює не лише з рослинами 🪴✨ Дякуємо наші дорогі, за цю красуню ☺️

🧠 Чому складні завдання не завжди роблять нас розумнішими? «Якщо тобі важко вчитися – у мозку утворюються нові зв’язки». Звучить переконливо. Але чи справді будь-яка складність робить навчання ефективнішим? У новій статті нашої Вікторії Кравчук для «Дзеркала тижня» – про те, що насправді відбувається з нами, коли навчатися складно. Нехай складність у навчанні буде не самоціллю, а інструментом, який справді допомагає розвиватися.

Ми продовжуємо нашу архівну розвідку й показуємо шкільні фото викладачів #КІСПП Цікаво, чи можна було вже тоді здогадатися, хто з цих школярів одного дня буде розповідати про психологію, проводити навчання, відповідати на складні запитання 🤔 Хтось уже тоді мав вигляд майбутнього викладача. Хтось – майбутнього дослідника. А ми вкотре переконуємося: між «ким я буду, коли виросту?» і «ким я став» може бути ціла історія. І дуже приємно, що в нашій історії є саме ці люди ❤️

📸 Перше вересня. Тоді й тепер. Колись – портфель, перший дзвоник і питання «А ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Тепер – дипломи, професійний досвід, кар’єрні рішення й відповідь: «Дайте подумати…» Ми зазирнули в архіви та знайшли фото нашої команди 1 вересня шкільних років, і вирішили перевірити, чи можна було вже тоді здогадатися, ким вони стануть Кажуть, деяких людей видно одразу: ще в школі вони вже мають вигляд тих, хто знає, що відбувається, де список і хто за це відповідає 😄 Гортайте фото й перевіряйте, чи справді майбутню адміністрацію можна було впізнати ще тоді 👀 А далі – викладачі. І тут буде цікавіше: чи можна було серед цих школярів розгледіти майбутніх тих, хто одного дня сам стоятиме перед аудиторією? Продовження – у другій частині 😉 Тож сьогодні просто трохи ностальгії, усмішок і нашої команди ❤️

💐1 вересня – День знань і день, коли місто знову наповнюється студентським голосом. В Україні 1 вересня давно стало особливою традицією – днем, коли після літньої перерви університети й школи знову відкривають свої двері, а навчання починається з нових зустрічей, планів і можливостей. У різних країнах ця традиція має свій вигляд. Десь навчальний рік починається у серпні, десь – восени, а десь студенти повертаються до навчання у зовсім інший час. Але всюди цей момент об’єднує одне – початок нового етапу, нових знань і нових знайомств. Для нас цей день – про повернення ранкових маршрутів, аудиторій, розмов у коридорах, перших пар і знайомого ритму навчання. Але для команди КІСПП літо не було паузою. Поки інститут готувався до нового навчального року, команда працювала – без канікул і без зупинки. Готували програми, аудиторії та навчальний процес. Проводили вступну кампанію, зустрічали абітурієнтів, відповідали на сотні запитань і допомагали зробити перший крок до КІСПП. Тож сьогодні ми не просто відкриваємо новий навчальний рік. Ми продовжуємо те, над чим працювали всі ці місяці. З новими знаннями, новими зустрічами та новими можливостями в новому навчальному році!