Модерна Спіжарка

Пряме посилання на матеріал тут: https://www.kunsht.com.ua/articles/yak-izha-vplyvaie-na-suspilstvo

Спільно з Куншт нам вдалося зателефонувати за океан… і зв’язатися з Мері Вайт та Бенджаміном Вурґафтом, авторами книги «Як ми їмо» 📖 Вийшло просто неймовірне інтерв’ю про те, як їжа впливає на суспільство. І як зрозуміти: це їжа описує людство, чи людство її? 👉🏻 Читай тут 👈🏻 Дякуємо Куншту та журналістці Олесі за таку цікаву та динамічну розмову! А особисто зацінити книжку можете 👀 отут 👀

Ну, якщо вже почали про книги, і далі йдемо. У Куншт вийшло інтерв"ю з авторами книги Як ми їмо (науковою редакторкою українського перекладу попрацювала я, чому дуже радію). Думаю, станом на зараз, це найбільш впливовий текст про food studies українською, ось чесно. Читала цей текст, ніби готувалась до семінару на курсі Дослідження пам"яті, бо рівень перехресних посилань, впливів, мікс історії, філософії, антропології саме такий. Вислови Мері та Бена суголосні моїм думкам на 100% і тому, як я зараз досліджую тренди у продуктах. Навіть співпадають посилання на деяких авторів. Дуже рекомендую до читання і матеріал, і першоджерело (книгу). Маю надію, що ми з видавництвом організуємо якусь інтеракцію з читачами, де можна буде усе обговорити.

Книги Прийшла довгоочикувана новина. Наша з Люсією Бондар тамвидавництвом Creative Publishing книга про сучасне випікання хліба в Україні — у фіналі світового конкурсу Gourmand World Cookbook Award. Я дуже вдячна видавництву за цю можливість доєднатись до цього проєкту, а чоловікам та жінкам, які щодня роблять хліб в Україні — низький уклін та шана.

Почнемо ранок не с трендів. Хоча?! Чекайте! Чотирилапи впевнено зайняли місце в родинах, емоційному житті та економіці. Це велетенський тектонічний ссув (говорила про це на тогорічній конференції про їжу майбутнього), мегатренд. З одного боку, ми бачимо усі ці колекції для песів від Адидас та Діор, з іншого — існують кинути тварини, які потребують пет батьків. Життя з собакою — це постійна взаємодія з безумовною любовʼю. Як людина, яка вже два десятиріччя цим насолоджується, гарантую це вам. Обидва мої пса, Тімʼян (Тіма) та Розмарин (Марік) були врятовані з вулиці. Я люблю усіх собак, але притримуюсь наступної етичної рамки: не бачу можливості купувати собаку, коли є така кількість безпритульних, яким потрібна допомога. Як власниця врятованих псів, я маю якийсь спеціальний радар і бачу таких самих врятованих (і тепер дуже щасливих) собацюр на вулицях Львова, Києва, усюди. Вони ведуть своїх пет батьків на повідці, їх шерсть блищить, хвіст догори й вони світяться від щастя. То ж я є амбасадоркою такого всиновлення. Просто зараз Роксолана Худоба (яка також прихистила чудову Квітку з прифронтових земель) опікується маленькою зграєю чудових цуценят. Більшість з них вже знайшла родини. А дві дівчинки ще у пошуках. Роксі круто написала про те, що разом з Далею та Ірискою ви маєте шанс вступити до теплого собачого ком’юніті — а це неабиякий бонус! Я зі своєї сторони беру зобовʼязання допомогти (фінансово) з вакцинаціями та стерилізацією. А також завжди — своїм досвідом життя та подорожей разом з собаками. Ось тут посилання на пост Роксолани. https://www.instagram.com/p/Deri7aVCIth/?img_index=13&rpxt=MXlndGJxbDZ3N2Zm Пишіть їй або мені, і буде вам щастя

Я такий олд, що чудово пам"ятаю вихід цього бренду (Первак) на ринок зі слоганом "Щоб стояв у кожній хаті!". Коли це перетворилось на чай та - хосподі памагі! - турбодріжджі?! WTF?!

Книгу Майка Поллана Food Rules я купила тоді ж, у 2015 році, у чудовій книгарні-ресторані поблизу Дюпон Серкл, Вашингтон. https://www.kramers.com/

Мій коментар до тренду мінімалізму: Less is more — один з найуживаніших маркетингових слоганів, коли потрібно продати вам трошки тихої розкоші. Пам'ятаю його з початку роботи копірайтеркою у 2000 році, коли всі ми читали мастодонтів маркетингу і намагалися зрозуміти механізми впливу брендів на покупців. Тепер я дивлюся на це ще й з погляду смакових трендів та історії продуктів. То про що нам каже цей мінімалізм? Думаю, не останню роль тут грає епістемологія етикеток: етикетка змінила саме джерело нашого знання про їжу, перемістивши його з органів чуття в текст. Поки етикеток не було, ми орієнтувалися на вигляд, аромат і смак продукту. Тепер, вдягаючи окуляри, щоб розібрати дрібний шрифт, ми стикаємося з тим, що наших знань недостатньо. Як можна тримати в пам'яті всі ці Е? Які з них корисні? Чому їх так багато? Втома очей і роздратування від власного незнання кажуть нам, що потрібно щось чистіше, зрозуміліше, мінімалістичніше. Французький соціолог Клод Фішлер пояснює, чому це роздратування таке глибоке. Він описав «принцип інкорпорації»: з'їдаючи щось, ми робимо це частиною себе. Їжа творить того, хто їсть, тож людина природно намагається творити себе через їжу. Рот Фішлер порівнює з вартою на вході до нашого тіла: кожен шматок проходить там суворий контроль. Кулінарія тисячоліттями допомагала заспокоїти цю тривогу, бо те, що приготовано знайомим способом зі знайомих речей, легко пропустити всередину. Етикетка з десятком незрозумілих назв ламає цей механізм. У літературі про сприйняття ризиків для таких продуктів навіть з'явився іронічний термін «неідентифіковані харчові об'єкти». Майкл Поллан запропонував домашні ліки від цієї тривоги: не їжте нічого, у чому ваша прабабуся не впізнала б їжу. Цікаво, що межа «справжньої їжі» в самого Поллана рухалася. У 2006 році він писав про пра-пра-прабабусю, у 2007-му про пра-прабабусю, а у 2008-му зупинився на прабабусі. Суть правила лишається незмінною: коли знань бракує, ми покладаємося на пам'ять роду. Короткий склад на упаковці обіцяє саме це: можливість упізнати кожне слово, ніби його вимовила прабабуся. Для того, щоб насправді надихнутися цим мінімалізмом, варто здійснити подорож до Японії, де чистота смаків, ліній і кольорів є основою щоденного життя і відображається в кожній тарілці (а насправді в багатьох маленьких тарілочках, піалах і горнятках, за принципом ітідзю-сансай, «один суп і три страви»). Але в реальності важко споживати тільки таке у світі, який захопили дофамінові кольори та викручені на повну смаки. І не забуваймо, що менше інгредієнтів не завжди гарантує користь. Візьміть класичні чипси Lay’s. Їхній склад звучить як ідеал мінімалізму: картопля, олія, сіль. Виробник прямо пише на упаковці «три інгредієнти», «без штучних ароматизаторів», «без консервантів». Прабабуся впізнала б кожне з цих слів. Водночас маленький пакетик на 31,8 г містить 180 ккал, тобто близько 570 ккал на 100 г, ще й з поєднанням жиру й солі, від якого важко відірватися. На фото: тарілка ферментованих овочів, як доповнення до холодної соби. Soba Tamawarai, Токіо, 2025

Тренди Ну а у мене свої диктанти) Продовжую огляд. Попередні тексти є у моїй стрічці, посилання на оригінал репорту покладу у коментарі. Спочатку я публікую сам тренд, а наступним текстом - мій коментар. Поїхали! 5. Мінімалізм інгредієнтів Коли йдеться про списки інгредієнтів, менше стає більше. Підживлювані вірусним контентом у соціальних мережах з натяком на «читайте етикетки» та зростаючою увагою до добавок і ультраоброблених харчових продуктів (UPF), покупці сприймають скорочені списки інгредієнтів як маркер якості. Виробники реагують, спрощуючи рецептури, замінюючи колись довгі списки інгредієнтів лаконічними. Також з'являється все більша кількість додатків та програм сертифікації, що не використовують UPF, щоб допомогти споживачам орієнтуватися на полицях магазинів. Ця ширша галузева тенденція вже давно є основоположною для Whole Foods Market, де наші Стандарти якості наразі забороняють понад 300 харчових інгредієнтів.  Спробуйте тренд : чіпси Vandy, крекери з насінням Ella's Flats Superfood, вино Avaline**, пророщені горіхи Daily Crunch, батончики Simple Mills Nut & Seed Trail Mix (не підтверджено UPF), органічне несолодке кокосове молоко MALK, беззернові пластівці Lovebird Cocoa O's, енергетичні кульки RXBAR Protein, фісташкове масло Whole Foods Market, чай Spindrift (не підтверджено UPF), фрикадельки зі 100% яловичини трав'яного випасу з ранчо Teton Waters Ranch, протеїнові батончики на кістковому бульйоні HOL Health Club (частина когорти раннього росту LEAP 2026 від Whole Foods Market).

Куди я б пішла, якщо б була у Києві і навіть не писала б диктант.

У інста черговий флешмоб — тре запостити перше фото з галереї телефона. Поки скролила до травня 2015, зрозуміла, що чудово памʼятаю, де його зробила. Це була подорож за програмою американської торгівельної палати SABIT для людей з ресторанної індустрії. Ми відвідували Вашингтон, Чикаго (і найбільшу виставку ресторанного бізнесу NRA Show) та Новий Орлеан, всюди дивились, слухали та досліджували досвід американського бізнесу, ресторанного піару тощо. У перші дні у Вашингтоні я метнулась кудись на інший берег Потомаку (а по суті — в інший штат, за межі Округу Колумбія, просто на метро), щоб купити свій перший айфон. Так-так, до цього я трималась на якихось аналогових пристроях, виходить 🤪 Під час усієї цієї подорожі ми, крім основної програми, кожну хвилину вільного часу присвячували походах по ресторанах, ринках, барах. В усіх з групи були свої якісь списки, рейтинги, рекомендації. Ми бронювали, переброньовували, стояли в чергах, шерили тарілки, сьорбали один у одного коктейлі. Моєю partner in crime у цій пригоді була Маргарита Бойко з Івано-Франківська. Марго з родини отельєрів та виробників їжі (хто зупинявся в Надії та їв у них, той цього не забуде), має чудовий смак і завжди була готова до пригод. То ж одного ранку ми помчали з нею на знаменитий рибний ринок у Вашингтоні, поїсти устриць то блакитних крабів. Ото звідти це перше фото у галереї нового айфона). Принагідно запрошую до мого інста, там багато їжі назбиралось за роки) https://www.instagram.com/ogorodnyk

Раз на рік традиційно борщ з"являється у НЙТ) https://www.facebook.com/share/p/1DqbMXhFTk/

За їжественним календарем Потойбіччя вже скоро почнеться великий цикл Соняшника, а разом із ним – відкриття нового «Сільпо»😎 29 жовтня готуйте торбинки та теплі емоції, адже ми покажемо загадкових їстот потойбічного «Сільпо»👀 Занотуйте: м. Київ, просп. Степана Бендери, 23.

🐾 UAnimals і Фіма Константиновський перетворили «Пісню про карася» на заклик прихистити тварину Зоозахисна організація разом із коміком переосмислили гумористичний хіт: зберегли знайому мелодію, але переписали текст, щоб привернути увагу до адопції тварин із притулків. До кампанії також зняли кліп, у якому з’явилися справжні коти й собаки, що шукають родину. Деякі герої відео знайшли дім ще до його прем’єри. А це особливо важливо під час війни: команда UAnimals щотижня евакуює із зони бойових дій 30–50 тварин, і після порятунку кожній потрібно знайти безпечне місце. ❤️ Діджитальня ❤️ Діджиталіті - канал з вакансіями

Ооо, це така милотааа!

Тренди Ще один звіт з SIAL у Парижі. Всупереч дуже оптимістичному загу, я не бачу заявлених глобальних іновацій. Зсув кількарічної давнини, пов"язаний з протеїном - оце було глобально. А так... Ну і є підтвердження з трендом на маш-ап, про який писала вчора. Тепер це артикулюється у кожному звіті, хоча сама ця історія з комбінаторікою почалась набагато раніше. Зараз же знайдено чіткі формулювання. https://foodinstitute.com/focus/sial-paris-2026-showcases-global-food-innovation/

Кава Хто ти у каві? Я крейзі лейзі) І так буває https://www.instagram.com/p/De7GC7flAu_/?psln=MW9uNzdha3R5NHlheg==

Тренди Поруч з прогнозами про те, що буде, завжди йдуть переліки того, щоб краще зникло назавжди. Часто перше й друге перетинаються. Суперечать одне одному. Дивують. І не справджуються доволі часто. Але я усе одно з цікавістю це вивчаю. Ось у Eater, наприклад, хоронять hot honey. А ще вчора це був тренд на цілий рік й у цифрах споживання зростає. А дубайський шоколад — тут згодна, нехай відпочиває з миром. https://www.instagram.com/p/De4FkwwkjaK/?srtk=MWIwaGlheWI2OTByZQ==

🍺 Другий за величиною пивовар світу, Heineken, боїться, що уколи для схуднення типу Ozempic відберуть у пабів клієнтів.

Препарати знижують потяг до алкоголю, а гості дедалі рідше засиджуватимуться в пабах.

За даними Circana, американські родини, де хтось приймав такі препарати, за два роки витрачали на пиво приблизно на 13,5% менше за інших.

Дивлюсь, що цікавого представляли на SIAL Paris 2026, одній з головних продуктових виставок. Мейнстрім не так цікавить (ну чесно, скільки можна вже про протеїн?!), а ось щось інноваційне... Знайшла таке. Вже мені треба!